Рішення

від 05.11.2024 по справі 520/3304/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 р. № 520/3304/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозленд" до Тернопільської митниці Держмитслужби України про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хозленд" (вул. Морозова, буд. 13,м. Харків,61036, код 41459351) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тернопільської митниці Держмитслужби України(вул. Текстильна, буд. 38,м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46004, код ЄДРПОУ 43985576), в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Тернопільської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів № ІІА 403070/2023/000177/2 від 29.09.2023 р.;

- визнати протиправним і скасувати рішення Тернопільської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів № ІІА 403070/2023/000249/2 від 05.12.2023 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним було подано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. На думку позивача Тернопільською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, протиправно були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів та винесено картку відмови у прийнятті митної декларації. Позивач не погоджується із зазначеними у спірних рішеннях доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять усі відомості, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Представником відповідача було подано відзив на адміністративний позов у якому відповідач не погодився із заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з тих підстав, що позивачем заявлено не повні відомості про митну вартість товару, а також не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-3 статті 53 Митного кодексу України, що відповідно до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України, стали підставами для невизнання заявленої митної вартості та прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якому наведено додаткові обґрунтування позовних вимог.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя у період з 01.07.2024 по 29.07.2024 перебував у відпустці, у період з 07.10.2024 по 11.10.2024 перебував на навчанні, з 28.10.2024 по 05.11.2024 перебував у відпустці.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 20.11.2020 року між ТОВ «ХОЗЛЕНД» та компанією «TGS DIS TICARET A.S.» (Туреччина) було укладено Контракт № 38/НС.

Пунктом 1.1 Контракту передбачено, що постачальник зобов`язується поставити покупцю товар за асортиментом, кількістю та ціною, яка узгоджена сторонами в специфікації до контракту, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар, в передбачені Контрактом строки.

Відповідно до п.2.1., 2.3., 3.1. Контракту, ціни на кожну одиницю товару та загальна вартість партії поставки узгоджуються сторонами на кожну окрему партію в специфікації, поставка товару відбувається на умовах Інкотермс FCA м. Стамбул.

Відповідно до п.2.5. Контракту, ціни на поставлений товар встановлюються постачальником з урахуванням витрат на виготовлення упаковки і робіт, пов`язаних з упаковкою товару, виробництвом та наклеюванням етикеток, виготовленням та нанесенням транспортного маркування, а також на підготовку необхідної документації на відвантаження товару.

Відповідно до п. 5.10 Контракту (з урахуванням положень Додаткової угоди №10 від 10.10.2022 р. до Контракту, Додаток 19) сторони узгодили, що оплата товару провадиться шляхом 100% передплати після підписання Специфікації.

Обставини справи за оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товару № UA 403070/2023/000177/2 від 29.09.2023 року наступні:

У вересні 2023 р. Позивач ввіз на територію України з Туреччини товар за Контрактом № 38/НС, Специфікацією № 15 від 13.09.2023 р., Інвойсом № ONC 2023000000230 від 20.09.2023 р. на загальну суму 16 864,00 доларів США.

Товар 1: Матеріали неткані з покриттям, двошарові, не самоклейні, гнучкі, з нанесенним зображеннями: Клейонка з ПВХ з дизайном, товщиною 0,27мм, на нетканій основі з поліестер, розміром 1,40м*20м, серія DEKORAMA/ 140cm X 20 mt Printed PVC Tablecloth - 574 рул. Торгівельна марка: DEKORAMA. Виробник: TGS DIS TIC. AS. Країна виробництва: TR Туреччина.

Товар 2: Текстильні матеріали, з покриттям з полівінілхлориду: Клейонка з ПВХ з дизайном, товщиною 0,22мм, на тканій основі з поліестер, розміром 1,40м*20м, серія DEKORAMA GOLD/ 140cm X 20 mt Printed PVC Tablecloth - 50 рул. Торгівельна марка: DEKORAMA. Виробник: TGS DIS TIC. AS. Країна виробництва: TR Туреччина.

Товар 3: Покриття пластмасові для підлоги з полімерів вінілхлориду та ті, що складаються з основи, просоченої або покритої полівінілхлоридом: Килимки з вспіненого ПВХ з малюнком, розміром 0,65м*15м, щільністю 825г/кв.м, серія DEKOMARIN / 65cm X 15 mt Non Slip Mat - 240 рул. Килимки з вспіненого ПВХ з малюнком, розміром 0,80м*15м, щільністю 825г/кв.м, серія DEKOMARIN / 80cm X 15 mt Non Slip Mat - 155 рул. Торгівельна марка: DEKOMARIN. Виробник: TGS DIS TIC. AS. Країна виробництва: TR Туреччина.

Платіжною інструкцією № 27 від 14.09.2023 р. Позивач здійснив оплату товару на загальну суму 16 864,00 дол. США.

Відповідно до гр. 44 МД та картки відмови, під час митного оформлення на підтвердження митної вартості товару декларант надав Відповідачу наступні документи: Митну декларацію № 23UA403070004070U7 від 28.09.2023 р. з декларацією митної вартості до МД; Контракт з постачальником № 38/НС від 06.11.2020 р., з додатковою угодою № 10 (додаток №19) від 10.10.2022 р. та № 11 (додаток 22 до контракту) від 30.12.22 року; Специфікацію № 15 (додаток №26) від 13.09.2023 р. до Контракту; Інвойс № ONC 2023000000230 від 20.09.2023 р.; Пакувальний лист б/н від 20.09.23 р.; Сертифікат про походження товару № Z 0933933 від 20.09.2023 р.; Міжнародну товарно-транспортну накладну CMR № 0028322 від 22.09.2023р.; Книжка МДП № ХЕ.85495544 від 22.09.23 р.; Платіжна інструкція № 27 від 14.09.23 р. про оплату товару; Договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 25/11/20 від 25.11.2020 р.; Калькуляцію транспортних витрат довідка № 29 від 22.09.23 р.; Заявку на перевезення № 5/23 від 18.09.23 р.; Договір про надання послуг митного брокера БР-175 від 23.09.2019 р.

Зазначені документи були надані декларантом до митниці відповідним електронним повідомленням від 28.09.2023 року за № 30C5496F-9EBD-4BFD-B305-FDC2353F7156.

Позивачем визначено митну вартість товару за ціною договору, та в графі 12 МД № 23UA403070004070U7 від 28.09.2023 року та ДМВ до неї, зазначено митну вартість 649 092,88 грн., яка вираховується при додаванні загальної вартості товару за інвойсом та витрат на транспортування товару до кордону України, фактурна вартість товару 616 692,87 грн. (16 864,00 доларів США х 36,5686 грн. за курсом НБУ на момент подачі митної декларації) + 32 400,01 грн. витрати на транспортування до кордону України.

Під час митного оформлення декларантом отримано вимогу від митного органу від 28.09.2023 р. за № 50461710-09ce-4306-9976-e9b87fe02039 наступного змісту: «Прошу надати оригінали товаросупровідних документів згідно вимог пункту 2 статті 264 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI. Початок консультації з митним органом: У зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме фактурну вартість та витрати на страхування (якщо здійснювалось). Прошу відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ надати документи: - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару.».

Уповноваженою особою декларанта на вимогу митниці додатково було надано: прас-лист виробника товару від 01.09.2023; рахунок-фактуру №55 від 22.09.2023; копію митної декларації № 23341300ЕХ00751033 від 20.09.2023 року.

Листом № 2809-1 від 28.09.2023 Позивачем повідомлено митницю про те, що інші додаткові документи надаватися не будуть, а тому просив завершити митне оформлення в строк передбачений ч. 1 ст. 255 МКУ до завершення 10- денного строку.

Після цього, за результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2023/000177/2 від 29.09.2023, у гр. 33 якого зазначено: «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ: каталоги, виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. За результатами застосування системи аналізу ризиків по товарах № 1, 2 згенеровано наступні митні формальності за кодами « 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів» та « 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів». Декларантом надіслано Лист від 28.09.2023 № 2809-1 о 17:55 год. та повідомлено митний орган про відсутність можливості надати додаткові документи. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 4 статті 54 МКУ визначено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Встановлено що згідно банківського платіжного документу, що стосується товару від 14.09.2023 № 27 в графі 70 вказано специфікацію від 13.09.2023 № 15 яка до МД не надавалася. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою. Враховуючи дану інформацію заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості товару № 1 взято інформацію щодо визнаної митної вартості товару згідно митного оформлення, яке вже здійснено за ЕМД від 24.05.2023 UA408020/2023/033740 на рівні 4,99 дол. США/кг., товару № 2 згідно митного оформлення, яке вже здійснено за ЕМД від 01.08.2023 UA500500/2023/026462 на рівні 4,2401 дол. США/кг., (1,2219 дол. США/м2); товару №3 згідно митного оформлення, яке вже здійснено за ЕМД від 24.05.2023 UA408020/2023/033740 на рівні 2,72 дол. США/кг., (2,2667 дол.США/м2).».

Так, Відповідно до гр. 28, 30 оскаржуваного рішення, Відповідачем скориговано митну вартість: товару № 1 в сторону збільшення з 9 715,52 дол. США до 28 951,93 дол. США; товару № 2 в сторону збільшення з 1 087,53 дол. США до 1 710,66 дол. США та товару № 3 в сторону збільшення з 6 946,96 дол. США до 9 520,14 дол. США.

29.09.2023 р., на підставі рішення про коригування митної вартості товару, Відповідачем також видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №403070/2023/000280.

Позивач не погодився із завищенням митної вартості, карткою відмови і звернувся до Відповідача з проханням про випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов`язання згідно із ч.7 ст.55 МК України. Після чого, Позивач надав Відповідачу нову митну декларацію № 23UA403070004115U2 від 29.09.2023 р. з повторним наданням документів, які підтверджують митну вартість товару і вказані в гр.44 такої митної декларації; Позивач здійснив доплату митних платежів від скорегованої Відповідачем митної вартості на загальну суму 209 891,78 грн., з якої: доплата ввізного мита 38 187,61 грн. та ПДВ 20% - 171 704,17 грн.; Відповідач здійснив митне оформлення товару з відміткою в гр. 48 митної декларації «відстрочення платежів до 28.12.2023 р.» згідно із ч.7 ст.55 МК України.

Обставини справи за оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товару № UA 403070/2023/000249/2 від 05.12.2023 року наступні:

В рамках контракту від 20.11.2020 року, укладеного між ТОВ «ХОЗЛЕНД» та компанією «TGS DIS TICARET A.S.» (Туреччина), 04 грудня 2023 року, декларантом було подано до митного оформлення митну декларацію № 23UA403070005758U5, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товари:

Товар 1: Матеріали неткані з покриттям, двошарові, не самоклейні, гнучкі, з нанесеним зображеннями: Клейонка з ПВХ з дизайном, товщиною 0,27мм, на нетканій основі з поліестеру, розміром 1,40м*20м, серія DEKORAMA/ 140cm X 20 mt PVC Tablecloth - 405 рул. Торгівельна марка: DEKORAMA. Виробник: TGS DIS TIC. AS. Країна виробництва: TR Туреччина.

Товар 2: Текстильні матеріали, з покриттям з полівінілхлориду: Клейонка з ПВХ з дизайном, товщиною 0,22мм, на тканій основі з поліестеру, розміром 1,40м*20м, серія DEKORAMA GOLD/ 140cm X 20 mt PVC Tablecloth - 150 рул. Торгівельна марка: DEKORAMA. Виробник: TGS DIS TIC. AS. Країна виробництва: TR Туреччина.

Товар 3: Покриття пластмасові для підлоги з полімерів вінілхлориду та ті, що складаються з основи, просоченої або покритої полівінілхлоридом: Килимки з вспіненого ПВХ з малюнком, розміром 0,65м*15м, щільністю 825г/кв.м, серія DEKOMARIN / 65cm X 15 mt Non Slip Mat - 308 рул.; Килимки з вспіненого ПВХ з малюнком, розміром 0,80м*15м, щільністю 825г/кв.м, серія DEKOMARIN / 80cm X 15 mt Non Slip Mat - 167 рул.; Килимки з вспіненого ПВХ з малюнком, розміром 1,30м*15м, щільністю 825г/кв.м, серія DEKOMARIN / 130cm X 15 mt Non Slip Mat - 30 рул. Торгівельна марка: DEKOMARIN. Виробник: TGS DIS TIC. AS. Країна виробництва: TR Туреччина.

Відповідно до гр. 44 МД та картки відмови, декларантом були надані до митного оформлення наступні документи: МД № 23UA403070005758U5 від 04.12.2023 р. з декларацією митної вартості; Контракт з постачальником № 38/НС від 06.11.2020 р. з додатковою угодою № 10 від 10.10.2022 р. та № 11 від 30.12.22 р.; Специфікацію № 16 від 21.11.2023 р. до Контракту; Інвойс № ONC 2023000000293 від 23.11.2023 р. від постачальника; Пакувальний лист б/н від 23.11.2023 р.; Міжнародну товарно-транспортну накладну CMR № 1239554 від 25.12.2023р.; Сертифікат про походження товару форма А1322029 від 23.11.2023 р.; Платіжна інструкція № 36 від 22.11.2023 р. на підтвердження оплати за товар постачальнику; Договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 1794 від 06.10.2022 р. та №690 від 22.11.23 р.; довідку про транспортні витрати Б/Н від 28.11.23 р.; рахунок-фактуру на оплату послуг з перевезення товару № 139 від 28.11.2023 р., заявка на транспорт №1155 від 21.11.23 р.; Договір про надання послуг митного брокера №БР-175 від 23.09.2019 року.

Зазначені документи були надані декларантом до митниці відповідним електронним повідомленням № A9B2EE31-8FDA-4065-ABF7-63001EBE4B50 від 04.12.2023 р.

Позивач визначено митну вартість товару за ціною договору та в графі 12 МД № 23UA403070005758U5 від 04.12.2023 р., зазначив митну вартість 698 940,34 грн., яка вираховується при додаванні загальної вартості товару за інвойсом та витрат на транспортування товару до кордону України, фактурна вартість товару 662 270,34 грн. (18 164,00 доларів США х 36,4606 грн. за курсом НБУ на момент подачі митної декларації) + 36 670 грн. витрати на транспортування до кордону України.

04.12.2023 декларантом від митниці отримано повідомлення наступного змісту: «Початок консультації: До основних документів, що підтверджують митну вартість товарів належать, зокрема, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (якщо рахунок сплачено), транспортні (перевізні) документи, якщо з умовами постави витрати на транспортування не включені у вартість товару, та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінювальних товарів (частина друга статті 53 Митного кодексу України). Платіжна інструкція в іноземній валюті від 22.11.2023 року №36 не містять обов`язкових реквізитів, а саме підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком (п.1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216). Згідно договору на транспортно-еспедиторське обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів від 06.10.2022 № 1794 та відповідно до CMR від 25.11.2023 №1239554, ТОВ «ТЕК «Енергія» залучає до виконання перевезення вантажу та виконання інших послуг, що безпосередньо пов`язані з таким перевезенням третіх осіб. Однак рахунок на оплату від 28.11.2023 № 139 без копії замовлення на підставі якого такий розрахунок виставлено та банківського платіжного документа, що підтверджував би факт такої оплати. Відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ прошу надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: - копію митної декларації країни відправлення; - висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.»

На вказане повідомлення декларантом додатково було надано: прас-лист виробника товару від 01.11.2023; копію митної декларації № 23341300ЕХ00947825 від 23.11.2023; сертифікат якості від 01.01.2021 року та Лист № 0412-1 від 04.12.2023 року про те, що інші додаткові документи надаватися не будуть, а тому просив завершити митне оформлення в строк передбачений ч. 1 ст. 255 МКУ до завершення 10- денного строку.

Далі, позивач отримав оскаржуване рішення наступного змісту: «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ: каталоги, виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. За результатами застосування системи аналізу ризиків по товарах № 1, 2 згенеровано наступні митні формальності за кодами « 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів» та « 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів». Декларантом надіслано Лист від 04.12.2023 № Лист № 0412-1 о 15:57 год. та повідомлено митний орган про відсутність можливості надати додаткові документи. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 4 статті 54 МКУ визначено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Платіжна інструкція в іноземній валюті від 22.11.2023 року №36 не містять обов`язкових реквізитів, а саме підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком (п.1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216). Згідно договору на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів від 06.10.2022 №1794 та відповідно до CMR від 25.11.2023 №1239554 , ТОВ «ТЕК «Енергія» залучає до виконання перевезення вантажу та виконання інших послуг, що безпосередньо пов`язані з таким перевезенням третіх осіб. Однак рахунок на оплату від 28.11.2023 №139 без копії замовлення на підставі якого такий розрахунок виставлено та банківського платіжного документа, що підтверджував би факт такої оплати. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою. Враховуючи дану інформацію заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59- 63 МКУ. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості товару № 1 взято інформацію щодо визнаної митної вартості товару згідно митного оформлення, яке вже здійснено за ЕМД від 24.05.2023 UA408020/2023/033740 на рівні 4,99 дол. США/ кг., товару № 2 згідно митного оформлення, яке вже здійснено за ЕМД від 01.08.2023 UA500500/2023/026462 на рівні 4,2401 дол. США/кг., (1,2245 дол. США/м2); товару №3 згідно митного оформлення, яке вже здійснено за ЕМД від 24.05.2023 UA408020/2023/033740 на рівні 2,72 дол. США/кг., (2,2715 дол.США/м2).».

Вказаним рішенням було скориговано митну вартість товару за шостим (резервним) методом відповідно до ст. 64 МК України, а саме: товар № 1 в сторону збільшення з 6 896,58 дол. США до 20 427,76 дол. США; товар № 2 в сторону збільшення з 3 274,29 дол. США до 5 142,90 дол. США; товар № 3 в сторону збільшення з 8 998,87 дол. США до 12 702,23 дол. США.

Позивач не погодився із завищенням митної вартості, карткою відмови і звернувся до Відповідача з проханням про випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов`язання згідно із ч.7 ст.55 МК України та надав Відповідачу нову МД № 23UA403070005822U4 від 05.12.2023 р. з повторним наданням документів, які підтверджують митну вартість товару і вказані в гр.44 такої митної декларації; здійснив доплату митних платежів від скорегованої Відповідачем митної вартості на загальну суму 182 240,74 грн., з якої: доплата ввізного мита 35 521,50 грн. та ПДВ 20% - 146 719,24 грн. ; Відповідач здійснив митне оформлення товару з відміткою в гр. 48 митної декларації «відстрочення платежів до 04.03.2024 р.» згідно із ч.7 ст.55 МК України.

Далі, декларант в порядку ст. 55 МКУ, направив до митного органу заяву № 01/04/01 від 04.01.24 з проханням скасувати своє рішення на підставі додаткового обґрунтування та документів декларанта.

Декларантом додатково було надано завірену належним чином копію платіжної інструкції № 36 від 22.11.23, що підтверджує оплату за товар та копію платіжної інструкції та рахунку-фактури на підтвердження транспортних витрат.

На дану заяву Відповідач надав відповідь за № 7.25-1/7.25-15-01/14/365 від 15.01.2024 про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України (далі МК України).

Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно частин 4, 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до частини 3 статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Згідно частиною 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 статті 53 МК України, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Тобто, відповідно до норм МК України митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Суд звертає увагу на те, що за сталою та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також згідно частини 6 статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував на правовій позиції, яка полягає у тому, що право митниці витребувати додаткові документи у декларанта з метою вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, пов`язане з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товарів, суд прийшов до висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем митної декларації, документів для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем суду не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Щодо ненадання декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 МКУ, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Так, судом встановлено, що в обох поставках товару складовою митної вартості були фактурна вартість товару та вартість його перевезення до кордону України.

Суд не може погодитись з доводом Відповідача за оскаржуваним рішенням від 29.08.23 року, що підставою для прийняття рішення було не подання декларантом Специфікації № 15 від 13.09.23 року, де зазначена вартість товару, оскільки дана обставина не відповідає матеріалам справи.

Надання декларантом до митного органу вказаної Специфікації, підтверджується самим Відповідачем у картці відмові №403070/2023/000280 від 29.09.2023, електронним відправленням від декларанта додатків до МД від 28.09.2023 р. (ідентифікатор повідомлення 30C5496F-9EBD-4BFD-B305-FDC2353F7156) та посилання на вказану Специфікацію у графі 44 МД.

Тому вказані доводи Відповідача суд вважає не вірними та таким, що спростовуються вказаними документами.

Крім того, суд наголошує, що в повідомлені від митниці декларанту від 28.09.23, митний орган не зазначив про неподання такого документу під час розмитнення товару, який зі слів Відповідача мав вирішальний вплив щодо неможливості визначення митної вартості товару, що є порушенням права позивача на обізнаність суті вимоги контролюючого органу та порушенням обов`язків митного органу діяти у межах та у спосіб при виконанні своїх службових обов`язків щодо не зазначення підстав та обґрунтувань у витребувані додаткових документів.

Також суд наголошує, що окрім Специфікації, яка в інших правовідносинах може бути відсутня за умовами договору, в даному випадку фактурна вартість товару підтверджена Інвойсом та платіжною інструкцією про оплату товару, які кореспондуються між собою, мають однакову суму та відносяться до одної господарської операції. Отже наведені документи дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що у відповідача в цій частині не було законних підстав для витребування додаткових документів, якщо митний орган має сумніви щодо наданих документів, то подальші дії Відповідача повинні бути обґрунтованими, чіткими та зрозумілими для декларанта.

Щодо доводів Відповідача по обставинам прийняття спірного рішення від 05.12.23, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження фактурної вартості товару було надано: Специфікацію № 16 від 21.11.2023; Інвойс № ONC 2023000000293 від 23.11.2023 та Платіжну інструкцію № 36 від 22.11.2023. Вказані документи мають однакові числові значення та кореспондуються між собою.

Відсутність підпису директора на платіжній інструкції № 36, за наявності відмітки та печатки банку про проведення платежу не є обґрунтованою підставою для коригування митної вартості Відповідачем. Крім того, оплата товару, за домовленістю сторін може відбуватись в майбутньому. В зв`язку з цим, вимоги ст. 53 МК України містять окремий пункт «якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару».

Отже виходячи з прямої норми ст. 53 МК України, даний довід Відповідача, навіть за відсутності оплати, не може слугувати підставою для відмови у визначені митної вартості за ціною в договорі за наявності інвойсу та специфікації.

Стосовно доводу Відповідача про не подання документів на підтвердження транспортних витрат по спірному рішенню від 05.12.23 року, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, згідно Декларації митної вартості, декларантом було заявлено вартість перевезення товару до кордону України в сумі 36 670 грн. (товар № 1 15 188,88 грн. , товар №2 4 531,66 грн., товар № 3 16 949,45 грн.).

На підтвердження наданих послуг декларантом було надано: Довідку про транспортні витрати від 28.11.23 року, рахунок-фактура № 139 від 28.11.23 р.; заявка на перевезення № 1155 від 21.11.23 р.; договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 1794 від 06.10.2022 р. та № 690 від 22.11.23 року. Вказані документи в повній мірі підтверджують суму транспортних витрат зазначено декларантом, кореспондуються між собою та розбіжностей не мають.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МК України подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Так, до транспортних документів можуть належати: рахунок-фактура, акт виконаних робіт від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат.

Таким чином, законодавством не передбачений вичерпний та єдиний перелік документів, які підтверджують транспортні витрати імпортера при ввезенні товару. Основною вимогою законодавства до таких документів є наявність в них інформації щодо вартості перевезення оцінюваних товарів.

Стосовно залученням експедитором ТОВ «ТЕК ЕНЕРГІЯ» до виконання послуг щодо перевезення товару Клієнта третіх осіб та не подання таких документів до митного органу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитор - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Платою експедитору вважаються кошти, що сплачені клієнтом за належне виконання договору транспортного експедирування.

При цьому, відповідно до ст. 4 наведеного закону, експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати від свого імені та в інтересах Клієнта договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо. Таке право експедитора закріплене і в вищезгаданому договорі.

Отже, на підтвердження транспортно-експедиційних витрат по перевезенню товару до кордону України, позивачем були надані до митниці документи, оформлені його експедитором ТОВ «ТЕК «ЕНЕРГІЯ», оскільки розрахунки за перевезення товару здійснювалися позивачем саме з експедитором, а не з кінцевими надавачами послуг, тому документи з третіми особами в розпорядженні позивача відсутні.

За таких підстав, надання документів на підтвердження транспортних витрат саме від експедитора, а не кінцевого перевізника, відповідає умовам укладеного Позивачем договору з експедитором та положенням діючого законодавства України.

Таким чином, наведені доводи відповідача суд вважає необґрунтованими.

Також, суд погоджується з доводами позивача, що посилання Відповідача на спрацювання системи управління ризиків є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформлені товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості товару, обраного декларантом та не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості, так як надані для митного оформлення документи підтверджують вартість товару.

З цього приводу Верховний суд говорить, що наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі така інформація не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.05.2022 року у справі № 2040/6019/18, від 19.02.2019 р. № 805/2713/16-а, від 30.06.2022 р. № 280/1824/19.

Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідач в оскаржуваних рішеннях використав шостий/резервний метод визначення митної вартості, зазначивши лише номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів № UA408020/2023/033740 від 24.05.2023 року, № UA500500/2023/026462 від 01.08.2023 р.,

З аналізу вказаних декларацій вбачається, що митна вартість товару, була визначена за 6 (резервним) методом (п. 43 МД), тобто вже відкоригована митницею, що не відповідає принципам застосування інших методів визначення митної вартості. Тобто митний орган керується ціною товару який фактично визначив він самостійно нехтуючи принципами ринкової вартості, порівняння, послідовності та інші, що закріплені в МК, інформацію про таку ціну вніс у базу даних, яку в подальшому використовує митниця як ціновий показник подібних товарів, що на думку суду є протиправним бо митний орган здійснює контроль при розмитненні товарів та в жодному разі не займається ціноутворенням таких товарів.

Суд погоджується з твердженням позивача, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система, що знаходиться в розпорядженні Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта та суд можливості перевірити наявну у ній інформацію.

В постанові Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 зазначено про те, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

В рішенні про коригування митної вартості товарів, відповідачем не наведені пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії подібних (аналогічних) товарів, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів (тобто не наведене обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування).

Тернопільська митниця не врахувала того, що відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що митне оформлення яких здійснювалось у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників ЄАІС Держмитслужби.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що декларант відповідно до частин 1, 2 статті 53 МК України надав до Тернопільської митниці документи, які підтверджували всі складові задекларованої митної вартості товарів, не мали розбіжностей, а тому у Відповідача були відсутні підстави, передбачені частиною 6 статті 54, частиною 1 статті 55 МК України для прийняття оскаржуваних рішень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 257, 258, 262, 246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозленд" (вул. Морозова, буд. 13,м. Харків,61036, код 41459351) до Тернопільської митниці Держмитслужби України (вул. Текстильна, буд. 38,м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46004, код ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Тернопільської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів № ІІА 403070/2023/000177/2 від 29.09.2023.

Визнати протиправним і скасувати рішення Тернопільської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів № ІІА 403070/2023/000249/2 від 05.12.2023.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЗЛЕНД" (вул. Морозова, буд. 13, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ 41459351) за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці Держмитслужби України (вул. Текстильна, буд. 38, м. Тернопіль, 46400, код ЄДРПОУ ВП 43985576) сплачену суму судового збору в розмірі 5 881 (п`ять тисяч вісімсот вісімдесят одна) грн 99 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов