Рішення

від 06.11.2024 по справі 156/1161/24

ІВАНИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 156/1161/24

Провадження № 2/156/347/24

Рядок статзвіту № 82

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 листопада 2024 року сел.Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Комзюк Н.Н.

за участю секретаря судового засідання - Мороко Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Департамент державної реєстрації Луцької міської ради, про зняття арешту з майна,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Іваничівського районного суду Волинської області із позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Департамент державної реєстрації Луцької міської ради, у якому просить скасувати арешт з майна, що перебуває у власності ПП «Карбон», код ЄДРПОУ 32721988, за реєстраційним номером обтяження 8877722 від 14.07.2009, зареєстрованого реєстратором Волинська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, вчиненого на підставі постанови к/с №20-041-06 від 14.07.2009 СУ УМВС у Волинській області.

Позов обґрунтовано тим, що з 30.10.2003 ОСОБА_1 є власником приватного підприємства «Карбон», код ЄДРПОУ 32721988. У 2023 році, при одержанні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна по ПП «Карбон», код ЄДРПОУ 32721988, позивач дізналась про наявність обтяження під реєстраційним номером №8877722 на нерухоме майно підприємства, підставою якого стала постанова про накладання арешту на майно, к/с № 20-041-06 від 14.07.2009, слідчий СУ УМВС у Волинській області, об`єкт обтяження: «невизначене майно, все нерухоме майно».

На запит позивача ГУ НП у Волинській області листом повідомило, що кримінальна справа №20-041-06 від 14.07.2009 закрита на підставі п.2 ст.6 Кримінально-процесуального кодексу України (в редакції 1960 року). Також зазначено, що в органу досудового розслідування немає повноваження для прийняття процесуального рішення щодо зазначеного арешту.

Посилаючись на положення КПК України 1960 року, які діяли на момент накладення даного арешту, позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 15.05.2019 (справа № 372/2904/17-ц), позивач вказувала, що скасування арешту підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства. На даний момент кримінальне провадження закрито на стадії досудового розслідування за відсутністю у діянні складу злочину. При цьому, застосоване в рамках вже закритого кримінального провадження обтяження створює перешкоди у здійсненні права володіння, користування та розпорядження майном підприємства, так, як підприємством було подано грантові заявки для розвитку господарської діяльності, які знято через вказане обтяження.

Таким чином, позивач вказувала, що наразі підстави для продовження дії арешту майна ПП «Карбон» відсутні, а тому просить його скасувати.

Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 30.09.2024 дану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 07 жовтня 2024 дану цивільну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у спрощеному порядку з викликом сторін.

Позивач подала заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача подала заяву про розгляд справи без участі представника відповідача. Проти задоволення позовних вимог не заперечувала.

Третя особа про розгляд справи повідомлена належним чином, у судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, письмових пояснень щодо позову не надала.

Суд, з урахуванням поданих заяв сторін про розгляд справи за їх відсутності, а також наявності відомостей про належне повідомлення третьої особи про розгляд справи, вважає за можливе, відповідно до ч.3 ст.223, ч.2 ст.247 ЦПК України, розглянути справу за їх відсутності на підставі наявних у справі доказів, не здійснюючи фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, суд встановив такі обставини.

Відповідно до наявних у матеріалах справи копій статуту, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №399401 та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.02.2022 позивач є власником приватного підприємства «Карбон», код ЄДРПОУ 32721988.

З інформаційної довідки № 397525145 від 02.10.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що відносно ПП «Карбон», код ЄДРПОУ 32721988 наявний запис про обтяження від 14.07.2009, а саме: тип обтяження - арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження 8877722; зареєстровано 14.07.2009 реєстратором - Волинська філія державного підприємства, «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України»; підстава обтяження - постанова про накладання арешту на майно, к/с № 20-041-06 від 14.07.2009, слідчий СУ УМВС у Волинській області; об`єкт обтяження - невизначене майно, все нерухоме майно.

На заяву позивача ГУ НП у Волинській області листом за вих.№726-2024 від 18.06.2024 (3408) повідомило, що кримінальна справа №20-041-06 від 14.07.2009 закрита на підставі п.2 ст.6 Кримінально-процесуального кодексу України (в редакції 1960 року). Також зазначено, що в органу досудового розслідування немає повноважень для прийняття процесуального рішення щодо зазначеного арешту.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо наявності підстав для скасування арешту майна ПП «Карбон», суд враховує наступне.

Так, право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акту повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в ч.1 ст. 321 ЦК України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована ст. 391 ЦК України можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

Зокрема, відповідно до статті 126 КПК України 1960 року, чинного на час накладення слідчим арешту на майно позивача, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Як було визначено в цій же статті, накладений на майно арешт мав бути скасований органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба. У разі закриття кримінальної справи постановою слідчого арешт майна згідно з частиною першою статті 214 КПК України 1960 року підлягав скасуванню на підставі цього ж процесуального рішення.

Правова природа арешту майна не змінилася і з прийняттям чинного КПК України, норми якого більш докладно регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Зокрема, згідно зі ст.170 КПК України завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Зі змісту ч. 3 ст.174 КПК України вбачається, що у разі закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування одночасно з винесенням відповідної постанови прокурор зобовязаний скасувати арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Зазначена норма процесуального права є аналогічною наведеній у ч. 1 ст. 214 КПК України 1960 року.

Закриттям кримінального провадження (кримінальної справи) втрачається легітимна мета арешту майна, як втручання у конвенційне право особи на мирне володіння ним - збереження речей і матеріальних цінностей для забезпечення можливості виконання завдань кримінального провадження.

Після припинення кримінальної процедури відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Адже утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення ст. 3 Конституції України, ст.13 Конвенції є головним обовязком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Водночас способів захисту права власника або іншого володільця, порушеного внаслідок неприйняття під час закриття кримінальної справи обовязкового процесуального рішення про скасування арешту майна, в означеній ситуації кримінальний процесуальний закон не передбачає.

Відповідно до п.9 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Дана норма узгоджується з вимогами ч.1 ст.5 КПК України, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

З огляду на зазначене, на правовідносини, повязані з розвязанням питання про припинення арешту майна позивача, поширюються норми КПК України 1960 року.

Проте положеннями цього Кодексу передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише у межах провадження у кримінальній справі - або одночасно з винесенням постанови про її закриття (частина перша статті 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (частина шоста статті 126).

Способів виправлення помилки, допущеної слідчим або прокурором у звязку з неприйняттям під час закриття кримінальної справи рішення про скасування арешту майна, після закінчення досудового слідства КПК України 1960 року не встановлював.

Інституту судового контролю за дотриманням прав і свобод людини під час досудового розслідування КПК України 1960 року також не містив.

Згідно зі ст. 174 чинного КПК України, як підозрюваний, обвинувачений, їх захисник або законний представник, так і інший власник або володілець майна вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в тому числі на тій підставі, що в подальшому застосуванні відповідного заходу відпала потреба.

Проте, слідчий суддя, як і прокурор, наділений повноваженнями приймати рішення про припинення цього заходу виключно під час досудового розслідування, розпочатого шляхом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, встановленому чинним КПК України. Процедури вирішення означених питань за межами кримінального провадження, у тому числі у кримінальній справі, закритій органом досудового слідства до набрання чинності цим Кодексом, КПК України не передбачає.

Водночас, прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однією з загальних засад кримінального провадження, згідно з п.2 ч.1 ст.7 , ч.1 ст.9 КПК України є законність, що передбачає обовязок суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

КПК України 1960 року так само як і чинний КПК України, не передбачає застосування слідчим, слідчим суддею процесуальних норм у припиненій кримінальній справі. Таким чином, вирішення порушеного позивачем питання у порядку кримінального судочинства потребувало б відновлення кримінального провадження (кримінальної справи), яке закрито постановою органу досудового слідства у звязку з відсутністю складу злочину, тобто з реабілітуючої підстави.

Разом із тим, кримінальні процесуальні правовідносини виникають, змінюються та припиняються на підставі норм кримінального процесуального права. Закриття кримінального провадження є юридичним фактом, який припиняє кримінальні процесуальні відносини. Зокрема, після прийняття означеного процесуального рішення арешт майна, застосований у кримінальному провадженні (кримінальній справі) як засіб його забезпечення, втрачає відповідну концептуальну властивість.

Із припиненням кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Причому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами.

Із огляду на зазначене, будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження (кримінальної справи), з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна у такому разі з заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №727/2878/19 визначено, що спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за КПК України 1960 року та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 2-3392/11). Залежно від субєктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Якщо арешт накладений на майно особи, щодо якої за правилами КПК України 1960 року була порушена кримінальна справа, але надалі постанову про порушення кримінальної справи за тим же процесуальним законом суд скасував, не вирішивши питання про зняття зазначеного арешту, спір про звільнення цього майна з-під арешту слід розглядати за правилами цивільного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 766/21865/17).

Таким чином, судовим розглядом встановлено наявність обтяження майна ПП «Карбон», код ЄДРПОУ 32721988, яке було застосовано 14.07.2009 на підставі постанови слідчого про арешт майна в рамках кримінальної справи № 20-041-06, яка закрита 30.11.2010 відповідно до п.2 ст.6 КПК України 1960 року (за відсутністю складу злочину).

Незважаючи на те, що кримінальна справа закрита з реабілітуючих підстав, обтяження на даний час не знято, через, що позивач не може реалізувати право на вільне володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Таким чином, суд вважає, що обтяження майна ПП «Карбон» (кодЄДРПОУ 32721988), яке накладене 14.07.2009 на підставі постанови слідчого СУ УМВС у Волинській області під час досудового слідства в рамках к/с №20-041-06, є невиправданим та таким, що порушує право позивача на власність, гарантоване державою. При цьому, сторона відповідача не заперечувала проти позовних вимог, таким чином фактично підтвердила відсутність підстав для продовження дії арешту майна.

На підставі викладеного, проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх відповідне задоволення.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач просила залишити судові витрати за нею.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 321, 391 ЦК Ураїни, ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 247, 259, 263, 265, 280, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Скасувати арештнерухомого майна (невизначене майно, все нерухоме майно), що перебуває у власності Приватного підприємства «Карбон», код ЄДРПОУ 32721988, Волинська обл., Іваничівський район, с. Нова Лішня, вул. Ювілейна 2 «Б», за реєстраційним номером обтяження 8877722 від 14.07.2009, зареєстрованого реєстратором - Волинська філія державного підприємства, «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі постанови к/с № 20-041-06 від 14.07.2009 СУ УМВС у Волинській області.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Згідно з вимогами п.4 ч.5 ст. 265 ЦПК України:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп - НОМЕР_1 , адреса проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 ;

відповідач - Головне управлінняНаціональної поліціїу Волинськійобласті,місцезнаходження: 43025, Волинська обл., місто Луцьк,вул. Винниченка, 11, код ЄДРПОУ 40108604;

третя особа- Департаментдержавної реєстраціїЛуцької міськоїради,місцезнаходження: 43025, Волинська обл., місто Луцьк, пр-т Волі, 8, код ЄДРПОУ 34745204.

Суддя Н.Н. Комзюк