Рішення

від 05.11.2024 по справі 160/4718/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 рокуСправа №160/4718/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Савченка А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометиз ТАС» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

УСТАНОВИВ:

Позивач 20 лютого 2024 р. звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним й скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.01.2024 року №47/32-00-04-01-02-01-05393145.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача дійшов помилкових висновків про порушення ним приписів абз. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в частині завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за вересень 2023 року на суму 46937 грн., що призвело до порушення абз. «в» п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого по декларації з ПДВ за вересень 2023 року завищено суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 46937 грн., оскільки позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентами ТОВ «СТРУМ-19» та ТОВ «ТД «УКРІНТЕХ», в ході здійснення реальних господарських операцій з придбання товару промислово-технічного призначення. Вказані правочини недійсними в судовому порядку не визнавалися та є реальними, що підтверджується відповідними первинними документами, які по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а акт перевірки не містить фактів, які б спростовували підтвердження цими первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між сторонами цих правочинів. Первинні документи є достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товарів у ТОВ «СТРУМ-19» та ТОВ «ТД «УКРІНТЕХ» та настанні змін в майновому стані платника податків. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, не встановлюють жодного конкретного порушення позивачем вимог саме податкового законодавства в частині формування податкового кредиту. Посилання відповідача в акті перевірки на неможливість встановити походження товару та його виробника "по ланцюгу постачання", не підтверджує висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки його не зобов`язане встановлювати походження товару та виробника товару в "ланцюгу" його постачання для отримання права на податковий кредит з ПДВ. На переконання позивача, він не зобов`язан контролювати господарську діяльність та податкову дисципліну інших платників податків та безпосередніх контрагентів та відповідно не несе відповідальності за можливі порушення вимог чинного законодавства іншими суб`єктами господарювання. Щодо твердження контролюючого органу про ненадання до перевірки таких документів, як специфікації до договорів та сертифікати якості на придбаний товар, то позивач наголошує, що вказані документи, по-перше, контролюючим органом під час перевірки у нього не витребовувались, а, по-друге, вказані документи не належать до документів на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік. Враховуючи викладене, висновки акта перевірки, що стали підставою для винесення контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, на думку позивача, є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення (далі ППР) є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву ТОВ «Дніпрометиз ТАС», відкрито провадження в адміністративній справі №160/4718/24 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

25.03.2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким, відповідач позов не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування відзиву відповідач посилається на те, що відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.8 п.78.1 ст.78, п. 79.2 ст. 79. пп. 69.2 п. 69 підр. 10 розд. XX ПКУ з урахуванням Указу Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 №2102-ІХ (зі змінами), внесеними Указом від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ та Указом від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом від 21.04.2022 №2212-ІХ) та на підставі наказу від 16.11.2023 №284-п було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «ДНІПРОМЕТИЗ» з питань перевірки формування від`ємного значення податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за вересень 2023 року (вх. № 9276852624від 19.10.2023), за результатами перевірки складено Акт від 18.12.2023 р № 1197/32-00-04-01-02-05-05393145. Перевіркою встановлено порушення ПрАТ «ДНІПРОМЕТИЗ» абз. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, з урахуванням норм п. 44.1 ст. 44 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за вересень 2023 року на суму 46937 грн. та п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 89 підрозд. 2 розд. ХХ ПК України, оскільки платником не дотримано законодавчо визначені граничні терміни реєстрації ПН/РК в ЄРПН на суму ПДВ 53633,33 грн. Визначене призвело до порушення абз. «в» п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого по декларації з ПДВ за вересень 2023 року завищено суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 46937 грн. Згідно з п. 86.7 ст.86 ПК України, підприємством ПрАТ «ДНІПРОМЕТИЗ» надано заперечення від 05.01.2024 року № 40/26-1 (вх. від 05.01.2024 року № 103/6). Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було прийнято рішення винести податкове-повідомлення рішення від 24.01.2024 року №47/32-00-04-01-02-01-05393145 за ф. «В4» - про зменшення суми від`ємного значення податку на додану вартість у сумі 46937 гривень. Скарга до Державної податкової служби України на податкове повідомлення - рішення від 24.01.2024 року №47/32-00-04-01-02-01-05393145 не подавалася.

25.03.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшла заява про вихід зі спрощеного провадження.

26.03.2024 до суду через систему «Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив, в якій останнім зауважено, що всі аргументи щодо реальності здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «СТРУМ-19» та ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «УКРІНТЕХ» наведені в позові та підтверджені доданими до нього відповідними договірними та первинними документами. Крім того , зауважено, що контролюючий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних у наданих первинних документах та документах бухгалтерської звітності, а також не зазначав про порушення вимог чинного податкового законодавства при їх формуванні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 року було відмовлено у задоволенні заяви Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про розгляд справи за правилами загального провадження у справі №160/4718/24.

01.04.2024 року до суду через систему «Електронний суд» представником відповідача подані заперечення на відповідь на відзив, в яких останній підтримав власну позицію викладену ним у відзиві на позовну заяву. Крім того, відповідач також просив суд здійснювати розгляд вказаної позовної заяви за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 року було відмовлено у задоволенні заяви Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про розгляд справи за правилами загального провадження у справі №160/4718/24.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено, що на підставі повідомлення від 16.11.2023 року №200/32-00-07-06-13 виданого Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків головним державним інспектором відділу податкового адміністрування підприємств, чорної та кольорової металургії управління податкового адміністрування підприємств гірничо-металургійної сфери Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Гладченко А. та головним державним інспектором відділу податкового адміністрування підприємств чорної та кольорової металургії управління податкового адміністрування підприємств гірничо-металургійної сфери Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Бабак І.. , відповідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.8 п.78.1 ст.78, п. 79.2 ст. 79, п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України з урахуванням Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 №2102-ІХ (зі змінами) та наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 16.11.2023 №284-п, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДНІПРОМЕТИЗ» (код ЄДРПОУ 05393145) з питань перевірки формування від`ємного значення податку на додану вартість по декларації податку на додану вартість за вересень 2023 року (вх.№9276852624 від 19.10.2023).

За результатами проведеної перевірки складено акт від 18.12.2023 №1197/32-00-04-01-02-05-05393145, яким зафіксовано встановлені цією перевіркою порушення ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДНІПРОМЕТИЗ»:

- абз. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, з урахуванням норм п. 44.1 ст. 44 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за вересень 2023 року на суму 46937 грн.;

- п. 201.10 ст. 201, п. 89 підрозд. 2 розд. ХХ ПК України, платником не дотримано законодавчо визначені граничні терміни реєстрації ПН/РК в ЄРПН на суму ПДВ 53633,33 грн.

Визначене призвело до порушення абз. «в» п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого по декларації з ПДВ за вересень 2023 року АпАТ «ДНІПРОМЕТИЗ» завищено суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 податкової декларації з ПДВ) на суму 46937 грн.

Висновки зазначеного акта перевірки обґрунтовані тим, що, зокрема, основним чинником виникнення від`ємного значення а вересень 2023 року є здійснення експортних операцій (ставка ПДВ 0%) продукції власного виробництва: дроту сталевого з покриттям/без покриття термічно обробленого/необробленого до Польщі, Бельгії, Литви. Республіки Молдова, Румунії, Німеччини, Угорщини та інших країн (85,4 % в загальному обсязі, загальна сума експортних операцій 171187,0тис. грн. умовний ПДВ 34237,4 тис. грн). Крім того, на виникнення від`ємного значення по декларації за вересень 2023 року вплинуло декларування показника від`ємного значення попереднього періоду (р.16.1) у розмірі 52154875 грн. в т.ч. по періодам: 46142620 грн серпень 2023 року, 1667 грн. вересень 2022 року, 195223 грн. серпень 2022 року, 3206 грн.- липень 2022 року, 44793 грн. червень 2022 року, 39589 грн. квітень 2022 року, 17773 грн. січень 2022 року, 5710004 грн. залишок суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань з ПДВ станом на 01 липня 2015 року, на яку відповідно до пп. 3 п. 34 підрозд. 2 розд. ХХ Кодексу було збільшено значення реєстраційної суми, визначеної п.200.1.3 ст. 200.1 розд. V Кодексу, та на яку було збільшено суму від`ємного значення, сформовану за результатами звітного (податкового) періоду за серпень 2015 року/ІІІ квартал 2015 року. В ході перевірки досліджені операції, за якими сформовано податковий кредит підприємства з наступними контрагентами: ТОВ «СТРУМ-19», ТОВ «ТД «УКРІНТЕХ». Перевіркою встановлено формування податкового кредиту за вересень 2023 року по операціям з контрагентами-постачальниками на загальну суму ПДВ 46937 грн., які декларують господарські операції при відсутності можливості їх здійснення (недостатня чисельність працюючих, відсутність (незначна наявність) основних засобів, відсутність технічної та матеріальної бази для виконання робіт/надання послуг, відсутність дозвільних документів (ліцензій, дозволи, тощо), неможливість виробництва ТМЦ, відсутність фактичних виробників по ланцюгу придбання/реалізації тощо), а саме ТОВ «СТРУМ-19» за серпень, вересень 2023 року на суму ПДВ 37437,22 грн., ТОВ «ТД «УКРІНТЕХ» за вересень 2023 року на суму ПДВ 9500,00 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

На підставі висновків акта перевірки 18.12.2023 №1197/32-00-04-01-02-05-05393145 Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» №47/32-00-04-01-02-01-05393145 від 24.01.2024, яким ПрАТ «Дніпрометиз» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2023 року у сумі 46937,00 грн.;

Незгода позивача з вказаним податковим повідомленням-рішенням стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до приписів пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом приписів п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та отримання послуг.

При цьому, п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За змістом положень абз.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз.2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з абз.1 п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, фінансовий результат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного вище Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Згідно зі ст.1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, хоч і первинний документ наявний, у податковому та бухгалтерському обліку вони не можуть відображатися.

Таким чином, правові наслідки у виді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підвереджують факт її проведення.

Таким чином, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Судом встановлено, що висновок контролюючого органу про завищення сум податкового кредиту на суму ПДВ 46937 грн ґрунтується на твердженнях про відображення в податковій звітності взаємовідносин з контрагентами при відсутності можливості їх здійснення (недостатня чисельність працюючих, відсутність (незначна наявність) основних засобів, відсутність технічної та матеріальної бази для виконання робіт/надання послуг, відсутність дозвільних документів (ліцензій, дозволи, тощо), неможливість виробництва ТМЦ, відсутність фактичних виробників по ланцюгу придбання/реалізації тощо), а саме ТОВ «СТРУМ-19» за серпень, вересень 2023 року на суму ПДВ 37437,22 грн., ТОВ «ТД «УКРІНТЕХ» за вересень 2023 року на суму ПДВ 9500,00 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду

Щодо господарських взаємовідносин ПрАТ «Дніпрометиз» з ТОВ «СТРУМ-19» судом встановлено наступне.

03.04.2020 року між ПрАТ «Дніпрометиз`та ТОВ «СТРУМ-19» укладено договір купівлі-продажу №465/20, відповідно до п. 1.1 якого, Продавець зобов`язаний передати у власність Покупцеві, а Покупець прийняти та оплатити Матеріали (далі - Товар), за договірними цінами на умовах цього договору.

Згідно п.2.1. Кількість, номенклатура, нормативна документація та технічні вимоги кожної продаваної партії товару вказується в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору.

На виконання п. 2.1 Договору, Сторонами були погоджені специфікації № 125 від 08.06.2023, № 134 від 10.07.2023, № 138 від 21.07.2023, № 139 від 27.07.2023, № 142 від 09.08.2023, № 143 від 17.08.2023, № 145 від 30.08.2023, № 146 від 30.08.2023, № 147 від 05 09.2023, №148 від 07 09.2023.

На виконання умов даного договору позивачем до суду надані наступні документи: видаткові накладні № 401 від 27 08.2023, № 390 від 27.08.2023, № 382 від 18.08.2023, № 391 від 24.08.2023, № 449 від 20.09.2023, № 380 від 17.08.2023, № 425 від 08.09.2023, № 440 від 14.09.2023, № 426 від 08.09.2023, № 427 від 08.09.2023, № 428 від 08.09.2023, № 441 від 15.09.2023; експрес-накладні №20450765321080 від 29.08.2023, №20450765321080 від 29.08.2023, № 20450760569567 від 18.08.2023, №20450763874218 від 24.08.2023, №20450760014601 від 17.08.2023, № 20450771591883 від 09.09.2023, № 20450775639848 від 15.09.2023, №20450771591883 від 08 09.2023, № 20450771867615 від 08.09.2023; прибуткові ордера №№ 1006, 1007 від 29.08.2023; № 972 від 21.08.2023, № 1001 від 25.08.2023, № 963 від 18 08.2023, № 1063 від 11.09.2023, №№ 1099, 1100 від 18.09.2023, №№ 1064, 1065, 1066 від 11.09.2023; ТТН №1 від 20.09.2023 р.

ТОВ «СТРУМ-19» на адресу ПрАт «Дніпрометиз» було виставлено рахунки-фактури № 502 від 29.05.2023, № 661 від 06.06.2023, № 693 від 20.07.2023, № 686 від 27.07.2023, № 717 від 28.07.2023, № 756 від 17.08.2023, № 789 від 28.08.2023, № 795 від 30.08.2023, №806 від 01.09.2023, №822від 06.09.2023, які були оплачені останнім в безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями № 7163 від 31.08.2023, № 7164 від 31.08.2023, № 7233 від 01.09.2023, № 7270 від 04.09.2023, № 6747 від 11 08.2023, № 8055 від 29.09.2023, № 7300 від 05.09.2023, № 7672 від 15.09.2023, № 7983 від 27.09.2023, № 7707 від 18.09.2023, № 7708 від 18 09.2023, № 7729 від 19.09.2023, № 7984 від 27.09.2023.

Щодо господарських взаємовідносин ПрАТ «Дніпрометиз» з ТОВ «ТД «УКРІНТЕХ» судом встановлено наступне.

08.09.2023 року між ПрАТ «Дніпрометиз» та ТОВ «ТД «УКРІНТЕХ» укладено договір купівлі-продажу №1518/23, відповідно до п. 1.1 якого, продавець зобов`язаний передати у власність Покупцеві, а Покупець прийняти та оплатити металопрокат (далі - Товар), за договірними цінами на умовах цього договору.

Згідно п.2.1. Ціна, вартість товару є договірною та узгоджується сторонами у Специфікаціях. У ціну входить вартість упаковки і маркування.

Відповідно до специфікації від 08.09.2023 за № 1 до договору купівлі-продажу №1518/23 ТОВ «ТД «УКРІНТЕХ», взяло на себе зобов`язання поставити на адресу позивача товар: верстат шліфувально-полірувальний Bainpol-VT10 (модель PMV-022, однодисковий, ручний, діаметр 250 мм, рік виготовлення 2018) у кількості 1 шт. за ціною 95000,00 грн. з ПДВ.

На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи надано видаткову накладну № 38 від 21.09.2023, ТТН №Р38 від 21.09.2023р., прибутковий ордер № 1112 від 21.09.2023.

ТОВ «ТД «УКРІНТЕХ» на адресу ПрАт «Дніпрометиз» було виставлено рахунок-фактуру № 175 від 08.09.2023, який було оплачено останнім в безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями № 7693 від 15.09.2023 та №8247 від 05.10.2023

За наведених обставин, факт здійснення реальних господарських операцій позивачем з ТОВ «СТРУМ-19», ТОВ «ТД «УКРІНТЕХ» підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, та які в повній мірі відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв`язку із здійсненням оплати за отриманий товар, та про факт використання позивачем придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Контролюючим органом також до суду не надано будь-яких заперечень щодо того, що всі податкові накладні, виписані вищевказаними контрагентами позивача, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, при цьому до них не наведено жодних зауважень.

Як вже зазналось у відповідності пп. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Саме первинними документами підтверджується факт здійснення господарської діяльності в обсязі та з відповідною метою, що визначена договором.

Відтак, сам по собі факт сплати або не сплати контаргентом позивача ПДФО за найманих працівників не може бути підтвердженням або спростуванням здійснення господарської операції.

Щодо посилань контролюючого органу про ненадання до перевірки таких документів, як специфікації до договорів та сертифікати якості на придбаний товар, то суд погоджується з твердженням позивача, що вказані документи не належать до документів на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік.

Крім того, Верховний Суд у постановах від 13.11.2018 у справі №805/528/17-а, від 23.10.2018 у справі №804/16486/15, від 21.10.2020 у справі №620/846/19 вказував, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, а тому саме по собі незбереження й ненадання позивачем означених документів не є безперечним доказом відсутності господарської операції.

Щодо посилань відповідача на те, що правочини, укладені з цими контрагентами, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, підтвердженням чого, на думку контролюючого органу, є наявність податкової інформації про відсутність у цих підприємств необхідних для здійснення господарської діяльності трудових та виробничих ресурсів, транспортного, виробничого та торгівельного обладнання, основних засобів, а також складських приміщень тощо суд зазначає, що жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків одержувачів товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Відсутність у вказаного контрагенту матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11.09.2018 року у справі №804/4787/16.

Однак, відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження неможливості залучення трудових ресурсів за цивільно-правовими угодами, що мають у власному розпорядженні транспортні засоби для здійснення постачання/перевезення відповідної продукції. При цьому, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності, як критерій правового статусу платника податків щодо формування витрат, які ним понесені.

При цьому, суд також враховує те, що відповідачем не надано доказів визнання недійсними у судовому порядку договорів, укладених позивачем з його контрагентами. Виконання позивачем та його контрагентами зобов`язань за договорами підтверджується зібраними по справі доказами.

Також контролюючим органом не проведено контрольних заходів щодо контрагентів постачальників позивача та дослідження їх первинних документів, не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з надання послуг, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої поведінки та злагодженості дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.05.2023 року у справі № 810/1052/15.

Так само не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 09.10.2019 року у справі № 826/16601/18, від 04.04.2023 року у справі №320/4019/19.

На думку суду, необґрунтованими є й посилання податкового органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно ТОВ «СТРУМ-19», ТОВ «ТД «УКРІНТЕХ» оскільки вона носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом також в постановах від 11.11.2021 року у справі №813/1345/16, від 19.01.2021 року у справі №808/1996/18, від 07.06.1022 року у справі №826/11447/16, від 06.10.2021 року у справі №120/847/20-а, від 27.04.2022 року у справі №200/5932/19-а.

Так, на переконання суду, неможливо дійти з інформації, що міститься в ІТС "Податковий блок" за відсутності безпосереднього дослідження контролюючим органом фінансово - господарської діяльності даного суб`єкта господарювання, в тому числі щодо наявних обсягів сировини (запасів минулих періодів та їх фактичний стан який міг вплинути на кінцевий об`єм/площу виготовлених ТМЦ).

Про такий висновок суду свідчить правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 28.05.2021 року у справі №804/5965/16, згідно якої, податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача, як доказ нереальності здійснення господарських операцій, є безпідставною, оскільки остання носить виключно інформативний характер, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Оцінюючи висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій, суд приймає до уваги правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 18.06.2021 року у справі № 320/7061/19, згідно якої, порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, не встановлення фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Варто зазначити, що в Акті перевірки більшість доводів податкового органу, за яких останній зробив висновок про нереальність господарських операцій за договорами, укладеними позивачем із ТОВ «СТРУМ-19», ТОВ «ТД «УКРІНТЕХ» стосуються або цих контрагентів, або їх контрагентів.

Також, Верховний Суд у Постанові від 21.01.2021 року по справі №804/959/16 зазначив, що що визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій і є підставою для формування податкового обліку платника податків. У справі, що розглядається, позивачем було надано до судів першої та апеляційної інстанції оформлені у відповідності до вимог чинного податкового законодавства первинні документи (договори, договори постачання, накладні та податкові накладні, видаткові накладні, документи на підтвердження здійснення оплати по договорам укладеним з відповідними контрагентами, посвідчення відповідності, рахунки-фактури, копії довіреностей на відповідних відповідальних осіб за постачання/прийняття матеріальних цінностей (товарів), документи на перевезення товарів (містять всю необхідну інформацію щодо транспортування продукції, а саме: найменування вантажовідправника, вантажоодержувача, замовника, пункт навантаження/розвантаження, найменування вагону, прізвища та підписи відповідальних осіб, відомості про вантаж, маса товару, підпис та печатка перевізника) та їх розвантаження на складські приміщення та інші документи), які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій. В свою чергу, контролюючим органом не було доведено та надано судам попередніх інстанцій належних доказів відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами за перевіряємий відповідачем період.

Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання контролюючого органу на те, що по ланцюгу господарських відносин з придбання/продажу товару, у 3-й та 4-й ланці є суб`єкти господарської діяльності, у яких, за податковою інформацією, відсутня податкова звітність про наявність ресурсів для здійснення господарської діяльності, та/або відсутня інформація щодо наявності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності є безпідставними, оскільки відповідачем не було надано судам першої та апеляційної інстанції жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що позивач брав участь у будь-яких господарських відносинах з такими суб`єктами господарської діяльності.

Відтак, ті обставини, що у ланцюгах постачальників є сумнівні підприємства чи навіть підприємства, які містять ознаки «ризикових», є лише приводом для більш ретельної перевірки (дослідження) їх діяльності.

При цьому, відносини між учасниками наступних ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між ПрАТ «Дніпрометиз» та його безпосередніми контрагентами.

Також, в матеріалах справи відсутні докази встановлення контролюючим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Контролюючим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

На думку суду, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та вказують, що господарська операція, яка є підставою для формування податкового обліку підприємства, відбулась.

Так, рух активів при здійсненні вказаної операції підтверджується документами про оплату, накладною, укладеним договором, документами податкового обліку, копії яких долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

Зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім того, суд зазначає, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних у всіх первинних документах та документах бухгалтерської звітності (договори, рахунки, банківські виписки), а також не зазначав про порушення вимог чинного податкового законодавства при їх формуванні.

При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків

Відповідно до правової позиції Верховного Суду в постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі № 809/2918/13-а, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності з контрагентами позивача пов`язується податковим органом з обставинами діяльності контрагентів, які на думку податкового органу неналежним чином здійснюють свою діяльність, що є неприпустимим як за законодавством України так і за міжнародними нормами.

При цьому важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також застосував ЄСПЛ у рішеннях у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.

Зокрема, у пунктах 70, 71 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов висновків, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків з декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що 23 травня 2020 року набрали чинності зміни до статті 112 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі Закон № 466-IX).

Так, відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України (у редакції Закону № 466-IX) особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Велика палата Верховного суду дійшла висновку, що вказані зміни до статті 112 ПК України фактично закріпили нормативно ті підходи, які й на час виникнення спірних правовідносин активно використовувалися в судовій практиці. Суди застосовували доктрини належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності і до прийняття Закону № 466-ІХ (зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виклав відповідні висновки в постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі № 809/2918/13-а та від 20 жовтня 2020 року у справі № 806/705/18). При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду посилався також і на рішення ЄСПЛ «Інтерсплав проти України», у якому позиція щодо «залученості» платника податків до протиправних діянь контрагента фактично запроваджувала ту саму належну обачність, яка згодом була відображена в Законі № 466-ІХ. До того ж норма частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV, у якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів, існувала й на час виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано до суду доказів того, що позивач приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності.

При цьому, аналізуючи посилання відповідача на відсутність сертифікатів та паспортів якості від виробника, суд зазначає, що відсутність вказаних документів не є беззаперечними свідченнями фіктивного характеру діяльності господарюючого суб`єкта та не визнали цю обставину достатньою підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, оскільки, вони не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей та послуг.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 29.01.2019 року у справі №824/392/17-а, від 16.01.2018 року у у справі №820/4648/13-а, від 28.09.2022 року у справі № 200/14542/19-а та від 15.03.2023 року у справі №200/4942/20-а.

При цьому, контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів на спростування реальності господарської операції, зокрема, не долучено до матеріалів перевірки жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду відносно контрагента позивача, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення спірної операції за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) позивача та наміру одержати економічний ефект. Податкова ж інформація щодо контрагента позивача не може слугувати підставою для відмови позивачу в отриманні податкової вигоди за відсутності доведення податковим органом недобросовісних узгоджених дій сторін господарської операції або обізнаності платника податку із податковими зловживаннями контрагента.

Разом з тим, зазначені обставини, які фактично носять характер припущень з боку контролюючого органу, недостатні, щоб стверджувати про нереальність господарської операції між позивачем та його контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №814/1439/17.

До того ж, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків. Проте, доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагентів позивача матеріали справи не містять.

В даній справі відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії Позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відтак у даному випадку суд вважає, що висновок про нереальність здійснених операцій між ПрАТ «Дніпрометиз» та ТОВ «СТРУМ-19», ТОВ ««ТД «УКРІНТЕХ» є необґрунтованим, зроблений без посилання на відповідні докази (акти перевірок, зустрічних звірок, рішення суду), тобто висновки контролюючого органу мають суб`єктивний характер та є нічим іншим ніж припущенням.

Відповідності до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, податкове повідомлення-рішення форми «В4» №47/32-00-04-01-02-01-05393145 від 24.01.2024, прийняте Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі висновків Акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 18.12.2023 №1197/32-00-04-01-02-05-05393145 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З на викладене, а також враховуючи задоволення позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометиз ТАС» (пр-т. Слобожанський, 20, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000, код ЄДРПОУ 05393145) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр-т. Олександра Поля, буд. 57, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49600, код ЄДРПОУ 43968079) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 24.01.2024 року №47/32-00-04-01-02-01-05393145, прийняте Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр-т Олександра Поля, буд. 57, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49600, код ЄДРПОУ 43968079) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометиз ТАС» (пр-т. Слобожанський, 20, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000, код ЄДРПОУ 05393145) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Савченко