Постанова

від 06.11.2024 по справі 520/10945/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 р. Справа № 520/10945/2020Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2024, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., м. Харків, по справі № 520/10945/2020

за позовом ОСОБА_1

до Служба безпеки України , Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні ді,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати бездіяльність Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, яка полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за період з 2016 по 2019 роки в розмірі 5 (п`яти) мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум, протиправною;

- зобов`язати Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок, нарахувати та забезпечити виплату ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за період з 2016 по 2019 роки у розмірі 5 (п`яти) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Службу безпеки України виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за період з 2016 по 2019 роки у розмірі 5 (п`яти) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що ще рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 відновлено дію ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якої розмір грошової допомоги частинкам бойових дій має становити 5 мінімальних пенсій за віком. Зазначене рішення КС України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв`язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, є обов`язковими для виконання на території України і остаточними.

А тому виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій в інших розмірах, ніж передбачено законом, є порушенням прав позивача та звуженням обсягу існуючих прав і свобод (наділеними позивача пільгами).

З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити такі позовні вимоги.

На підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 13 листопада 2015 року, виданого Службою безпеки України.

Позивач звернувся до Служби безпеки України з заявою про нарахування та виплату разової грошової допомоги до 5 травня за 2016 - 2019 роки як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Листом №21/2/2-М-90/5 від 29.07.2020 позивача повідомлено, що позивачу проведено нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій у розмірі передбаченому чинним законодавством на день проведення відповідних виплат.

Не погодившись з нарахуванням та виплатою щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про перерахунок цієї грошової допомоги за період з 2016 року по 2019 рік (включно), оскільки лише з 27 лютого 2020 року положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України вважається неконституційним, а тому прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) не змінює правових відносин між сторонами, що мали місце у 2016-2019 роках.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року №367-XIV, далі - Закон № 3551-XII ) визначено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Пп. "б" пп.1 п.20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 (набрав чинності 01.01.2008) ч. 5 ст.12 Закону № 3551-XII викладено у такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008.р № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007р.

Крім того, Законом України від 28.12.2014р. № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (набрав чинності 01.01.2015) розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України, з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: № 141 від 02.03.2016, № 233 від 05.04.2017, № 170 від 14.03.2018, № 237 від 20.03.2019, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.

Так, розміри виплати разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій становили: у 2016 році - 920 грн, у 2017 році - 1200 грн, у 2018 році - 1265 грн, у 2019 році - 1295 грн.

Як видно з матеріалів справи, саме у таких розмірах виплачена позивачу разова грошова допомога до 5 травня, як учаснику бойових дій у 2016-2019 роках.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020р. № 3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, саме з 27.02.2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році підлягає нарахуванню і виплаті органом, уповноваженим здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) у розмірі, визначеному ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року, - п`яти мінімальних пенсій за віком.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній в рішенні Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №440/2722/20, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021.

Станом на час здійснення виплат грошової допомоги у 2016-2019 роках діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, проте встановлювали різний розмір щорічної допомоги до 05 травня учасникам бойових дій, а саме: пункт 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28.12.2014р. № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (яким уповноважено Кабінет Міністрів України встановлювати розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій), та ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (яка в силу рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 з 22.05.2008 діяла в редакції, що визначала розмір грошової допомоги п`ять мінімальних пенсій за віком.

Однак колегія суддів звертає увагу, що Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Чинним законодавством України не врегульовано питання подолання колізії норм законів, які мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України в п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 у справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними - правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах слід застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше та залишається чинною на час перебігу правовідносин.

Враховуючи те, що норма п.26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28.12.2014р. № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» прийнята пізніше, ніж норма ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», то у такому випадку при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових враховувалася саме норма п.26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28.12.2014р. № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин».

При цьому, на момент виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових за 2015-2019 роки норма п. 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України від 28.12.2014р. № 79-VІІІ) неконституційною не визнавалась, а положення постанов Кабінету Міністрів України № 147 від 31.03.2015, №141 від 02.03.2016, № 223 від 05.04.2017, № 170 від 14.03.2018, № 237 від 20.03.2019 були чинними, а тому підлягали застосуванню відповідачем при визначенні позивачу розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій у 2015-2019 роках.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №348/2100/16-а, від 19.06.2018 у справі №459/2783/17, від 22.08.2018 у справі №550/1131/17, від 13.06.2019 у справі №564/189/17 та від 31.07.2019 у справі №348/2005/16-а.

Крім того, як правильно вказав суд першої інстанції, лише з 27.02.2020 положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України вважається неконституційним, а тому прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020р. №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) не змінює правових відносин між сторонами, що мали місце у 2015-2019 роках. Встановлена у Рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2020 неконституційність закону має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду правовідносин із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності.

За таких обставин колегія суддів визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016-2019 роки в розмірі, передбаченому ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII, задоволенню не підлягають.

Таким чином, за наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Наведені вище обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 по справі № 520/10945/2020 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва