Рішення

від 15.10.2024 по справі 752/13215/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/13215/21

Провадження № 2/752/465/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 жовтня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Павлюка Назара Васильовича, Державного підприємства «СЕТАМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Асістанс» про визнання електронних торгів недійсними,-

ВСТАНОВИВ:

у травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Н.В., ДП «СЕТАМ», ТОВ «Експрес Асістанс», в якому просить:

- визнати недійсними електронні торги, організовані ДП «СЕТАМ», оформлені протоколом № 473755, які відбулися 09.04.2020 року з продажу майна: Іпотеки. Житлове приміщення, квартира АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2076346480000, за ціною продажу 6 364 454,40 грн, переможець торгів: ТОВ «Експрес Асістанс», код ЄДРПОУ 41479184.

На мотивування позовних вимог, позивач вказує, що йому належала квартира АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 зазначає, що 10.01.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павлюком Н.В. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 564/603/16-ц, виданого 26.12.2019 року на виконання рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 08.11.2019 року про стягнення з нього на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 480 472,04 долари США.

Позивач зауважує, що межах вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павлюком Н.В. 14.01.2020 року прийнято постанову про опис та арешт майна та у Системі електронних торгів розміщено лот № 410730 (уцінено лот № 405482) з продажу квартири АДРЕСА_1 . Продаж вказаної нерухомості здійснювався на підставі Порядку арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 29.09.2016 року № 2831/5.

При цьому, ОСОБА_1 вказує, що приватний виконавець не повідомив його про визначення вартості чи оцінки цього житлового приміщення, чим позбавлено можливості ознайомитися з цими документами та оскаржити їх.

Крім того, зазначає, що огляд (обстеження) об`єкта оцінки не проводився безпосередньо суб`єктом оціночної діяльності, однак, 29.01.2020 року організатором торгів (ДП «СЕТАМ») сформовано повідомлення про лот на підставі заявки приватного виконавця № 321 від 28.01.2020 року, при цьому публікації повідомлення про електронні торги в засобах масової інформації не відбулося.

ОСОБА_1 також зауважує, що перші торги з реалізації квартири 28.02.2020 року за ціною 7 876 800,00 не відбулися, через те, що цим лотом не сплачено гарантійних внесків учасників.

Квартира продана з других електронних торгів 09.04.2020 року зі стартовою ціною 6 301 440,00 грн, за результатами яких ТОВ «Експрес Асістанс» стало переможцем і придбало спірне житлове приміщення за 6 364 454,40 грн.

Зазначає, що його не повідомлено про день і час проведення електронних торгів та про початкову ціну продажу майна за лотом № 405482, а також за лотом № 410730 (уцінено лот № 405482), що позбавило можливості взяти участь у торгах, стати покупцем і сплатити лише різницю між запропонованою ним ціною і розміром невиконаного основного зобов`язання.

Крім того, позивач вказує, що ДП «СЕТАМ» не надіслало йому копію протоколу за результатами електронних торгів за яким квартиру АДРЕСА_1 , продано за ціною 6 364 454,40 грн, і нотаріально засвідченої копію акта про реалізацію, та при проведенні торгів, фактично здійснено реалізацію предмета іпотеки.

При цьому, ОСОБА_1 додав, що 05.05.2020 року між ним та ТОВ «Експрес Асістанс» укладено акт приймання-передачі нерухомого майна за протоколом прилюдних торгів від 09.04.2020 року і останнім 05.05.2020 року зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

На підставі зазначеного, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Колдіної О.О. від 01.06.2021 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче судове засідання (т. 1, а.с. 50).

05.10.2021 року до суду від ДП «СЕТАМ» надійшов відзив на вказану позовну заяву, в якому представник ОСОБА_2 просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивач обґрунтовує позов діями приватного виконавця у виконавчому провадженні щодо визначення вартості майна боржника, які не стосуються правил проведення електронних торгів, і мають самостійний спосіб оскарження й не є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними; спірне житлове приміщення реалізовано на других електронних торгах, оскільки не було осіб, які виявили бажання придбати цю квартиру на перших торгах, тому оскарження ОСОБА_1 вартості спірного майна не могло вплинути на результати торгів; виконавцем не допущено порушень під час підготовки проекту заявки на реалізацію нерухомості від 28.01.2020 року № 321; ДП «СЕТАМ» здійснено усі необхідні дії з розміщення оголошень про торги у друкованих засобах масової інформації про дату, час та початкову ціну лота, а також надіслано позивачу копію протоколу № 473755 проведення електронних торгів і нотаріально засвідчену копію акта про реалізацію предмета іпотеки. (т. 1, а.с. 64-71).

15.11.2021 року до суду від ТОВ «Експрес Асістанс» надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому заступник директора з правових питань Комірний О.О. , просить відмовити у задоволенні позову, зазначаючи, що позивачем пропущено встановлений трьохмісячний строк позовної давності оскарження торгів, з моменту їх проведення; позивач не оскаржував результати оцінки майна на підставі яких визначено стартову ціну продажу квартири на торгах; доводи позивача стосуються неповідомлення його про вчинення окремих виконавчих дій, однак, порушення виконавцем процедури проведення торгів підлягають оскарженню окремо від самих торгів (т. 1, а.с. 131-138).

06.12.2021 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив ДП «СЕТАМ» на вказану позовну заяву, в яких адвокат Полуніна К.А. вказує, що ОСОБА_1 документів від ДП «СЕТАМ» не отримував; позивача не повідомлено про дату і час проведення торгів, чим позбавлено права на оскарження стартової ціни реалізації майна; внаслідок продажу квартири за невигідною ціною та з порушеннями в ОСОБА_1 залишилася заборгованість перед банком, яка й надалі нараховується (т. 1, а.с. 170-173).

21.02.2023 року до суду від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Н.В. надійшов лист, у якому зазначено опис здійснених дій щодо реалізації квартири АДРЕСА_1 (т. 2, а.с. 115-116).

Ухвалою суду від 20.06.2023 року підготовче провадження в справі закрито та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні (т. 2, а.с. 88-89).

Ухвалою судді Хоменко В.С. від 05.02.2024 року після призначеного повторного автоматизованого розподілу, вказану справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання (т. 2, а.с. 127).

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник ТОВ «Експрес Асістанс»- Комірний О.О. проти позову заперечив і просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відповідачі ДП «СЕТАМ» і приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павлюк Н.В. та про день, час і місце розгляду справи повідомлені в установленому цивільним процесуальним законодавством порядку, в судове засіданні не з`явилися, своїх представників не направили. Від відповідача ДП «СЕТАМ» надійшла заява, в якій представник просить справу слухати за його відсутності та в задоволенні позову відмовити.

Відзиву на позовну заяву від відповідача приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Н.В. до суду не надходило.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Тлумачення як ст. 3 ЦК України загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.

Тлумачення ст. ст. 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватноправова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (постанова Верховного Суду від 27.01.2020 року в справі № 761/26815/17).

За змістом ч. 1 ст. 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Згідно із ч. 4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

З аналізу змісту ч. 1 ст. 650, ч. 1 ст. 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.

Відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених ч. 1-3 та ч.ч. 5, 6 ст. 203 ЦК, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року в справі № 367/6231/16-ц).

Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину.

У постанові Верховного Суду України від 29.11.2017 року в справі № 668/5633/14-ц, зазначено, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Тобто, для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (ст. ст. 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5, який діяв на час проведення оспорюваних електронних торгів (далі - Порядок).

Підставою для пред`явлення позову про визнання електронних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Сукупність цих обставин стороною позивача під час розгляду справи не доведена, зокрема, не надано належних і допустимих доказів того, що зазначені позивачем у позовній заяві порушення вплинули на результат електронних торгів.

Стосовно підстав позову, які пов`язані проведенням оцінки майна в межах виконавчого провадження, суд зауважує наступне.

Позивач в цьому питанні вказує на порушення проведення оцінки, оскільки спірна квартира не оглядалась, а відсутність огляду призвела до необ`єктивної оцінки майна.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюком Н.В. перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 564/603/16-ц, виданого 26.12.2019 року Костопільським районним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 480 472,04 долари США.

14.01.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павлюком Н.В. прийнято постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно Звіту від 23.01.2020 року про проведення незалежної оцінки з визначення ринкової вартості вказаного житлового приміщення, на дату оцінки ринкова вартість об`єкта оцінки становить 7 876 800,00 грн.

Згідно з повідомленням приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Н.В. № 303 від 27.01.2020 року, за результатом проведення незалежної оцінки нерухомого майна, а саме: двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 35339711, визначено ринкову вартість майна 7 876 800,00 грн.

Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців згідно з нормами Закону України «Про виконавче провадження» (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 821/197/18/4440/16 та від 12.06.2019 року в справі № 308/12150/16-ц).

Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними (постанова Верховного Суду України від 26.08.2014 року в справі № 3-36гс14).

В ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вбачається, що позивач не скористався своїм правом оскарження проведеної оцінки майна, а тому суд відхиляє доводи ОСОБА_1 щодо неправомірності результатів оцінки майна, яка не спростована належними та достовірними доказами у визначеному законом порядку.

До того ж, своєї оцінки, тобто здійсненої на замовлення сторони позивача, з підтвердженням того, що спірна квартира коштує більше, також суду не надано.

Поряд із цим, підстави для встановлення порушення виконавцем порядку визначення вартості майна (відсутність огляду квартири, заниження її вартості тощо) відсутні, оскільки визначення вартості майна не входить до предмета доказування у цій справі. Результати оцінки майна мають окремий, передбачений законом спосіб оскарження.

Дії приватного виконавця щодо визначення оцінки нерухомого майна не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання електронних торгів у цій справі недійсними.

Виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації нерухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів.

У своїй постанові від 11.01.2023 року в справі № 522/18088/18 Верховний Суд, вказав, що порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, підлягають оскарженню у порядку, передбаченому цим Законом. Скасовуючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що порушення, допущені приватним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» до призначення прилюдних торгів, можуть бути підставою для визнання зазначених торгів недійсними.

У постановах Верховного Суду від 21.06.2023 року в справі №369/5218/19 та від 07.06.2022 року в справі №487/4684/20 зазначено, що дії приватного виконавця у виконавчому провадженні мають самостійний спосіб оскарження та, відповідно, не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

В даному випадку суд не надає оцінки рішенням, діям, бездіяльності приватного виконавця при здійсненні ним своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» до призначення прилюдних торгів, оскільки оцінка реалізації таких повноважень до призначення електронних торгів не може бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Стосовно посилань позивача на те, що його не повідомлено про майбутні торги, та не направлено нотаріально засвідченої копію акта про реалізацію, то суд зазначає наступне.

У постанові від 18.11.2015 року в справі № 6-1884цс15 Верховний Суд України зазначив, що дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину. Проте сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, - це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні торгів, повинно бути встановлене порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Таку саму правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 10.07.2019 року в справі № 462/2232/16 та від 24.01.2023 року в справі № 522/10845/19.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що організатор неодноразово розміщував в електронному вигляді на своєму загальнодоступному сайті повідомлення про торги, а також оголошення в пресі зі всією необхідною інформацією, при цьому, стороною позивача не доведено як могло вплинути на результат торгів неотримання ним поштового листа - повідомлення про торги, та які конкретно його права були порушені в такому разі.

У постанові Верховного Суду від 21.06.2023 року в справі № 369/5218/19 вказано, що:

- відповідно до пункту 3 Розділу III Порядку № 2831/5 організатор вносить до Системи інформацію про майно та формує лот торгів (інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною)) на підставі отриманої ним заявки не пізніше ніж на третій робочий день з дати її отримання. Лот вноситься за типом, найменуванням, категорією відповідно до класифікації, яка підтримується Системою, що забезпечує вільний та прямий пошук за відповідними пошуковими критеріями (вид майна, назва, модель, регіон зберігання, стартова ціна, номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження тощо);

- згідно із пунктом 4 розділу І Порядку № 2831/5 взаємодія органів державної виконавчої служби та приватних виконавців з організатором щодо реалізації арештованого майна, у тому числі надсилання документів та повідомлень, передбачених цим Порядком, здійснюється через особисті кабінети відділів державної виконавчої служби та приватних виконавців в Системі. Надсилання документів та повідомлень, передбачених цим Порядком, електронною поштою, поштовими відправленнями, доставка нарочним або кур`єрською службою доставки дозволяються виключно у разі наявності технічних підстав, що унеможливлюють роботу особистих кабінетів відділів державної виконавчої служби та приватних виконавців більше ніж на 24 години, до відновлення їх працездатності; відомості про електронні торги, майно, яке виставляється на них, доступні всім особам та розміщені на веб-сайті електронних торгів;

- електронний ресурс, що є складовою частиною системи електронних торгів, на якому розміщуються організаційно-методичні матеріали, інформаційні повідомлення про електронні торги та результати їх проведення, здійснюється реєстрація учасників, подання заяв на участь в електронних торгах, забезпечується доступ спостерігачів електронних торгів та проводяться електронні торги. Веб-сайт функціонує у цілодобовому режимі та є доступним усім користувачам мережі Інтернет;

- аналіз змісту вищезазначеного Порядку реалізації арештованого майна дає підстави для висновку про те, що на організатора торгів не покладається обов`язок письмово повідомляти боржника у виконавчому провадженні про призначення торгів і подальший перебіг торгів, а також пересвідчуватися в отриманні таких повідомлень боржником.

Подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.07.2020 року в справі № 332/3368/17.

Як вбачається з матеріалів справи приватний виконавець сформував заявку до ДП «Сетам» на реалізацію арештованого майна 28.01.2020 року за ціною -7 876 800,00 грн.

Перший аукціон 28.02.2020 року із стартовою ціною 7 876 800,00 грн не відбувся, через відсутність допущених учасників торгів, у зв`язку із чим, відбулась уцінка нерухомості та призначені другі торги (протокол № 467913).

Другі торги розпочались зі стартової ціни 6 301 440,00 грн і вартість лота протягом проведення торгів дійшла до 6 364 454,40 грн, а переможцем торгів визнано відповідача ТОВ «Експрес Асістанс» за вказаною ціною, що підтверджується протоколом № 473755 проведення торгів від 09.04.2020 року та актом про реалізацію предмета іпотеки від 16.04.2020 року.

Поряд із цим, судом з`ясовано, що 05.05.2020 року між позивачем і ТОВ «Експрес Асістанс» підписано акт приймання-передачі нерухомого майна за протоколом прилюдних торгів № 473755 від 09.04.2020 року, відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом прилюдних торгів № 473755 від 09.04.2020 року, згідно з яким ОСОБА_1 передав, а ТОВ «Експрес Асістанс» прийняло квартиру АДРЕСА_1 .

Посилання сторони позивача, що неповідомлення про день і час проведення електронних торгів та про початкову ціну продажу майна, позбавило його можливості взяти участь у торгах, стати покупцем і сплатити лише різницю між запропонованою ним ціною і розміром невиконаного основного зобов`язання, є лише припущеннями, які не мають характеру доказовості.

При цьому, підписаний та скріплений печаткою приватного виконавця або затверджений начальником відділу державної виконавчої служби акт виконавець видає або надсилає переможцеві електронних торгів не пізніше наступного робочого дня з дня його затвердження. Копія акта надсилається стягувачу, боржнику та через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) Організатору (п.8 розділу Х Порядку).

Згідно пункту 8 розділу Х Порядку акт про проведені торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.

Отже, вказане не є підставою для визнання недійсними електронних торгів, оскільки відповідне не має відношення до процедури і правил проведення цих торгів, а стосується питань, віднесених до повноважень виконавця під час примусового виконання.

До того ж, позивач особисто підписав акт приймання-передачі нерухомого майна за протоколом прилюдних торгів № 473755 від 09.04.2020 року, без жодних зауважень і заперечень, що засвідчує факт добровільної передачі останнім майна на виконання оспорюваних прилюдних торгів, при цьому, ОСОБА_1 не обґрунтовано факт порушення його прав в результаті неотримання нотаріально засвідченої копію акта про реалізацію.

Стосовно посилань сторони позивача на те, що на електронних торгах було реалізовано предмет іпотеки при примусовому виконанні рішення суду про стягнення заборгованості, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Поряд із цим, встановивши обставини справи, суд дійшов висновку, що зазначене не вплинуло на результати електронних торгів і не призвело до порушення законних прав та інтересів позивачки.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист та охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012).

Примусове виконання судових рішень здійснюється відповідно до умов та порядку, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Статтю 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання, зокрема, судових рішень, є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, під час виконання судових рішень поряд з нормами Закону України «Про виконавче провадження» застосовуються положення Конституції України, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону. Разом з визначенням особливостей процедури виконавчого провадження Закон України «Про виконавче провадження» має бланкетні та відсильні норми, які передбачають застосування правових приписів інших нормативних актів при здійсненні виконавчого провадження.

Розділом VII Закону України «Про виконавче провадження» (статті 48-61) передбачено загальний порядок звернення стягнення на майно боржника під час примусового виконання судових рішень.

Частинам 1, 2, 5 ст. 48 цього Закону визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Отже, виконавцю надано право звертати стягнення за виконавчими документами як на кошти й інші цінності боржника (рухоме майно), так і на належне боржнику майно, у тому числі нерухоме майно, у разі відсутності в боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача.

Статтею 51 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Частиною сьомою цієї статті визначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Тож ця норма є відсильною та надає виконавцю повноваження застосувати до реалізації предмета іпотеки у виконавчому провадженні за рішенням суду про стягнення боргу положення Закону України «Про іпотеку», які визначають особливості звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку за Законом України «Про іпотеку».

Розділом V Закону України «Про іпотеку» регламентовано порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, що передбачає підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки (стаття 33) та особливості реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах (статті 41-50).

Зі змісту ч. 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Отже, норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Однак, це можливо за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

Аналогічні висновки містіться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 року в справі № 522/10127/14-ц, від 25.05.2021 року в справі № 923/971/19, а також у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 року в справі №753/21384/21.

Крім того, у правовому регулюванні процедури продажу майна, на яке звернено стягнення державним (приватним) виконавцем, норми статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» є загальними щодо норм статті 49 Закону України «Про іпотеку», якими визначено особливості реалізації іпотечного майна з публічних торгів, зважаючи на правовий режим майна, що відчужується, як обтяженого іпотекою стягувача-іпотекодержателя та з огляду на переважне право іпотекодержателя на задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки.

Отже, виконавець мав право реалізувати належну боржнику іпотечну квартиру в межах виконання рішення суду про стягнення заборгованості, ураховуючи також, що заборгованість існує саме перед іпотекодержателем, і як вбачається з матеріалів виконавчого провадження у боржника відсутні кошти або інше майно, на яке можна першочергово звернути стягнення.

Встановлені судом обставини не свідчать про наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а також про порушення прав і законних інтересів позивача внаслідок проведення електронних торгів.

Таким чином, підстав для визнання електронних торгів недійсними позивачем не доведено, тому в задоволенні вимог про визнання електронних торгів недійсними необхідно відмовити.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову по суті спору, суд не надає оцінки посиланням відповідача ТОВ «Експрес Асістанс» на сплив строку позовної даності згідно вимог ст. 258 ЦК України та ст. 48 Закону України «Про іпотеку», та не встановлює фактичних обставин дотримання чи недотримання строку позовної даності при зверненні до суду, оскільки відмова у позові по суті заявлених позовних вимог, виключає можливість застосування наслідків спливу строку позовної даності.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 137, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного виконавця Павлюка Назара Васильовича, Державного підприємства «СЕТАМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Асістанс» про визнання електронних торгів недійсними - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко