Рішення

від 29.10.2024 по справі 910/325/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2024Справа № 910/325/24За позовом ОСОБА_1

до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ»

про визнання недійсним рішення загальних зборів

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Севериненко К.Р.

Представники учасників справи:

від позивача: Борисполець С.М., Васюк М.М.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» (надалі - відповідач) в якому просить суд визнати недійсним рішення загальних зборів членів відповідача від ряду НОМЕР_2, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду НОМЕР_2 від 20.02.2022.

Позовні вимоги, з посиланням ст.15 Цивільного кодексу України, ст.167 Господарського кодексу України, ст.2, 6, 8, 9, 12, 23 Закону України «Про кооперацію», мотивовані тим, що позивача, як власника гаража НОМЕР_1 в ряді НОМЕР_2 не було повідомлено про проведення загальних зборів членів кооперативу від ряду НОМЕР_2, чим порушено права позивача на участь в господарській діяльності та управлінні кооперативу, а також права обирати та бути обраним. Крім того, посилається на відсутність кворуму на вказаних зборах.

09.01.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/325/24. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.02.2024.

30.01.2024 від представника відповідача надійшов відзив, у якому останній заперечує проти позову та, зокрема, зазначає, що позивачем не доведено, яким чином обрання уповноваженого від ряду НОМЕР_2 порушує його права, а також зазначає, що на зборах 20.02.2022 був наявний кворум у розмірі 57,1%.

06.02.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якому останній заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві.

У підготовче засідання 07.02.2024 з`явились представники сторін. У підготовчому засіданні представник позивача заявив клопотання про залишення без розгляду його клопотання про витребування доказів, у зв`язку з тим, що такі докази надано відповідачем разом з відзивом. Суд протокольною ухвалою залишив зазначене клопотання позивача про витребування доказів без розгляду. Крім цього, протокольною ухвалою суд, за власною ініціативою, витребував у Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації копію реєстраційної справи відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 відкладено підготовче засідання на 06.03.2024.

05.03.2024 від Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла копія реєстраційної справи відповідача.

У підготовче засідання 06.03.2024 з`явився позивач, представник відповідача в засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 03.04.2024 та в порядку ст.74 ГПК України витребувано у відповідача докази.

У підготовче засідання 03.04.2024 з`явився позивач та представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином. У підготовчому засіданні представник позивача заявив клопотання про повторне витребування у відповідача доказів, яке суд протокольною ухвалою задовольнив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 відкладено підготовче засідання на 30.04.2024 та в порядку ст.74 ГПК України витребувано в сторін копії документів.

18.04.2024 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшли витребувані документи.

30.04.2024 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення в справі, разом із клопотанням про поновлення процесуального строку на їх подання та клопотання про проведення підготовчого засідання без його участі.

30.04.2024 від представника позивача надійшли додаткові пояснення на пояснення відповідача.

У підготовче засідання 30.04.2024 з`явились позивач та його представник, представник відповідача в засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином. Суд протокольною ухвалою, з урахуванням думки позивача та його представника, відмовив у задоволенні клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подання додаткових пояснень та залишив без розгляду додаткові пояснення відповідача від 30.04.2024. Також суд протокольною ухвалою залишив без розгляду додаткові пояснення позивача від 30.04.2024.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.06.2024.

17.06.2024 від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження в справі до набрання законної сили постановою Верховного Суду в справі №910/15128/23 та клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження.

У судове засідання 18.06.2024 з`явились позивач та його представник, представник відповідача в засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 відкладено судове засідання на 30.07.2024.

29.07.2024 від представника відповідача надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 30.07.2024, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

30.07.2024 від представника позивача надійшла заява про оголошення перерви в судовому засіданні.

У судове засідання 30.07.2024 з`явились позивач та його представник, представник відповідача в засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином. Суд, з урахуванням думки представника позивача, протокольною ухвалою залишив без розгляду заяву відповідача про проведення судового засідання, призначеного на 30.07.2024, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, як таку, що подана з пропуском встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на її подання. Також у судовому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату, яке суд задовольнив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 відкладено судове засідання на 17.09.2024.

16.09.2024 від позивача надійшла заява про оголошення перерви в судовому засіданні.

У судове засідання 16.09.2024 з`явились представники сторін, протокольною ухвалою суд відклав судове засідання на 29.10.2024.

18.10.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення, разом з клопотання про поновлення строку на подання постанови Верховного Суду.

28.10.2024 від представника відповідача надійшла заява про участь в судовому засіданні призначеному на 29.10.2024 о 10.00 год у режимі відеоконференції поза межами суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 заяву представника відповідача про участь у судовому засіданні призначеному на 29.10.2024 о 10.00 год в режимі відеоконференції залишено без розгляду, з підстав наведених в ухвалі.

У судовому засіданні 29.10.2024 позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили позов задовольнити, представник відповідача в засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Протокольними ухвалами суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про повернення до стадії підготовчого провадження, в задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження в даній справі до набрання законної сили постановою Верховного Суду в справі №910/15128/23, в задоволенні клопотання позивача про долучення додаткових пояснень до матеріалів справи та в поновленні строку на надання доказів.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

При цьому суд наголошує, що представник відповідача адвокат Янушевич О.Ю., вдруге подаючи заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, з пропуском встановленого законом строку мав розуміти процесуальні наслідки такого подання, а саме про те, що така заява буде залишена судом без розгляду.

Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення в справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження в справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 29.10.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та його представника, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п.1.3. Статуту Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ", затвердженого позачерговими Загальними зборами (уповноважених кооперативу від рядів та членів правління) Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ", протокол б/н від 01.11.2021 (надалі - Статут, в редакції від 01.11.2021), Автогаражний кооператив по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" створено за рішенням установчих зборів членів кооперативу, на їх кошти, згідно з розпорядженням Ватутінської районної державної адміністрації м. Києва від 06.05.1998 № 799/1.

30.01.2001 було проведено державну реєстрацію юридичної особи - Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (відповідач).

Пунктами 4.1., 4.2. Статуту визначено, що членами кооперативу можуть бути виключно громадяни України, які внесли вступний внесок у розмірах визначених Загальними зборами (зборами уповноважених) кооперативу, додержуються вимог Статуту, Правил внутрішнього розпорядку кооперативу і користуються правом голосу. Членом кооперативу може бути особа, яка досягла 18-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності, є законним власником або розпорядником не менше ніж одного гаражного боксу, розташованого в кооперативі.

Відповідно до копії свідоцтва про право власності НОМЕР_24 від 22.09.2011 ОСОБА_1 (позивач) є власником гаражного боксу № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 у Автогаражному кооперативі по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (т.2, а.с.1).

20.08.2021 відбулись Загальні збори членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" ряду НОМЕР_2, на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом б/н від 20.08.2021, зокрема, про обрання уповноваженого членів кооперативу від ряду НОМЕР_2 - члена кооперативу ОСОБА_1 (гаражний бокс № НОМЕР_3 ) (питання 3 порядку денного); про делегування уповноваженого членів кооперативу від ряду НОМЕР_2 ОСОБА_1 , з наданням права вирішувати питання, що відносяться до компетенції Загальних зборів кооперативу до зборів уповноважених кооперативу від ряду НОМЕР_2 та членів правління кооперативу (питання 4 порядку денного).

22.09.2021 відбулись позачергові Загальні збори (уповноважених кооперативу від рядів та членів правління Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ"), на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом б/н від 22.09.2021, зокрема, про обрання головою правління кооперативу - Савченка Павла Івановича (питання 2 порядку денного); про затвердження нової редакції статуту Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (питання 3 порядку денного); про уповноваження Савченка Павла Івановича на здійснення реєстрації змін, що відбулися у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (питання 4 порядку денного); про відсторонення від займаної посади заступника голови правління Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" Сусла Вадима Володимировича у зв`язку з невиконанням ним норм чинного законодавства та вимог статуту (питання 5 порядку денного).

На виконання зазначених рішень приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дібровою О.С. були проведені наступні реєстраційні дії щодо Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ":

- від 24.09.2021 № 1000661070014000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи;

- від 28.09.2021 № 1000661070015000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", Зміна інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою. Зміни до установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Внаслідок проведення цих реєстраційних дій було змінено керівника (з ОСОБА_4 на Савченка П.І. ), відомості про членів та кінцевих бенефіціарних власників, редакцію статуту та інформацію для здійснення зв`язку з Автогаражним кооперативом по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ".

Наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2022 № 493/5 було задоволено скаргу Сусла Вадима Володимировича та скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 24.09.2021 № 1000661070014000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" та від 28.09.2021 № 1000661070015000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дібровою Ольгою Сергіївною щодо Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ".

20.02.2022 відбулись Загальні збори членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" від ряду НОМЕР_2, на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом б/н від 20.02.2022, зокрема, про обрання уповноваженим членів кооперативу від ряду НОМЕР_2 - ОСОБА_5 (питання 2 порядку денного); про делегування членами кооперативу від ряду повноважень обраному уповноваженому членів кооперативу від ряду з наданням права вирішувати питання, що відносяться до компетенції Загальних зборів кооперативу, до Зборів уповноважених членів кооперативу від рядів та членів правління (питання 3 порядку денного) (т.2, а.с.150-152).

Як зазначено в цьому протоколі, загальна кількість гаражів (гаражних боків) у ряду складає - 25; присутні на Загальних зборах були 12 осіб. Рішення з питань порядку денного були прийняті одноголосно.

22.02.2022 відбулись позачергові Загальні збори уповноважених Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ", на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом № 1 від 22.02.2022, про обрання складу правління (питання 2 порядку денного); про обрання нового голови правління - ОСОБА_6 , в зв`язку зі смертю ОСОБА_4 (питання 3 порядку денного); про затвердження нової редакції статуту кооперативу (питання 4 порядку денного).

Не погоджуючись з рішенням Загальних зборів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ", яке оформлено протоколом № 1 від 22.02.2022, Савченко П.І. та ОСОБА_7 звернулися до Господарського суду міста Києва із позовними заявами про визнання його недійсним (справи № 910/1537/23 та № 910/2899/23).

Як зазначає позивач, під час розгляду вказаних справ було з`ясовано, що на позачергових Загальних зборах, що відбулись 22.02.2022, рішення приймались, зокрема, уповноваженим кооперативу від ряду НОМЕР_2 - ОСОБА_5 , хоча уповноваженим членом кооперативу від ряду НОМЕР_2 - є ОСОБА_1 на підставі протоколу Загальних зборів членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" ряду № 20 від 20.08.2021.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що Загальні збори членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" від ряду НОМЕР_2, що відбулись 20.02.2022, були проведені із низкою процедурних порушень, що мали місце як під час скликання, так і під час їх проведення. Зокрема, як зазначає позивач, його не було повідомлено про дату, час і місце проведення зборів та порядок денний, а також рішення були ухвалені за відсутності необхідної кількості голосів членів (кворуму), чим порушено право позивача брати участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, мати право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначає, що після смерті голови правління кооперативу ОСОБА_4, обов`язки голови правління став виконувати заступник голови правління Сусло В.В., одночасно свої повноваження продовжували виконувати раніше обрані члени правління кооперативу та уповноважені членів кооперативу від рядів, а тому делегування нових членів, зокрема позивача від ряду НОМЕР_2, не було, відтак протокол Загальних зборів членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" ряду НОМЕР_2 від 20.08.2021 має невідоме походження та погоджений не уповноваженими особами, натомість ОСОБА_5 має актуальний протокол та спеціальне посвідчення.

За змістом положень статті 167 Господарського кодексу України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Стаття 55 Господарського кодексу України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у розумінні Господарського кодексу України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3 Господарського кодексу України).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 Господарського кодексу України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 Господарського кодексу України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 Господарського кодексу України).

Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83, 85, 86 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначаються Законом України "Про кооперацію".

Згідно зі статтями 2, 6, 9 Закону України "Про кооперацію" кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Відповідно, члени кооперативу, незалежно від напряму його діяльності, є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 509/577/18, від 01.10.2019 у справі № 910/7554/18 та від 17.12.2019 у справі № 904/4887/18.

Членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство (стаття 10 Закону України "Про кооперацію").

Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу (стаття 11 Закону України "Про кооперацію").

Як убачається з матеріалів справи, позивач є членом Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ". Відповідач проти цих обставин не заперечує та їх не спростовує.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про кооперацію" вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

Частиною 8 статті 15 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що у разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу.

За приписами частин 9 - 12 статті 15 Закону України "Про кооперацію" загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених.

Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.

Верховний Суд у постанові від 23.06.2021 у справі № 910/4201/20 сформував правовий висновок, що положення про загальні збори членів кооперативу і збори уповноважених містяться в ст. 15 Закону України "Про кооперацію", яка має назву "Вищий орган управління кооперативу". Таким чином, збори уповноважених не є окремим органом управління, ці збори проводяться замість загальних зборів, коли через велику кількість членів чи інші обставини провести загальні збори неможливо, мають таку саму компетенцію як і загальні збори. Порядок обрання уповноважених має бути визначений статутом кооперативу.

Відмінність між цими двома органами полягає у тому, що:

(1) у загальних зборах з правом голосу мають право брати участь лише члени кооперативу, а у зборах уповноважених - лише уповноважені;

(2) різними є правила визначення кворуму: кворум загальних зборів становить половина від загальної кількості членів кооперативу, а зборів уповноважених - 2/3 від загальної кількості уповноважених.

Спір у даній справі стосується порядку делегування уповноваженого від ряду НОМЕР_2 для участі у зборах уповноважених відповідача.

Закон України "Про кооперацію" не містить порядку делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених, лишаючи це питання на розсуд кооперативу, який має визначити такий порядок у статуті.

Згідно з п. 8.3. Статуту уповноважені члени кооперативу від рядів обираються членами кооперативу відповідного ряду. Члени кооперативу від ряду мають право обирати тільки одного уповноваженого від свого ряду. Члени кооперативу від ряду мають право делегувати обраного уповноваженого члена від свого ряду до зборів уповноважених кооперативу від рядів та членів правління з наданням йому права вирішувати питання, що відносяться до компетенції Загальних зборів кооперативу. Рішення загальних зборів членів кооперативу від ряду є правомочним якщо за нього проголосували не менш ніж 51 відсоток членів відповідного ряду. Член кооперативу відповідного ряду, якого на загальних зборах членів кооперативу відповідного ряду було висунуто кандидатом в уповноважені членів кооперативу від ряду, не може брати участь у голосуванні щодо своєї кандидатури. Уповноважений членів кооперативу від ряду, якого загальні збори членів кооперативу відповідного ряду делегують до зборів уповноважених кооперативу від рядів та членів правління з наданням йому права вирішувати питання, що відносяться до компетенції Загальних зборів кооперативу, не може брати участі в голосуванні щодо означеного питання. Рішення загальних зборів членів кооперативу від ряду обов`язково оформлюються: протоколом, що має містити порядок денний, розглянуті питання, прийняті рішення, результати голосування, список присутніх членів ряду з підписами, затвердження підписами головуючого та секретаря зборів; дорученням від членів кооперативу відповідного ряду про делегування повноважень уповноваженому членів кооперативу від ряду з наданням права вирішувати питання, що відносяться до компетенції Загальних зборів кооперативу, до зборів уповноважених кооперативу від рядів та членів правління, що є невід`ємною частиною протоколу загальних зборів членів кооперативу від ряду, з затвердженням підписами головуючого та секретаря зборів. Протокол загальних зборів членів кооперативу від ряду разом з означеним дорученням має бути прошитим, пронумерованим з визначенням кількості аркушів, містити відбиток печатки кооперативу (печатки-токена), підписаним головуючим та секретарем зборів, головою правління кооперативу.

Відповідно до п.8.4. Статуту уповноважені членів кооперативу від рядів для підтвердження своїх повноважень в органах управління кооперативу обов`язково повинні пред`явити протоколи рішень ряду про їх обрання та делегування повноважень щодо вирішення питань, що відносяться до компетенції Загальних зборів кооперативу та містяться у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про Автогаражний кооператив по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ", а також пред`явити спеціальні посвідчення, що обов`язково повинні містити: напис "Уповноважений членів АГК "Північ" з зазначенням номеру ряду, прізвища, імені та по-батькові, фото 3,5 Х 4,5 см, відбиток печатки АГК "Північ", особистий підпис голови правління АГК "Північ".

З наведеного випливає, що Статут не містить порядку делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених, а лише визначає вимоги до форми і змісту рішення загальних зборів членів кооперативу від ряду про обрання уповноваженого членів від ряду та його делегування до зборів уповноважених кооперативу від рядів та членів правління.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У статті 11 Господарського процесуального кодексу України, яка конкретизує принцип верховенства права у господарському судочинстві та джерела права, що застосовуються судом, визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Якщо спірні відносини, в тому числі за участю іноземної особи, не врегульовані законодавством, суд застосовує звичаї, які є вживаними у діловому обороті. Якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини (частини 1, 9 - 11 цієї статті).

За приписами статті 7 Цивільного кодексу України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі. Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.

Оскільки, як встановлено судом, порядок обрання та делегування уповноважених членів кооперативу від ряду не врегульовано законом і Статутом, з огляду на положення п. 8.3. Статуту, суд дійшов висновку, що такій процедурі притаманні ознаки, що відповідають порядку скликання, проведення та ухвалення рішень Загальними зборами членів кооперативу.

При цьому суд зазначає, що враховуючи положення статті 15 Закону України "Про кооперацію" та пункт 8.3 статуту Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (в редакції від 01.11.2021), порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначений саме шляхом прийняття рішення загальних зборів членів кооперативу (від ряду).

Оскільки спірні рішення прийняті загальними зборами членів кооперативу (від ряду), Законом України "Про кооперацію", а статутом Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (в редакції від 01.11.2021) визначено вимоги щодо скликання та проведення загальних зборів членів кооперативу (від ряду), зокрема, щодо повідомлення членів кооперативу про їх проведення тощо.

Аналогічна правова позиція викладене Верховним Судом у постанові від 24.09.2024 у справі №910/11661/23 у подібних правовідносинах.

Відповідно до пунктів 8.6 - 8.9 Статуту чергові Загальні збори (збори уповноважених) членів кооперативу скликаються правлінням кооперативу у разі потреби, але не менше одного разу на рік.

Про дату, місце, час проведення та порядок денний Загальних зборів (зборів уповноважених) членів кооперативу члени (уповноважені) кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше, ніж за 7 днів до визначеного строку їх проведення шляхом їх персонального повідомлення або розміщення вказаної інформації на дошці об`яв кооперативу або на сайті кооперативу. За рішенням правління та при наявності для цього достатніх коштів в кооперативу може бути проведена додаткова персональна поштова розсилка повідомлень членам кооперативу щодо запланованих Загальних зборів членів кооперативу. У цьому ж порядку скликаються і позачергові Загальні збори (збори уповноважених) членів кооперативу.

Позачергові Загальні збори (збори уповноважених) членів кооперативу скликаються на вимогу:

- рішення правління кооперативу;

- голови правління кооперативу;

- не менше третини членів кооперативу (уповноважених членів кооперативу від рядів);

- ревізійної комісії.

Позачергові Загальні збори (збори уповноважених) членів кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги.

Матеріали справи не містять доказів того, що Загальні збори членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" від ряду НОМЕР_2, що відбулись 20.02.2022, що, по-перше, вони були скликані особами, які мають право їх скликати та по-друге, про їх проведення були належним чином повідомлені члени кооперативу ряду НОМЕР_2, зокрема і позивач, який є власником гаражного боксу НОМЕР_1 у зазначеному ряді.

При цьому суд критично оцінює доводи відповідача про те, що ініціативною групою ряду НОМЕР_2 було скликано більшу частину членів вказаного ряду, що становить кворум, оскільки відповідно до усталеної практики Верховного Суду позивачеві не можна відмовити в задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами учасників (акціонерів, членів) рішень, оскільки вплив учасника (акціонера, члена) на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 924/641/17).

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Суд також відзначає суперечність у твердженнях відповідача, який вказує на те, що після смерті голови правління кооперативу ОСОБА_4 обов`язки голови правління став виконувати заступник голови правління Сусло В.В., одночасно свої повноваження продовжували виконувати раніше обрані члени правління кооперативу та уповноважені членів кооперативу від рядів, зокрема від ряду НОМЕР_2, а тому делегування нових членів, зокрема ОСОБА_1 не було.

За наведених доводів відповідача вбачається, що також були відсутні й підстави для проведення 20.02.2022 загальних зборів членів кооперативу від ряду НОМЕР_2, на яких були ухвалені рішення, що є предметом цього спору.

У матеріалах справи відсутні відомості про особу, яка була уповноваженою особою від членів кооперативу від ряду НОМЕР_2 до ОСОБА_1 .

При цьому в протоколі б/н від 20.08.2021 Загальних зборів членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" ряду НОМЕР_2 з питання 2 порядку денного зазначено про відсутність відомостей про уповноваженого членів кооперативу від ряду НОМЕР_2 та підтверджуючих документів про наявність повноважень уповноваженого членів кооперативу від ряду НОМЕР_2 у будь-якого члена кооперативу від ряду НОМЕР_2.

З цього питання загальними зборами членів кооперативу від ряду НОМЕР_2 були прийняті рішення:

1) про встановлення факту відсутності уповноваженого членів кооперативу від рядку № 27 та відсутності наявних делегованих повноважень у будь-якого члена кооперативу від ряду НОМЕР_2 щодо представлення інтересів кооперативу від ряду НОМЕР_2 на зборах;

2) вважати недійсними та припиненими повноваження уповноваженого членів кооперативу від рядку НОМЕР_2, зокрема щодо представлення інтересів кооперативу від ряду № 27 на зборах уповноважених кооперативу від рядів та членів правління, після прийняття цього рішення у випадку будь-яких заяв будь-якого члена кооперативу про наявність в нього таких повноважень.

Відтак за наявності чинного рішення, оформленого протоколом б/н від 20.08.2021 Загальних зборів членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" ряду НОМЕР_2, яким позивача обрано уповноваженим членів кооперативу від ряду НОМЕР_2, обранню нового уповноваженого від цього ряду мало передувати припинення її повноважень, докази чого в матеріалах справи відсутні.

Щодо доводів позивача про відсутність необхідної кількості голосів членів (кворуму) на Загальних зборах членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" від ряду НОМЕР_2, що відбулись 20.02.2022, суд зазначає таке.

Статтею 4 Закону України "Про кооперацію" визначено, що одним з основних принципів кооперації є принцип рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос).

Наведений принцип закріплено також у ч. 10 ст. 15 Закону України "Про кооперацію" та п. 8.11 Статуту, де зазначено, що кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.

Так, позивач вказує про наступні порушення в голосуванні 20.02.2022 зборів ряду НОМЕР_2 Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" та чому, на думку позивача, голос не може бути врахований:

- голосування ОСОБА_5 від імені власника гаражного боксу № НОМЕР_4 , хоча він не є власником цього гаражного боксу, не є членом кооперативу, діяв на підставі довіреності, яка видана вже після голосування - 23.02.2022;

- голосування ОСОБА_3 від гаражних боксів № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , не є членом кооперативу, оскільки згідно протоколу позачергових зборів від 01.11.2021 був виключений з членів кооперативу;

- голосування ОСОБА_8 від імені власника гаражного боксу № НОМЕР_7 , хоча він не є членом кооперативу та не є власником гаража, оскільки було подано заяву про виключення членів кооперативу та про продаж гаража;

- голосування ОСОБА_9 від імені власника гаражних боксів № НОМЕР_8 та № НОМЕР_9 , хоча вона не є членом кооперативу та не є власником гаражів, оскільки власник гаражів помер, при цьому ОСОБА_9 не єдиний спадкоємець та відсутнє рішення загальних зборів про прийняття останньої в члени кооперативу;

- голосування ОСОБА_10 від імені власника гаражного боксу № НОМЕР_10 , хоча він не є членом кооперативу та не є власником гаража, оскільки власником гаража є ОСОБА_11 , при цьому відсутнє рішення загальних зборів про прийняття ОСОБА_12 у члени кооперативу.

Як убачається з протоколу зборів ряду НОМЕР_2 Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" від 20.02.2022, загальна кількість боксів складає 25, участь у зборах прийняли 12 осіб, що складає 51% та за обрання уповноваженим від ряду НОМЕР_2 ОСОБА_5 голосувало 11 чоловік.

Дослідивши наявний в матеріалах справи Додаток № 1 до протоколу зборів ряду НОМЕР_2 Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" від 20.02.2022 (т.2, а.с.151-152), суд встановив таке.

Так, згідно вказаного додатку на зборах були присутні наступні особи:

1) ОСОБА_5 , гаражний бокс -НОМЕР_4;

2) ОСОБА_8 , гаражний бокс - НОМЕР_7 ;

3) ОСОБА_13 , гаражний бокс НОМЕР_11 ;

4) ОСОБА_14 , гаражний бокс НОМЕР_12 ;

5) ОСОБА_15 , гаражний бокс НОМЕР_13 ;

6) ОСОБА_3. , гаражний НОМЕР_14 , НОМЕР_6;

7) ОСОБА_16 , гаражний бокс НОМЕР_15 ;

8) ОСОБА_17 , гаражний бокс НОМЕР_16 ;

9) ОСОБА_9 , гаражний НОМЕР_17 , НОМЕР_9;

10) ОСОБА_18 , гаражний бокс НОМЕР_18 ;

11) ОСОБА_12 , гаражний бокс НОМЕР_10 ;

12) ОСОБА_19 , гаражний бокс НОМЕР_19 , НОМЕР_22.

Разом з тим, суд погоджується з доводами позивача відносно того, що ОСОБА_5 не міг приймати участі в зборах 20.02.2022 від імені ОСОБА_20 , як власника гаражного боксу НОМЕР_4 на підставі довіреності від 23.02.2022, оскільки як убачається з вказаної довіреності вона видана ОСОБА_20 та посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Поповченком Ю.В. і зареєстрована в реєстрі за №273 лише 23.02.2022, тобто через три дні після проведення таких зборів (т.2, а.с.93).

Згідно вказаної довіреності ОСОБА_20 зазначає, що є також власником гаражного боксу НОМЕР_7 , а згідно заяви ОСОБА_8 від 11.11.2021, останній просив його виключити з членів гаражного кооперативу, в зв`язку з продажем гаражу № НОМЕР_7 на користь ОСОБА_20 (т.2, а.с.94).

Крім цього, відповідно до копії свідоцтва Головного управління житлового забезпечення ВО КМР (КМДА) від 29.12.2011 гаражний бокс НОМЕР_23 в ряду № НОМЕР_2 в АГК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » належить ОСОБА_11 (т.2, а.с.97). Доказів передання/продажу/дарування гаражного боксу НОМЕР_23 в ряду НОМЕР_2 ОСОБА_12 , як і доказів наявності в останнього членства в АГК «Північ» матеріали справи не містять.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_20 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Як зазначив відповідач у відзиві ОСОБА_9 є його спадкоємцем, однак доказів на підтвердження даних обставин суду надано не було.

Також згідно копії протоколу позачергових загальних зборів (уповноважених кооперативу від рядів та членів правління) АГК «Північ» від 01.11.2021 Сусла В.В. виключено з членів АГК «Північ» з 02.11.2021 (питання шість порядку денного) (т.2, а.с.73-78).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 15.11.2023 у справі №185/7362/22 презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Отже, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Суд наголошує, що суду не надано доказів визнання недійсним рішення загальних зборів, що оформлене протоколом позачергових загальних зборів (уповноважених кооперативу від рядів та членів правління) АГК «Північ» від 01.11.2021 про виключення Сусла В.В. з членів АГК «Північ» з 02.11.2021.

Отже, враховуючи зазначене вище, суд погоджується з доводами позивача, що повноваження ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 та Сусла В.В. від ряду НОМЕР_2 Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" на участь в зборах 20.02.2022 не підтверджені належним чином, а тому їх голоса не можуть бути враховані при голосуванні.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст.86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Так, ухвалами Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 та від 03.04.2024 суд у порядку ст. 74 ГПК України витребував в Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» (відповідача):

- належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують кількість гаражів ряду НОМЕР_2 в Автогаражному кооперативі по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» та список їх власників;

- належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують право власності на гаражі НОМЕР_4, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10 ряду НОМЕР_2 в Автогаражному кооперативі по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ»;

- належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують членство власників гаражів НОМЕР_4, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10 ряду НОМЕР_2 в Автогаражному кооперативі по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ».

Разом з тим, витребуваних судом доказів відповідачем надано не було.

Отже, здійснивши перерахунок кількості голосів членів на Загальних зборах членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" від ряду НОМЕР_2, що відбулись 20.02.2022, враховуючи наявні в матеріалах докази, суд враховує наступні голоси власників гаражних боксів №№ НОМЕР_11 , НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_18, НОМЕР_19 і НОМЕР_22 (як один голос) та за підрахунком суду кількість голосів складає 7, а не 12, як визначено в протоколі від 20.02.2022.

При цьому, суд враховує кількість гаражів у ряді 25, власниками яких є фактично 18 чоловік (згідно протоколів та наявних документів), тоді як за відрахуванням члена ОСОБА_3. , усього членів в ряду НОМЕР_2 складає 17, тоді як участь у зборах приймало менше 51% членів цього ряду - 7 (41,18%), відтак твердження позивача про відсутність необхідної кількості голосів є обґрунтованими.

Підсумовуючи зазначене вище, враховуючи, що надані позивачем докази є більш вірогідними, ніж докази надані відповідачем на їх спростування, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання недійсним спірного рішення, оформленого протоколом Загальних зборах членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" від ряду НОМЕР_2 від 20.02.2022, у зв`язку з порушенням вимог закону та установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів і позбавлення учасника можливості взяти участь у цих зборах.

При цьому, щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права (п. 5.6 постанови Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/18962/20).

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й буде здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

У даній справі суд погоджується з позивачем, що оспорюване рішення порушує його права, як члена Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ", на участь в господарській діяльності кооперативу, на управління кооперативом, право обирати і бути обраним в органи управління, а тому обраний позивачем спосіб захисту є ефективним.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.09.2024 у справі №910/11661/23.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та про визнання недійсним рішення загальних зборів членів відповідача від ряду НОМЕР_2, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду НОМЕР_2 від 20.02.2022.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення загальних зборів членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» (02232, місто Київ, вулиця Закревського, будинок 93, ідентифікаційний код 25661903) від ряду НОМЕР_2, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду НОМЕР_2 від 20.02.2022.

3. Стягнути з Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» (02232, місто Київ, вулиця Закревського, будинок 93, ідентифікаційний код 25661903) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_21 ) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 04.11.2024.

Суддя Я.А.Карабань