Постанова

від 06.11.2024 по справі 200/1984/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року справа №200/1984/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмово провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у справі № 200/1984/24 (головуючий І інстанції Циганенко А.І. ) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві (далі відповідач), в якому просила: стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року у справі №200/3002/23 про поновлення на посаді за період з 21.10.2023 по 03.04.2024 в сумі 97148, 61 гривень.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року позовні вимоги задоволено, а саме суд:

Стягнув з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 97148 (дев`яносто сім тисяч сто сорок вісім) гривень 61 копійка.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Відповідач, з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.10.2023 по справі № 200/3002/23 наказом ГУ ДПС у м. Києві від 03.04.2024 № 419-о «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 » скасовано накази ГУ ДПС у м. Києві від 08.06.2023 № 845-о « Про звільнення ОСОБА_1 » від 13.06.2023 № 878-о « Про внесення змін до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 08.06.2023 № 845-о « Про звільнення ОСОБА_1 » від 19.06.2023 № 905-о « Про внесення змін до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 08.06.2023 № 845-о « Про звільнення ОСОБА_1 » поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора сектору ведення облікових справ платників ДПІ в Оболонському районі ГУ ДПС у м. Києві, до призначення на цю посаду переможця конкурсу або спливу дванадцятимісячного строку після припинення чи скасування воєнного стану, з 20.06.2023.

ГУ ДПС у м. Києві під час розгляду справи у суді першої інстанції повідомило та надало відповідні докази, що затримка виконання судового рішення спричинена незалежними від відповідача причинами та просило суд визнати їх поважними. Суд не досліджував докази по справі надані ГУ ДПС у м. Києва.

Так, резолютивною частиною рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.10.2023 по справі № 200/3002/23 зобов`язано відповідача негайно виконати рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку в межах суми за один місяць.

Однак, станом на дату винесення рішення суду від 20.10.2023 в організаційній структурі Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ ВП 44116011) відсутня посада головного державного інспектора сектору ведення облікових справ платників Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДПС у м. Києві, обов`язок поновлення на якій визначено рішенням суду.

Дана обставина зумовила ГУ ДПС у м. Києві звернутись до Донецького окружного адміністративного суду з заявою про роз`яснення судового рішення.

Відповідно до ст. 254 КАС України подання заяви про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Рішення суду потребувало роз`яснення в частині визначення посади щодо поновлення Позивача, оскільки на дату винесення судового рішення в організаційній структурі Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ ВП 44116011) відсутня вакантна посада обов`язок поновлення на якій визначено рішенням суду.

Заяву про роз`яснення рішення суду подано ГУ ДПС у м. Києві 25.10.2023. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.11.2023 у задоволенні заяви ГУ ДПС у м. Києві про роз`яснення рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.10.2023 у справі № 200/2002/23 відмовлено. Ухвалу отримано 02.11.2023 та зареєстровано за № 50483/5.

Крім того, з метою оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.10.2023 ГУ ДПС у м. Києві з використанням підсистеми « Електронний суд» подано апеляційну скаргу та клопотання щодо необхідності зупинення виконання рішення суду в частині негайного виконання. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023 відкрито провадження у справі № 200/2002/23 та продовжено строк розгляду справи на 15 днів за приписами ч. 2 статті 309 КАС України. Справу призначено до розгляду 25.03.2024 в письмовому провадженні. Першим апеляційним адміністративним судом клопотання про зупинення виконання рішення суду в частині негайного виконання розглянуто не було. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2024 апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві залишено без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

20 жовтня 2023 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/3002/23, яке набрало законної сили 25 березня 2024 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві задоволений частково:

визнано протиправним та скасований наказ Головного управління ДПС у м. Києві Про накладання дисциплінарного стягнення стосовно ОСОБА_1 №195-дс від 08 червня 2023 року (зі змінами, внесеними наказом №197-дс від 12 червня 2023 року Про внесення змін до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 08 червня 2023 року),

визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у м. Києві Про накладання дисциплінарного стягнення стосовно ОСОБА_1 №198-дс від 13 червня 2023 року (зі змінами, внесеними наказом №200-дс від 15 червня 2023 року Про внесення змін до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 13 червня 2023 року №198-дс),

визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у м. Києві Про звільнення ОСОБА_1 від 08 червня 2023 року №845-о (зі змінами, внесеними наказом від 13 червня 2023 року №878-о Про внесення змін до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 08 червня 2023 року №845-о Про звільнення ОСОБА_1 та наказом від 19 червня 2023 року №905-о),

поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора сектору ведення облікових справ платників Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДПС у м. Києві з 20 червня 2023 року,

стягнуто з Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 червня 2023 року по 20 жовтня 2023 року у розмірі 73899,37 грн.,

в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку в межах суми за один місяць.

03 квітня 2024 року на виконання рішення суду від 20.10.2023 у справі №200/3002/23 наказом ГУ ДПС у м. Києві №419-о Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 скасовано накази ГУ ДПС у м. Києві від 08.06.2023 №845-о Про звільнення ОСОБА_1 від 13.06.2023 № 878-о Про внесення змін до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 08.06.2023 № 845-о Про звільнення ОСОБА_1 від 19.06.2023 № 905-о Про внесення змін до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 08.06.2023 № 845-о Про звільнення ОСОБА_1 поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора сектору ведення облікових справ платників ДПІ в Оболонському районі ГУ ДПС у м. Києві, до призначення на цю посаду переможця конкурсу або спливу дванадцятимісячного строку після припинення чи скасування воєнного стану, з 20 червня 2023 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

За частиною 2 статті 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Не виконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини 2 статті 235 зазначеного Кодексу, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Суд зазначає, що стаття не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі в разі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, зокрема пред`явлення рішення до примусового виконання, що вказує на його бажання бути поновленим на роботі.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановленастаттею 236 КЗпП України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно зстаттею 236 КЗпП України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що наявність вини відповідача в затримці виконання судового рішення не є обов`язковою для задоволення заявлених вимог. Наявність вини випливає з нормКонституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 243/2748/16-ц і від 27 червня 2019 року у справі №821/1678/16, від 02 жовтня 2019 року у справі №823/1507/18, та правовою позицією колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України викладеною у постанові від 23 червня 2015 року у справі № 21-63а15.

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку підлягають застосовуванню положення ст. 235 КЗпП України та ст. 255, 371, 372 КАС України, за якими судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно та негайно, без додаткового звернення з заявою.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Також, Верховний Суд вже неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх обов`язків. Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи,фактично допущено до роботи такого працівника та внесено відповідні записи до трудової книжки.

КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону № 1404-VIII.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, від 24 вересня 2021 року у справі №640/755/19, від 20 жовтня 2022 року у справі №160/12318/21, від 30 листопада 2022 року у справі № 240/12764/21, від 08 грудня 2022 року у справі № 280/2481/21.

Так, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року у справі №200/3002/23, зокрема, поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора сектору ведення облікових справ платників Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДПС у м. Києві з 20 червня 2023 року, допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку в межах суми за один місяць.

Негайне виконання рішення суду у відповідній частині прямо передбачено статтею 371 КАС України.

03 квітня 2024 року на виконання рішення суду від 20.10.2023 у справі №200/3002/23 видано наказ ГУ ДПС у м. Києві №419-о Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 яким скасовано попередні накази та поновлено ОСОБА_1 на посаді, з 20 червня 2023 року.

Тобто, виконання судового рішення про поновлення на посаді, незважаючи на зазначення в рішенні суду про негайне його виконання, відбулося з значною затримкою.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Суд не приймає посилання апелянта на те, що рішення суду про поновлення позивача на роботі не виконувалося не з вини відповідача, як суб`єкта владних повноважень, оскільки особою, уповноваженою на прийняття рішення щодо поновлення позивача на роботі є відповідач, як роботодавець, також як зазначалось наявність вини не є обов`язковою у даному випадку.

Оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення працівника на роботі за своєю суттю є компенсацією середнього заробітку, то за наявності підстав для цього вона підлягає стягненню з органу, у відносинах публічної служби з яким перебуває позивач.

Верховним Судом неодноразово розглядалось питання стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі і викладено правові висновки щодо цього питання, зокрема у постановах від 27 листопада 2019 у справі №802/1183/16-а, від 5 березня 2020 року у справі №280/360/19, від 31 липня 2019 року у справі №813/593/17, якими було зобов`язано обласні прокуратури здійснити відповідні виплати.

Щодо посилання скаржника на звернення з заявою про розсунення судового рішення та апеляційною скарго, колегія суддів зазначає, що вказані обставини, з огляду на специфічне регулювання питання негайного виконання рішення суду, не вливають та не виключають обов`язок негайного виконання рішення суду у відповідній частині, що прямо передбачено статтею 371 КАС України, статтею 235 КЗпП України.

Щодо розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення, суд зазначає, що враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в цій частині, то в цій частині таке судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про судове рішення в адміністративній справі від 20.05.2013 №7 , відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у справі № 200/1984/24 залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у справі № 200/1984/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено та підписано 06 листопада 2024 року.

Суддя-доповідач: Е.Г. Казанчеєв

Судді: А.А. Блохін

Т.Г. Гаврищук