Ухвала

від 06.11.2024 по справі 380/22126/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/22126/24

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

06 листопада 2024 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув в порядку письмовому провадження заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, про визнання протиправними та скасування рішень,-

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Публічне акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (далі позивач) з позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №844/3300040102 від 18.10.2024, згідно з яким встановлено порушення ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання з податку на додану вартість, а саме несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов`язання, визначеного в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період квітень-грудень 2018 року, січень-грудень 2019 року, січень-грудень 2020 року, у зв`язку із чим нараховано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у сумі 2666002,34 грн. (два мільйони шістсот шістдесят шість тисяч дві гривні 34 копійки);

- №845/3300040102 від 18.10.2024, згідно з яким встановлено порушення ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання з податку на додану вартість, а саме несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов`язання, визначеного в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період жовтень-грудень 2020 року, січень-грудень 2021 року, січень-грудень 2022 року, січень-грудень 2023 року, січень-квітень 2024 року, у зв`язку із чим нараховано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у сумі 14818 111,68 грн. (чотирнадцять мільйонів вісімсот вісімнадцять тисяч сто одинадцять гривень 68 копійок). прийняті Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з ВПП на підставі висновку Акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки №636/33-00-04-01-02/00278801 від 26.09.2024.

Ухвалою суду від 04.11.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просить:

- заборонити Західному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти будь-які дії направлені на стягнення з Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» коштів або майна в погашення грошового зобов`язання, визначеного в податкових повідомленнях-рішеннях №844/3300040102 від 18.10.2024 та №845/3300040102 від 18.10.2024 до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що існує очевидна небезпека того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення його порушених прав та інтересів, оскільки існують обґрунтовані підстави вважати, що відповідачем будуть вчинені дії спрямовані на стягнення визначених в спірних податкових повідомленнях-рішеннях сум, або вжиття відповідачем інших дій, спрямованих на списання належних позивачу коштів з рахунків в банківських установах, з метою погашення спірних сум грошового зобов`язання як податкового боргу, як передбачено пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України.

Зазначив, що, зокрема, у 2019 році Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків без достатніх правових підстав поновлено борг з ПДВ та штрафних санкцій у електронному кабінеті платника податку (не зважаючи на мораторій задоволення кредиторських вимог у справі №914/4160/14) та самостійно його погашено шляхом зарахування сум податків які сплачувало Товариство у процесі господарської діяльності. Загальна сума погашення 2.1 млн. грн. позивач оскаржено ці дії у суді (станом на день подання даної заяви справа розглядається Львівським окружним адміністративним судом, справа №914/4160/14(914/624/20). Також Західне міжрегіональне управління винесло податкові вимоги та податкову заставу на майно позивача, що теж отримало своє відображення у судовій справі №380/19958/24. У даній справі суд прийняв ухвалу про забезпечення позову. Представник позивача наголошує, що системні рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо перевірки позивача, а саме: незаконні дії у справі №914/4160/14(914/624/20), №380/19958/24 та дії описані в позовній заяві про оскарження податкових повідомлень-рішень спричиняють та можуть спричинити до порушених майнових прав і відновлення їх буде ускладнене.

Відповідач подав заперечення, в якому зазначив, що відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Враховуючи викладене вважає заяву представника позивача безпідставною та просить суд залишити її без задоволення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд керується таким.

Відповідно до частин 1, 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною 1 статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

При цьому, частиною 2 статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову заявник має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Таким чином, забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Під час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; необхідності у зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. Водночас обов`язок доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.

Крім того, згідно Рекомендації №R (89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Оскільки питання правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень є предметом розгляду даної справи, задоволення заяви про забезпечення позову фактично буде розглядом позовних вимог по суті, що не відповідає призначенню правового інституту забезпечення адміністративного позову.

Суд критично оцінює покликання представника позивача про поновлення боргу з ПДВ та штрафних санкцій у електронному кабінеті платника податку, не зважаючи на мораторій задоволення кредиторських вимог у справі №914/4160/14 та розгляді цієї справи судом, винесення податкової вимоги та податкової застави на майно позивача, що теж отримало своє відображення у судовій справі №380/19958/24, оскільки такі дії вчиненні відповідачем до прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, оцінка таких дій буде надана судом під час розгляду зазначених справ, а також, оскаржені дії відповідача не стосуються предмету розгляду у цій справі.

Таким чином, представник позивача не надав жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності оскаржених рішень відповідача.

Також, слід звернути увагу представника позивача, що положеннями Податкового кодексу України, зокрема, статті 56 передбачено імперативну норму, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. А тому, податковий орган не може вчиняти дії з метою стягнення неузгоджених грошових зобов`язань платника податку.

При цьому, суд зазначає, що сам по собі факт прийняття відповідачем рішень, які стосується прав та інтересів позивача, не може свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Крім того, безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень мають певний вплив на фізичних чи юридичних осіб. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Однак відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №826/14951/18, від 10.04.2019 у справі №826/16509/18, від 26.12.2019 у справі №640/13245/19 та від 29.01.2020 у справі №280/4367/19, від 07.09.2022 у справі №160/15421/21.

Водночас слід зазначити, що у справі немає доказів вчинення податковим органом будь-яких передбачених положеннями Податкового кодексу України заходів з метою стягнення грошових зобов`язання з позивача, що визначені оскарженими рішеннями відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (частина 5 статті 154 КАС України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Керуючись статтями 77, 150-154, 241-243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

1. У задоволенні заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Відповідно до частини 8 статті 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кравців О.Р.