Постанова

від 15.10.2024 по справі 911/1195/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2024 р. Справа№ 911/1195/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Агрикової О.В.

Мальченко А.О.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

прокурора: Батюк І.В. посв.;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Загородня Д.М. дов.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2023 (повний текст складено 18.01.2024)

у справі №911/1195/23 (суддя Мальована Л.Я.) за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави

до 1) Козинської селищної ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Затишне"

про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся у Господарський суд Київської області з позовом в інтересах держави до Козинської селищної ради (далі - відповідач 1, Селищрада) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Затишне" (далі - відповідач 2, Товариство), у якому просив суд:

- усунути перешкоди у здійсненні Козинською територіальною громадою права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 11,6113 га з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134 шляхом визнання недійсними пунктів 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8 рішення виконавчого комітету Селищради від 29.08.2002 №8, визнання недійсним пункту 3 рішення Селищради від 06.03.2003 №24-39, визнання недійсним рішення Селищради від 06.06.2014, в частині земельної ділянки площею 11,6113 га з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134;

- усунути перешкоди у здійсненні Козинською територіальною громадою права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 11,6113 га з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134 шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, який укладено 05.09.2002 між виконавчим комітетом Селищради та Товариством під розміщення товариства індивідуальних забудовників, зареєстрованого в Обухівському районному відділі земельних ресурсів за №170 від 06.09.2002 та додаткової угоди від 06.02.2007 до договору оренди земельної ділянки від 05.09.2002;

- усунути перешкоди у здійсненні Козинською територіальною громадою права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 11,6113 га з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134 шляхом її повернення від Товариства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка площею 11,6113 га з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134 відведена в оренду за рахунок земель водного фонду для розміщення товариства індивідуальних забудовників, що суперечить вимогам Земельного і Водного кодексів України, а тому рішення Селищради щодо її передачі в оренду Товариству та договір оренди підлягають визнанню недійсними, а земельна ділянка підлягає поверненню.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву вказав, що рішеннями Обухівського районного суду Київської області від 02.02.2022 у справі №372/1073/20 та від 20.12.2021 у справі №372/1364/21 встановлено, що на спірній земельній ділянці відсутні поверхні водних об`єктів, вона не розташована в межах прибережних захисних смуг та берегових смуг водних шляхів, і оскільки земельна ділянка не вибувала з власності територіальної громади Селищрада не вбачає підстав для усунення перешкод у здійсненні Козинською територіальною громадою права користування та розпорядження зазначеною земельною ділянкою

Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву вказав, що провадження у справі підлягає закриттю в частині вимог щодо визнання недійсними рішень Селищради та договору оренди, оскільки у 2016 році прокурор вже звертався до суду з позовною заявою щодо визнання недійсними вказаних рішень та договору з цих же підстав і рішенням Господарського суду Київської області від 27.02.2018 у справі №911/61/17, яке набрало законної сили, у задоволенні вказаного позову було відмовлено; предмет позовних заяв від 2016 та 2023 співпадає по пунктах 1-4 позовної заяви від 2023 повністю, а підстава позовної заяви від 2016 та підстава позовної заяви від 2023 - землі водного фонду, тобто підстава та предмет позову є ідентичними, як і сторони спору, отже такий спір було вирішено у судовій справі №911/61/17 між цими ж сторонами, про цю ж земельну ділянку з вимогами визнати недійсними рішення Селищради та договору оренди, що є підставою для закриття провадження в цій частині вимог; щодо вимоги про повернення земельної ділянки, то вона не підлягає задоволенню, оскільки дійсність договору була також предметом розгляду у справі Господарського суду Київської області, рішенням якого від 09.02.2005 у справі №258/7-04, що набрало законної сили, у позові прокурора було відмовлено; у 2006 році Генеральною прокуратурою України проводилась перевірка і встановлено факт відсутності порушень щодо отримання Товариством у користування земельних ділянок; згідно висновку судової експертизи від 22.07.2021, проведеної Київським НДІСЕ, спірна земельна ділянка в межах прибережних захисних смуг та берегових смуг водних шляхів не розташована; в Обухівському районі з 1993 року встановлена водоохоронна зона, до складу якої входить прибережна захисна смуга і не входить спірна земельна ділянка за висновком експерта; також прокурором не доведено наявності підстав для представництва інтересів держави.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08 грудня 2023 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про усунення перешкоди у здійсненні Козинською територіальною громадою права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 11,6113 га з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134 шляхом визнання недійсними пунктів 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8 рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 29.08.02 №8, в частині земельної ділянки площею 11,6113 га з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134; про усунення перешкоди у здійсненні Козинською територіальною громадою права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 11,6113 га з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134 шляхом визнання недійсним пункту 3 рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 06.02.03 № 24-39, в частині земельної ділянки площею 11,6113 га з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134; про усунення перешкоди у здійсненні Козинською територіальною громадою права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 11,6113 га з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134 шляхом визнання недійсним рішення Козинської селищної ради від 06.06.2014 № 12 "Про викладення договору оренди земельної ділянки в новій редакції та внесення змін до умов договору оренди", в частині земельної ділянки площею 11,6113 га з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134; про усунення перешкоди у здійсненні Козинською територіальною громадою права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 11,6113 га з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134 шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, який укладено 05.09.2002 між виконавчим комітетом Козинської селищної ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Затишне" під розміщення товариства індивідуальних забудовників, зареєстрованого в Обухівському районному відділі земельних ресурсів за № 170 від 06.09.02 та додаткової угоди від 08.02.07 до договору оренди земельної ділянки від 05.09.02, укладеної між Козинською селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Затишне", в частині земельної ділянки площею 11,6113 га з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134.

У решті позову про усунення перешкоди у здійсненні Козинською територіальною громадою права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 11,6113 га з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134 шляхом її повернення від Товариства з обмеженою відповідальністю "Затишне" відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, заступник керівника Київської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов прокурора задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального права та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки закриваючи провадження у справі в частині вимог про визнання недійсними рішень Селищради та договору оренди, суд послався на наявність рішення суду від 27.02.2018 у справі №911/61/17, однак даній справі позовні вимоги хоч і стосуються одного і того ж предмету позову, а саме визнання недійсними пунктів рішень та договору оренди, проте не можна вважати, що між сторонами вже вирішено спір про той самий предмет, оскільки позови не збігаються за складом учасників судового процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду; судом залишено поза увагою той факт, що у даному позові прокурором обрано інший спосіб захисту, а саме - пред`явлення негаторного позову про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні землями з обмеженим цивільним оборотом шляхом визнання недійсними пунктів рішень, договору оренди та повернення ділянки, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду; відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі №911/61/17 суд погодився з правовою позицією прокурора про незаконність оспорюваних рішень та укладеного на їх підставі договору, однак відмовив у позові через пропуск прокурором позовної давності; відмова у задоволенні віндикаційного позову не позбавляє позивача права заявити позов негаторний про повернення земельної ділянки водного фонду; судові рішення у справі №258/7-04 не містять преюдиційних фактів для даного спору, про що зазначено у постанові Вищого господарського суду від 28.11.2017 у справі №911/61/17; віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду підтверджується інформацією ДНВП "Картографія" від 18.09.2022 №340 та долученими картографічними матеріалами, згідно яких спірна земельна ділянка повністю розташована у межах 100-метрової прибережної захисної смуги р.Дніпро, також це підтверджується відомостями з Публічної кадастрової карти України; висновок експерта Київського НДІСЕ від 22.07.2021 зі справі №372/1073/20 не може спростовувати спірної земельної ділянки в межах 100-метрової прибережної захисної смуги; прокурором доведено наявність підстав для самостійного звернення з позовною заявою у даній справі та обрано належний спосіб захисту.

Відповідач 2 у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що у 2016 році перший заступний прокурора області звертався до Господарського суду Київської області з позовом до Селищради та Товариства з вимогами про визнання недійсними пунктів 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8 рішення від 29.08.2022 №8, пункту 3 рішення від 06.02.2003 №24-39, рішення від 06.06.2014 №12, а також договору оренди від 05.09.2002 і додаткової угоди від 08.02.2007; додаткова вставка перед позовними вимогами формулювання "усунути перешкоди у здійсненні Козинською територіальною громадою права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 11,6113 га з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134 шляхом…" не змінює суті позовних вимог на інші; договір оренди укладено під час дії Цивільного кодексу УРСР і у позові 2016 року прокурор посилався на ст. 48 вказаного Кодексу; вказаний кодекс не передбачав такого способу захисту порушеного права як "усунення перешкод"; предмет спору у справі №911/61/17 співпадає по пунктах 1-4 позовної заяви з предметом спору у даній справі, також співпадають сторони та підстави позову, тому є неможливим повторний розгляд справи між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що підтверджується позиціями Верховного Суду в аналогічній справі (постанова від 07.11.2023 у справі №911/1954/22); похідна вимога про повернення земельної ділянки не підлягає задоволенню через відсутність встановлених фактів незаконного орендного користування Товариством, так як у двох судових справах №258/7-04 та №911/61/17 судами відмовлено у визнанні недійсними підстав орендного користування Товариством спірною земельною ділянкою і судові рішення у зазначених справах набрали законної сили; прокурором не доведено наявності підстав для представництва, оскільки Селищрада чітко повідомила прокурору про відсутність підстав для звернення до суду із таким позовом та про відсутність будь-яких порушень інтересів держави орендними правовідносинами.

У додаткових поясненнях від 12.08.2024 прокурор виклав свої міркування на спростування висновків суду першої інстанції про наявність закриття провадження у справі та обґрунтування обраного способу захисту; щодо належності, допустимості, достовірності та вірогідності інформації ДНВП "Картографія" та інших доказів приналежності спірної земельної ділянки до земель водного фонду. До пояснень доданий лист Національного центру управління та випробувань космічних засобів від 01.07.2024 з тематичними картами.

Однак, прокурор не обґрунтував причин неможливості подання доданих до пояснень доказів суду першої інстанції, тому вони не приймаються апеляційним господарським судом до розгляду.

У додаткових поясненнях від 20.08.2024 відповідач 2 надав свої пояснення щодо інших судових справ, які стосуються спірної земельної ділянки, а саме: господарська справа №258/7-04, господарська справа №911/61/17, цивільна справа №372/1073/20, цивільна справа №372/1364/21.

У додаткових поясненнях від 24.09.2024 відповідач 2 вказав, що до правовідносин щодо рішень від 29.08.2022, 06.02.2023 і договору оренди від 05.09.2002 мають застосовуватись лише відповідні положення ЦК УРСР, а повернення земельної ділянки без визначення юридичної долі договору оренди суперечило б природі юридичного титулу володіння майном на підставі договору та презумпції правомірності такого договору; позовна вимога про усунення перешкоди у здійсненні Козинською територіальною громадою права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою шляхом її повернення від Товариства є похідною, задоволення якої повною мірою залежить від дійсності основної угоди.

У додаткових поясненнях від 14.10.2024 прокурор вказує, що у справі №911/61/17 прокурору відмовлено у позові з підстав пропуску позовної давності, водночас даний позов є негаторний, в порядку ст.391 ЦК України, і поданий у зв`язку із новосформованою практикою Великої палати Верховного Суду, згідно якої відповідний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду і даний позов спрямований на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значущого питання про повернення державі незаконно наданих земельних ділянок водного фонду.

Учасники справи неодноразово належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що підтверджується довідками про доставку електронного документа до електронних кабінетів сторін.

Оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, суд, на підставі ч.12 ст. 270 ГПК України, ухвалив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників відповідача 1.

Прокурор у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просив її задовольнити.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача 2, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 29 серпня 2002 року виконавчий комітет Козинської селищної ради прийняв рішення №8 "Про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки в довгострокове користування (на умовах оренди)", яким розглянув клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю та вирішив:

1. Затвердити розроблений проект відведення земельної ділянки

2. Вилучити із користування ГО "ОГ "Затишне" земельну ділянку площею 36,60 га;

3. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Затишне" земельну ділянку площею 36,60 га (згідно плану що додається) в довгострокове користування без зміни цільового призначення, яка знаходиться у межах смт.Козин;

4. Земельна ділянка надається на умовах оренди терміном - 49 років;

5. Встановити орендну плату за користування наданою земельною ділянкою в розмірі 0,2 грн. за м2 в рік (з врахуванням щорічного коефіцієнту інфляції);

6. Попередити правління ТОВ "Затишне", що використовувати надану земельну ділянку необхідно виключно за цільовим призначенням, не порушуючи вимог законодавства;

7. Доручити селищному голові Федоренко М.М. заключити договір оренди земельної ділянки у відповідності до діючого законодавства.

8. Просити Обухівський районний відділ земельних ресурсів внести відповідні зміни в земельно-кадастрову документацію.

05 вересня 2002 року між виконкомом Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, як орендодавцем, та ТОВ "Затишне", як орендарем, було укладено договір оренди, відповідно до п. 2.1 якого орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29.08.2002 №8 надає, а орендар приймає в термінове, платне володіння і користування об`єкт оренди, необхідний орендарю для розміщення товариства індивідуальних забудовників, розміщений в селищі Козин Обухівського району Київської області, ж/м "Конча-Заспа", в розмірі 366000 кв.м. відповідно до кадастрового плану земельної ділянки.

Відповідно до п. 1.1 договору термін оренди - 49 років, починаючи з дати початку оренди і закінчуючи датою закінчення оренди; об`єктом оренди є земельна ділянка розміром 366000 кв.м., що знаходиться у власності орендодавця в селі Козин Обухівського району Київської області, вулиця Старокиївська, ж/м "Конча-Заспа".

Згідно з п. 3.1 договору об`єкт оренди, прийнятий у володіння і користування орендарем відповідно до умов цього договору і використовується останнім під розміщення товариства індивідуальних забудовників в рамках чинного законодавства України.

Відповідно до п. 4.1 договору термін оренди обчислюється з дати, зазначеної в акті прийому-передачі об`єкта оренди, підписаного обома сторонами (додаток 1) і минає через 49 років, якщо він не буде перерваний раніше відповідно до положень цього договору.

Договір оренди від 05.09.2002 посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу 05.09.2002, зареєстрований в реєстрі за № 3492 у Обухівському районному відділі земельних ресурсів від 06.09.2002 за № 170.

Пунктом 3 рішення Козинської селищної ради від 06.02.2003 "Про затвердження рішень виконкому Козинської селищної ради та затвердження договорів оренди земельних ділянок" вирішено затвердити рішення виконкому Козинської селищної ради №8 від 29.08.2002 про виділення ТОВ "Затишне" земельної ділянки в довгострокове користування на умовах оренди та схвалити договір вищезгаданої земельної ділянки, укладений 05.09.2002.

08 лютого 2007 року між Селищною радою, як орендодавцем, та Товариством, як орендарем, було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 05.09.2002 відповідно до умов якої сторони погодили внести зміни в умови договору оренди та виклали підпункт "д" пункту 1.1 в такій редакції: Об`єкт оренди: Об`єктом оренди є земельні ділянки розміром 28,641 га, що знаходяться у власності Орендодавця, смт. Козин Обухівського району Київської області, на території житлово-рекреаційного комплексу "Конча-Заспа", та 11,6 га, що знаходяться у власності Орендодавця. Виклали п.2.1 договору в наступній редакції: Орендодавець надає в оренду, а Орендар приймає у довгострокове, платне володіння і користування земельні ділянки загальною площею 28,641 га, розташовані на території житлово-рекреаційного комплексу "Конча-Заспа" Обухівського району Київської області, надані під забудову, в тому числі і земельну ділянку площею 11,6 га, кадастровий номер 3223155400:03:031:0134, розташовану в селищі Козин Обухівського району Київської області, ж/м "Конча-Заспа", для розміщення індивідуальних забудовників.

Також вказаною додатковою угодою змінено пункти 5.2, 5.3 договору, встановлено орендну плату в розмірі 5% від грошової вартості за один квадратний метр, що становить 208453,17 грн на рік (17371,09 грн в місяць).

Додаткова угода нотаріально посвідчена та зареєстрована в Обухівському районному відділі Київської регіональної філії ДЗК за № 040733100006 від 17.04.2007.

Рішенням Козинської селищної ради від 06.06.2014 № 12 "Про викладення договору оренди земельної ділянки в новій редакції та внесення змін до умов договору оренди" вирішено викласти договір оренди земельної ділянки від 05.09.2002, що зареєстрований у Обухівському районному відділі земельних ресурсів від 06.09.2002 за № 170, в новій редакції у зв`язку із зміною розміру орендної плати та необхідністю приведення у відповідність до вимог діючого законодавства України орендних відносин, встановлено річну орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Доручено селищному голові укласти з Товариством додаткову угоду до договору оренди від 05.09.2002 про викладення договору в новій редакції на умовах, визначених цим рішенням.

Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку земельна ділянка площею 11,6113 га з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134 відноситься до земель житлової та громадської забудови, цільове призначення 02.02 Для будівництва і обслуговування житлового будинку і споруд (присадибна ділянка), власник - Козинська селищна рада; суб`єкт речового права - ТОВ "Затишне".

Листом від 28.09.2022 №340 ДНВП "Картографія" направила заступнику керівника Київської обласної прокуратури фрагмент наявного ортофотоплану масштабу 1:10 000 2009 року, на якому показано земельні ділянки з вказаними кадастровими номерами, берегову лінію річки Дніпро та межу 100 метрової прибережної захисної смуги. На доданому до листа викопіюванні з ортофотоплану також відображена земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134.

Листом від 09.02.2023 №15/1-101 вих-23 Київська обласна прокуратура звернулась до голови Козинської селищної ради та повідомила, що Київською обласною прокуратурою вирішується питання з приводу наявності підстав для представництва інтересів держави в суді щодо земель водного фонду на території Козинської селищної ради, в тому числі щодо земельної ділянки площею 11,6 га з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134, що була передана в орендне користування ТОВ "Затишне". Даним листом підсумовано, що набуття в оренду юридичною особою земельної ділянки із вищевказаним кадастровим номером відбулось із грубим порушенням вимог ст.ст. 20, 58, 59, 79, 84 Земельного кодексу України, ст. 1, 84, 86 Водного кодексу України, з огляду на що прокурор просив Селищраду надати інформацію про те, чи вживалися радою заходи, спрямовані на захист інтересів держави з метою повернення у комунальну власність вищезазначеної земельної ділянки, або повідомити про неможливість звернення до суду з вказаних питань з метою вжиття заходів представницького характеру обласною прокуратурою в порядку, визначеному ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Листом від 27.02.2023 № 339 Селищрада повідомила прокурора, що радою не планується вжиття заходів щодо розірвання в судовому порядку договору оренди земельної ділянки, укладеного із Товариством у 2002 році, що Козинська селищна рада враховує преюдиційні обставини, які встановлені судами стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134, як-от: - в рішенні Обухівського районного суду Київської області від 02.02.2022 у справі №372/1073/20: "…У висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 22.07.2021 №17444/21-41 зазначено. На земельній ділянці з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134, площею 11,6113 га, водні, поверхні водних об`єктів, болота, острови, канали, гідротехнічні та інші водогосподарські споруди не розташовані. Вказана земельна ділянка в межах прибережних захисних смуг та берегових смуг водних шляхів не розташована. …"; - в рішенні Обухівського районного суду Київської області від 20.12.2021 у справі № 372/1364/21: "… Товариство з обмеженою відповідальністю "Затишне" було та є законним землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134…".

Також цим листом повідомлено прокурора, що враховуючи відсутність заборгованості зі сплати орендних платежів, необхідність наповнення місцевого бюджету, а також приймаючи до уваги висновки та обставини, встановлені судовими органами, з огляду на тривалість землекористування і той факт, що земельна ділянка не вибула з власності територіальної громади, Козинська селищна рада, на даний час, не вбачає підстав для звернення до суду з метою розірвання договору оренди.

У зв`язку із викладеними обставинами, у квітні 2023 року заступником керівника Київської обласної прокуратури був поданий даний позов в інтересах держави до Козинської селищної ради та ТОВ "Затишне" про усунення перешкоди у здійсненні Козинською територіальною громадою права користування та розпорядження земельною ділянкою 11,6113 га з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134 шляхом визнання недійсними пунктів 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8 рішення від 29.08.2002 № 8, визнання недійсними пункту 3 рішення від 06.02.2003 №24-39, визнання недійсним рішення від 06.06.2014, визнання недійсними договору оренди земельної ділянки від 05.09.2002 та додаткової угоди від 08.02.2007, і шляхом повернення земельної ділянки від Товариства.

В процесі розгляду справи прокурором, разом з додатковими поясненнями, було подано викопіювання відомостей Публічної кадастрової карти України щодо спірної земельної ділянки.

Селищрада у відзиві на позовну заяву прокурора вказала, , що рішеннями Обухівського районного суду Київської області від 02.02.2022 у справі №372/1073/20 та від 20.12.2021 у справі №372/1364/21 встановлено, що на спірній земельній ділянці відсутні поверхні водних об`єктів, вона не розташована в межах прибережних захисних смуг та берегових смуг водних шліхів, і оскільки земельна ділянка не вибувала з власності територіальної громади Селищрада не вбачає підстав для усунення перешкод у здійсненні Козинською територіальною громадою права користування та розпорядження зазначеною земельною ділянкою.

На підтвердження вказаних доводів Селищрада надала наступні докази:

- роздруківку з ЄДРС рішення Обухівського районного суду Київської області від 20.12.2021 у справі №372/1364/21 за позовом ТОВ "Затишне" до Обухівської районної державної адміністрації, чотирьох фізичних осіб, ТОВ "Амалфі Девелопмент Груп" про скасування розпоряджень, усунення перешкоди у користуванні земельної ділянки, визнання права користування земельною ділянкою та ін.;

- роздруківку з ЄДРС постанови Київського апеляційного суду від 22.03.2023 у справі №372/1364/21;

- роздруківку з ЄДРС рішення Обухівського районного суду Київської області від 02.02.2022 у справі №372/1073/20 за позовом прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Обухівської районної державної адміністрації, чотирьох фізичних осіб, ТОВ "Амалфі Девелопмент Груп" про визнання розпоряджень недійсними в частині та усунення перешкод у користуванні земельної ділянки;

- роздруківку з ЄДРС постанови Київського апеляційного суду від 15.02.2023 у справі №372/1073/20.

Товариство у відзиві на позовну заяву вказало, що провадження у справі підлягає закриттю в частині вимог щодо визнання недійсними рішень Селищради та договору оренди, оскільки у 2016 році прокурор вже звертався до суду з позовною заявою щодо визнання недійсними вказаних рішень та договору з цих же підстав і рішенням Господарського суду Київської області від 27.02.2018 у справі №911/61/17 , яке набрало законної сили, у задоволенні вказаного позову було відмовлено; предмет позовних заяв від 2016 та 2023 співпадає по пунктах 1-4 позовної заяви від 2023 повністю, а підстава позовної заяви від 2016 та підстава позовної заяви від 2023 - землі водного фонду, тобто підстава та предмет позову є ідентичними, як і сторони спору, отже такий спір було вирішено у судовій справі №911/61/17 між цими ж сторонами, про цю ж земельну ділянку з вимогами визнати недійсними рішення Селищради та договір оренди, що є підставою для закриття провадження в цій частині вимог; щодо вимоги про повернення земельної ділянки, то вона не підлягає задоволенню, оскільки дійсність договору була також предметом розгляду у справі Господарського суду Київської області, рішенням якого від 09.02.2005 у справі №258/7-04, яке набрало законної сили, у позові прокурора було відмовлено; у 2006 році Генеральною прокуратурою України проводилась перевірка і встановлено факт відсутності порушень щодо отримання Товариством у користування земельних ділянок; згідно висновку судової експертизи від 22.07.2021, проведеної Київським НДІСЕ, спірна земельна ділянка в межах прибережних захисних смуг та берегових смуг водних шляхів не розташована; в Обухівському районі з 1993 року встановлена водоохоронна зона, до складу якої входить прибережна захисна смуга і не входить спірна земельна ділянка, за висновком експерта; також прокурором не доведено наявності підстав для представництва інтересів держави.

Також Товариством було подане клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог прокурора щодо визнання недійсними рішень Селищради і договору оренди, та заява про застосування позовної давності.

На підтвердження вказаних доводів Товариство надало наступні докази:

- копію позовної заяви від 30.12.2016 №05/2-1863вих-16 першого заступника прокурора Київської області до відповідачів: 1.Козинської селищної ради, 2.ТОВ "Затишне, третя особа на стороні позивача - Громадська організація "Національний екологічний центр України" про визнання недійсними пунктів 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8 рішення від 29.08.2002 № 8, визнання недійсними пункту 3 рішення від 06.02.2003 №24-39, визнання недійсним рішення від 06.06.2014, визнання недійсними договору оренди земельної ділянки від 05.09.2002 та додаткової угоди від 08.02.2007;

- копію рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 у справі №911/61/17 про відмову у задоволенні вказаного позову прокурора з підстав пропуску позовної давності;

- копію ухвали Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 у справі №911/61/17 про повернення апеляційної скарги;

- копію висновку експерта Київського НДІСЕ Ю.Бікуса від 22.07.2021 №17444/21-41 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у цивільній справі №372/1073/20;

- копію рішення Обухівської районної ради народних депутатів від 28.05.1993 "Про робочий проект водоохоронної зони Канівського водосховища на території району";

- копію рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2004 у справі №258/7-04 за позовом прокурора Обухівського району в інтересах держави в особі Обухівського районного відділу земельних ресурсів до Козинської селищної ради та ТОВ "Затишне" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.09.2002, яким у позові було відмовлено;

- копію постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.02.2005 у справі №258/7-04, якою апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а рішення - без змін;

- копію постанови Вищого господарського суду України від 23.06.2005 у справі №258/7-04, яким касаційне подання прокурора та касаційну скаргу Селищради залишено без задоволення;

- копію ухвали Верховного Суду України від 22.09.2005 у справі №258/7-04 про відмову у допуску до провадження за винятковими обставинами касаційного подання Генеральної прокуратури України;

- копію листа заступника Генерального прокурора України від 04.09.2006 про результати перевірки щодо отримання рядом товариств, у тому числі ТОВ "Затишне", у користування земельних ділянок, згідно якої порушень не встановлено.

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю в частині вимог про усунення перешкоди у здійсненні Козинською територіальною громадою права користування та розпорядження земельною ділянкою 11,6113 га з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134 шляхом визнання недійсними пунктів 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8 рішення від 29.08.2002 № 8, визнання недійсними пункту 3 рішення від 06.02.2003 №24-39, визнання недійсним рішення від 06.06.2014, визнання недійсними договору оренди земельної ділянки від 05.09.2002 та додаткової угоди від 08.02.2007, а в частині вимог про усунення перешкод у здійсненні Козинською територіальною громадою права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки від Товариства позов задоволенню не підлягає.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно з пунктом 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/61/17 від 27.02.2018, яке набрало законної сили, відмовлено повністю у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області до Козинської селищної ради та ТОВ "Затишне" про визнання недійсними пунктів 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8 рішення від 29.08.2002 № 8, визнання недійсними рішень від 06.02.2003 № 24-39 та від 06.06.2014, договору оренди земельної ділянки від 05.09.2002, додаткової угоди від 08.02.2007 та скасування державної реєстрації.

Частиною 1 ст. 41 ГПК України визначено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Положеннями частин 1, 3, 4 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Згідно ч.5 ст.53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Отже, у сторонами у справі №911/61/17 були позивач - перший заступник прокурора Київської області та відповідачі - Козинська селищна рада і ТОВ "Затишне".

У даній справі №911/1195/23 сторонами є позивач - заступник керівника Київської обласної прокуратури та відповідачі - Козинська селищна рада і ТОВ "Затишне".

Таким чином, спір у даній справі та у справі №911/61/17 був між тими самими сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 7.42, 7.43 постанови від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) вказала, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Зі змісту позовної заяви від 30.12.2016 №05/2-1863вих-16, яка була предметом розгляду у справі №911/61/17, вбачається, що перший заступник прокурора Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Козинської селищної ради та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Затишне", і просив суд:

- визнати недійсними пункти 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8 рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 29.08.2022 №8, п. 3 рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 06.02.2003 №24-39 та від 06.06.14 №12;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 05.09.2002, укладений між виконавчим комітетом Козинської селищної ради та ТОВ "Затишне" під розміщення товариства індивідуальних забудовників, зареєстрований в Обухівському районному відділі земельних ресурсів за №170 від 06.09.02, та додаткову угоду від 08.02.2007 до договору оренди земельної ділянки від 05.09.02, укладену між Козинською селищною радою та ТОВ "Затишне" щодо земельної ділянки площею 28,641 га, яка складається із земельних ділянок: площею 14,2205 га з кадастровим номером 3223155400:03:011:0002, площею 9,1335 га з кадастровим номером 3223155400:03:010:0003, площею 0,5946 га з кадастровим номером 3223155400:03:012:0007, площею 4,6931 га з кадастровим номером 3223155400:03:012:0008, а також земельної ділянки площею 11,6 га з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134 і скасувати їх державну реєстрацію.

У справі №911/61/17 прокурор зазначав, що пункти 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8 рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29.08.2002 р. № 8, рішення Козинської селищної ради від 06.02.2003 р. № 24-39 та рішення Козинської селищної ради від 06.06.2014 р. № 12 прийняті в порушення ст. 14, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 24, 26, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 1, 3, 4, 88, 89 Водного кодексу України, ст. ст. 12, 19, 20, 38, 40, 58-61, 83 Земельного кодексу України, п. п. 1.2, 1.3, 1.5 "Положення про здійснення державної землевпорядної експертизи", затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 11.03.1997 р. № 39, п. п. 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.96 р. № 486 та повинні бути визнані недійсними, що є підставою також для визнання договору оренди від 05.09.2002 р. недійсним на підставі ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, ст. 6, ч. 3 ст. 14 Закону України "Про оренду землі", ст. 21 Земельного кодексу України, а також визнання недійсною додаткової угоди від 08.02.2007 до договору оренди землі від 05.09.2002 на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 6, 15 Закону України "Про оренду землі", ст. 21 Земельного кодексу України. Прокурор у справі №911/61/17 зазначав, що земельні ділянки, серед яких й спірна у даній справі з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134, накладаються на 100-метрову прибережну захисну смугу р. Дніпро.

У даному позові прокурор просить усунути перешкоди у здійсненні Козинською територіальною громадою права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання недійсними рішень Козинської селищної ради, які прокурор вже просив визнати недійсними у справі №911/61/17 з тотожним складом сторін, предметом та підставою спору щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134 через накладення на 100-метрову прибережну захисну смугу р. Дніпро (землі водного фонду).

Однак, як вірно встановив суд першої інстанції, такий спір було вирішено у судовій справі №911/61/17 між цими ж сторонами, про цю ж земельну ділянку, з цих же підстав (землі водного фонду), з вимогами визнати недійсними рішення ради та договір оренди, прийняттям рішення, що набрало законної сили із ухвалою суду апеляційної інстанції від 18.09.2018 і наразі є чинним.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 року у справі № 910/30921/15 (910/353/21) у пункті 26 зробив висновок, що системний аналіз пункту 2 частини першої статті 175, пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України дає підстави для висновку про те, що однією з цілей цих норм є уникнення здійснення різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, уникнення можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами як засобу та спроби, направлених на перегляд висновків судів за результатами розгляду попереднього позову, оскільки розгляд таких заяв порушуватиме принципу юридичної визначеності. Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 17.08.2021 року в справі № 924/1708/14 (924/1024/20).

Принцип res judicata передбачає не лише повагу до рішення суду з точки зору використання процедур оскарження, однак і з точки зору неможливості повторного звернення до суду з тотожним позовом. Відповідно до цього принципу справа, що вже була вирішена судом, не може стати предметом нового судового розгляду. Так, у справі "Yushchenko and others v. Ukraine" заявник просив Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) визнати таким, що суперечить п. 1 ст. 6 ЄКПЛ ситуацію, за якої вимоги, у задоволенні яких було відмовлено під час розгляду справи в порядку цивільного судочинства, в подальшому стали предметом цивільного позову в кримінальному провадженні, що був задоволений судом. ЄСПЛ зазначило, що нове вирішення тих самих питань звело нанівець закінчене раніше провадження, а це несумісне з принципом правової визначеності.

Доводи прокурора про те, що у справі №911/61/17 позовними вимогами були визнання недійсними рішень і договору, а у даній справі позовними вимогами є усунення перешкод у здійсненні Козинською територіальною громадою права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання недійсними відповідних рішень і договору, тому предмет позову є різним, відхиляються судом апеляційної інстанції, як необґрунтовані.

Таким чином, у справі №911/61/17 розглядався спір між тими ж сторонами, про ті ж самі рішення Козинської селищної ради та договір оренди із ТОВ "Затишне", з тієї ж підстави - знаходження земель у межах прибережної захисної смуги без розробленого проекту землеустрою щодо встановлення такої прибережної захисної смуги, проте, щодо п`ятьох земельних ділянок загальною площею 40,2417 га, серед яких і спірна у даній справі земельна ділянка 3223155400:03:010:0134.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов юридично правильного висновку щодо закриття провадження у справі на підставі пункту 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині позовних вимог про усунення перешкоди у здійсненні Козинською територіальною громадою права користування та розпорядження земельною ділянкою 11,6113 га з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134 шляхом визнання недійсними пунктів 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8 рішення від 29.08.2002 №8, визнання недійсними пункту 3 рішення від 06.02.2003 №24-39, визнання недійсним рішення від 06.06.2014, визнання недійсними договору оренди земельної ділянки від 05.09.2002 та додаткової угоди від 08.02.2007.

Щодо позовної вимоги про усунення перешкоди у здійсненні Козинською територіальною громадою права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 11,6113 га з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134 шляхом її повернення від Товариства, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Згідно правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 06.07.2022 у справі №915/1164/21, вимога про повернення земельної ділянки може бути заявлена в разі, якщо земельна ділянка на момент пред`явлення позову за рішенням органу передана у володіння чи користування іншій особі в незаконний спосіб.

Незаконність підстав орендного користування Товариством земельною ділянкою площею 11,6113 га з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134 не підтвердилась документально, оскільки правові підстави користування відповідачем 2 спірною земельною ділянкою, як то рішення власника про надання в оренду земельної ділянки, договір оренди земельної ділянки є чинними, в судовому порядку не скасованими, не визнані недійсними, не припиненими.

Вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, який укладено 05.09.2002 між виконавчим комітетом Козинської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Затишне", заявлялась прокурором до суду двічі.

Так, у 2004 році прокурором Обухівського району було подано позов в інтересах держави в особі Обухівського районного відділу земельних ресурсів до Козинської селищної ради та до ТОВ "Затишне" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.09.2002, укладеного між відповідачами.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.11.2004 у справі №258/7-04, яке залишено без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.02.2005 та постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2005, у задоволенні вказаного позову було відмовлено.

У цій справі досліджено рішення Козинської селищної ради №8 та № 24-39, цільове призначення земельних ділянок, і зроблено висновок, що договір укладений відповідно до чинного законодавства України.

Крім цього, листом Генеральної прокуратури України від 04.09.2006 №07/2/2-15773-06, поданим Товариством разом із відзивом, підтверджено факт відсутності порушень, в тому числі щодо отримання ТОВ "Затишне" у користування земельних ділянок.

Також, згідно поданого Товариством висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 22.07.2021 №17444/21-41, земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134, площею 11,6113 га, в межах прибережних захисних смуг та берегових смуг водних шляхів не розташована.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що доказом підтвердження підстави позову щодо належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду, а з цим й незаконності її передачі в оренду, прокурором надано лист Державного науково-виробничого підприємства "Картографія" від 28.09.2022 №340 з додатком у вигляді Викопіювання з ортофотоплану з позначенням берегових ліній і на стадії перевірки доказів у суді першої інстанції прокурором подано викопіювання відомостей Публічної кадастрової карти України за критерієм пошуку кадастровий номер земельної ділянки 3223155400:03:031:0134, де, як вірно встановив суд першої інстанції, розташування водного об`єкту (берегових ліній р. Дніпро) відрізняється від такого у поданому із позовом Викопіюванні з ортофотоплану в частині спірної земельної ділянки, виготовленого ДНВП "Картографія".

Верховний Суд в постанові від 19.01.2023 у справі №548/1696/20 за позовом керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Хорольської міської ради та в особі Державної екологічної інспекції до фізичної особи про визнання незаконним та скасування державного акту і витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння через належність ділянки до земель водного фонду і передачі її всупереч вимогам закону вказав, що "…Твердження касаційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності у ДНВП "Картографія" повноважень надавати інформацію про накладення земельних ділянок на землі водного фонду, оскільки ДНВП "Картографія" надало зазначену інформацію з урахування відомостей, які містяться в схемах водного фонду, що відповідає напрямкам діяльності ДНВП "Картографія" (71.12 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (основний вид діяльності) та 72.19 дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук), є необґрунтованими, оскільки, класифікатор видів економічної діяльності (КВЕД) - це визначення основного та другорядних видів економічної діяльності юридичних осіб, який відображається в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та не свідчить про уповноваження цієї юридичної особи державою на здійснення землеустрою. Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно надав оцінку доказу (відомостям, викладеним у листі ДНВП "Картографія" від 02 серпня 2019 року № 689), яким прокурором обґрунтовувалися позовні вимоги (обставини накладення спірної земельної ділянки на межі прибережної захисної смуги водного об`єкта (ставка))".

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Однак, прокурором не надано належних доказів того, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134 належить до земель водного фонду.

Крім цього, зі змісту позовної заяви вбачається, що Київською обласною прокуратурою здійснюється захист прав власника земельної ділянки на підставі ст.ст. 391, 393 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 152, 155 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) шляхом вимоги про усунення перешкод.

Так, стаття 391 ЦК України встановлює, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 393 ЦК України встановлює, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Положеннями ст. 152 ЗК України визначено способи захисту прав на земельні ділянки. Даною нормою встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б)відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ)відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно норм ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Однак, як вірно встановив суд першої інстанції, даний позов пред`явлено не в інтересах власника земельної ділянки, а в інтересах держави, як зазначив сам прокурор у позовній заяві, і даний позов пред`явлено саме до власника земельної ділянки і до землекористувача цієї земельної ділянки, що виключає можливість застосування наведених норм Цивільного і Земельного кодексів України та обраного прокурором способу захисту.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми законодавства, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність і необґрунтованість позовної вимоги про усунення перешкоди у здійсненні Козинською територіальною громадою права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення від Товариства, тому ця позовна вимога не підлягає задоволенню.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Київської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 08 грудня 2023 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06.11.2024.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді О.В. Агрикова

А.О. Мальченко