Рішення

від 01.11.2024 по справі 903/741/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 листопада 2024 року Справа № 903/741/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу №903/741/24

за позовом Фізичної особи-підприємця Дмитрука Володимира Петровича, м. Рожище, Луцького району, Волинської області

до Машівського ліцею Вишнівської сільської ради, с. Машів, Ковельського району, Волинської області

про стягнення 38450 грн.,

в с т а н о в и в:

26.08.2024 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява від 22.08.2024 про стягнення з Машівського ліцею Вишнівської сільської ради 38450 грн. заборгованості за переданий товар на підставі договору купівлі-продажу №1.

У позовній заяві позивач просить розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договорами купівлі-продажу №1 щодо повної оплати за переданий товар.

Ухвалою суду від 02.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Ухвалу суду від 02.09.2024 було надіслано позивачу та відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідач Машівський ліцей Вишнівської сільської ради ухвалу суду отримав 06.09.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600285662998.

18.09.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання від 18.09.2024 про визнання доказу недопустимим/неналежним/недостовірним.

У клопотанні від 18.09.2024 відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що вони не відповідають дійсності, є недостовірними; а також просить застосувати позовну давність.

У клопотанні відповідач зазначає про те, що у договорі не зазначено число, що є обов`язковою умовою. Усі цивільно - правові договори проходять перевірку через Державну казначейську службу України та оприлюднюються на «Прозорро» (майданчиках публічних закупівель), такого договору, який поданий позивачем в природі не існує, вважає, що це шахрайська домовленість двох сторін, що вказує на неналежні та недопустимі докази.

Відповідач повідомляє, що попередній директор Машівського ліцею звільнений та на нього відкрито три кримінальні справи.

Також відповідач зазначає, що згідно з довідкою від 16.09.2024а №12, виданою Централізованою бухгалтерією по обслуговуванню закладів освіти Вишнівської сільської ради, яка здійснює обслуговування бухгалтерської та фінансової звітності усіх закладів освіти Вишнівської сільської ради, починаючи з 2019 року будь-які матеріальні цінності чи шкільне приладдя від ФОП Дмитрука Володимира Петровича не надходили та на баланс Машівського ліцею не приймались.

Отже, на думку відповідача, позивачем подано фіктивні та недостовірні документи, що свідчить про шахрайство у період військового стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Як передбачено ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступні обставини.

Між Фізичною особою-підприємцем Дмитруком Володимиром Петровичем як продавцем та Машівським ліцеєм Вишнівської сільської ради як покупцем було укладено договір № 1 купівлі-продажу товару.

Відповідно до п. п. 1.1.-1.2. договору продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар за номенклатурою, кількістю та цінами, що вказані у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору. Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених цим договором.

Ціни на товар погоджуються в заявці і вказуються в накладній на його відпуск (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.3. договору загальна вартість товару за договором становить 38450, 00 грн. (без ПДВ).

Згідно із п.п. 4.1.-4.2. договору покупець сплачує за товар після його отримання. Оплата за товар (згідно заявки) робиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Договір №1 купівлі-продажу товару підписаний представниками та скріплений печатками сторін.

У заявці від 27.05.2024 за підписом директора Миколи Оніщука відповідач просив позивача поставити партію меблів для потреб освітнього закладу на загальну суму 38450 грн. У заявці гарантовано оплату у строк до 31.07.2024.

Відповідач на виконання умов договору та заявки передав відповідачу товар на загальну суму 38450 грн., що підтверджується копією видаткової накладної №1 (а.с. 5).

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Видаткова накладна №1 містить підписи осіб від постачальника, від одержувача, містить відомості про товар, який передається, його кількість, ціну, на видатковій накладній містяться відбитки печаток.

Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, накладних, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто, чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні). Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05.12.2018 у справі № 915/878/16.

Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у відповідних правовідносинах. Відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.

Відповідач у справі №903/741/24 не довів факту протиправності використання своєї печатки, не надав доказів її втрати, не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки.

За таких обставин наявність на видатковій накладній №1 відтиску печатки Машівського ліцею Вишнівськї сільської ради є свідченням участі цієї особи у здійсненні господарської операції за цією накладною.

Відтак, видаткова накладна №1 є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фіксує факт здійснення господарської операції передачу товару, є підставою виникнення обов`язку покупця оплатити товар.

24.07.2024 позивач звернувся до відповідача із претензією, в якій просив погасити борг до 31.07.2024 в сумі 38450 грн. На претензії міститься підпис директора відповідача Миколи Оніщука і дата 31.07.2024, вхідний номер 239, дата реєстрації 24.07.2024.

18.08.2024 між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 12.08.2024, згідно з яким борг відповідача перед позивачем становить 38450 грн.

Відповідач отриманого товару не оплатив, заборгованість на час розгляду справи становить 38450 грн.

Доказів, які б спростовували заборгованість в розмірі 38450 грн., або доказів її оплати, відповідач суду не надав.

Таким чином, незважаючи на те, що договір купівлі-продажу не містить дати укладання, видаткова накладна №1 не містить дати її оформлення, у сукупності з іншими доказами, які містяться у справі: лист відповідача про передачу меблів від 27.05.2024, претензія про оплату товару від 24.07.2024, її отримання відповідачем 31.07.2024, акт звірки взаєморозрахунків від 12.08.2024, дозволяють дійти висновку про те, що передача товару відбувалась у 2024 році.

Наведених фактів відповідач у процесі розгляду справи не спростував.

У відповідності із ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 Цивільного кодексу України).

За загальним порядком укладання господарських договорів вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 655, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання з оплати переданого товару підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 38450 грн.

У клопотанні, яке надійшло до суду 18.09.2024, відповідач заперечує позовні вимоги про стягнення з нього заборгованості.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За змістом ч.ч. 1,3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доводи відповідача про те, що такого договору, який наданий позивачем до позовної заяви, не існує у природі і це шахрайська домовленість двох сторін, не підтверджені жодними доказами.

Договір №1 купівлі-продажу товару підписаний представниками сторін, скріплений печатками сторін. Доказів на підтвердження того, що на договорі міститься не печатка відповідача, а підпис не належить особі, яка його підписала, суду не подано.

Разом з цим, як передбачено ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України обов`язок оплатити товар виникає у покупця після прийняття товару.

Відповідач не спростував доводів позивача про передачу товару на суму 38450 грн. за видатковою накладною №1 (а.с.5), яка підписана обома сторонами і скріплена печатками.

Відкриття кримінальних проваджень щодо колишнього, як стверджує відповідач у клопотанні від 18.09.2024, директора Машівського ліцею Вишнівської сільської ради Оніщука М.В. за фактами незаконного відвантаження деревини, нестачі талонів на дизельне пальне, привласнення гуманітарної допомоги не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за товар, який переданий на підставі договору купівлі-продажу №1, видаткової накладної №1, які підписані відповідачем і скріплені печаткою відповідача.

Відповідно до ч.6 ст.75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Обвинувального вироку суду у кримінальному провадженні щодо шахрайських дій колишнього директора Машівського ліцею Вишнівської сільської ради Оніщука М.В., пов`язаних із фактом передачі товару на суму 38450 грн., господарському суду не подано.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків від 12.08.2024, який підписаний без будь-яких зауважень та заперечень директором Машівського ліцею Оніщук М.В., який як керівник відповідав за бухгалтерський облік очолюваного ним закладу.

Заборгованість за актом від 12.08.2024, яка визнана відповідачем на дату складання акта, становить 38450 грн.

Якщо інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб, він може вважатися доказом у справі на підтвердження певних обставин, зокрема, на підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наведених обставин надані позивачем докази є більш вірогідними на підтвердження доведення факту передачі відповідачу товару за видатковою накладною №1 і цей доказ не спростований відповідачем.

Відповідач не надав доказів, які б спростували факт отримання ним продукції за видатковою накладною №1 на виконання умов укладеного між сторонами договору.

Щодо тверджень відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності і застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (частина 1 статті 259 Цивільного кодексу України).

Статтею 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Пунктом 4 договору №1 купівлі-продажу товару, укладеним між сторонами у справі, узгоджено, що покупець оплачує товар після його отримання.

Видаткова накладна №1 не містить дати, а тому не можна встановити конкретної дати передачі та отримання товару. Разом з цим, позивач звертався до відповідача з претензією від 24.07.2024, яка отримана директором Оніщук Миколою, у якій просив оплатити товар до 31.07.2024.

Відтак, з 01.08.2024 позивачу стало відомо про порушення свого права неоплату відповідачем товару.

Враховуючи приписи ст.261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності розпочався зі спливом строку, встановленого у претензії, тобто з 01.08.2024 і, враховуючи строк позовної давності, встановлений ст.257 Цивільного кодексу України, станом на час розгляду справи не закінчився.

Про те, що передача товару відбувалась у 2024 році і вже станом на 12.08.2024 у відповідача була заборгованість перед позивачем на суму 38450 грн. свідчать й інші докази, які містяться у справі: лист відповідача про передачу меблів від 27.05.2024, претензія про оплату товару від 24.07.2024, її отримання відповідачем 31.07.2024, акт звірки взаєморозрахунків від 12.08.2024.

За таких обставин у суду відсутні підстави для застосування строків позовної давності, про які просить відповідач у клопотанні від 18.09.2024.

У зв`язку із задоволенням позову судові витрати по справі, які складаються із сплаченого позивачем судового збору у розмірі 3028 грн., на підставі ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Машівського ліцею Вишнівської сільської ради ( 44343, Волинська область, Ковельський район, с. Машів, вул. Центральна, 24, код ЄДРПОУ 23018250) на користь Фізичної особи-підприємця Дмитрука Володимира Петровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

- 38450 грн. заборгованості за товар;

- 3028 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено і підписано 06.11.2024.

Суддя І. О. Якушева