Ухвала

від 06.11.2024 по справі 360/1345/24

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

06 листопада 2024 року м. ДніпроСправа № 360/1345/24

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., перевіривши матеріали позовної заяви адвоката Вонсовича Михайла Михайловича в інтересах ОСОБА_1 до Щастинського відділу державної виконавчої служби у Щастинському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

04.11.2024 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Вонсовича Михайла Михайловича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Щастинського відділу державної виконавчої служби у Щастинському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якій просить суд:

- зняти арешт з майна (всього майна) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладеного постановою АА №228059 від 21.09.2007, Відділом Державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області, реєстраційний номер обтяження 5736487, зареєстрованого Новоайдарською державною нотаріальною конторою 27.09.2007 о 13:52:40, 93500, Луганська обл., Щастинський район, смт Новоайдар, вул. Банківська, буд.33, (095)314-86-78; ІНФОРМАЦІЯ_2

В обґрунтування позову зазначено, що з отриманої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.10.2024 №398482587 по імені ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , знайдено запис про арешт нерухомого майна реєстраційний номер обтяження: 5736487, тип обтяження: арешт нерухомого майна, який зареєстровано 27.09.2007 13:52:40 за № 5736487 реєстратором: Новоайдарська державна нотаріальна контора, 93500, Луганська обл., Щастинський район, смт Новоайдар, вул. Банківська, буд.33, (095)314-86-78; info@na.lg.notary.gov.ua. Арешт накладено постановою АА №228059, 21.09.2007, ВДВС Новоайдарського РУЮ. Заявник ВДВС Новоайдарського РУЮ, Код: 34846702, 93500, Луганська область, Новоайдарський район, смт Новоайдар, вул. Банківська, 33.

ОСОБА_1 через адвоката звернувся із запитом від 10.09.2024 №38 до відповідача.

Щастинським ВДВС надано відповідь від 15.10.2024 № 20484 у якій, зокрема, зазначено про те, що матеріали виконавчого провадження щодо ОСОБА_1 у паперовому вигляді відсутні, відомості щодо виконання рішення надаються згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження. Перевірити матеріали виконавчих проваджень по паперовим носіям для ідентифікації особи немає можливості, оскільки, матеріали виконавчих проваджень, акти знищення виконавчих проваджень, інша документація, матеріально-технічна база та інше майно відділу залишилися на тимчасово окупованіи? території Луганської області.

Згідно інформації з Єдиного реєстру боржників від 29.10.2024 сформованого о 18:00 год за критеріями пошуку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що за вказаними параметрами запиту в єдиному реєстрі боржників інформація відсутня.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов такого.

Згідно з пунктами 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга стаття 171 КАС України).

Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв`язку з чим вона має бути залишена без руху з таких підстав.

Суд зауважує, що за правилами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною першою статті 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Так, пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності приватного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

З доданих до позовної заяви документів встановлено, що відповідач листом № 20484 від 15.10.2024 повідомив представника позивача про обставини справи, про які зазначено у позові.

Водночас, як вбачається з матеріалів позовної заяви, до суду позивач звернувся лише 01.11.2024 (дата формування документа в підсистемі «Електронний суд»), тобто з пропуском строку, встановленого нормами КАС України.

В позовній заяві позивачем не наведено обґрунтувань своєчасного звернення до суду та не долучено заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Суд звертає увагу, що представник позивача вказуючи про своєчасність звернення лише послався на статтю 122 КАС України.

Для усунення вказаного недоліку необхідно надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із обґрунтування поважності пропуску такого пропуску.

Крім того, відповідно до частини першоїстатті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, в яких встановлюється спосіб ліквідації правопорушення, вчиненого суб`єктом владних повноважень та іншими особами, в передбачених законом випадках, а підстава позову - це ті обставини (юридичні факти) і норми права, які у своїй сукупності дають право особі звернутись до суду з вимогами до іншої особи.

Згідно з пунктами 4, 5 частини п`ятоїстатті 160 КАС Українив позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.

Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги - це конкретні юридичні факти, з настанням яких суб`єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.

Позивач просить суд зняти арешт з майна (всього майна), проте до матеріалів справи долучено інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 09.10.2024 № 398482587 з якої вбачається, що підставою обтяження є постанова АА № 228059 від 21.09.2007.

Право на звернення до суду та способи судового захисту визначено в статті 5 КАС України.

За приписами частини першої статті 5 КАС України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Водночас, повноваження суду при вирішенні справи встановлені статтею 245 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням таким суб`єктом владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Наведене узгоджується з положеннями статей 2, 4, 19 КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень та дій є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Разом з тим спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Позивачем не вказано про те, чи є він боржником у спірних правовідносинах.

Також позивач не обліковується в Єдиному реєстрі боржників.

У позовній заяві відсутні вимоги щодо визнання неправомірними дії (бездіяльність) відповідача, а лише наявні вимоги про зобов`язання відповідача скасувати арешт (заборона відчуження) нерухомого майна позивача, щонакладений в рамках виконавчого провадження.

Тобто, представником позивача не наведено обґрунтувань щодо протиправності арешту майна позивача, а також в чому полягає публічно правовий характер спору.

Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто, у разі звернення до суду з позовною заявою з метою вирішення питання про зняття арешту з нерухомого майна, а саме вирішення права на розпорядження своїм майном (спір про право), такий спір має ознаки приватно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 340/25/19 висловлено правовий висновок, згідно із яким для визначення юрисдикції таких спорів необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/1247/18 вказано, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) й виникають із цивільних правовідносин, відповідно до положень статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної чи господарської юрисдикції.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №643/3614/17 дійшла таких висновків:

«Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2013 року у справі № 6-26цс13 та Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19), від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/1247/18 (провадження № 12-99гс19).

Отже зміст вимог не відповідає вимогамстатті 5, 160 КАС України.

Для усунення вказаного недоліку позивачу необхідно надати уточнену позовну заяву з мотивів викладених в ухвалі.

Згідно з частиною першою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 122, 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву адвоката Вонсовича Михайла Михайловича в інтересах ОСОБА_1 до Щастинського відділу державної виконавчої служби у Щастинському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту майна залишити без руху.

Запропонувати позивачу протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання цієї ухвали усунути зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви шляхом надання:

- уточненої позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог, встановлених статтями 5, 160, 161 КАС України, з мотивів викладених в ухвалі;

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із обґрунтування поважності пропуску такого пропуску.

В разі не усунення вказаних недоліків у встановлений термін позовну заяву буде повернуто позивачеві.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.

СуддяТ.В. Смішлива