Ухвала

від 04.11.2024 по справі 766/15049/24

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/15049/24

Номер провадження: 11-кп/819/485/24

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року Херсонський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 ОСОБА_4

при секретарі: ОСОБА_5

за участю:

прокурора: ОСОБА_6

обвинуваченого: ОСОБА_7

адвокатів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12023230000000610 за апеляційною скаргою прокурора Каховської окружної прокуратури Херсонської області ОСОБА_10 з доповненнями на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 24 вересня 2024 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Залізниця, Любешівського району Волинської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 289 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24 вересня 2024 року клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 задоволено частково.

Продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 до 10 листопада 2024 року включно.

Визначено обвинуваченому ОСОБА_7 заставу в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 605 600 грн.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 10 жовтня 2024 року постановлено виправити описку в повному тексті ухвали про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та зазначити в резолютивній частині дату закінчення строку дії запобіжного заходу замість «15 листопада 2024 року» вказати «10 листопада 2024 року».

При цьому суд в ухвалі про виправлення описки допустив помилку у даті постановлення ухвали, в якій виправлена описка, та помилково вказав , що виправленню підлягає описка в ухвалі суду від 30.09.2024 року , тоді як ухвала про продовження строку тримання під вартою постановлена, як видно 24.09.2024 року.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду від 24.09.2024 року скасувати в частині визначенні розміру застави та постановити нову ухвалу в частині визначення розміру застави відносно обвинуваченого ОСОБА_7 визначивши її у розмірі 3 тисячі прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9084000 гривень.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Вказує, що не оспорює доводів суду, які лягли в основу прийняття рішення про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 .

Вважає вказану ухвалу суду в частині визначення розміру застави незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинами кримінального провадження.

Посилається на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК та ч. 3 ст. 289 КК України.

Зазначає, що ступінь ризиків, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 на даному етапі провадження не зменшилась та продовжують існувати ризики, передбачені п 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки та виконання обов`язків обвинуваченим ОСОБА_7 , а вільно пересуваючись обвинувачений зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Визначений судом розмір застави в сумі 605600 грн., що в 15, 5 разів менший за суму спричиненої шкоди Приватному підприємству «УКАН», яка становить 9393306 грн., буде недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

Посилається на практику Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, зокрема рішення Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» від 28 вересня 2010 року, в якому Суд, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, підтвердив, що внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Зазначає, що суд при постановленні ухвали від 24.09.2024 року визначив заставу у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що не відповідає:

- суспільній небезпеці вчиненого кримінального правопорушення;

-умовам сьогодення (вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану);

- глибокої потреби суспільства в притягненні винних осіб до відповідальності за вчинення злочинів;

- розміру заподіяної майнової шкоди, що становить 9 393 306 гривень 50 копійок.

Враховуючи викладене та розмір спричиненої майнової шкоди, підтвердженої висновками експертиз, вважає, що розміром застави, яка буде достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків є 3 тисячі прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9 084 000 грн.

У доповненнях до апеляційної скарги прокурор просить ухвалу суду скасувати в частині визначення розміру застави та визначити заставу в розмірі двох тисяч п`ятисот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 7 570 000 грн.

Вказує, що не оспорює доводів суду, які лягли в основу прийняття рішення про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 .

Вважає вказану ухвалу суду в частині визначення розміру застави незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинами кримінального провадження.

Зазначає, що ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 11.07.2024 було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з можливістю внесення застави у розмірі трьох тисяч прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9084000 грн. та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід y вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці до 27 серпня 2024 року, із забороною йому в період часу з 21:00 до 06:00 години залишати місце проживання.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 23.07.2024 було задоволено частково апеляційну скаргу прокурора, ухвалу слідчого судді скасовано та постановлено нову ухвалу, якою застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» строком до 25.08.2024 року та визначено заставу у розмірі двох тисяч п`ятисот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 7570000 грн. з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 21.08.2024 було продовжено дію запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою до 27.09.2024 включно.

На момент розгляду Херсонським міським судом Херсонської області клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , діяв запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі двох тисяч п`ятисот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, щo становить 7570000 грн. , яка обвинуваченим ОСОБА_7 чи іншою особою внесена нe була.

Проте, при постановлені ухвали судом першої інстанції від 24.09.2024 року не було враховано вищезазначену ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 23.07.2024, яка відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Позиції учасників.

Прокурор підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги з доповненнями.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисники адвокат ОСОБА_8 , адвокат ОСОБА_9 заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора з доповненнями.

Від потерпілого ПП «УКАН» надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, які надійшли із суду першої інстанції та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

Мотиви суду.

Право прокурора на оскарження ухвали суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави як альтернативного запобіжного заходу передбачене ч. 5 ст. 394 КПК України та визначене усталеною практикою Верховного Суду, зокрема в ухвалі від 16 вересня 2024 року у справі № 308/13443/23, у постанові від 11 серпня 2022 року у справі № 363/1739/21, у постанові від 8 грудня 2021 року у справі № 930/2062/21.

Положеннями ст. 422-1 КПК передбачено порядок перевірки ухвал суду про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Вбачається, що на розгляді Херсонського міського суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 112023230000000610 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 289 КК України.

Під час судового засідання 24 вересня 2024 року судом відповідно до приписів ст. 315 КПК України було розглянуто клопотання прокурора про продовження щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Необхідність продовженнязапобіжного заходуу видітримання підвартою щодо ОСОБА_7 строком на60днів прокуроробґрунтувавтим,щовінобвинувачується увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.5ст.185,ч.3ст.289КК України, та продовженняміснування ризиків,які сталипідставою длязастосування щодонього запобіжногозаходу увиді триманняпідвартою,асамеп.1,3 ч. 1 ст. 177 КПК та неможливістю запобігти цим ризикам у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Як видно із ухвали суду , що оскаржується, приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 суд виходив із того, що раніше встановлені ризики продовжують існувати, і що більш м`який запобіжний захід , ніж тримання під вартою не здатен запобігти існуючим ризикам .

Судом було враховано не тільки тяжкість покарання ( передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років), що загрожує обвинуваченому у разі доведення його винуватості, а і сукупність обставин, передбаченихст. 178 КПК України, вік та стан здоров`я обвинуваченого, соціальні зв`язки, його процесуальну поведінку під час досудового розслідування, обставини, якими прокурор обґрунтовував у клопотанні продовження існування встановлених раніше ризиків та стадію судового розгляду і недосліджені докази, кількість недопитаних свідків та впливу на них, що в цілому і стало підставою для висновку про задоволення клопотання прокурора в частині продовження обвинуваченому дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 10.11.2024 року.

При цьому суд із посиланням на вимоги ч. 3 ст. 183 КПК застосував до обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що, на думку суду, буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого і відповідати розміру встановленому п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Сторона захисту в апеляційному порядку ухвалу суду від 24.09.2024 року про продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою не оскаржувала.

Відповідно дост. 131 КПК Україниодним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно положеньст. 315 КПК Українипід час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбаченихрозділом II цього Кодексу

Суд, продовжуючи строк дії запобіжного заходу, має перевірити чи не зменшилися на цій стадії кримінального провадження встановлені раніше ризики і чи зможе більш м`який запобіжний захід запобігти цим ризикам.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу суд повинен дослідити ухвали слідчого судді, суду на підставі яких було застосовано запобіжний захід підозрюваного ( обвинуваченого) , продовжено строк його дії та з`ясувати, які ризики були встановлені на стадії застосування та при продовженні застосування запобіжного заходу, який запобіжний захід було застосовано до особи на стадії досудового розслідування, має перевірити чи не зменшилися на цій стадії кримінального провадження встановлені раніше ризики та інші обставини , необхідні для вирішення по суті клопотання учасників судового провадження щодо запобіжного заходу.

Проте суд цих вимог не дотримався, тим самим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

Так , вбачається, що ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 23 липня 2024 року скасовано ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 липня 2024 року, постановлено нову ухвалу , якою частково задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 25 серпня 2024 року та визначено заставу у розмірі 7570000 грн., яка набрала законної сили.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 183 КПК слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбаченихстаттею 194цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченомучастиною четвертоюцієї статті.

Відповідно доч. 3, 4 ст.183 КПК України питання застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави вирішується саме при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а не при продовженні строку його застосування.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.08.2024 року продовжено строк тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою до 27.09.2024 року.

Прокурор подав клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_7 строком на 60 днів.

Ухвалою від 24.09.2024 року клопотання прокурора було задоволено частково, продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 до 10 листопада 2024 року включно.

Разом із тим, зі змісту цієї ухвали суду вбачається, що суд , вирішуючи питання про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою фактично повторно визначив обвинуваченому заставу у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Однак суд залишив поза увагою, що застава, як альтернативний запобіжний захід, вже була визначена ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 23.07.2024 року при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Отже на час надходження кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 до суду першої інстанції щодо нього був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою із альтернативним запобіжним заходом у виді застави у розмірі 7570000 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту оскаржуваної ухвали та журналу судового засідання не вбачається, що будь-яка зі сторін кримінального провадження ініціювала питання зміни розміру застави, яка була визначена при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою , тобто зменшення розміру раніше визначеної застави .

Як видно із тексту ухвали та журналу судового засідання , захисник заявляв клопотання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який домашній арешт і таке клопотання захисника судом залишено без задоволення.

Суд ухвалою від 24.09.2024 року, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого та визначаючи альтернативний запобіжний захід у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, не навів мотивів та правових підстав для прийняття рішення про повторне застосування застави на стадії вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи ту обставину, що альтернативний запобіжний захід вже було визначено при застосуванні до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не навівжодного мотивуу підтвердженнявисновку провизначення саметакого розмірузастави,не навів обставин,які булиним враховані,як топередбачене ч.4ст.182 КПКУкраїни іобґрунтування того,що саметакий розмірзастави,з урахуванням обставин кримінального правопорушення,майнового тасімейного стануобвинуваченого,інших данихпро йогоособу таризиків,передбачених п.1,3 ч.1 ст. 177КПК ,інкримінованого розмірузаподіяної шкоди, може бути достатнім для запобігання встановленим ризикам, які, як зазначив суд, не зменшилися на даній стадії кримінального провадження.

При цьому, як видно зі змісту ухвали від 24.09.2024 року, судом вирішувалося питання саме про застосування застави як альтернативного запобіжного заходу , а не зменшення розміру застави, яка була визначена на стадії застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Наведене вище свідчить про те, що суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило йому ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, тому ухвала суду від 24.09.2024 року підлягає скасуванню на підставі п. 3 ч.1 ст. 409, ч.1 ст. 412 КПК України із поставленням апеляційним судом нової ухвали по суті заявленого прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 .

Відповідно до положень ч. 3 ст. 407 КПК апеляційний суд має право скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу. Постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченомуглавою 18розділу II цього Кодексу.

Постановляючи нову ухвалу по суті клопотання прокурора апеляційний суд бере до уваги наявність встановлених ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшилися і продовжують існувати. Наявність вказаних ризиків була встановлена Миколаївським апеляційним судом під час обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 у виді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 7570000 грн. та при продовженні строку дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою. Продовження існування зазначених ризиків встановлено і в ухвалі від 24.09.2024, яка є предметом апеляційного перегляду.

Зважаючи на обставини інкримінованих ОСОБА_7 злочинів, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, їх суспільну небезпечність, враховуючи обставини, передбачені ст.177,178КПК України, сукупність відомостей про особу обвинуваченого, приписи ч.3ст. 183 КПК України, початкову стадії судового розгляду кримінального провадження , обґрунтованими є висновки, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, вони не зменшилися, і що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою із альтернативним запобіжним заходом у виді застави, який визначений при застосуванні запобіжного заходу ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 23.07.2024 року у розмірі 7570000 грн., яка на даний час не внесена обвинуваченим чи іншою особою, буде необхідним для запобігання передбаченим п.п. 1, 3 ч. 1ст. 177 КПК Україниризикам та достатнім для забезпечення дієвості кримінального провадження.

Зважаючи на те, що ухвалою , яка оскаржується суд продовжив строк тримання ОСОБА_7 під вартою до 10 листопада 2024 року і в цій частині висновки суду прокурором не оспорюються, то клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню і тому при постановленні нової ухвали апеляційним судом строк тримання під вартою ОСОБА_7 підлягає продовженню до 10 листопада 2024 року включно.

Оскільки застава як альтернативний запобіжний захід вже була визначена Миколаївським апеляційним судом ухвалою від 23.07.2024 року у розмірі 7570000 грн., то колегія суддів своїм процесуальним рішенням не має процесуальний підстав повторно визначати розмір застави, як про те просить прокурор.

Доцільність необхідності подальшого утримання обвинуваченого під вартою підлягає перевірці через нетривалий час в порядкуст. 331 КПК Українисудом першої інстанції, а сторона захисту не позбавлена можливості надати суду документи на підтвердження доводів щодо обставин, які свідчать про нівелювання врахованих раніше ризиків та порушувати перед судом питання про зміну запобіжного заходу чи зменшення розміру застави.

Надані під час апеляційного розгляду документи про медичні обстеження обвинуваченого беззаперечно не свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_7 не може триматися під вартою.

Питання повернення заставодавцю суми застави у розмір 605600 грн., яка була внесена за ОСОБА_7 після постановлення судом оскаржуваної ухвали, апеляційним судом не вирішується , оскільки це питання підлягає вирішенню судом першої інстанції у порядку передбаченому кримінальним процесуальним законом.

Керуючись ст. 404,407, 409, ч.1 ст. 412, 419, 422-1 КПК України , апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Скасувати ухвалуХерсонського міськогосуду Херсонської областівід 24 вересня 2024 року, якою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 до 10 листопада 2024 року включно та визначено заставу у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 605 600 грн.

Постановити нову ухвалу.

Клопотання прокурора ОСОБА_10 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 задовольнити частково.

Обвинуваченому ОСОБА_7 продовжити строк тримання під вартою до 10 листопада 2024 року включно із заставою у розмірі 7570000 грн., визначеному ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 23липня 2024 року .

ОСОБА_7 взяти під варту.

Виконання ухвали покласти на прокурора ОСОБА_11 .

Контроль за виконання ухвали покласти на Херсонську обласну прокуратуру.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3