Постанова

від 06.11.2024 по справі 160/3195/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/3195/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року (суддя Юхно І.В.) в справі №160/3195/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» про визнання протиправними дій (бездіяльності) щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату позивачу в день звільнення (01 листопада 2022 року) додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі до 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць за період з 11 березня 2022 року по 31 травня 2022 року; зобов`язання здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 11 березня 2022 року по 31 травня 2022 року в розмірі до 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць.

Підставою позову вказано виплату не повному обсязі додаткової винагороди за спірний період.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 11 березня 2022 року по 31 травня 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Зобов`язано Державну установу «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн на місяць за період з 11 березня 2022 року по 31 травня 2022 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

На думку апелянта, норми постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 стосовно виплати особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн щомісячно в період з березня по травень 2022 року суперечать приписам Бюджетного кодексу України та Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».

Звертає увагу, що виплата додаткової винагороди можлива лише за наявності бюджетних асигнувань на такі цілі, які у відповідача були відсутні, а взяття зобов`язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань є порушенням бюджетного законодавства.

Зазначає, що позивач за спірний період отримала грошові кошти пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць в розмірі 22757,85 грн.

Також вважає, що висновки Верховного Суду в зразковій справі № 260/3564/22 не є застосовними до спірних правовідносин, адже ця зразкова справи стосувалась виплати додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу в Держаній кримінально-виконавчій службі у період з 23 травня 2003 року по 01 листопада 2022 року, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Наказом Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» від 31 жовтня 2022 року №209/ОС-22 відповідно до пункту 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , заступника начальника відділу по контролю за виконанням судових рішень, звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за власним бажанням з 01 листопада 2022 року.

У період з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року позивачу не виплачувалась додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, вказавши на доведеність права позивача на отримання додаткової винагороди відповідно до постанови №168 спірний період.

Судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)») з 23 травня 2003 року по 01 листопада 2022 року.

В період з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року позивачу в повному обсязі не виплачена додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року №2713-IV (далі Закон №2713-IV).

Частиною першою статті 14 Закону №2713-IV передбачено, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 23 Закону №2713-IV умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

Згідно з частиною п`ятою статті 23 Закону №2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 року № 925/5, яким передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

При виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів цього місяця. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України ухвалено постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова № 168), в пункті 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 350 від 22 березня 2023 року внесені зміни до пункту 1 постанови № 168, доповнивши абзац перший після слів «та поліцейським» словами «, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 внесені, зокрема, такі зміни до постанови №168:

- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»;

- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;

- доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, до яких відноситься позивач, мають право на додаткову винагороду в розмірі 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць.

Верховним Судом в рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі № 260/3564/22 (Пз/990/4/22), залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року, викладений наступний висновок:

- зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 змін до постанови Кабінету Міністрів України № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця;

- указані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права особи на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн на місяць, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 168 у первинній редакції, тому суд відхиляє доводи позивача щодо недопустимості застосування постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 для вирішення цього спору.

Відтак, у справі № 260/3564/22 Верховним Судом та Великою Палатою Верховного Суду сформульовано однозначний висновок, що виплата додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн на місяць відповідно до постанови № 168 залежить від пропорційності відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Відповідачем в ході розгляду справи не спростовано, що ОСОБА_1 у період з 11 березня 2022 року по 31 травня 2022 року відпрацювала повний період робочого часу, що дає право позивачу на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн за відповідний відпрацьований період.

За позицією відповідача, викладеною в апеляційній скарзі, позивачу за спірний період виплачено грошові кошти пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць в розмірі 22757,85 грн.

З цього питання суд зазначає наступне.

Відповідачем на підтвердження таких доводів до апеляційної скарги долучені нові докази, які не подавались до суду першої інстанції: бухгалтерську довідку від 22 липня 2024 року № 4/4- та наказ від 26 травня 2022 року №104/ОС-22.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2024 року відмовлено у прийнятті нових доказів, з огляду на таке.

Частиною першою статті 308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За приписами частини четвертої статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Надані суду апеляційної інстанції докази не надавались відповідачем суду першої інстанції, апелянтом не приведено будь-яких аргументів щодо неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції.

При цьому судом враховано, що відповідачем отримувались процесуальні рішення суду першої інстанції, а також копія позовної заяви із додатками, про що свідчать довідки про доставку електронних листів до електронного кабінету відповідача в системі «Електронний суд».

Враховуючи відсутність обґрунтування неможливості подання доказів до суду першої інстанції, суд не приймає подані відповідачем до суду апеляційної інстанції докази.

Крім того, суд зауважує, що у будь-якому випадку доводи відповідача про необхідність обрахунку розміру додаткової винагороди з прив`язкою до відпрацьованих годин за добу не відповідають правовому висновку, викладеному Верховним Судом та Великою Палатою Верховного Суду в справі № 260/3564/22, який має враховуватися судами відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Також є цілком незмістовними посилання відповідача на роз`яснення Міністерства юстиції України, адже такі роз`яснення не є частиною національного законодавства та не можуть змінювати норми актів Кабінету Міністрів України.

На думку апелянта, норми постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 стосовно виплати особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн щомісячно в період з березня по травень 2022 року суперечать приписам Бюджетного кодексу України та Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», адже виплата додаткової винагороди можлива лише за наявності бюджетних асигнувань на такі цілі, які у відповідача були відсутні, а взяття зобов`язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань є порушенням бюджетного законодавства.

Суд таку позицію апелянта визнає неприйнятною, та зазначає, що відмова відповідача у виплаті такої винагороди з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах.

Також апелянт вважає, що висновки Верховного Суду в зразковій справі №260/3564/22 не є застосовними до спірних правовідносин, адже ця зразкова справи стосувалась виплати додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони.

Суд звертає увагу, що судом першої інстанції не визнана ця справи типовою, а при розгляді цієї справи застосовані висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, викладені у судових рішеннях в справі №260/3564/22, на виконання частини п`ятої статті 242 КАС України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд вказує, що викладений Верховним Судом в справі №260/3564/22 висновок є універсальним з питання, зокрема, розміру додаткової винагороди, який залежить від пропорційності відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця, тому є застосовним до спірних правовідносин.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року в справі № 160/3195/23 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року в справі № 160/3195/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 06 листопада 2024 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 06 листопада 2024 року.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов