Ухвала

від 06.11.2024 по справі 688/1898/24

ШЕПЕТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 688/1898/24

№ 2-о/688/69/24

Ухвала

Іменем України

06 листопада 2024 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Березюк Н.П.,

секретаря судового засідання Кулеші Л.М.,

з участю представника заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шепетівці цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

Короткий зміст вимог.

ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт перебування ОСОБА_4 на самостійному вихованні (утриманні) його батька ОСОБА_2 . В обгрунтування заяви зазначає, що з ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 липня 2014 по вересень 2023 року, від якого у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя з ОСОБА_3 не склалося через різні погляди на життя, ведення господарства та виховання сина ОСОБА_4 . З вересня 2023 року ОСОБА_3 припинила проживати із своєю сім`єю, залишила територію України, переїхала проживати до Республіки Польща та не цікавиться проблемами сім`ї. Рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 19 лютого 2024 року, яке набрало законної сили 21 березня 2024 року, шлюб з ОСОБА_3 розірвано. З моменту припинення спільного проживання, ОСОБА_3 залишила сина на самостійне виховання батькові, після вторгнення російської федерації на територію України, він будучи військовозобов`язаною особою, підпадає під мобілізацію, однак не підлягає призову, оскільки самостійно виховує дитину віком до 18 років. У зв`язку з викладеним, просив встановити даний факт.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

26.04.2024 заявник звернувся до суду з даною заявою.

26.04.2024 суд відкрив провадження у справі та призначив її до судового розгляду, 22.05.2024 зупинив провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку цивільної справи № 201/5972/22.

11.09.2024 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову в справі №201/5972/22, провадження №14-132цс23, з правовим висновком, відповідно до якого факт самостійного виховання дитини батьком не може бути встановлений за правилами окремого провадження, оскільки існує спірміж батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

09.10.2024 суд відновив провадження у справу та призначив її до розгляду на 28.10.2024.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 заяву підтримав, з підстав викладених у заяві, просив її задовольнити. В разі залишення заяви без розгляду, просив повернути заявнику судовий збір, оскільки з даною завою заявник звернувся до того, як була змінена судова практика.

Заявник ОСОБА_2 , зацікавлені особи ОСОБА_3 , представник Служби у справах дітей та представник ІНФОРМАЦІЯ_3 про дату час та місце судового розгляду повідомлені, в судове засідання не з`явились, заяв про відкладення розгляду справи не надали, що не є перешкодою для розгляду справи.

Мотиви суду щодо залишення заяви без розгляду.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що заява підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.

Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини 2 статті 293 ЦПК України).

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України і не є вичерпним.

Частинами 1, 2 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У даній справі заявник просить встановити факт самостійного виховання дитини. Заявлені вимоги, пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного правового статусу - батька, який самостійно виховує дитину.

Для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється. Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один з батьків самостійно їх виконує.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість повної відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Ця справа пов`язана з вирішенням спору про право - зокрема, спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від виконання батьківських обов`язків, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження з врахуванням інтересів дитини.

Доведення факту самостійного виховання дитини батьком пов`язане з встановленням обставин щодо невиконання матір`ю батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним з батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного (самостійного) виховання дитини одним з батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки у такому випадку завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним з батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини. Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.

Така позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23).

У частині шостій статті 294 ЦПК України встановлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до частини 4 статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

За установлених у цій справі конкретних обставин факт самостійного виховання та утримання дитини батьком не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв`язку із чим заяву слід залишити без розгляду.

Клопотання представника заявника про повернення судового збору підлягає задоволенню відповідно до п.4 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 4, 19, 258-261, 263-264, 293, 294, 315 ЦПК України, суд,-

постановив:

Заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику, що він має право подати відповідний позов на загальних підставах для вирішення спору з матір`ю дитини щодо виконання обов`язків з виховання дитини.

Повернути заявнику ОСОБА_2 судовий збіру розмірі 605,60 грн., сплачений у АТ «ТАСКОМБАНК», згідно з квитанцією ID: 9584-9121-8403-6932 від 25.04.2024.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду виготовлено 06 листопада 2024 року.

Суддя: Неоніла БЕРЕЗЮК