Постанова

від 22.10.2024 по справі 910/2693/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2024 р. Справа№ 910/2693/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Агрикової О.В.

Мальченко А.О.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Місечко В.М. орд., Будова Я.М. орд.;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зінтеко"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024

у справі №910/2693/24 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зінтеко"

до Акціонерного товариства "ОТП Банк"

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Зінтеко" (далі - позивач, Товариство) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - відповідач, Банк), у якому просило суд:

- визнати протиправними дії Банку щодо зупинення видаткових операцій та блокування банківських рахунків, відкритих Товариством: № НОМЕР_1 (Гривня), № НОМЕР_2 (Гривня), № НОМЕР_3 (Євро), № НОМЕР_3 (Фунт стерлінгів), № НОМЕР_4 (Гривня), № НОМЕР_4 (Долар США);

- зобов`язати Банк відновити надання банківських послуг шляхом відновлення видаткових операцій по вказаним рахункам, які належать Товариству.

Позовні вимоги мотивовані тим, що починаючи з 2003 року Банком здійснюється банківське обслуговування поточних рахунків Товариства, однак листом від 13.10.2022 відповідач проінформував про зупинення видаткових операцій по банківським рахункам Товариства, посилаючись на те, що кінцевим бенефіціарним власником Товариства є громадянин РФ ОСОБА_1. З метою врегулювання питання зупинення видаткових операцій Товариство неодноразово надавало пояснення представникам Банку щодо резидентства та постійного місця проживання кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_1 в Великій Британії, на підтвердження чого долучалися відповідні документи, однак відповідач неправомірно не розблокував рахунки позивача, внаслідок чого порушені права позивача на користування рахунками та грошовими коштами.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що підставою для зупинення видаткових операцій на рахунках позивача є пункт 15 Постанови Правління Національного банку України "Про роботу банківської системи в період воєнного стану" №18 від 24.02.2024. При перевірці позивача згідно відомостей з ЄДР та Інтернет ресурсів "Опендатабот" та "YouControl" вбачається, що засновником/кінцевим бенефіціарним власником (далі - КБВ) Товариства є, у тому числі, громадянин РФ ОСОБА_1 з часткою 48%. Банк, як агент валютного нагляду, самостійно приймає рішення щодо можливості прийняття документів та здійснення операцій за рахунками фізичних собі, які змінили резидентність РФ/РБ, тому підставою для припинення застосування до позивача норми пункту 15 Постанови №18 є спростування факту, що КБВ клієнта залишається резидентом РФ, проте надані позивачем документи не спростовують резидентність РФ у КБВ позивач, а статус податкового резидента Великої Британії не доводить резидентство в розумінні постійного проживання, тому рішення Банку про зупинення видаткових операцій на рахунках позивача відповідає приписам чинного законодавства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 серпня 2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Зінтеко" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що судом не встановлено всіх обставин, які мають значення для справи, а деякі з них встановлені неправильно; не надано належної оцінки всім доказам, які долучались скаржником до позовної заяви та відповіді на відзив; порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки позивачем надано належні та допустимі докази, які в своїй сукупності достовірно підтверджують іноземне громадянство ОСОБА_1 , його постійне місце проживання на території Великої Британії та міцні соціальні зв`язки з цією країною, зокрема: набуття громадянства, постійне місце проживання, перебування на консульському обліку, отримання права голосу, глибокі особисті та економічні зв`язки, працевлаштування та присвоєння номеру платника податків, отримання права на керування транспортним засобом, наявність відкритих рахунків в банківських установах. Відмовляючи в задоволенні позову, суд обмежився лише тим фактом, що законодавством України не передбачено критеріїв віднесення фізичних осіб до резидентів чи не резидентів інших країн, навіть не намагаючись встановити будь-які обставини, пов`язані з дійсним резидентством ОСОБА_1 . Положеннями Постанови №18 чітко встановлено, що зупинення видаткових операцій за рахунками здійснюється банками і стосується виключно резидентів РФ та Республіки Беларусь, а не громадян цих країн, при цьому громадянство та резидентство - це два різні правові інститути, що не завжди збігаються. Висновок суду про те, що лише заява про вихід з російського громадянства може слугувати належним доказом, яким спростовується резидентство ОСОБА_1 , є помилковим, оскілки вихід з громадянства не припиняє та не змінює статус резидента на не створює будь яких наслідків, які б безумовно свідчили про резидентство в конкретній країні. Також позивачем у відповіді на відзив повідомлялось, що ОСОБА_1 починаючи з 2018 року не відвідував територію РФ та не перетинав державний кордон цієї країни і ця обставина унеможливлює подання ним заяви про вихід з громадянства.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що модельна податкова конвенція ОЕСР, на яку посилається позивач в якості підтвердження загального принципу визначення резиденства, не є частиною національного законодавства України, вона не набула чинності та не ратифікована Україною, відсутній її офіційний переклад і Україна не є членом Організації економічного співробітництва та розвитку. Висновок суду першої інстанції цілком відповідає позиції Національного банку України, який викладено у його листі-роз`ясненні від 06.04.2022 № 40-0007/26133, які були надані саме для цілей застосування норм Постанови Правленні НБУ №18, на підставі якої Банк зупинив видаткові операції позивача за його рахунками. Правовою підставою для відмови у задоволенні позову позивача слугувала наявність в офіційних відкритих джерелах інформації, що ОСОБА_1 є громадянином РФ, відсутність в матеріалах справи заяви останнього про вихід із громадянства РФ, на території якої дозволено подвійне громадянство, а також те, що віднесення фізичних осіб до резидентів або нерезидентів інших країн, у тому числі до Великої Британії, законодавство України не визначає. Надання клієнтами - резидентами РФ/РБ до банку під час дії воєнного стану інших документів, ніж ті, які були надані до банку до набрання чинності Постановою № 18 та стосуються його резидентності, можуть бути спробою обходу заборон, визначених у Постанові № 18, а переважна більшість документів, на які посилається позивач у своїй апеляційній скарзі, датовані після 24.02.2022. Висновок позивача щодо суперечливих доводів та аргументів суду першої інстанції в частині віднесення фізичних осіб до резидентів чи нерезидентів інших країн є безпідставним, і не лише відсутність в матеріалах справи заяви ОСОБА_1 про вихід із громадянства РФ слугувала підставою для відмови в позові, а в оскаржуваному рішенні суд жодним чином не ототожнює статус резидента та статус громадянства, як то вказує у своїй скарзі позивач.

Оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, суд, на підставі ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ухвалив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників відповідача, який був належним чином повідомлений про дату і час судового засідання та скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу.

Представники позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі, просили її задовольнити.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2003 між АКБ "Райффайзенбанк Україна", як Банком, та ТОВ "Зінтеко", як клієнтом, було укладено Договір №47 про відкриття рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування та надання інших банківських послуг (том 1 а.с.126-128), згідно якого банк відкриває клієнту рахунок відповідно до інструкції національного банку України "Про відкриття рахунків у національній валюті", затвердженої постановою Правління Національного банку України №527 від 18.12.98 року, та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

Відповідач вказує, що на підставі вказаного договору позивачем в АТ "ОТП Банк" було відкрито наступні рахунки: НОМЕР_11/Гривня, Долар США, Євро, Фунт стерлінгів та рахунок спеціального режиму використання № НОМЕР_2 .

21.12.2018 між ТОВ "Зінтеко" (вкладник за договором) та АТ "ОТП Банк" (Банк за договором) укладено договір про розміщення вкладу "на вимогу" для корпоративних клієнтів №70-3/57СД, відповідно до умов якого банк зобов`язується приймати від вкладника вклад, що надходитиме протягом строку дії цього договору на депозитний рахунок № НОМЕР_12 з банківського рахунку № НОМЕР_5 та зобов`язується повертати (виплачувати) вкладникові такий вклад, а також на умовах та в порядку, встановлених цим договором (том 1 а.с.119-125).

Відповідач вказує, що на підставі вказаного договору відкрито рахунок НОМЕР_13/Гривня.

Відповідно до довідкок АТ "ОТП Банк" від 16.02.2024 № 70-1-1/284 та від 16.02.2024 (том 1 а.с.20-21) ТОВ "Зінтеко" відкрито поточні рахунки:

№ НОМЕР_1 (Гривня), дата відкриття: 03.10.2014, залишок коштів - 0 грн;

№ НОМЕР_2 (Гривня), дата відкриття: 21.12.2018, залишок коштів - 0 грн;

№ НОМЕР_3 (Євро), дата відкриття: 13.03.2003, залишок коштів - 0 євро;

№ НОМЕР_3 (Фунт стерлінгів), дата відкриття: 29.05.2017, залишок коштів - 0;

№ НОМЕР_4 (Гривня), дата відкриття: 13.03.2003, залишок коштів - 3 519 грн 47 коп.;

№ НОМЕР_4 (Долар США), дата відкриття: 13.03.2003, залишок коштів - 126 000 доларів США

Листом від 19.05.2022 №19-025 позивач повідомив відповідачу, що він не може внести зміни в ЄДР щодо місця перебування засновника, однак він надав банку документи щодо резидентства та місця проживання в Великобританії та просить Банк розблокувати рахунок компанії в зв`язку із вищезгаданим (том 1 а.с.25).

Листом від 13.10.2022 № 70-1-1/1999 Акціонерне товариство "ОТП Банк" повідомило позивача про зупинення його видаткових операцій за рахунками відповідно до вимог пункту 15 постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року №18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", оскільки за результатами належної перевірки клієнтів для виконання підпункту 4 пункту 2 статті 8 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" від 6 грудня 2019 року N 361-IX, у тому числі з метою встановлення кінцевого бенефіціарного власника було встановлено, що кінцевим бенефіціарним власником позивача є громадянин РФ ОСОБА_1 (том 1 а.с.22-24).

Згідно листа від 12.12.2022 № 12-12 позивач повідомив відповідача, що на час дії воєнного стану та протягом одного місяця з дня його припинення позивач не має можливості через існуючу законодавчу заборону внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зміни адреси місця проживання ОСОБА_1 , через те що він є громадянином Російської Федерації. Також просив розблокувати рахунки з підстав відсутності у позивача кінцевого бенефіціарного власника резидента РФ, оскільки ОСОБА_1 є громадянином Великої Британії, що підтверджується паспортом № НОМЕР_6 , виданим 20.10.2023 паспортною Службою його Величності, а етап натуралізації для отримання громадянства Великої Британії розпочато в 2016 році (том 1 а.с.26-27).

У відповідь листом від 21.12.2022 № 70-1-1/2274 відповідач повідомив про відсутність підстав для припинення застосування обмежень пункту 15 постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року N18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" (том 1 а.с.28-29).

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив суд визнати протиправними дії Банку щодо зупинення видаткових операцій та блокування банківських рахунків, відкритих Товариством, а також зобов`язати Банк відновити надання банківських послуг шляхом відновлення видаткових операцій по вказаним рахункам, які належать Товариству.

В обґрунтування позову позивач вказав, що з метою врегулювання питання зупинення видаткових операцій Товариство неодноразово надавало пояснення представникам Банку щодо резидентства та постійного місця проживання кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_1 в Великій Британії, на підтвердження чого долучалися відповідні документи, однак відповідач неправомірно не розблокував рахунки позивача, внаслідок чого порушені права позивача на користування рахунками та грошовими коштами.

На підтвердження позовних вимог позивачем до позовної заяви надані наступні документи (у копіях та із засвідченим перекладом і апостилем):

- паспорт Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії НОМЕР_14, згідно якого ОСОБА_1 є громадянином Великої Британії, дата видачі 20.10.2023, дійсний до 20.10.2033. На сторінці для офіційних відміток зазначено, що власник має паспорт Російської Федерації 55 1178298 виданий 30.08.2023, термін дії цього паспорта закінчується 30.02.2033 (том 1 а.с.30-31);

- податкова самооцінка Управління з податкових та митних зборів її Високості від 29.07.2016 про створення ОСОБА_1 облікового запису для податкової декларації самооцінки (том 1 а.с.33,43);

- лист Центру зайнятості Департаменту працевлаштування та пенсійного забезпечення від 01.07.2016 про присвоєння ОСОБА_1 номеру державного страхування (том 1 а.с.34, 44-45);

- дозвіл на проживання НОМЕР_7 ОСОБА_1 (громадянство - РФ), виданий у Сполученому Королівстві 16.03.2021 з терміном дії до 31.12.2024 (том 1 а.с.35, 46);

- лист компанії "Chartered Accounts" від 08.03.2022 до Департаменту з надання віз та імміграції Сполученого Королівства щодо заяви ОСОБА_1 про натуралізацію та отримання британського громадянства, в якому зазначено, що вказана компанія допомагала ОСОБА_1 заповнювати податкові декларації з 05.04.2017 до 05.04.20221 і усі вони складалися на підставі того, що він є резидентом Сполученого Королівства (том 1 а.с.36-37, 47-48);

- розрахунки податків за 2020/21 (том 1 а.с.38-39,49-51);

- водійське посвідчення Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії на ім`я ОСОБА_1 , дата видачі 11.05.2017, зі строком дії до 10.05.2027 (том 1 а.с.40, 52);

- податковий розрахунок за 2021/22 (том 1 а.с.53-54);

- свідоцтво № НОМЕР_8 про натуралізацію в якості громадянина Великої Британції, згідно якого ОСОБА_1 стає громадянином Великої Британії з дати видачі цього свідоцтва - 16 жовтня 2023 р. (том 1 а.с.55-56);

- інформація про статус податку на прибуток станом на 24.04.2023 (том 1 а.с.57-57а);

- виписки по рахунку ОСОБА_1 , відкритого в "HSBC-UK" за період з 02 лютого по 01 березня 2022 (том 1 а.с.58-72);

- рахунки за користування мобільним зв`язком "Бі.Ті.Мобайл" (том 1 а.с.73-82);

- роздруківка з державного реєстру компаній (том 1 а.с.83-84);

- лист НБУ від 06.04.2022 №40-0007/26133 щодо визначення статусу фізичної особи як резидента або нерезидента (том 1 а.с.85).

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що підставою для зупинення видаткових операцій на рахунках позивача є пункт 15 постанови Правління Національного банку України "Про роботу банківської системи в період воєнного стану" №18 від 24.02.2024. При перевірці позивача згідно відомостей з ЄДР та Інтернет ресурсів "Опендатабот" та "YouControl" вбачається, що засновником/кінцевим бенефіціарним власником (далі - КБВ) Товариства є, у тому числі, громадянин РФ ОСОБА_1 з часткою 48%. Банк, як агент валютного нагляду, самостійно приймає рішення щодо можливості прийняття документів та здійснення операцій за рахунками фізичних собі, які змінили резидентність РФ/РБ, тому підставою для припинення застосування до позивача норми пункту 15 Постанови №18 є спростування факту, що КБВ клієнта залишається резидентом РФ, проте надані позивачем документи не спростовують резидентність РФ у КБВ позивач, а статус податкового резидента Великої Британії не доводить резидентство в розумінні постійного проживання, тому рішення Банку про зупинення видаткових операцій на рахунках позивача відповідає приписам чинного законодавства.

На підтвердження своїх доводів відповідач додав до відзиву наступні документи (у копіях та роздруківках):

- лист НБУ від 28.07.2022 №25-0005/51753 про встановлення кінцевого бенефіціарного власника клієнта (том 1 а.с.117);

- договір №70-3/57ОД про розміщення вкладу "на вимогу" для корпоративних клієнтів від 21.12.2018 (том 1 а.с.119-125);

- договір №47 про відкриття рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування та надання інших банківських послуг від 11.03.2003 (том 1 а.с.126-128);

- лист НБУ від 14.03.2022 №40-0007/21116 про розгляд листа (том 1 а.с.122);

- лист НБУ від 01.11.2023 №25-0005/80700 про надання роз`яснень (Том 1 а.с.133-135);

- лист НБУ від 06.04.2022 №40-0007/26133 (том 1 а.с.136);

- лист НБУ від 12.04.2022 №25-0005/27149 про розгляд пропозицій щодо визначення резидентів РФ/Республіки Білорусь (том 1 а.с.137);

- відомості з Інтернет ресурсу YouControl щодо ТОВ "Зінтеко", згідно якого засновниками/кінцевими бенефіціарними власниками Товариства є ОСОБА_5 (частка 52%, Україна, м.Київ) та ОСОБА_1 (частка 48%, РФ, м.Москва) (том 1 а.с.138);

- інформація з ЄДР щодо ТОВ "Зінтеко" (том 1, а.с.139-142);

- відомості з Інтернет ресурсу "Опендатабот" (том 1 а.с.142).

Позивачем була подана відповідь на відзив, у якій він вказав, що повністю не погоджується з доводами відповідача і з метою відхилення аргументів, викладених у відзиві, надає додаткові документи (у копіях та з засвідченим перекладом), а саме:

- закордонний паспорт НОМЕР_9 , виданий ОСОБА_1 03.09.2020 зі строком дії до 03.09.2030 з відмітками про перетин кордонів (том 1 а.с.196-219);

- закордонний паспорт НОМЕР_10 , виданий ОСОБА_1 06.08.2014 зі строком дії до 06.08.2023 з відмітками про перетин кордонів (том 1 а.с.219-241);

- лист Район Лондона Гаммерсміт і Фулем від 25.04.2024 щодо прийняття заявки на реєстрацію для голосування і включення до реєстру виборців (том 1 а.с.242-243);

- довідка консульського відділу посольства РФ у Великій Британії від 08.09.2016 про те, що громадянин Росії ОСОБА_1 взятий 20.40.2016 на облік до консульського відділу (том 1 а.с.244-245);

- лист "Квастелс Ел.Ел.Пі" від 04.03.2024 про те, що вказана компанія діяла від імені ОСОБА_1 та членів його родини стосовно питань їхньої імміграції у період з 2016 року до жовтня 2023 року, коли вони отримали британське громадянство шляхом натуралізації (том 1 а.с.246-247);

- рахунки на сплату муніципального податку 2022/2023, 2021/2022, 2023/2024, 2024/2025 (том 1 а.с.248-255, том 2 а.с.1-8);

- посвідчення водія на ОСОБА_1 від 27.03.2024 (том 1 а.с.9-10);

- рахунки за користування мобільним зв`язком "Бі.Ті.Мобайл" (том 2 а.с.11-32).

За наслідками розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки Банк, зупиняючи видаткові операції та блокуючи банківські рахунки Товариства, діяв правомірно.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вирішуючи господарський спір, суд повинен дотримуватися певного алгоритму дій, а саме, з`ясувати, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18.

Отже, звертаючись з позовом, позивач повинен довести наявність у нього порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також довести, що ці права порушені саме відповідачем.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що взаємні права та обов`язки між сторонами виникли на підставі договору №70-3/57ОД про розміщення вкладу "на вимогу" для корпоративних клієнтів, який укладений між АТ "ОТП Банк" та ТОВ "Зінтеко" 21.12.2018.

Відповідач також у відзиві вказує, що ряд рахунків ТОВ "Зінтеко" у АТ "ОТП Банк" було відкрито на підставі договору №47 про відкриття рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування та надання інших банківських послуг від 11.03.2003, однак сторонами за вказаним договором є АКБ "Райффайзенбанк Україна" та ТОВ "Зінтеко" і матеріали справи не містять доказів зміни сторони у вказаному договорі.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом.

Таким чином, правовідносини щодо здійснення платіжних операцій за поточним рахунком є договірними, до яких мають бути застосовані, зокрема, як загальні положення Кодексу про зобов`язання та договір, так і банківські правила, якими є нормативно-правові акти у сфері банківської діяльності (що випливає із змісту частини 1 статті 1059 ЦК України).

Основу цивільного законодавства України становить Конституція України (частина 1 статті 4 ЦК України).

У частині 5 цієї статті передбачено, що інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

Тлумачення статті 4 ЦК України свідчить, що у ній встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, Цивільного кодексу України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням Цивільного кодексу України та інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням Цивільного кодексу України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу або іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена (пункт 24.32 постанови Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 908/2587/20).

Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та для фізичних осіб (частина 2 статті 56 Закону України "Про Національний банк України").

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом`якшують або скасовують відповідальність (частина 2 статті 56 Закону України "Про Національний банк України").

Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі (частина 2 статті 6 Закону України "Про Національний банк України").

Перелік інших функцій, наведено у статті 7 цього Закону, згідно з якою, зокрема, Національний банк виконує такі функції: встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна (пункт 4); здійснює валютне регулювання, визначає порядок виконання операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами (пункт 14 з 01.08.2022); здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний нагляд за банками, а також небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв`язку, які отримали ліцензію на здійснення валютних операцій (пункт 14 у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ, встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства в Україні визначає Закон України "Про валюту і валютні операції".

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про валюту і валютні операції", валютні операції - операція, що має хоча б одну з таких ознак:

- операція, пов`язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов`язаних з цим зобов`язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта; торгівля валютними цінностями; транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей;

- валютне регулювання - діяльність Національного банку України та в установлених цим Законом випадках Кабінету Міністрів України, спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами;

- уповноважені установи - банки, небанківські фінансові установи та оператори поштового зв`язку, які отримали ліцензію Національного банку України згідно з цим Законом.

Як зазначено у частині 7 статті 11 Закону України "Про валюту і валютні операції", уповноважені установи є агентами валютного нагляду, підзвітними Національному банку України. Порядок здійснення валютного нагляду агентами валютного нагляду встановлюються Національним банком України.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресію Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і діє станом на час розгляду даної справи.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України. Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами послуг. Національний банк України визначає види спеціалізованих банків та порядок набуття банком статусу спеціалізованого. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій. Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

За приписами пункту 20 частини 1 статті 7 Закону України "Про Національний банк України", Національний банк визначає особливості функціонування банківської системи України, діяльності небанківських фінансових установ та інших осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк, здійснення нагляду, в тому числі валютного, за такими особами у разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку.

Пунктом 15 постанови Правління Національного банку України "Про роботу банківської системи в період воєнного стану" №18 (далі - Постанова №18) зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації / Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації / Республіки Білорусь за винятком здійснення на території України: переказу коштів з таких рахунків на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України та/або на рахунки Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів України; соціальних виплат, виплат заробітної плати, оплати комунальних послуг, сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів; видаткових операцій з таких рахунків фізичних осіб - резидентів Російської Федерації та Республіки Білорусь, що містяться в переліках Служби безпеки України та/або державних органів України, попередньо погоджених Службою безпеки України, щодо можливості здійснення банками таких операцій (далі - Переліки); продажу безготівкової іноземної валюти, крім російських рублів та білоруських рублів; сплати банку комісій та інших платежів за здійснення банком операцій з надання банківських та інших фінансових послуг, а також з метою виконання власних зобов`язань за кредитними договорами (уключаючи проценти) перед банками; переказу коштів на інші власні поточні рахунки таких осіб, відкриті в банках на території України (крім коштів у російських рублях/білоруських рублях); страхових виплат (страхових відшкодувань) за договорами страхування, укладеними до дати набрання чинності рішенням Національного банку України про застосування до страховика заходу впливу у вигляді тимчасового зупинення ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг у сфері страхування, включаючи страхові виплати шляхом оплати закладам охорони здоров`я вартості медико-санітарної, іншої допомоги, що була надана застрахованій особі такими закладами, у зв`язку із настанням страхового випадку; сплати внесків до централізованих страхових резервних фондів Моторного (транспортного) страхового бюро України відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно_правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"; виплати доходів, сум погашення грошовими коштами за випусками власних цінних паперів, оплати послуг депозитарних установ за здійснення такої виплати/погашення; страхових платежів за договорами обов`язкового та добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також добровільного страхування від нещасних випадків (на транспорті) та наземного транспорту на користь страховиків щодо транспортних засобів, переданих у фінансовий лізинг до 23 лютого 2022 року (включно); видаткових операцій з таких рахунків фізичних осіб - резидентів Російської Федерації / Республіки Білорусь, які є клієнтами банків України, у межах укладених договорів щодо реалізації зарплатних проєктів з військовими частинами Збройних Сил України та Національної гвардії України без окремого погодження зі Службою безпеки України; оплати фізичною особою медичних послуг у закладах охорони здоров`я України.

Згідно правових позиції Верховного Суду, які викладені у постанові від 10.10.2023 у справі №910/11289/22, постанова НБУ № 18 забороняє Банкам здійснювати будь-які валютні операції, учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в Російській Федерації або в республіці Білорусь. Така заборона не є обмеженням прав клієнта у розумінні статті 1074 ЦК України, оскільки не стосується порядку розпоряджання грошовими коштами, що були зараховані на рахунки.

Відповідно до пункту 30 частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/ або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція. Кінцевим бенефіціарним власником є: для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння). Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи. Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов`язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння. При цьому кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону "Про валюту і валютні операції" валютний нагляд здійснюється агентами валютного нагляду з метою встановлення відповідності здійснюваних валютних операцій валютному законодавству з урахуванням ризик-орієнтованого підходу.

Частиною 7 статті 11 Закону "Про валюту і валютні операції" передбачено, що банки як уповноважені установи - агенти валютного нагляду під час проведення ними валютних операцій здійснюють безпосередній нагляд за виконанням вимог валютного законодавства резидентами (крім інших уповноважених установ) та нерезидентами, що здійснюють валютні операції через ці уповноважені установи.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, Банк як агент валютного нагляду, самостійно приймає рішення щодо можливості прийняття документів та здійснення операцій за рахунками фізичних осіб, які змінили резидентність РФ/РБ.

З урахуванням викладених норм чинного законодавства та роз`яснень Національного банку України, підставою для припинення застосування до позивача норми пункту 15 постанови Правління Національного банку України "Про роботу банківської системи в період воєнного стану" №18 є спростування факту, що кінцевий бенефіціарний власник клієнта залишається резидентом Російської Федерації.

Встановлення кінцевого бенефіціарного власника клієнта банки здійснюють відповідно до додатку 4 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.05.2020 №65 (далі - Положення№ 65).

Так, згідно з пунктами 4 і 5 додатка 4 до Положення № 65 банк під час встановлення кінцевого бенефіціарного власника клієнта не повинен покладатися виключно на ЄДР, крім випадків, прямо визначених цим положенням. Вимоги щодо встановлення кінцевого бенефіціарного власника (КБВ) банк виконує з використанням ризик-орієнтованого підходу, ураховуючи виявлені критерії ризиків. Водночас обсяг дій банку зі збору необхідної інформації та глибина аналізу отриманої інформації мають бути пропорційні виявленим ризикам, зокрема, складності структури власності юридичної особи. У будь-якому разі банк має вжити заходів, достатніх для того, щоб бути впевненим, що він знає, хто є кінцевим бенефіціарним власником (або що кінцевий бенефіціарний власник відсутній), та для отримання розуміння права власності (контролю) та структури власності.

Отже, банк самостійно встановлює КБВ клієнта з використанням ризик-орієнтованого підходу, в тому числі, з метою виконання вимог, передбачених у пункті 15 Постанови №18, та, за потреби, вживає заходів, визначених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Згідно з пунктом 3 додатку 4 до Положення № 65 банк для встановлення та верифікації особи кінцевого бенефіціарного власника має право використовувати дані, що містяться в офіційних документах, офіційних та/або інших відкритих джерелах, зокрема в іноземних державних реєстрах, подібних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Банк також може використовувати інформацію, отриману від клієнта, уживаючи необхідних заходів із перевірки отриманої інформації за допомогою інших джерел.

У пункті 9 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема: інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа (крім юридичних осіб, зазначених у частині 8 статті 51 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення": прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства (підданства), а в разі, якщо кінцевий бенефіціарний власник-іноземець є громадянином (підданим) декількох країн, - усі країни його громадянства (підданства), серія (за наявності) та номер документа (документів), що посвідчує особу та підтверджує громадянство (підданство), зокрема, але не виключно, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності), місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), а також повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код (для резидента) засновника юридичної особи, в якому ця особа є кінцевим бенефіціарним власником, характер та міра (рівень, ступінь, частка) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу). інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа (крім юридичних осіб, зазначених у частині 8 статті 5-1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення"): прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства (підданства), а в разі, якщо кінцевий бенефіціарний власник-іноземець є громадянином (підданим) декількох країн, - усі країни його громадянства (підданства), серія (за наявності) та номер документа (документів), що посвідчує особу та підтверджує громадянство (підданство), зокрема, але не виключно, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності), місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), а також повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код (для резидента) засновника юридичної особи, в якому ця особа є кінцевим бенефіціарним власником, характер та міра (рівень, ступінь, частка) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками та кінцевими бенефіціарними власниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Зінтеко" є:

- ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , частка 48%;

- ОСОБА_5 , АДРЕСА_2 , тип бенефіціарного володіння - прямий, частка - 52%.

Визначення понять "резидент" і "нерезидент" передбачені Законом України "Про валюту і валютні операції", а також Положенням про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2.

Згідно зі статтею 1 Закону "Про валюту і валютні операції" фізичні особи - нерезиденти - іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України; фізичні особи - резиденти - громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за межами України.

Відповідно до положень пункту 2 розділу I Положенням про здійснення операцій із валютними цінностями резиденти - фізичні особи - фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, біженці, особи, які потребують додаткового захисту, які мають постійне місце проживання на території України, що підтверджується відповідним документом, до якого згідно із законодавством України включено інформацію про місце проживання особи на території України, уключаючи паспорт / паспортний документ або документ, що його замінює, посвідку на постійне проживання, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном, фізичні особи - підприємці, зареєстровані згідно із законодавством України; нерезиденти - фізичні особи - фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України (реєстрацію), у тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України.

Таким чином, достатньою підставою для визначення особи резидентом/нерезидентом України є визначення постійного місця її проживання. Тобто, іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні та отримали посвідку на тимчасове проживання, у розумінні Закону про валюту та Положення № 2 є нерезидентами для цілей валютного регулювання.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, статус фізичної особи - резидента або нерезидента визначається Національним банком України виходячи із норм законодавства України стосовно нашої держави. Віднесення фізичних осіб до резидентів або нерезидентів інших країн, у тому числі до Російської Федерації або Республіки Білорусь законодавство України не визначає.

Посилання позивача на те, що загальний принцип визначення резидентства встановлений модельною податковою конвенцією Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки податкова конвенція ОЕСР не є частиною національного законодавства України, вона не набула чинності та не ратифікована Україною, а Україна не є Організації економічного співробітництва та розвитку.

Твердження позивача про те, що ОСОБА_1 починаючи з 2018 року не відвідував територію РФ та не перетинав державний кордон цієї країни і ця обставина унеможливлює подання ним заяви про вихід з громадянства критично оцінюється апеляційним господарським судом, оскільки з наданого позивачем паспорту Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії НОМЕР_14, згідно якого ОСОБА_1 є громадянином Великої Британії (дата видачі 20.10.2023), вбачається, що на сторінці для офіційних відміток зазначено наступне "Власник має паспорт Російської Федерації 55 1178298, виданий 30.08.2023, термін дії цього паспорта закінчується 30.02.2033" (том 1 а.с.30-31).

Тобто, ОСОБА_1 30.08.2023 отримав новий паспорт РФ, хоча, за доводами позивача, він з 2018 року не відвідував територію Російської Федерації і це унеможливило подання заяви про вихід з громадянства вказаної країни.

Статтею 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи встановлені фактичні обставини справи та наведені норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що за наведених обставин та враховуючи наявність в офіційних відкритих джерелах інформації що ОСОБА_1 є громадянином РФ, відсутність в матеріалах справи заяви останнього про вихід із громадянства РФ, на території якої дозволено подвійне громадянство, а також з огляду на те, що віднесення фізичних осіб до резидентів або нерезидентів інших країн, у тому числі до Великої Британії законодавство України не визначає, відсутні правові підстави для задоволення позову про визнання протиправними дій Банку щодо зупинення видаткових операцій та блокування банківських рахунків відкритих Товариством та про зобов`язання відновити надання банківських послуг, шляхом відновлення видаткових операцій по рахункам, які належать Товариству.

Таким чином, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують вказаних висновків і мотивів суду першої інстанції та не можуть бути підставами для зміни рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зінтеко" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12 серпня 2024 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04.11.2024.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді О.В. Агрикова

А.О. Мальченко