Постанова

від 23.10.2024 по справі 911/1012/13

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2024 р. Справа№ 911/1012/13 (911/3362/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Остапенка О.М.

Полякова Б.М.

Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.

За участю учасників справи та їх представників:

від ТОВ Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон»: Гапоненко Р.І. (керівник) - відповідно до витягу з ЄДРПОУ

та ліквідатор ВАТ «СБК-Прогрес», арбітражний керуючий Каратун Є.Є. - за посвідченням № 2114 від 09.11.2021.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.05.2024 у справі № 911/1012/13 (911/3362/23) (суддя Янюк О.С., повний текст ухвали складено та підписано - 10.06.2024)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон»

до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка»

про покладення субсидіарної відповідальності

у межах справи

про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «СБК-Прогрес»

ВСТАНОВИВ:

Заява та її обгрунтування

06.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» (надалі також ТОВ ВКП «Автофургон»/заявник) звернулось до Господарського суду Київської області із заявою до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» (надалі також ПАТ «СБК») в якій (з урахуванням клопотання про уточнення прохальної частини від 05.12.2023) просить суд: покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Відкритого акціонерного товариства «СБК-Прогрес» (надалі також ВАТ «СБК-Прогрес»/боржник) у зв`язку з доведенням до банкрутства на ПАТ «СБК» у розмірі 1 453 864,55 грн; стягнути з ПАТ «СБК» грошові кошти у розмірі 1 453 864,55 грн на користь кредитора ТОВ ВКП «Автофургон».

На обгрунтування вищевказаної заяви ТОВ ВКП «Автофургон» зазначає, що рішеннями судів визнано недійними правочини, укладені між ВАТ «СБК-Прогрес» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та під час розгляду зазначених спорів судами було встановлено обставини, які вказують на наявність вини акціонера боржника - ПАТ «СБК». Заявник зазначає, що станом на 06.11.2023 розмір кредиторських вимог останнього складає 1 453 864,55 грн. Разом з тим, у зв`язку із недостатністю майна ВАТ «СБК-Прогрес» на ПАТ «СБК» має бути покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника перед кредитором у розмірі 1 453 864,55 грн.

Короткий зміст судового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.05.2024 у справі № 911/1012/13 (911/3362/23) (суддя Янюк О.С., повний текст ухвали складено та підписано - 10.06.2024) залишено без задоволення заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» від 06.11.2023 (вх. 2847/23, вх. 22561/23) про покладення субсидіарної відповідальності.

Судове рішення прийнято з посиланням на приписи ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст.ст. 42, 50, 61 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ), ст.ст. 16, 22 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та мотивоване тим, що заявником не надано доказів, які б свідчили про те, що вказаний ним розмір грошових вимог є саме збитками, які виникли у зв?язку із вчиненням/погодженням правочинів ПАТ «СБК», як акціонером боржника.

Крім того, безпосереднє стягнення грошових коштів з третіх осіб на користь кредитора, який звернувся з відповідною заявою до суду, положеннями КУзПБ не передбачено. До того ж, зазначений спосіб задоволення своїх кредиторських вимог суперечить, зокрема, ст. 64 КУзПБ.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 13.05.2024 у справі № 911/1012/13 (911/3362/23); прийняти нове судове рішення у справі № 911/1012/13 (911/3362/23), яким покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Відкритого акціонерного товариства «СБК-Прогрес», у зв`язку з доведенням до банкрутства на Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» у розмірі 1 453 864,55 грн; стягнути із Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» грошові кошти у розмірі 1 453 864,55 грн на користь кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон».

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням норм процесуального права та порушенням норм матеріального права.

У апеляційній скарзі скаржник зазначає, поміж іншого, що рішеннями судів визнано недійними правочини, укладені між ВАТ «СБК-Прогрес» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та під час розгляду зазначених спорів судами було встановлено обставини, які вказують на наявність вини акціонера боржника - ПАТ «СБК».

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» вказує на те, що усі вищевказані правочини були укладені на суму у національній валюті, що у еквіваленті перевищує 20 000,00 доларів США, а відтак, зазначені правочини не могли бути укладені без погодження Наглядової ради.

При цьому, ПАТ «СБК» (через наявність своїх представників у Наглядовій раді) було відомо про укладення сумнівних, завідомо невигідних правочинів щодо міни та продажу земельних ділянок, які загрожують банкрутством, а отже ПАТ «СБК» мало не допустити укладання таких правочинів.

На переконання скаржника, наявність вини ПАТ «СБК» у даному випадку є очевидною, тому наслідком має стати покладення на останнього субсидіарної відповідальності у зв?язку з банкрутством ВАТ «СБК-Прогрес», в порядку ст.ст. 42, 61 КУзПБ.

До того ж, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» зазначає, що місцевим господарським судом застосовано приписи ст. 224 ГК України, які не підлягають застосуванню у даній справі, оскільки необхідно застосовувати спеціальні норми у справі про банкрутство, а саме ч. 5 ст. 42 та ст. 61 КУзПБ.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

26.07.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким останнє просить суд, відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон», а ухвалу Господарського суду Київської області від 13.05.2024 у справі № 911/1012/13 (911/3362/23) залишити без змін.

29.07.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Відкритого акціонерного товариства «СБК-Прогрес» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого останнє просить суд, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 13.05.2024 у справі № 911/1012/13 (911/3362/23) - без змін.

31.07.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» надійшла відповідь на відзив Відкритого акціонерного товариства «СБК-Прогрес» на апеляційну скаргу, згідно з яким скаржник просить суд, апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.05.2024 у справі № 911/1012/13 (911/3362/23) задовольнити в повному обсязі.

Також, 31.07.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє просить суд, апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.05.2024 у справі № 911/1012/13 (911/3362/23) задовольнити в повному обсязі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.05.2024 у справі № 911/1012/13 (911/3362/23) передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1012/13 (911/3362/23) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» про покладення субсидіарної відповідальності у межах справи про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «СБК-Прогрес»; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.05.2024 у справі № 911/1012/13 (911/3362/23) до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

10.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/1012/13 (911/3362/23).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 у справі № 911/1012/13 (911/3362/23), зокрема, відкрито апеляційне провадження у даній справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.05.2024 у справі № 911/1012/13 (911/3362/23); розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.05.2024 у справі № 911/1012/13 (911/3362/23) призначено на 14.08.2024.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2641/24 від 12.08.2024 у зв`язку з перебуванням судді Остапенка О.М. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1012/13 (911/3362/23).

У відповідності до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: ОСОБА_4, Поляков Б.М.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2682/24 від 14.08.2024 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_4 , яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), з посади судді Північного апеляційного господарського суду, у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1012/13 (911/3362/23).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Поліщук В.Ю., Поляков Б.М.

14.08.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.05.2024 у справі № 911/1012/13 (911/3362/23) не відбувся у зв?язку зі зміною складу суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2024 у справі № 911/1012/13 (911/3362/23) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.05.2024 у справі № 911/1012/13 (911/3362/23) прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Поліщук В.Ю., Поляков Б.М.; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.05.2024 у справі № 911/1012/13 (911/3362/23) призначено на 02.10.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у справі № 911/1012/13 (911/3362/23) відмовлено у задоволенні заяви керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон», Гапоненка Романа Івановича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 911/1012/13 (911/3362/23).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 у справі № 911/1012/13 (911/3362/23) відмовлено у задоволенні заяви керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон», Гапоненка Романа Івановича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 911/1012/13 (911/3362/23).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 у справі № 911/1012/13 (911/3362/23) задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» про відкладення розгляду справи; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.05.2024 у справі № 911/1012/13 (911/3362/23) відкладено на 23.10.2024.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3891/24 від 21.10.2024 у зв`язку із ухваленим рішенням Вищої ради правосуддя від 08.10.2024 про звільнення у відставку судді ОСОБА_6, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1012/13 (911/3362/23).

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі № 911/1012/13 (911/3362/23) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.05.2024 у справі № 911/1012/13 (911/3362/23) прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Поляков Б.М.

Явка представників учасників справи

23.10.2024 у судове засідання з`явилися представник Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» та ліквідатор Відкритого акціонерного товариства «СБК-Прогрес», арбітражний керуючий Каратун Євген Євгенович.

Інші учасники справи у судове засідання 23.10.2024 не з`явилися; про час, місце та дату судового засідання повідомлялися завчасно та належним чином; про причини нез`явлення суд не повідомили.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Слід зазначити, що копію ухвали Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 у справі № 911/1012/13 (911/3362/23) було надіслано учасникам справи в електронний кабінет, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного документа.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).

Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за участю представника скаржника та ліквідатора Відкритого акціонерного товариства «СБК-Прогрес», арбітражного керуючого Каратуна Є.Є.

Позиції учасників справи

23.10.2024 у судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просив її задовольнити, а ухвалу Господарського суду Київської області від 13.05.2024 у справі № 911/1012/13 (911/3362/23) скасувати та прийняти нове судове рішення, яким покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Відкритого акціонерного товариства «СБК-Прогрес», у зв`язку з доведенням до банкрутства на Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» у розмірі 1 453 864,55 грн; стягнути із Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» грошові кошти у розмірі 1 453 864,55 грн на користь кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон».

Ліквідатор Відкритого акціонерного товариства «СБК-Прогрес», арбітражний керуючий Каратун Євген Євгенович у судовому засіданні 23.10.2024 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив залишити її без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 13.05.2024 у справі № 911/1012/13 (911/3362/23) - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.04.2013, зокрема, порушено провадження у справі № 911/1012/13 про банкрутство ВАТ «СБК-Прогрес»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; введено процедуру розпорядження майном; визнано безспірні грошові вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» до боржника в сумі 1 360 245,93 грн, яка складається з 1 333 342,50 грн основної заборгованості, 13 334,00 грн державного мита, 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 13 333,43 грн судових витрат, 8 000,06 грн інфляційних витрат, 41 863,30 грн 3% річних, 997,27 грн судового збору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.01.2014 у справі № 911/1012/13 замінено Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» на його правонаступника Приватне підприємство Студія «Євакс-Біс».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.05.2016 та від 05.07.2016 у справі № 911/1012/13 замінено кредитора Приватне підприємство Студія «Євакс-Біс» на кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.06.2023 у справі № 911/1012/13 замінено кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» в частині кредиторських вимог до боржника у сумах: 6 155,00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 1 447 709,55 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.04.2024 у справі № 911/1012/13 замінено кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» на Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» на суму грошових вимог у розмірі 23 541,30 грн.

Постановою Господарського суду Київської області від 29.07.2013 у справі № 911/1012/13, зокрема, визнано банкрутом Відкрите акціонерне товариство «СБК-Прогрес» та відкрито його ліквідаційну процедуру.

Постановами Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 та 30.06.2015 та ухвалою суду від 02.08.2017 у справі № 911/1012/13 (у межах справи про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «СБК-Прогрес») визнано недійсними договори, а саме:

договір міни земельних ділянок від 24.11.2012, укладений між ВАТ «СБК-Прогрес» та ОСОБА_1 ;

договір міни земельних ділянок від 24.11.2012, укладений між ВАТ «СБК-Прогрес» та ОСОБА_2 ;

договір міни земельних ділянок від 24.11.2012, укладений між ВАТ «СБК-Прогрес» та ОСОБА_3 ;

договір про відступлення майнових прав №356-2012 від 06.02.2012, укладений між ВАТ «СБК-Прогрес» та з ПАТ «СБК».

Підставою для визнання договорів недійсними є те, що останні спрямовані на відчуження майна за цінами нижчими від ринкових та за нерівнозначними умовами обміну (ч. 1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

В силу ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) зазначені обставини, встановлені рішеннями суду в господарській справі, які набрали законної сили, повторно доказуванню не підлягають.

Також слід зазначити, що у відповідності до інформації, розміщеної на веб-сайті https://smida.gov.ua/db/prof/04054607, Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» є власником 79,440% акцій Відкритого акціонерного товариства «СБК-Прогрес».

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» та ліквідатора Відкритого акціонерного товариства «СБК-Прогрес», арбітражного керуючого Каратуна Євгена Євгеновича, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Загальні підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені КУзПБ, ЦК України, ГК України.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно-правовий вид відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Притягнення винних у доведенні до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності є механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб, пов`язаних з боржником, і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

Натомість процедура банкрутства - це єдина комплексна процедура, в якій є можливість погасити грошові вимоги кредиторів в межах однієї справи з різних джерел, зокрема, за рахунок майна боржника, майна, яке було відчужено боржником раніше за фраудаторними правочинами та в подальшому було повернуто до власності боржника, за рахунок тих коштів, що витребувано від осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства (в разі встановлення таких обставин): за рахунок виявленої дебіторської заборгованості та ін. Більше того, вказана процедура проводиться під судовим наглядом, що убезпечує кредиторів від будь-якого свавілля з боку боржника чи інших осіб.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 916/3666/21.

Умови та порядок покладення субсидіарної відповідальності у процедурі банкрутства регулюються ч. 5 ст. 42, ч. 6 ст. 50 та ч. 2 ст. 61 КУзПБ.

Так, в силу ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

За змістом ч. 5 ст. 42 КУзПБ особи, які вчинили, погодили правочини або вчинили майнові дії, визначені ч.ч. 1 і 2 цієї статті, несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у межах суми завданих боржнику такими майновими діями збитків.

Аналізуючи зміст зазначених приписів можна зробити висновок, що останні містять у собі різні умови для притягнення відповідних осіб до субсидіарної відповідальність за зобов`язаннями боржника, а саме:

- у ст. 61 КУзПБ визначено, що вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, має право заявляти ліквідатор і кредитор, тоді як у статті 42 КУзПБ відповідне коло осіб не визначено;

- застосування ст. 61 КУзПБ можливе лише у ліквідаційній процедурі, тоді як стаття 42 КУзПБ не обмежується відповідною судовою процедурою;

- відповідно до ст. 61 КУзПБ розмір вимог - різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою, тоді як стаття 42 КУзПБ - збитки, завдані боржнику відповідними майновими діями;

- підставою для субсидіарної відповідальності відповідно до ст. 61 КУзПБ є наявність вини відповідних осіб та недостатність майна боржника, тоді як, відповідно до ст. 42 КУзПБ зазначена відповідальність виникає в осіб, які вчинили, погодили правочини або вчинили майнові дії, визначені ч.ч. 1, 2 цієї статті (наявність рішень суду про визнання правочинів недійними).

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 42 КУзПБ господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав - боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів. Аналогічна підстава для визнання правочинів недійсними містилась і в ч. 1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який діяв до 21.10.2019 (дата введення в дію Кодексу).

З огляду на вищевикладене, право заявити відповідні вимоги на підставі ч. 5 ст. 42 КУзПБ настає, зокрема, в арбітражного керуючого чи кредитора, у разі наявності рішень суду про визнання спірних правочинів недійсними на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 42 КУзПБ.

Так, нормами п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Приписами ч.ч. 1, 3 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 225 ГК України унормовано, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Відтак, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 922/3928/20.

Разом з тим, як вбачається зі змісту заяви ТОВ ВКП «Автофургон», останнє просить стягнути з ПАТ «СБК» 1 453 864,55 грн, що є розміром кредиторських вимог до боржника у справі про банкрутство ВАТ «СБК-Прогрес». Водночас, заявником не наведено обставин та не надано доказів, які б у своїй сукупності вказували на те, що зазначений ним розмір грошових вимог є саме збитками у розумінні ст. 224 ГК України, які виникли у зв`язку із вчиненням/погодженням правочинів ПАТ «СБК», як акціонером боржника.

До того ж, судом взято до уваги введений мораторій на задоволення вимог кредиторів та те, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство, зокрема: пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі; пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом (ч. 14 ст. 38, ст. 41 КУзПБ).

Отже, порядок та черговість задоволення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі визначені у ст.ст. 61-64 КУзПБ.

За змістом ч. 3 ст. 61 КУзПБ, зокрема, що під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов`язаний використовувати лише один (ліквідаційний) рахунок боржника в банківській установі. Кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Після оплати витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Право на звернення до суду у порядку ст. 42 ГПК України має як, зокрема, ліквідатор, так і кредитор. При цьому, метою звернення із відповідними заявами є наповнення ліквідаційної маси у той чи інший спосіб, з подальшим задоволенням вимог кредиторів. Інших способів, а саме, безпосереднє стягнення грошових коштів з третіх осіб на користь кредитора, який звернувся із відповідною заявою до суду, положеннями КУзПБ не передбачено. Крім того, зазначений спосіб задоволення своїх кредиторських вимог суперечить, зокрема, ст. 64 КУзПБ.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції належним чином дослідивши матеріали справи, дотримуючись норм процесуального та матеріального права, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» про покладення субсидіарної відповідальності.

Крім того, доводи скаржника про помилковість застосування місцевим господарським судом приписів ст. 224 ГК України є такими, що ґрунтуються на невірному тлумаченні норм чинного законодавства та, відповідно, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

За таких обставин, твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в ухвалі Господарського суду Київської області від 13.05.2024 у справі № 911/1012/13 (911/3362/23) та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Приписами статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Київської області від 13.05.2024 у справі № 911/1012/13 (911/3362/23) підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання даної апеляційної скарги, у відповідності до статті 129 ГПК України, судом покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 13.05.2024 у справі № 911/1012/13 (911/3362/23) залишити без змін.

3. Справу № 911/1012/13 (911/3362/23) повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано - 04.11.2024 (у зв?язку з перебуванням судді Полякова Б.М. на лікарняному).

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді О.М. Остапенко

Б.М. Поляков