Ухвала

від 04.11.2024 по справі 915/1336/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

про забезпечення позову

04 листопада 2024 року Справа № 915/1336/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши матеріали заяви (вх. № 13355/24 від 31.10.2024) про забезпечення позову по справі

за позовом Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, вул. Вадима Благовісного, б. 73, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 02910048)

електронна пошта: chobanu84@ukr.net

в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573)

електронна пошта: kancel@mkrada.gov.ua

до відповідача Фізичної особи-підприємця Руденко Наталі Володимирівни, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТІКУС ГЛАВК», вул. Космонавтів, б. 104-А, м. Миколаїв, 54028 (код ЄДРПОУ 36434141)

про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, демонтаж (знесення) самочинно збудованого об`єкту, замощення та повернення земельної ділянки

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

1. Предмет та підстави позову.

До Господарського суду Миколаївської області звернувся Заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради з позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця Руденко Наталі Володимирівни, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТІКУС ГЛАВК», в якій просить суд:

1. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТІКУС ГЛАВК» на громадський будинок загальною площею 35, 6 кв.м за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вулиця Космонавтів, будинок 104-а/22 (запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 19.04.2023 № 50003448).

2. Фізичній особі підприємцю Руденко Наталі Володимирівні, Товариству з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТІКУС ГЛАВК» демонтувати (знести) самочинно збудований громадський будинок загальною площею 38, 2 кв. м (згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та технічним паспортом загальна площа складає 35, 6 кв.м) та замощення тротуарною плиткою площею 112, 9 кв.м. по вулиці Космонавтів, 104-а/22 у м. Миколаєві.

3. Товариству з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТІКУС ГЛАВК» повернути Миколаївській міській раді за актом приймання передачі земельну ділянку площею 45 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:04:073:0018.

4. Стягнути з відповідачів Фізичної особи підприємця Руденко Наталі Володимирівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТІКУС ГЛАВК» на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову.

Підставою позову прокуратурою зазначено наступні обставини.

Між Миколаївською міською радою та ФОП Руденко Н.В. 01.11.2006 укладено строком на 5 років договір оренди № 4559 земельної ділянки площею 45 кв.м., у т.ч. 21 кв.м. під тимчасовою забудовою, 24 кв.м. під проходами та проїздами, для встановлення та подальшого обслуговування тимчасового торгового павільйону поблизу будинку № 104-А по вул. Космонавтів у м. Миколаєві без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

ФОП Руденко Н.В. з порушенням вимог законодавства здійснила забудову земельної ділянки територіальної громади міста (будівництво магазину продовольчих товарів).

В подальшому Руденко Н.В. створила товариство з обмеженою відповідальністю - ТОВ «АТЛАНТІКУС ГЛАВК», стала його керівником та зареєструвала 01.04.2009 відомості про нього в ЄДРПОУ.

Згодом ФОП Руденко Н.В. на підставі простого письмового договору від 24.06.2011 продала ТОВ «АТЛАНТІКУС ГЛАВК», директором якого була на той час, магазин продовольчих товарів поблизу будинку № 104-А по вул. Космонавтів у м. Миколаєві.

В 2012 ТОВ «АТЛАНТІКУС ГЛАВК» уклав з Миколаївською міською радою договір оренди земельної ділянки № 9117 від 19.12.2012 для подальшого обслуговування торгового павільйону, який припинив свою дію 19.04.2017. Земельна ділянка у комунальну власність не поверталась.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Казанківської селищної ради Миколаївської області 19.04.2023 зареєстровано за ТОВ «АТЛАНТІКУС ГЛАВК» право власності на громадський будинок (магазин) загальною площею 35, 6 кв. м. по вул. Космонавтів, 104-а/22 у м. Миколаєві.

Прокуратура зазначає про порушення інтересів держави у зв`язку з самочинною забудовою земельної ділянки територіальної громади міста та незаконним оформленням права власності на громадський будинок (магазин) в Інгульському районі міста Миколаєва, а саме:

- будівництво об`єкта здійснено без вихідних даних у вигляді містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:04:073:0018, затвердженої проєктної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, а також не введено спірний об`єкт в експлуатацію у законний спосіб;

- спірний магазин побудовано на земельній ділянці комунальної власності, яка не відводилась для цієї мети;

- громадський будинок (магазин) побудований на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136900:04:073:0018 всупереч встановленому щодо неї обмеженню (обмеження типу 01.06.23 (теплотраса)), що істотно порушило вимоги будівельних норм, спричинивши тим самим загрозу її експлуатації та ремонту;

- державну реєстрацію права власності ТОВ «АТЛАНТІКУС ГЛАВК» на магазин незаконно здійснено за відсутності: відомостей про прийняття об`єкта нерухомого майна в експлуатацію, отриманих з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва; відомостей про присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва; документів, які б давали змогу встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Прокуратура зазначає, що відновлення прав Миколаївської міської ради потребує скасування державної реєстрації права власності ТОВ «АТЛАНТІКУС ГЛАВК» на громадський будинок загальною площею 35,6 кв.м. по вул. Космонавтів, 104-а/22 у м. Миколаєві (запис від 19.04.2023 № 50003448), демонтажу (знесення) відповідачами самочинно збудованого магазину загальною площею 38, 2 кв. м. (згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та технічним паспортом загальна площа складає 35,6 кв.м.) та замощення площею 112,9 кв.м. з території його обслуговування, а також повернення ТОВ «АТЛАНТІКУС ГЛАВК» Миколаївській міській раді за актом приймання - передачі ділянки з кадастровим номером 4810136900:04:073:0018.

Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 13, 14, 131-1 Конституції України, ст. 12, 83, 152 ЗК України, ст. 16, 21, 376, 629, 1212 ЦК України, ст. 26, 36, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 1, 18, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 20, 30, 53, 162 ГПК України.

2. Заява про забезпечення позову.

Разом із позовною заявою до Господарського суду Миколаївської області подано заяву про забезпечення позову (вх. № 13355/24 від 31.10.2024), в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо громадського будинку загальною площею 35,6 кв.м. за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вулиця Космонавтів, будинок 104-а/22, та земельної ділянки площею 45 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:04:073:0018 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1054580648101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно);

- заборони товариству з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТІКУС ГЛАВК» (адреса вул. Космонавтів, б. 104-А, м. Миколаїв, 54028, код ЄДРПОУ 36434141) проводити перебудову, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо громадського будинку за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вулиця Космонавтів, будинок 104-а/22, а також здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці площею 45 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:04:073:0018.

Підставою заяви про забезпечення позову прокуратурою зазначено наступні обставини.

З огляду на предмет та підстави позову, а також долучені до позовної заяви докази, в діях ТОВ «АТЛАНТІКУС ГЛАВК» вбачається послідовна реалізація незаконного наміру отримати право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4810136900:04:073:0018 в поза конкурсному порядку з використанням передбаченої частиною 2 статті 134 ЗК України можливості власника будівлі отримати в оренду без земельного аукціону ділянку комунальної власності під нею. Державна реєстрація за товариством речового права відносно цієї земельної ділянки надасть можливість користуватись нею, у т.ч. для забудови та ін. Це призведе до неможливості реального захисту інтересів держави шляхом виконання судового рішення за умов задоволення позову прокурора.

Наявність у ТОВ «АТЛАНТІКУС ГЛАВК» правомочностей власника громадського будинку вказує на його можливість у будь - який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірним майном на користь третіх осіб.

До того ж, як власник громадського будинку (магазину) ТОВ «АТЛАНТІКУС ГЛАВК» може здійснити його перебудову та зареєструвати право власності на новий об`єкт, що призведе до зміни предмету позову.

Вчинення товариством будь-якої з указаних дій унеможливить ефективний захист інтересів держав.

Прокуратура зазначає, що метою запобігання перебудові, відчуження спірного громадського будинку (магазину), а також державної реєстрації права користування земельною ділянкою під ним, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, відповідно до статей 136, 137 ГПК України вбачаються підстави для вжиття наступних заходів до забезпечення позову:

- заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірного громадського будинку та земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:04:073:0018. Обґрунтування: дії ТОВ «АТЛАНТІКУС ГЛАВК» щодо набуття у власність спірного об`єкту мають очевидний протиправний характер. Якщо під час розгляду справи або набрання рішенням суду законної сили товариство відчужить у будь-який спосіб спірне майно на користь інших осіб, це зумовить необхідність звернення до суду з іншим позовом до інших відповідачів. Реєстрація за товариством речового права відносно зазначеної земельної ділянки дозволить перебудувати спірний об`єкт та вчинити інші дії. Зазначене призведе до тривалого непоновлення інтересів держави. Саме такий спосіб забезпечення позову унеможливить вжиття будь-яких дій з боку ТОВ «АТЛАНТІКУС ГЛАВК» та інших осіб щодо спірного громадського будинку, земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:04:073:0018. Так, за частиною 4 статті 24 Закону передбачені випадки, коли наявність судового арешту не є підставою для відмови у державній реєстрації прав, наприклад, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно або витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння. Разом з тим, наявність зареєстрованої заборони вчинення реєстраційних дій є безумовною підставою для зупинення державної реєстрації прав і законодавством не встановлено жодних винятків. Тому з метою забезпечення позову доцільно забороняти органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірного громадського будинку та земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:04:073:0018;

- заборони ТОВ «АТЛАНТІКУС ГЛАВК» проводити перебудову, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо спірного громадського будинку, а також або будь-які будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136900:04:073:0018. Обґрунтування: мета заходу - запобігання зміні предмету спору, сторін у справі та забезпечення реального виконання рішення суду та поновлення інтересів держави.

Метою вжиття забезпечувальних заходів у цьому спорі є забезпечення перебування спірного громадського будинку (магазину) в незмінному вигляді. Невжиття вказаних заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання судовим рішенням законної сили може істотно ускладнити (в разі задоволення позовних вимог) поновлення порушених інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду.

Прокуратура зазначає, що вказані в даній заяві способи забезпечення позову відповідають принципам «ефективного засобу».

Спір у даній справі є реальним, носить матеріальний характер, а вказані способи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Відповідно до інформації від 29.10.2024 Миколаївська міська рада не заперечує проти подання прокурором заяви про забезпечення позову.

Пропозиції щодо зустрічного позову відсутні.

Заява обґрунтована приписами ст. ст. 182, 317, 376, 629 ЦК України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру, ст. 136, 137 ГПК України.

До заяви про вжиття заходів забезпечення позову прокуратурою надано докази сплати судового збору у сумі 1 211, 20 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1780 від 23.10.2024 на суму 1 211, 20 грн.

3. Розгляд заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 140 ГПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Системний аналіз положень ст. 140 ГПК України дозволяє дійти висновку, що за загальним правилом розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється судом без повідомлення учасників справи. Виклик особи, що подала заяву про забезпечення позову, за нормами ч. 3 ст. 140 ГПК України здійснюється судом у разі необхідності вчинення додаткових дій: отримання пояснень, доказів. В свою чергу у випадку недостатності наданих заявником пояснень та доказів - призначається судове засідання (ч. 4 ст. 140 ГПК України).

Враховуючи викладені в позовній заяві та заяві про вжиття заходів забезпечення позову обставини справи, проаналізувавши подані заявником докази, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

4. Правове регулювання питання вжиття заходів забезпечення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Згідно рішення ЄСПЛ від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні ЄСПЛ від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

- забороною відповідачу вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

За змістом ст. 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова КГС ВС від 17.11.2020 № 922/2419/20).

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (постанова КГС ВС від 04.05.2023 у справі № 916/3710/22).

Позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (постанова КГС ВС від 25.09.2020 № 910/1762/20).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Безпідставне застосування заходів забезпечення позову може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова КГС ВС від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19, постанова КЦС ВС від 25.11.2020 у справі № 757/61850/18-ц).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 23.12.2020 № 911/949/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно існує спір та наявна реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати зміст позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У випадку звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року № 910/1040/18.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення (постанови КГС ВС від 17.09.2021 у справі 910/3547/21, від 05.08.2022 у справі № 905/447/22, від 06.12.2023 № 917/805/23, постанова ОП КГС ВС від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова КГС ВС від 04.05.2023 у справі № 916/3710/22).

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (постанова ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, постанова КГС ВС від 06.12.2023 № 917/805/23).

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (постанова Об`єднаної палати КГС ВС від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постанови КГС ВС від 11.12.2023 № 904/1934/23, від 06.12.2023 № 917/805/23).

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб (постанова КГС ВС від 06.12.2023 № 917/805/23).

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова КГС ВС від 06.12.2023 № 917/805/23).

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

5. Висновки суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Предметом спору у даній справі є вимога про скасування державної реєстрації права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТІКУС ГЛАВК» на громадський будинок загальною площею 35, 6 кв.м. за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вулиця Космонавтів, будинок 104-а/22 (запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 19.04.2023 № 50003448), демонтаж (знесення) відповідачами самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна, а також про повернення відповідачем ТОВ «АТЛАНТІКУС ГЛАВК» у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:04:073:0018.

Отже, прокуратурою пред`явлено до господарського суду позов, в якому об`єднано вимоги немайнового характеру.

Звертаючись до суду із позовною заявою, прокуратурою зазначено, що підставою для пред`явлення позову стали порушення інтересів держави у зв`язку з самочинною забудовою відповідачами належної територіальній громаді міста Миколаєва земельної ділянки площею 45 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:04:073:0018 та незаконним оформленням ТОВ «АТЛАНТІКУС ГЛАВК» права власності на громадський будинок (магазин) по вулиці Космонавтів, 104-а/22 у м. Миколаєві, розташований на вказаній ділянці. Зокрема, посилаючись на приписи ст. 376 ЦК України, прокуратура зазначає, що належний ТОВ «АТЛАНТІКУС ГЛАВК» громадський будинок (магазин) має ознаки самочинного будівництва, оскільки його побудовано на земельній ділянці комунальної власності, яка не відводилась для цієї мети, без вихідних даних (у вигляді містобудівних умов та обмеження на забудову ділянки), затвердженої проєктної документації, а також без дозволу на виконання будівельних робіт, з істотними порушеннями будівельних норм.

Прокуратура, звертаючись із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, просить суд заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо громадського будинку (магазину) та земельної ділянки, а також заборонити відповідачу ТОВ «АТЛАНТІКУС ГЛАВК» проводити перебудову, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо спірного громадського будинку (магазину), а також здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136900:04:073:0018.

Проаналізувавши предмет та підстави позову у даній справі, а також наведені прокуратурою підстави для вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову з огляду на наступне.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 401233849 від 28.10.2014 в Реєстрі зареєстровано право приватної власності за ТОВ "АТЛАНТІКУС ГЛАВК" на об`єкт нерухомого майна - громадський будинок за адресою вул. Космонавтів, 104-а/22, м. Миколаїв, Миколаївська область. Опис об`єкта: загальна площа 35, 6 кв. м., металева конструкція, вагонка пластикова. Будівля, магазин, позначена на плані під літерою "А-1". Дата державної реєстрації права власності 19.04.2023. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2723351048060.

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (п. 6.13 постанови ВП ВС від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, провадження № 12-80гс20).

Системний аналіз положень ст. 182, 317 ЦК України, ст. 1, 5, 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дозволяють дійти висновку, що наявність у ТОВ «АТЛАНТІКУС ГЛАВК» правомочностей власника громадського будинку (магазину) вказує на його можливість у будь - який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірним майном на користь третіх осіб шляхом укладення договорів, вчинення інших правочинів та/або вчинити дії, спрямовані на зміну характеристик об`єкта нерухомого майна (здійснити реконструкцію, добудову, переобладнання тощо). Отже, прокуратура має обґрунтоване припущення про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, що, в свою чергу, призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника відповідної земельної ділянки (держави в особі відповідного органу) в межах даної справи, без нових звернень до суду. Відтак, вказане фактично знівелює мету судового захисту та матиме наслідком не поновлення прав та інтересів держави.

Обґрунтованими є також доводи прокуратури щодо необхідності заборонити відповідачу Товариству здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці, оскільки розміщення будь-яких інших об`єктів та/або перебудова існуючого об`єкта зумовить необхідність зміни предмету позову або звернення до суду з іншим позовом, або зміна складу учасників справи тощо, що призведе до тривалого не поновлення інтересів держави.

Таким чином, припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також виконання майбутнього судового рішення щодо знесення самочинного збудованого об`єкта нерухомого майна та повернення земельної ділянки у комунальну власність у випадку встановлення під час розгляду справи відповідних обставин та задоволення позовних вимог є обґрунтованим.

З огляду на викладені в позовній заяві та заяві про вжиття заходів забезпечення позову обставини, з метою запобігання ймовірного розпорядження нерухомим майном та/або зміни об`єкта нерухомого майна, врахувавши збалансованість інтересів учасників процесу, суд дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна, а також заборони відповідачу вчиняти дії, спрямовані на зміну об`єкта нерухомого майна, розпорядження ним шляхом укладення договорів, правочинів, заборону здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці є обґрунтованими, адекватними, співмірними до позовних вимог заходами забезпечення позову.

Суд враховує, що вказані заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та застосовуються з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які можуть мати відповідні негативні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача, що може бути встановлено лише за результатами розгляду спору по суті, а також виконання майбутнього судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.

Як вбачається з заяви та доданих до неї документів заявлені прокурором заходи забезпечення позову спрямовані на унеможливлення розпорядження об`єктом нерухомого майна (громадським будинком (магазином)), а також щодо його зміни, тобто заходи забезпечення позову спрямовані на збереження нерухомого майна, щодо якого існує спір на час розгляду справи.

Суд зазначає, що сам факт наявності зареєстрованого права власності на об`єкт нерухомого майна вже свідчить про реальну можливість власника (відповідача) вільно розпоряджатися цим майном.

Відтак існують підстави вважати, що без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник об`єкта нерухомого майна може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд у будь-який час. Подальша ймовірна передача об`єкта нерухомого майна у приватну власність, в оренду, його зміна (перебудова, добудова тощо) ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави в особі органу в інтересах якого прокуратурою пред`явлено позов.

При цьому, суд зазначає, що обрані заходи забезпечення позову на період розгляду судом спору, не будуть перешкоджати діяльності відповідача, оскільки не позбавляють останнього його прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, а лише тимчасово обмежують право відповідача розпоряджатись вказаним об`єктом нерухомого майна та вчиняти дії, спрямовані на зміну об`єкта нерухомого майна. Отже, вказаний захід має наслідком лише збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Заявлені прокуратурою заходи забезпечення позову відповідають приписам п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України (заборона відповідачу вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору).

Суд також вважає за необхідне зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 22.07.2019 у справі № 914/120/19).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність заяви прокуратури про забезпечення позову, оскільки забезпечення позову в спірному випадку відповідає принципам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу та іншим особам вчиняти дії щодо нерухомого майна, яке є предметом спору, і безпосередньо самим предметом позовних вимог. При цьому, вжиття вказаних заходів забезпечення позову не матиме наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів як учасників спору, так і осіб, що не є учасниками даного судового провадження. Натомість, невжиття заявлених заходів забезпечення позову може мати наслідком порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, утруднення чи неможливість виконання майбутнього судового рішення, що в свою чергу матиме наслідком необхідність звернення прокуратурі/позивачу до суду з новими позовними вимогами, зокрема, щодо недійсності договорів, правочинів, щодо скасування державної реєстрації прав тощо.

Заява про забезпечення позову судом задоволена.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. 137, 140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити заяву Окружної прокуратури міста Миколаєва про вжиття заходів забезпечення позову (вх. № 13355/24 від 31.10.2024).

2. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 915/1336/24, а саме:

Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо громадського будинку загальною площею 35,6 кв.м за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вулиця Космонавтів, будинок 104-а/22, та земельної ділянки площею 45 кв.м з кадастровим номером 4810136900:04:073:0018 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1054580648101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно).

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТІКУС ГЛАВК», вул. Космонавтів, б. 104-А, м. Миколаїв, 54028, код ЄДРПОУ 36434141 проводити перебудову, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо громадського будинку за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вулиця Космонавтів, будинок 104-а/22, а також здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці площею 45 кв.м з кадастровим номером 4810136900:04:073:0018.

Стягувач: Окружна прокуратура міста Миколаєва, вул. Вадима Благовісного, б. 73, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 0291004822)

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТІКУС ГЛАВК», вул. Космонавтів, б. 104-А, м. Миколаїв, 54028 (код ЄДРПОУ 36434141)

Ухвала є виконавчим документом відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Строк пред`явлення ухвали до виконання відповідно до вимог ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст. 144 ГПК України).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256, 257, 258 ГПК України.

Ухвалу підписано 04.11.2024.

СуддяЕ.М. Олейняш