Рішення

від 06.11.2024 по справі 910/9316/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2024Справа № 910/9316/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Паскаль»

про стягнення 470 059,20 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Паскаль» про стягнення 470 059,20 грн, з яких: 188 827,20 грн пені та 281 232,00 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 01.05.2024 № 282 із своєчасної поставки товару в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

26.08.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заяви про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9316/24, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено сторонам строки для подання відзиву на позову, відповіді на відзив, заперечень.

Водночас, в ухвалі від 02.09.2024 суд вказав про відсутність підстав для розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження, з огляду на предмет та підстави позову, а також характер спірних правовідносин та обсяг доказів у справі.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у даній справі була надіслана позивачу та відповідачу в їх електронні кабінети в системі Електронний Суд. Зокрема, відповідачу вказана ухвала суду доставлена 03.09.2024, однак відповідач своїм правом на подання відзиву у встановлений судом відповідно до ст. 165 та ст. 251 ГПК України строк не скористався, відзиву на позовну заяву Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль не подав.

25.09.2024 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Суд, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ПАСКАЛЬ» (постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Тернопіль (покупець) укладено договір поставки № 282 (надалі - Договір), за умовами якого відповідач зобов`язався поставити позивачу товар: Ліжко двоярусне розбірне Код ДК 021:2015:39140000-5 Меблі для дому, відповідно до Специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору (надалі - товар), а позивач зобов`язався прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Товар, що постачається на умовах даного Договору, має відповідати вимогам нормативних документів (ТУ, ДСТУ, ГОСТ), іншим нормативним документам України для товарів даного виду та наказу Міністерства оборони України від 18.12.2017 № 673 «Про затвердження Порядку кодифікації предметів постачання» (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору загальна сума договору становить 4 017 600,00 грн, у тому числі ПДВ 669 600,00 грн.

Покупець проводить розрахунок за товар на підставі накладної (п. 3.2. Договору). Покупець зобов`язується оплатити отриманий товар не пізніше 30 календарних днів з дати отримання накладної; датою отримання товару вважається дата підписання видаткових накладних уповноваженими представниками сторін (п. 3.5. Договору).

У п. 4.1. Договору сторони погодили строк поставки товару, а саме: не пізніше 17 травня 2024 року.

Відповідно до п. 4.2. Договору прийом-передача товару здійснюється на території покупця шляхом доставки товару постачальником.

Прийом товару за кількістю, асортиментом та якістю проводиться покупцем: за кількістю та асортиментом - згідно накладної; за якістю - згідно нормативного документу України (ТУ, ДСТУ, ГОСТ) на товар даного виду (п. 4.4. Договору).

Умовами п. 5.3. Договору передбачено обов`язки постачальника щодо забезпечення поставки товарів у строки, встановлені Договором; передання покупцю товару належної якості, у кількості та асортименті, визначеному Договором; заміни товару неналежної якості за свій рахунок у разі виявлення в момент прийому неякісного товару. Водночас, в п. 5.1. Договору передбачено обов`язки покупця щодо забезпечення приймання товару у відповідності з накладною на передачу товару; здійснення перевірки при прийманні товару за кількістю, якістю, асортиментом та підписання накладних, які засвідчують факт отримання товару; своєчасно та в повному обсязі здійснення оплати за отриманий товар.

Відповідно до п. 8.1. Договору визначено, що Договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2024, а в частині невиконаних зобов`язань - до їх повного виконання.

Водночас, за умовами п. 8.2. Договору, даний Договір може бути достроково розірваний в односторонньому порядку по ініціативі однієї із сторін. При цьому, сторона-ініціатор розірвання зобов`язана письмово повідомити про це іншу сторону не менше ніж за 30 днів до такого розірвання.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач вказує, що 20.05.2024 відповідачем поставлено частину товару за Договором, однак, поставлений товар не відповідав вимогам щодо якості, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача із претензією від 24.05.2024 № 14/1664, у якій просив здійснити заміну товару.

Надалі у зв`язку із нездійсненням поставки відповідачем товару в обумовлені Договором строки позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Паскаль» з листом від 03.06.2024 № 14/1725, у якому повідомив про одностороннє розірвання Договору з 03.07.2024.

Враховуючи, що відповідачем під час дії Договору було допущено порушення взятих на себе зобов`язань в частині поставки товару у визначений строк, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за даним позовом пеню у розмірі 188 827,20 грн за період прострочення з 18.05.2024 по 03.07.2024, а також штраф у розмірі 281 232,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд встановив, що внаслідок укладення Договору між сторонами виникли правовідносини із поставки.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Спір у даній справі виник у зв`язку із порушенням відповідачем, на думку позивача, зобов`язань із поставки товару за Договором.

Так, умовами Договору передбачено, що товар мав бути поставлений відповідачем не пізніше 17.05.2024. Втім, доказів виконання відповідачем вказаної умови Договору, передбаченої його п. 4.1., матеріали справи не містять.

Водночас, суд встановив, що відповідачем було здійснено поставку товару, однак такий товар не був прийнятий останнім у зв`язку з невідповідністю окремим вимогам щодо якості, про що складено протокол огляду № 1 від 20.05.2024, з яким погодився відповідач, що підтверджується розпискою його представника на вказаному протоколі.

У претензії від 24.05.2024 № 14/1664 позивач просив відповідача замінити поставлений товар або забезпечити прибуття представника для спільного огляду та складання відповідних документів.

Втім, будь-які відповіді відповідача на вказану претензію або докази здійснення заміни товару неналежної якості у справі відсутні.

При цьому, судом також встановлено, що позивач листом від 21.05.2024 № 14/1561 відхилив пропозицію відповідача щодо внесення змін до Договору та продовження строку поставки товару до 07.06.2024.

Оскільки сторонами не було досягнуто домовленості щодо внесення змін до Договору в частині строків поставки товару, відтак відповідач повинен був виконати свій обов`язок із поставки товару у визначений п. 4.1. Договору строк, тобто, до 17.05.2024.

Крім того, суд враховує, що Договір між сторонами було укладено за результатами процедури закупівлі, проведеної відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», при цьому, відповідач у своїй тендерній документації (додаток 2 до тендерної документації) підтвердив свою спроможність здійснити поставку товару до 17.05.2024 та будь-яких заперечень щодо вказаного строку не надавав.

Будь-яких доказів неможливості виконання зобов`язань за Договором та настання форс-мажорних обставин відповідачем до суду не надано, як і не спростовано викладених у позові обставин.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Так, у зв`язку із порушенням відповідачем своїх зобов`язань із поставки товару у визначений Договором строк позивач реалізував своє право на одностороннє розірвання Договору відповідно до вищезазначених положень законодавства та умов п. 8.2. Договору та повідомив відповідача про розірвання Договору з 03.07.2024. Відповідач, у свою чергу, не заперечив того, що Договір між сторони є розірваним.

Частиною 3 ст. 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, з 03.07.2024 договір поставки № 282 від 01.05.2024 є розірваним між сторонами у зв`язку з відповідним повідомленням позивача про це у порядку, визначеному п. 8.2. Договору.

Крім того, в п. 6.2. Договору передбачалось, що за порушення постачальником строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. (абзац 4 ч. 2 ст. 231 ГК України).

За змістом ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Системний аналіз положень чинного законодавства вказує, що забезпечення виконання зобов`язання має своєю правовою метою надання контрагентам можливості передбачити у відповідному правочині правові наслідки неналежного виконання обов`язків за відповідним правочином. При цьому суд зазначає, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України, що узгоджується із свободою договору, передбаченою ст. 627 ЦК України.

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 викладено правову позицію, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою ст. 627 ЦК України та не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано обставин порушення ним своїх зобов`язань за Договором щодо поставки товару позивачу, а тому перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку штрафу у розмірі 281 232,00 грн та пені у розмірі 188 827,20 грн за період з 18.05.2024 по 03.07.2024 відповідно до умов п. 6.2. Договору, суд зазначає, що вказані нарахування відповідають умовам Договору, положенням законодавства, розрахунок виконано арифметично правильно, у зв`язку з чим суд визнає заявлені позовні вимоги обґрунтованими.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Отже, враховуючи встановлені при розгляді даної справи обставини, які відповідачем не було спростовано та не надано доказів належного виконання ним зобов`язань за Договором або належних доказів неможливості такого виконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Паскаль» про стягнення 188 827,20 грн пені та 281 232,00 грн штрафу за порушення умов Договору підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Паскаль» (вул. Колекторна, 3А, м. Київ, 02121; ідентифікаційний код 44738209) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль (вул. Галицька, 1, м. Тернопіль, 46002; ідентифікаційний код 08464162) 188 827,20 грн пені, 281 232,00 грн штрафу та 5640,71 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 06.11.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко