Постанова

від 05.11.2024 по справі 127/19266/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/19266/23

Провадження № 22-ц/801/1818/2024, 22-ц/801/1820/2024

Категорія: 63

Головуючий у суді 1-ї інстанції Король О. П.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 рокуСправа № 127/19266/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого: Ковальчука О.В.,

суддів: Берегового О.Ю., Панасюка О.С.,

за участі секретаря судового засідання Литвина С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , опікуном (законним представником) якої є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування житловою квартирою та поділ особових рахунків на сплату житлово-комунальних послуг відповідно до встановленого порядку користування квартирою,

за апеляційноюскаргою ОСОБА_3 , поданою її представникомадвокатом Люликом Романом Івановичем, на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 лютого 2024 року та додаткове рішення цього ж суду від 24 червня 2024 року, ухвалені в м. Вінниця суддею цього суду ОСОБА_4 , дата складання повного тексту заочного рішення невідома, дата складання повного тексту додаткового рішення 24 червня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року ОСОБА_1 , опікуном (законним представником) якої є ОСОБА_2 , звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про встановленняпорядку користуванняжитловою квартироюта поділособових рахунківна сплатужитлово-комунальнихпослуг відповіднодо встановленогопорядку користуванняквартирою. Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 (даліквартира АДРЕСА_2 ),загальною площею57,1кв.м.житловою площею42,8кв.м напідставі Свідоцтвапро правона спадщинуза закономвід 6квітня 2023року. ОСОБА_1 є інвалідом по зору та по слуху з дитинства та потребує постійного стороннього догляду, у зв`язку із чим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 лютого 2023 року у справі № 127/21898/22 ОСОБА_2 було призначено опікуном ОСОБА_1 .

Іншим співвласникомквартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 ,якій належить2/3вказаної квартири. Після смерті батьків позивача між позивачем та відповідачем склались неприязні відносини, що заважає ОСОБА_1 користуватися спірною квартирою. Позивачем вчинялись дії, спрямовані на вирішення спору в позасудовому порядку, зокрема шляхом направлення на адресу відповідача письмової пропозиції щодо встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_2 від 26 квітня 2023 року. Проте, вчинені позивачем дії не призвели до вирішення спору між сторонами.

У зв`язку із вищевикладеним, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом та просила встановити такий порядок користування квартирою АДРЕСА_2 , при якому у розпорядження ОСОБА_1 буде передана ізольована окрема кімната, а також розділити особовий рахунок на сплату комунальних послуг відповідно до встановленого порядку користування квартирою АДРЕСА_2 .

7 лютого 2024 року заочним рішенням Вінницького міського суду позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Встановлено наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 користується житловим приміщенням № 4 площею 14,4 кв. м., а ОСОБА_3 користується житловим приміщенням № 3 площею 14,2 кв. м та № 2 площею 14,2 кв. м. Приміщення: коридору № 1 площею 4,5 кв. м, кухні № 5 площею 7,2 кв. м, туалета № 6 площею 0,8 кв. м, ванної № 7 площею 1,8 кв. м залишено у спільному користуванні сторін. Постановлено розділити особовий рахунок на сплату комунальних послуг відповідно до встановленого порядку користування квартирою АДРЕСА_2 .

24 червня 2024 року ухвалою Вінницького міського суду заяву відповідача про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 лютого 2024 року залишено без задоволення.

24 червня 2024 року додатковим рішенням Вінницького міського суду за заявою позивача вирішено питання щодо розподілу судових витрат на правову допомогу та інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Вирішено стягнути з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 , в інтересах якої діє опікун (законний представник) ОСОБА_2 , у відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу 8000 грн., судових витрат на проведення судової експертизи 5000 грн.

Не погодившись з ухваленими рішеннями, представник ОСОБА_3 адвокат Люлик Р.І., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, вказуючи на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи при винесенні заочного рішення, в апеляційній скарзі просить заочне рішення Вінницького міського суду від 07 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі, додаткове рішення Вінницького міського суду від 24 червня 2024 року скасувати. Зокрема скаржник посилається на те, що експертом було запропоновано встановлення порядку користування квартирою лише на підставі матеріалів інвентаризаційної справи. При цьому, експертом не було здійснено вихід до даної кватири. Також матеріали справи не містять копію технічного паспорту на квартиру. Враховуючи пропорційність задоволених позовних вимог, сторона відповідача вважає, що суд першої інстанції повинен був залишити без задоволення вимоги щодо стягнення з відповідача понесених судових витрат позивача на правову допомогу та на проведення судової експертизи.

Представник ОСОБА_1 адвокат Чернілевська Р.В. у поданому на апеляційну скаргу відзиві просить апеляційну скаргу в частині оскарження додаткового рішення Вінницького міського суду від 24 червня 2024 року залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вказуючи на те, що суд першої інстанції ґрунтовно дослідивши всі наявні у справі докази та вивчивши всі фактичні обставини правомірно стягнув із відповідача понесені позивачем витрати на правову допомогу та на проведення судової експертизи.

Апеляційний суд, згідно з вимогамист. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін з огляду на таке.

Статтею 375 ЦПК Українивизначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зіст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст.12,81 ЦПК Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалівсправи вбачається,що 06 квітня 2023 року видано свідоцтво про право на спадщину, згідно якого ОСОБА_1 успадкувала після смерті свого батька ОСОБА_5 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 (а.с. 10).

06 квітня 2023 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 11).

27 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Чернілевська Р.В. на адресу відповідача направила рекомендованим листом письмову пропозицію щодо встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_2 через поштового оператора АТ «Укрпошта», що підтверджується матеріалами справи (а.с. 14-16).

21 липня 2023 року ухвалою Вінницького міського суду задоволено клопотання позивача та витребувано в КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» (вул. Соборна, 64, м. Вінниця, 21050, ЄДРПОУ: 30054427) інвентаризаційну справу на квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 26).

21 вересня 2023 року ухвалою Вінницького міського суду було задоволено клопотання позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, до отримання висновку експертизи провадження у справі зупинено (а.с. 42).

13 листопада 2023 року до Вінницького міського суду надійшов висновок експерта № 731 від 10 листопада 2023 року відповідно до якого пропонується встановити такий порядок користування квартирою АДРЕСА_2 : співвласнику ОСОБА_1 (1/3 частки) в користування надати кімнату № 4 площею 14,4 кв. м.; співвласнику ОСОБА_3 (2/3 частки) в користування надати кімнати № 2 площею 14,2 кв. м. та № 3 площею 14,2 кв. м.; у спільному користуванні співвласників пропонується залишити: коридор № 1 площею 4,5 кв. м., кухню № 5 площею 7,2 кв. м., туалет № 6 площею 0,8 кв. м., ванну № 7 площею 1,8 кв. м. загальна площа приміщень спільного користування становитиме 14,3 кв. м. (а.с. 49-59).

28 листопада 2023 року позивачем було подано заяву про зміну (уточнення) предмету позову з урахуванням висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 731 від 10 листопада 2023 року. Відповідно до заяви про зміну (уточнення) позовних вимог позивач просив встановити такий порядок користування квартирою АДРЕСА_2 , за якого: ОСОБА_1 користується житловим приміщенням № 4 площею 14, 4 кв. м., що позначене в Додатку № 1 до Експертного висновку рожевим кольором; ОСОБА_3 користується житловими приміщеннями № 3 площею 14, 2 кв. м. та № 2 площею 14,2 кв. м., що позначені в Додатку 1 до Експертного висновку зеленим кольором; приміщення під номером 1,5,6 та 7, що мають площу 4,5 кв. м., 7,2 кв. м., 0,8 кв. м. та 1,8 кв. м. відповідно, що позначені в Додатку 1 до Експертного висновку жовтим кольором залишаться у спільному користуванні сторін; розділити особовий рахунок на сплату комунальних послуг відповідно до встановленого порядку користування квартирою АДРЕСА_2 (а.с. 68-69).

За приписамист. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положеньст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади,органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно положень ст. ст.316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Заст. 28 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майно, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (ч. ч. 2-3ст. 358 ЦК України).

Відповідно дост. 361 ЦК Україниспіввласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Згідно ч. 2ст. 364 ЦК Україниякщо виділ в натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 3ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна таке питання вирішується судом.

Відповідно до ст. ст.183,367 ЦК Українивиділ частки в натурі (поділ квартири) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін ізольовані житлові та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. В іншому випадку може бути встановлений порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. (ст. 379,ч. 1 ст. 382 ЦК України).

Судом встановлено, що між співвласникамисторонами в справі склались неприязні стосунки, що унеможливлює використання ОСОБА_1 належної їй на праві власності частки спірної квартири, а також те, що відповідач чинить позивачу перешкоди у доступі до квартири, що унеможливлює добровільну угоду між сторонами щодо встановлення порядку користування спільним майном.

Зважаючи на викладене, приймаючи до уваги той факт, що позивач є особою з інвалідністю та має особливі потреби у побуті, суд першої інстанції цілком правильно дійшов висновку про передачу у користування позивача приміщення № 4 площею 14,4 кв. м. у квартирі АДРЕСА_2 , що позначене в Додатку № 1 до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 731 від 10 листопада 2023 року.

Частиною 2ст. 386 ЦК Українипередбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню, та відповідно до ч. 1ст. 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Верховний Суд України у постанові від 17 лютого 2016 року в справі № 6-1500цс15 дійшов висновку, щост. 358 ЦК Українисвідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників щодо спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном. Суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Встановивши, що між позивачем ОСОБА_1 як співвласником квартири та з іншого боку відповідачем ОСОБА_3 як іншим її співвласником існує спір з приводу визначення порядку користування вказаною квартирою, добровільно питання щодо визначення порядку користування зазначеною квартирою їм вирішити не вдалось, неприязні відносини, що склались між позивачем та відповідачем після смерті батьків позивача заважають ОСОБА_1 користуватися спірною квартирою, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову, визначивши порядок користування спірною квартирою, який максимально наближено відповідає розміру часток кожного співвласника у праві власності на неї.

Доводи апеляційної скарги про те, що, експертом було запропоновано встановлення порядку користування квартирою лише на підставі матеріалів інвентаризаційної справи, при цьому, експертом не було здійснено вихід до даної кватири а також матеріали справи не містять копію технічного паспорту на квартиру відхиляються апеляційним судом, з огляду на наступне.

16 жовтня 2023 року на адресу Вінницького міського суду та сторонам по справі були направлені повідомлення про призначення огляду об`єкта дослідження на 31 жовтня 2023 року 15:00-15:30 год. Відповідно до клопотання судового експерта ОСОБА_6 , призначений огляд об`єкта дослідження не відбувся, оскільки ОСОБА_3 , яка фактично проживає в квартирі АДРЕСА_2 була відсутня, тобто був відсутній доступ до об`єкта дослідження (а.с. 47).

03 листопада 2023 року відповіддю Вінницького міського суду було задоволено клопотання експерта ОСОБА_6 від 01 листопада 2023 року, з урахуванням відсутності доступу до об`єкта дослідження дозволено проведення будівельно-технічної експертизи на основі матеріалів інвентаризаційної справи.

Разом з тим, апеляційний суд враховує те, що ОСОБА_3 не було запропоновано іншого порядку користування квартирою, який би відповідав часткам співвласників у праві власності на відповідний об`єкт нерухомого майна, натомість запропонований позивачами спосіб користування квартирою не змінює розмір часток належних кожному співвласнику, не порушує прав ОСОБА_3 та забезпечить баланс інтересів кожного із співвласників даного об`єкту нерухомого майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 зауважила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Крім того, колегія суддів вважає, що ці та усі інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржника із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, разом з тим, повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду(п. 42 рішення у справі «Пономарьов проти України»).

Відповідно до ч. ч. 1-3ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 4-6ст. 137 ЦК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із ч. ч. 1, 2, 5ст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено такі висновки: «Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

08 лютого 2024 року, після задоволення свого основного позову сторона позивача звернулась із заявою про ухвалення додаткового судового рішення задля вирішення питання про розподіл судових витрат на правову допомогу.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та ч. 6ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

В апеляційній скарзі відсутні пояснення чи ствердження сторони відповідача, а також письмові чи інші докази стосовно того, чому, на їх думку, витрати позивача на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи, кількістю витраченого представником позивача робочого часу, тощо.

За правилами ст. ст.12,81 ЦПК Українироку кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин не заслуговують на увагу і не спростовують висновки суду доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 в тому, що додатковим рішенням від 24 червня 20234 року суд першої інстанції повинен був залишити без задоволення вимоги щодо стягнення з відповідача понесених судових витрат позивача в розмірі 8000 грн.на професійну правничу допомогу та 5000 грн. за проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваних рішень, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1ст. 382 ЦПК Українисуд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судовий збір, сплачений скаржником за подачу апеляційної скарги слід залишити за ним.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану її представникомадвокатом Люликом Романом Івановичем, залишити без задоволення.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 лютого 2024 року залишитибез змін.

Додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 червня 2024 року залишитибез змін.

Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції судові витрати залишити за ним.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Повний текст судового рішення складено 05 листопада 2024 року.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді : О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк