Рішення

від 06.11.2024 по справі 532/1317/24

КОБЕЛЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

532/1317/24

2/532/521/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2024 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Тесленко Т. В.,

за участю секретаря

судового засідання - Климченко А. О.,

представника відповідача адвоката Яременка О. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», представник позивача Горшкодер Валентин Олегович, до ОСОБА_1 , представник відповідача адвокат Яременко Олег Євгенович про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

06 червня 2024 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», представник позивача Горшкодер Валентин Олегович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач вказував, що в зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 умов укладеного з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» кредитного договору № 1164-5112 від 02.03.2023, в нього утворилася заборгованість на загальну суму 36 000,00 грн, які позивач прохав стягнути з відповідача.

18.06.2024 ухвалою суду було відкрито провадження в справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 22 липня 2024 року в залі судових засідань Кобеляцького районного суду.

Представник позивача в заяві до суду прохав розгляд справи проводити за його відсутності.

Представник відповідача адвокат Яременко О. Є. надав суду клопотання про витребування оригіналу електронного доказу, а саме договору відкриття кредитної лінії № 1164-5112 від 03.03.2023, укладеного між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 . Прохав розгляд справи проводити за відсутності сторони відповідача.

З метою ґрунтовного, повного та об`єктивного вирішення справи, взявши до уваги ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. 100 ЦПК України, ухвалою суду від 22.07.2024 було витребувано вказані вище докази та відкладено розгляд справи 25 вересня 2024 року.

24.09.2024 позивачем частково виконані вимоги ухвали суду про витребування доказів.

25.09.2024 позивачем надіслано уточнена заява на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів.

За клопотанням представника відповідача адвоката Яременка О. Є. розгляд справи було відкладено на 29.10.2024.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, прохав задовольнити.

Представник відповідача адвокат Яременко О. Є. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та прохав відмовити в їх задоволенні.

Суд, заслухавши представника відповідача адвоката Яременка О. Є., розглянувши та вивчивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

В позовній заяві вказано, що 02.03.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1164-5112, на підставі якого кредитодавець відкрив для позичальника кредитну лінію шляхом надання позичальнику грошових коштів у розмірі 7200,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом. Тип кредиту кредитна лінія (а.с. 9-14).

Відповідно до п. 2.1 та п. 2.2 Договору, кредит надається позичальнику шляхом перерахування грошової суми позичальнику, вказаної у п. 2.3 цього Договору. Розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту становить 7200,00 грн, нараховані проценти за користування кредитом 3240,00 грн.

Згідно з п. 4.4 Договору, заявлений строк користування кредиту складає 18 календарних днів з дня надання кредиту.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процента ставка становить 3% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку дії цього Договору ( п.п.4.6 Договору).

Пунктом 4.8 Договору передбачено, що строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів (до 26.12.2023) з моменту перерахування кредиту позичальнику. Строк договору є рівним строку кредитування.

Як зазначає позивач, ОСОБА_1 за кредитним договором свої зобов`язання належним чином не виконав, заборгованість перед позивачем у повному обсязі не погасив, а тому станом на 03.04.2024 за вказаним вище договором існує заборгованість на загальну суму 71 352,00 грн, яка складається із:

- 7200,00 грн прострочена заборгованість за кредитом;

- 64 152,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Заборгованість позивач підтверджував довідкою (розрахунком) про укладений договір, відповідно до якого надана фінансова послуга, а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, наданою позивачем (а.с. 25,26,27-29).

Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг, а саме часткового списання заборгованості відповідачу за нарахованими процентами у сумі 35 352,00 грн за умови погашення ним решти заборгованості за кредитим договором в розмірі 36 000,00 грн, тому враховуючи це, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 неповну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину 36 000,00 грн, що складається з:

- 7200,00 грн прострочена заборгованість за кредитом;

- 28 800,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Представник відповідача адвокат Яременко О. Є. посилався на те, що матеріали справи не містять оригіналу кредитного договору чи такої його копії з якого б однозначно можливо було встановити, хто його підписав з боку боржника.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис є одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що саме відповідачем підписано кредитний договір, не має будь-яких матеріальних доказів як саме проводилася ідентифікація/верифікація особи, яка укладала той договір, номер телефону про який йдеться у позовній заяві відповідачеві не належить і не відомий, не кажучи вже про те, що відповідач міг у якийсь спосіб отримувати алфавітно цифрову послідовність, тим більше висловлювати своє бажання отримати кредитні кошти чи підписувати оферти.

На підтвердження укладення договору є лише твердження позивача, що, нібито, ОСОБА_1 пройшов реєстрацію в «Особистому кабінеті» на сайті позивача та заповнення обов`язкових полів.

Матеріали справи не містять доказів направлення цифрового ідентифікатора (цифрових чи алфавітних комбінацій на мобільний номер Відповідача, на електронну адресу,) їх отримання та використання для авторизації на сайті.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4, 6, 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір, крім визначених цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Сам по собі друк у договорі набору чисел та літер в розділі, що стосується позичальника не є належним та допустимим доказом того, що цей договір був підписаний, адже будь-який електронний документ має давати можливість ідентифікувати осіб, які його підписали.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.

Статтею 3 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.

Відповідно до п.п. 1, 2, 19, 60 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) автентифікація - електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних;

2) багатофакторна автентифікація - автентифікація з використанням двох або більше факторів автентифікації, що належать до різних груп факторів автентифікації;

19) засіб електронної ідентифікації - матеріальний та/або нематеріальний об`єкт, який містить ідентифікаційні дані особи і використовується для автентифікації особи в інформаційно-комунікаційних системах;

60) фактор автентифікації - одна з ознак на основі знання (володіння інформацією (даними), що відома лише користувачу) або володіння (використання матеріального предмета, яким володіє лише користувач), або притаманності (перевірка біометричних даних або інших властивостей (рис, характеристик), притаманних лише користувачу, що відрізняють його від інших користувачів).

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», електронна ідентифікація здійснюється з використанням засобів електронної ідентифікації та процедури автентифікації відповідно до схем електронної ідентифікації.

З матеріалів справи та досліджених в суді доказів, які надано позивачем, достовірно не встановлено, що саме відповідач підписував той документ у справі, який іменується кредитним договором, більше того, докази в справі в розумінні Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» не дають змоги ідентифікувати будь-яку особу підписантів.

Договір не містить відомостей про його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором саме ОСОБА_1 , оскільки саме тільки зазначення в кредитному договорі його персональних даних, не підтверджує проходження ним верифікації та ідентифікації згідно з вимогами законодавства, що відбулося за відсутності копій (електронних чи паперових) особистих документів, які б підтверджували електронну ідентифікацію фізичної особи.

Посилання позивача на те, що відповідач зареєструвався на вебсайті в мережі Інтернет, зайшов до особистого кабінету, створив анкету клієнта, ознайомився з відповідними правилами надання коштів у позику шляхом проставляння на інтернет сторінці, яка є частиною інформаційно- телекомунікаційної системи (ІТС), підписав зазначений вище кредитний договір одноразовим ідентифікатором, який отримав на фінансовий номер телефону (зазначений у анкеті клієнта), нічим не доведені та не підтвердженні.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що вебсайт в мережі Інтернет належить саме позивачеві, як і відсутній відповідний документ на підтвердження того, що відповідач отримував смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором.

Наявний в матеріалах справи протокол ідентифікації особи позивача не свідчить про підписання договору відповідачем, навпаки, якщо позивач підтверджує свій підпис у договорі, то підтвердити ідентифікацію відповідача він не може саме з тих підстав, що відповідач договору не підписував.

Посилання позивача на заповнення саме відповідачем форми на сайті товариства і зазначенням власної банківської картки є бездоказовими та нічим не підтвердженими.

Позивачем зазначено лише регламентований порядок заповнення анкети та укладання кредитного договору на вебсайті надавача платіжних послуг, без доказів коли, хто, і у який спосіб насправді вчиняв відповідні дії.

У постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 569/7648/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 зроблено висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з представленим позивачем договором, кредит надавався товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки або на іншу платіжну картку клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту.

У той же час, у матеріалах справи відсутні й суду не надано будь-які належні, допустимі і достатні докази в розумінні вимог Законів, які регулюють питання первинних бухгалтерських чи фінансових документів, перерахування відповідачеві кредитних коштів, відповідно до вимог ст.ст. 526, 1054, 1088 ЦК України. Відтак, не доведено, що відповідачеві надано кредитні грошові кошти в строк, у розмірі та на умовах встановлених договорами.

Листи третіх товариств, довідка, в тому числі повідомлення про перерахування коштів Відповідачеві, не є належним, допустимим і достатнім доказом перерахунку грошових коштів, згідно з вказаними вище вимогами Закону.

Більш того, реквізити повного карткового рахунку позичальника (на який мало бути здійснено перерахування кредитних коштів) в матеріалах справи не містяться.

Ні в змісті кредитного договору, ні в будь-яких інших документах оформлених при наданні кредитних коштів, всупереч викладених вище вимог Закону, реквізити повного карткового рахунку позичальника не зазначено.

З огляду на вимоги Глави 48 та параграфу 2 Глави 71 ЦК України, а також вимог Закону України «Про платіжні послуги», беручи до уваги вимоги ч. 3 ст. 12, п. 1 ч. 1 ст. 81 ЦПК України, слід зазначити, що під час виконання кредитором своїх зобов`язань по наданню кредитних коштів позичальнику, самим кредитором здійснюються такі дії, які повинні достатньо підтверджуватися договорами в тій формі і в тому змісті, в якому укладено між сторонами договірні правовідносини. Отже, докази про них мають бути вже створеними і саме сторона позивача повинна доводити обставини, на які посилається в позові. За таких обставин, підстав для з`ясування іншої додаткової інформації, створення нових доказів щодо цього, які раніше не були відомі кредитору і ним не створювались не має бути.

Номер платіжної картки є частково зашифрованим і всіх позначень 16 значного номеру картки не містить. Банківські реквізити позичальника, відповідно до матеріалів справи є невизначеними. У той же час, наявної у кредитора інформації щодо карткового рахунку позичальника свого часу було достатньо для виникнення спірних правовідносин та здійснення відповідних платіжних операції з переказу кредиту, докази про що вже мають існувати у кредитора згідно з вимогами Закону України «Про платіжні послуги».

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін (ст. 12 ЦПК України), в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. При цьому кожна сторона в силу статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимогами ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 21 липня 2021 року в справі 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування з важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі 857/7/22).

Враховуючи викладене вище, суд вважає за потрібне відмовити в задоволенні позовних вимог за недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Сторона відповідача не ставила перед судом вимоги про стягнення понесених нею судових витрат.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», представник позивача Горшкодер Валентин Олегович, до ОСОБА_1 , представник відповідача адвокат Яременко Олег Євгенович про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

06.11.2024 складено повне судове рішення.

Суддя