Постанова

від 05.11.2024 по справі 695/3253/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1539/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №695/3253/21 Категорія: 302090000 Ушакова К.М Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В.секретар Любченко т.м.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Цинди Л.Г. на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.07.2024 (повнийтекст складено22.07.2024,суддя всуді першоїінстанції УшаковаК.М.)у цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ТОВ «СИЛІКАТ-1», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору державний реєстратор Виконавчого комітету Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Грязон Р.М., про визнання договорів оренди недійсними, скасування державної реєстрації та витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у листопаді 2021 року звернулась до суду з позовом, яким, з урахуванням послідуючих уточнень, просили визнати договір оренди землі від 18.12.2018, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Силікат-1», недійсним та скасувати його державну реєстрацію; визнати договір оренди землі від 18.12.2018, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Силікат-1» недійсним та скасувати його державну реєстрацію; витребувати майно з чужого незаконного володіння; стягнути з відповідача судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що батько позивачів ОСОБА_3 на підставі державного акту № ЧР 030096 від 07.07.2002 володів земельною ділянкою площею 5,7696 га, розташованою на території Ковтунівської сільської ради Золотоніського району, яка була передана в оренду відповідачу строком на 12 років за договором оренди землі від 30.04.2012. Термін дії договору до 30.04.2024. Після смерті батька позивачі прийняли спадщину та отримали свідоцтво про право на спадщину за законом від 09.10.2018, відповідно до якого володіють кожен по 1 / 2 частині вказаної земельної ділянки. Відповідно до п. 40 договору оренди від 30.04.2012 до позивачів перейшли всі права як орендодавців даного договору. Позивачі мають намір самостійно обробляти дану земельну ділянку, про що постійно попереджали відповідача, що не будуть продовжувати договір після закінчення його строку дії. У серпні 2021 року було виявлено, що нібито в 2018 році ОСОБА_1 підписав з відповідачем інший договір оренди земельної ділянки від 18.12.2018 терміном на 10 років, який був зареєстрований державним реєстратором Грязон Р.М. 22.01.2019. Під час розгляду справи з`ясувалося про наявність двох укладених від імені позивачів договорів оренди землі від 18.12.2018 № 379 та № 382, які фактично ними не укладалися.

З урахуванням викладеного вище, позивачі у справі доводять про порушення їх права власності на землю з боку відповідача-орендаря, який користується земельною ділянкою без належних правових підстав та за відсутності чинного договору оренди землі.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.07.2024 позов задоволено частково та вирішено усунути перешкоди позивачам у користуванні належною їм на праві спільної часткової власності земельною ділянкою, площею 5,7696 га, кадастровий номер 7121585800:04:006:0087, яка розташована на території колишньої Ковтунівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, шляхом повернення вказаної земельної ділянки від ТОВ «СИЛІКАТ-1», право оренди за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У задоволенні решти вимог позову - відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що підписи від імені орендодавців у договорах оренди землі виконані не власниками земельної ділянки, а іншою особою, що встановлено висновками судового експерта, відтак, мають місце підстави для захисту права власності на землю у спосіб усунення перешкод власникам у користуванні земельною ділянкою шляхом її витребування від орендаря на їх користь.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача адвокат Цинда Л.Г. подала 19.08.2024 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та новим рішенням відмовити у задоволенні позову.

Скаржник зазначає, що позивачі заявили вимоги про визнання договорів оренди землі недійсними, а суд вирішив усунути перешкоди в користуванні землею, тобто вийшов за межі позову. Відповідач у дійсності спірні договори оренди землі уклав належним чином, та вони протягом тривалого часу виконувалися. Вважає, що права позивачів на час звернення до суду порушені не були.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц вказано, що не може визнаватися недійсним договір, який не підписувався та фактично укладеним не був. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки, у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Отже позивачі у справі обрали неефективний спосіб захисту порушеного права.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що згідно державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЧР № 030096 ОСОБА_3 передано у приватну власність на підставі рішення Ковтунівської сільської Ради народних депутатів від 16.02.2002 № 23/1 земельну ділянку, площею 5,77 га, яка розташована на території Ковтунівської сільської ради.

30.04.2012 між ОСОБА_3 та ТОВ «Силікат-1» був укладений договір оренди земельної ділянки, площею 5,77 га, яка знаходиться в адміністративних межах Ковтунівської сільської ради строком на 12 років.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Позивачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є власниками по 1 / 2 частині земельної ділянки, площею 5,7696 га, з кадастровим номером 7121585800:04:006:0087, розташованої на території Ковтунівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної померлому ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.10.2018 та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 31.08.2021.

18.12.2018 між ОСОБА_2 та ТОВ «Силікат-1» був укладений договір оренди 1 / 2 частини земельної ділянки, площею 5,7696 га, з кадастровим номером 7121585800:04:006:0087, розташованої на території Ковтунівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, строком на 10 років.

Також 18.12.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ «Силікат-1» був укладений договір оренди 1 / 2 частини земельної ділянки, площею 5,7696 га, з кадастровим номером 7121585800:04:006:0087, розташованої на території Ковтунівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, строком на 10 років.

Зазначені договори зареєстровані державним реєстратором Виконавчого комітету Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Грязон Р.М., про що у Державному реєстрі іншого речового права вчинені записи 22.01.2019 за №29996976 та за № 29996506.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи від 30.12.2022 № 2120,2311/22-23, проведеного у цій справі, підпис у договорі оренди земельної ділянки площею 5,7696 га кадастровий номер 7121585800:04:006:0087 від 18.12.2018, укладеному між ОСОБА_2 та ТОВ «Силікат-1», в графі для підпису «орендодавець» виконаний ОСОБА_2 . Підпис у договорі оренди земельної ділянки площею 5,7696 га кадастровий номер 7121585800:04:006:0087 від 18.12.2018, укладеному між ОСОБА_2 та ТОВ «Силікат-1», в графі для підпису «орендодавець» виконаний не ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку додаткової судової почеркознавчої експертизи від 29.09.2023 № 1-29/09:

- підписи від імені ОСОБА_2 у рядку «Орендодавець» на першій сторінці та у графі «Орендодавець» на останній сторінці у договорі оренди земельної ділянки площею 5,7696 га кадастровий номер 7121585800:04:006:0087 від 18.12.2018, укладеному від імені ОСОБА_2 та ТОВ «Силікат-1», особі директора фінансового ОСОБА_4 , виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2 ;

- підписи від імені ОСОБА_1 у рядку «Орендодавець» на першій сторінці та у графі «Орендодавець» на останній сторінці у договорі оренди земельної ділянки площею 5,7696 га кадастровий номер 7121585800:04:006:0087 від 18.12.2018, укладеному від імені ОСОБА_1 та ТОВ «Силікат-1», особі директора фінансового ОСОБА_4 , виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 ..

Відповідно до висновку комісійної повторної судової почеркознавчої експертизи від 06.05.2024 № 78/188:

- підписи від імені ОСОБА_2 в договорі оренди земельної ділянки площею 5,7696 га кадастровий номер 7121585800:04:006:0087 від 18.12.2018, укладеному між ОСОБА_2 та ТОВ «Силікат-1» в графі «орендодавець» на першій сторінці договору та в графі для підпису «орендодавець» на четвертій сторінці договору, - виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2 ;

- підписи від імені ОСОБА_1 в договорі оренди земельної ділянки площею 5,7696 га кадастровий номер 7121585800:04:006:0087 від 18.12.2018, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «Силікат-1» в графі «орендодавець» на першій сторінці договору та в графі для підпису «орендодавець» на четвертій сторінці договору, - виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 ;

- підписи від імені ОСОБА_1 в договорі оренди земельної ділянки площею 5,7696 га кадастровий номер 7121585800:04:006:0087 від 18.12.2018, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «Силікат-1» в графі «орендодавець» на першій сторінці договору та в графі для підпису «орендодавець» на червертій сторінці договору, - виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Позивачі стверджують, що не давали згоду на продовження орендних правовідносин з відповідачем та не підписувала договори оренди землі, що обумовило звернення з цим позовом до суду для захисту їх права власності.

Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищенаведених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

Відповідно до положень ч.ч.1, 9 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Також відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Спеціальним законом, що врегульовує правовідносини з приводу оренди землі, є ЗУ «Про оренду землі».

Статтею 13 цього закону встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 14 ЗУ «Про оренду землі» у редакції на момент укладення спірних договорів передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису ч. 1ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правилст.ст. 229-233 ЦК Українипро правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто, як у ч. 1ст. 215 ЦК України, так і вст. 229-233 ЦК Українийдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване у належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Саме внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Далі, у пункті 41 договору оренди землі, укладеному 30.04.2012 між ОСОБА_3 (попередній власник земельної ділянки) та ТОВ «Силікат-1», сторонами погоджено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (тобто і в разі її спадкування, як у цій справі) не є підставою для розірвання договору.

Указаний договір оренди землі від 30.04.2012 був зареєстрований, як передбачено чинним на час його укладення законодавством, у реєстрі 26.10.2012 за №712158584010959.

Строк дії договору оренди землі від 30.04.2012 складав 12 років.

Зазначений договір діяв і на час звернення позивачів з позовом у цій справі до суду у листопаді 2021 року.

Крім того, як стверджує відповідач у справі та не заперечується позивачами, саме вказаний договір оренди землі від 30.04.2012 був правовою підставою для оренди спірної земельної ділянки та саме на його виконання сплачувалася орендна плата.

Доказів на спростування таких тверджень суду надано не було.

Відтак, враховуючи встановлений судом належними і допустимим доказами у цій справі факт неукладеності договорів оренди землі від 18.12.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з одного боку та ТОВ «Силікат-1» з іншого боку, що сторонами під сумнів не ставиться, саме договір оренди землі від 30.04.2012, який відповідач ТОВ «Силікат-1» уклало з попереднім власником земельної ділянки ОСОБА_3 , слід вважати підставою для оренди спірної земельної ділянки на час пред`явлення позовних вимог у цій справі.

У постанові ВП ВС від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц вказано, що:

«укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше)».

Як вказано вище, спірні договори оренди землі від 18.12.2018 фактично не виконувалися та орендна плата за ними не сплачувалася, що сторонами не заперечується, оскільки плату яку позивачі отримували, вони сприймали саме як оплату за договором оренди землі, що був укладений за життя їх батьком.

Апеляційний суд приймає до уваги, що за правовим висновком ВС у складі Об`єднаної палати КЦС від 19.02.2024 у справі №567/3/22, зробленим за аналогічних фактичних обставин (факт не укладення договору оренди землі, який однією зі сторін фактично не підписувався), належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди.

Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

При цьому, позовна вимога про зобов`язання орендаря повернути орендодавцю спірну земельну ділянку є похідною від вимоги про визнання відсутнім у відповідача права оренди щодо цієї земельної ділянки.

Однак у цій справі позовних вимог про визнання відсутнім права оренди заявлено не було.

Саме тому у задоволенні позовних вимог проскасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди відповідача на спірну земельну ділянку слід відмовити з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту.

Надаючи оцінку вирішенню судом першої інстанції позовних вимог про усунення позивачам перешкод у користуванні земельною ділянкою, апеляційний суд враховує, що позивач, якому належить земельна ділянка (право користування як вид речових прав на чуже майно,стаття 395 ЦК України), має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (стаття 396 ЦК України), а отже згідно зі статтею 391 ЦК України (глава 29) має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування майном, зокрема, шляхом пред`явлення негаторного позову (див. постанову Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №923/713/19 (пункт 53.3)).

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (стаття 396 ЦК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами (частини перша та друга статті 27 ЗУ «Про оренду землі»).

Позивачами, як власниками землі, не надано докази на підтвердження наявності перешкод з боку орендаря у користуванні земельною ділянкою.

Тут слід врахувати, що на час пред`явлення позову відповідач правомірно користувався земельною ділянкою за договором оренди землі від 30.04.2012, укладеним ще з батьком позивачів.

За таких обставин у задоволенні позовної вимоги про усунення перешкод позивачам у користуванні належною їм на праві спільної часткової власності земельною ділянкою, площею 5,7696 га, кадастровий номер 7121585800:04:006:0087, слід відмовити за недоведеністю.

Відтак аргументи скаржника у справі знайшли своє часткове підтвердження при її апеляційному перегляді.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.07.2024 у даній справі слід скасувати в частині вирішення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення власникам, відмовивши у їх задоволенні у зв`язку з недоведеністю, а також в частині вирішення питання про відшкодування судових витрат за розгляд справи судом першої інстанції, при цьому рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог залишається без змін.

Частинами 1 та 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У своючергу,частинами 1та 3статті 133ЦПК Українивстановлено,що судовівитрати складаютьсяз судовогозбору тавитрат,пов`язаних зрозглядом справи.До витрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати: 1)на професійнуправничу допомогу; 2)пов`язані іззалученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів тапроведенням експертизи; 3)пов`язані звитребуванням доказів,проведенням оглядудоказів заїх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відтак, у зв`язку з відхиленням позовних вимог у справі судові витрати позивачів за розгляд справи судом першої інстанції до відшкодування не підлягають. За апеляційний перегляд справи з кожного з позивачів на користь відповідача слід стягнути по 3531,75 грн. судового збору, який скаржником сплачувався згідно платіжної інструкції від 19.08.2024 у сумі 7063,50 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.07.2024 у даній цивільній справі скасувати в частині вирішення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення власникам та в частині вирішення питання про відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ТОВ «СИЛІКАТ-1» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення власникам залишити без задоволення.

В решті рішення суду залишити без змін.

Судові витрати позивачів, понесені при розгляді справи судом першої інстанції, не відшкодовувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СИЛІКАТ-1» 3531,75 грн. судового збору за апеляційний перегляд справи.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «СИЛІКАТ-1» 3531,75 грн. судового збору за апеляційний перегляд справи.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 06.11.2024.

Суддя-доповідач

Судді