Ухвала

від 06.11.2024 по справі 3/454

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06.11.2024 р.Справа № 3/454

Суддя Господарського суду Львівської області З.П. Гоменюк, розглянувши матеріали

скарги Фермерського господарства «Рисовський», с. Зубра, Львівська область

на дії (бездіяльність) державного виконавця

у справі №3/454

за позовом Фермерського господарства «Рисовський», с. Зубра, Львівська область

до відповідача Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, с. Солонка, Львівська обалсть

про зобов`язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано скаргу Фермерського господарства «Рисовський» на дії (бездіяльність) державного виконавця у справі №3/454.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2024, для розгляду скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця у справі №3/454 визначено суддю Гоменюк З.П..

У поданій скарзі заявник просить визнати бездіяльність державного виконавця неправомірною та зобов`язати вчинити виконавчі дії щодо виконання рішення арбітражного суду у справі №3/454 від 11.11.1993.

Розглянувши матеріали заяви, Господарський суд прийшов до висновку, що її слід повернути заявнику без розгляду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 327 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно зі статтею 340 Господарського процесуального кодексу України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Відповідно до ст. 169 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Частиною 1 статті 170 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:

1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

2) найменування суду, до якого вона подається;

3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;

4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;

5) підстави заяви (клопотання, заперечення);

6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);

7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Суд звертає увагу скаржнику, що до скарги не було долучено постанови державного виконавця, в межах провадження якого перебуває виконання наказу Господарського суду Львівської області від 11.11.1933 у справі № 3/454.

Ухвалою від 14.10.2024 року суд повернув скаргу Фермерського господарства «Рисовський» (вх.№2767/24 від 09.10.2024) без розгляду, у якій повідомив заявника про те, що згадані документи у розумінні ст. 170 Господарського процесуального кодексу України та ст. 339 Господарського процесуального кодексу України необхідні суду для витребування від державного виконавця матеріалів виконавчого провадження для їх дослідження на предмет неправомірності дій, вчинених виконавцем в ході його виконання.

Всупереч згаданому, скаржник повторно скеровує до Господарського суду Львівської області скаргу (вх.№4037/24 від 01.11.2024) до якої також не долучив жодного доказу щодо наявності виконавчого провадження, не повідомив номер такого, а також не надав належного обґрунтування щодо бездіяльності державного виконавця в межах якого, заявник просить суд визнати такі дії (бездіяльність) неправомірними. Також варто зазначити про те, що прохальна частина скарги містить посилання заявника лише на те, що останній просить суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби по виконанню арбітражного суду Львівської області від 11.11.1993 у справі №3/454. Однак, скаржником не повідомлено суду щодо якого саме державного виконавця останній просить визнати бездіяльність під час виконання судового рішення у справі №3/454 та відповідно, якого саме державного виконавця суд повинен зобов`язати на вчинення певних дій.

Суд повідомляє про те, що на підставі п. 6 ч. 1 ст. 170 господарського процесуального кодексу України, скаржник повинен надати до матеріалів скарги не лише копію рішення суду, на підставі якого було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження, а й належним чином підтверджену інформацію щодо відкриття виконавчого провадження, у якому заявник просить визнати дії державного виконавця неправомірними та, одночасно, надати суду постанову державного виконавця, за якими відкрито виконавче провадження.

З урахуванням вище наведеного, беручу до уваги, що скаржником не надано належної інформації щодо номеру виконавчого провадження, у межах якого ФГ «Рисовський» просить суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця, не надано жодного доказу на підтвердження наявності перебування такого у Пустомитівському районного відділу державної виконавчої служби, суд дійшов висновку щодо повернення матеріалів скарги без її розгляду.

Частиною 1 статті 341 Господарського процесуального кодексу України також врегульовано, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

При цьому скаржник не зазначає та не надає доказів того, коли йому стало відомо про порушення його права.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

До матеріалів скарги заявником долучено копію акта, проте, така копія надана у нечитабельному форматі, що унеможливлює встановити усі фактичні обставини, викладені у наданому заявником доказі. Відповідно, з поданих копій документів суду не вдається відтворити їх зміст, що також не дає можливим встановити, а скаржником, у свою чергу, не зазначено, які дії вчинялись та/або не вчинялись конкретним державним виконавцем, щодо яких останній звернувся до суду з цією скаргою.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом із тим, положення ч.ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в частині залишення позовної заяви без руху, не можуть бути застосовані до заяви з процесуальних питань, а у даному випадку, до скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

При цьому, слід зауважити, що у зв`язку із зверненням ФГ «Рисовський» із скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця шляхом її формування у системі «Електронний суд», суд не здійснює фактичне повернення заявнику відповідної заяви.

Керуючись ст. ст. 169, 170, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Фермерського господарства «Рисовський» від 04.11.2024 за вх.№4037/24 на дії (бездіяльність) державного виконавця у справі №3/454 - повернути скаржнику без розгляду.

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 254-257 ГПК України.

Суддя Гоменюк З.П.