Постанова

від 04.11.2024 по справі 320/3821/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/3821/20 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Сорочка Є.О.,

Чаку Є.В.,

при секретарі Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2021 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Головне управління ДПС у Київській області звернулось з касаційною скаргою.

Постановою Верховного Суду від 21 червня 2023 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задоволено. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2021 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління ДПС у Київській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВК «Техімпекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційні системи прогресу» (далі також ТОВ «Інноваційні системи прогресу») за період з 01 березня 2019 року по 31 березня 2019 року, за результатами якої складено акт від 23 грудня 2019 року №352/10-36-05-12/32499006.

Відповідно до висновків названого акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення платником пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі також ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 4 944 152, 00 грн та завищено від`ємне значення з податку на додану вартість за березень 2019 року на суму 780 296, 00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, податковий орган посилався на відсутність у контрагента позивача достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності; розриви у ланцюгах постачання контрагентів ТОВ «Інноваційні системи прогресу», а саме відсутність документального підтвердження придбання, виготовлення товарів контрагентами, що в подальшому реалізовані позивачу.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 03 лютого 2020 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0002570512, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 7 416 228, 00 грн з яких за податковим зобов`язанням - 4 944 152, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 472 076, 00 грн;

- №0002580512, яким платнику зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2019 року на 780 296, 00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку та рішенням Державної податкової служби України від 23 квітня 2020 року №14191/6/99-00-08-05-02-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Позивач, не погоджуючись із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.14.1.181 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198ПК).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Судом першої інстанції було встановлено, що 06 листопада 2018 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Інноваційні системи прогресу» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №09/2019 (а.с. 146-148 т. 2), за умовами якого продавець зобов`язується у встановлений договором термін поставити покупцеві комплект запасних частин та деталей до самохідної техніки (далі - товар), у кількості та за цінами, зазначеними у Договорі, а покупець - прийняти і оплатити товар.

На підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору позивачем додано до матеріалів справи копії первинних документів, зокрема, належним чином складені та скріплені печатками та підписами сторін видаткові накладні за березень 2019 року (а.с. 214 т. 2 - а.с. 143 т. 4).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач розрахувався з ТОВ «Інноваційні системи прогресу» за отриманий товар, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, в яких у графі призначення платежу зазначено «… оплата за комплектуючі та запчастини згідно договору №09/2019 від 06.11.2018 року» (т.І, а.с.121 -129, т.ІІ., а.с.76-77).

Судом першої інстанції було встановлено, що постачальник - ТОВ «Іноваційні системи прогресу» було передано покупцю - ТОВ «НВК «Техімпекс» товар - комплект запасних частин та деталей самохідної техніки згідно із переліком, що відображено у відповідних Актах приймання-передачі товару (т.ІІ, а.с.78- 145).

Факт здійснення повної оплати за придбаний товар з урахуванням умов договору №09/2019 від 06 листопада 2018 року про терміни розрахунків підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень з відмітками банку про проведення, у призначенні яких відображено, що оплата здійснюється за комплектуючі та запчастини (а.с. 121-129 т. 1, а.с. 76-77 т. 2).

Згадані Акти приймання-передачі товару підписані представниками обох сторін, зокрема директором ТОВ «НВК «Техімпекс» - ОСОБА_3 та директором ТОВ «Інноваційні системи прогресу» - ОСОБА_1 та засвідчені печатками товариств відповідно.

Так, згідно відомостей Наказу №01/18 ТОВ «Інформаційні системи прогресу» від 24.05.2018 року ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків директора ТОВ «Інноваційні системи прогресу» з 24.05.2018 року.

За результатами проведення відповідних господарських операцій з придбання товару (за першою подією - отримання товару), ТОВ «Інноваційні системи прогресу» виписало на адресу позивача податкові накладні: №9 від 21 березня 2019 року на суму 3 647 520,00 грн (у т. ч. ПДВ 607 920, 00 грн); №10 від 21 березня 2019 року на суму 3 886 800,00 грн (у т. ч. ПДВ 647 800, 00 грн); №11 від 21 березня 2019 року на суму 3 900 000, 00 грн (у т. ч. ПДВ 650 000,00 грн); №12 від 21 березня 2019 року на суму 4 423 200,00 грн (у т. ч. ПДВ 737 200, 00 грн); №13 від 18 березня 2019 року на суму 4 116 000,00 грн (у т. ч. ПДВ 686 000,00 грн); №14 від 18 березня 2019 року на суму 5 113 200,00 грн (у т. ч. ПДВ 852 200,00 грн); №15 від 20 березня 2019 року на суму 4 656 768,00 грн (у т. ч. ПДВ 776 128,00 грн); №16 від 25 березня 2019 року на суму 4 603 200,00 грн (у т. ч. ПДВ 767 200,00 грн); №25 від 31 березня 2019 року на суму 2 253 278,04 грн (у т. ч. ПДВ 375 546, 34 грн); №26 від 31 березня 2019 року на суму 2 748 633,60 грн (у т. ч. ПДВ 458 105,60 грн. (а. с. 110-120 т. 1).

При вирішенні адміністративної справи №809/1337/17 в постанові від 04 вересня 2018 року Верховним Судом сформовану обов`язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно пункту 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце між позивачем та його контрагентом, до матеріалів справи долучено наступні документи: договір купівлі-продажу, видаткові накладні, платіжні доручення, акти приймання-передачі товару, податкові накладні.

Зазначені документи, в силу вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов`язкові реквізити.

Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Під час перегляду даної справи в суді касаційної інстанції Верховний Суд не встановив невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства.

Натомість, Верховний Суд, зокрема, зазначив: «суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки обставинам справи щодо фактичного здійснення господарських операцій із придбання позивачем у ТОВ «Інноваційні системи прогресу» товару (комплект запасних частин та деталей до самохідної техніки), а саме: не з`ясували, яким чином здійснювалося транспортування товару, прийняття за кількістю та якістю; не встановили, які транспортні засоби були залучені до поставки придбаного товару та яким чином здійснювалося транспортування з урахуванням специфіки придбаного товару, його габаритів та обсягів; не дослідили питання оприбуткування, відвантаження, розвантаження та зберігання поставленого товару; не перевірили обґрунтованість господарської мети та економічної доцільності при укладанні позивачем договору поставки саме з ТОВ «Інноваційні системи прогресу».

Судами також не з`ясовано, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованим постачальником у перевіреному періоді, хто персонально брав у цьому участь із урахуванням того, що вказані обставини входять до предмета доказування в даній справі та мають істотне значення для вирішення питання щодо права позивача на формування даних податкового обліку за розглядуваним правочином».

Відповідно до розділу IV «поставка товарів» договору купівлі-продажу від 06 листопада 2018 року №09/2019, укладеного між позивачем та його контрагентом, місце поставки товару - склад покупця; доставка товару здійснюється автомобільним або іншим транспортом за рахунок продавця; всі витрати та ризики, пов`язані зі здійсненням поставки товару несе продавець; право власності на товар та всі ризики переходять від продавця до покупця в момент передачі товару; факт отримання товару підтверджується підписом особи, що здійснює придбання товару, на видатковій накладній або актів приймання-передачі товарів, складеній продавцем, де обов`язково зазначаються найменування, кількість товару, одиниця виміру, ціна одиниці виміру та загальна вартість поставленої партії товару.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що належним чином оформлені видаткові накладні та акти приймання-передачі товару підтверджують факт постачання ТОВ «Інноваційні системи прогресу» товарів позивачеві.

Складання будь-яких інших документів, що підтверджують поставку товару, не передбачено умовами договору від 06 листопада 2018 року №09/2019.

Більше того, ТОВ «НВК «ТЕХІМПЕКС» надало докази, які свідчать, що товар у ТОВ «Інноваційні системи прогресу» придбаний з метою використання його у власній господарській діяльності, а як наслідок - отримання економічної вигоди.

ТОВ «НВК «Техімпекс» є приватною компанією військово-промислового комплексу України, основним видом діяльності якої є реалізація, ремонт, модернізація та утилізація військової техніки та військової зброї на підставі Ліцензії Міністерства промислової політики України №579595, серія АГ від 06 липня 2011 року (безстрокова), тому даний товар було придбано з метою його використання, як комплектуючих деталей, у капітальному і поточному ремонті та модернізації військової техніки (бойової, автомобільної) та агрегатів до неї.

Судом першої інстанції було встановлено, а відповідачем не спростовано, що придбаний товар було використано (застосовано), як комплектуючі деталі, при виконанні Державних оборонних замовлень з капітального і поточного ремонту і модернізації військової техніки та агрегатів до неї за державними контрактами, а саме:

-модернізації бронетранспортера БТР-70 до виду БТР-70Т з проведенням робіт з капітального ремонту за контрактом 19-20 від 18 травня 2020 року;

-модернізації БТР-70Т за контрактом 57/2019 від 01 листопада 2019 року;

-капітального ремонту моста до БТР-80 за контрактом 342/3/5/19/25 від 21 серпня 2019 року;

-капітального ремонту колісного редуктора до БТР-80 за контрактом 342/3/5/19/24 від 21 серпня 2019 року;

-капітального ремонту БТР-80 за договором 342/3/5/19/25 від 21.08.19;

-капітального ремонту БРЕМ-Ч за державним контрактом 342/3/5/18/80 від 29 грудня 2018 року;

-виготовлення БРДМ-2Т за контрактом 25-19 від 19 грудня 2019 року;

-капітального ремонту БРДМ-2 з доведенням до виду БРДМ-2Т за Державним контрактом №342/3/5/18/79 від 29 грудня 2019 року.

Наведене підтверджується відповідними калькуляціями та розрахунками (т.ІV, а.с.144-248; т.V, а.с.1-248; т. VІ, а.с.1-250, т. VІІ, а.с1-249; т.VІІІ, а.с.1-250, т.ІХ, а.с.1-130):

Отже, ТОВ «НВК «Техімпекс» надало всі необхідні належні та допустимі докази придбання товарів з метою використання їх у власній господарській діяльності.

Такі докази підтверджують, що господарська операція між ним і ТОВ «Інноваційні системи прогресу» є реальною, відповідає дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що вибір контрагента відбувався шляхом моніторингу ринку, пошуку відповідного товару, перевірки контрагентів та укладання відповідних договорів.

Сам по собі факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість, контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. Це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

До того ж, в ході розгляду цієї справи судами не було встановлено ознак недобросовісності позивача, як і в запереченнях відповідача проти заявлених позовних вимог та доводів позивача не наведено жодних доказів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи фактів узгодженості його дій з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або ж його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань.

В постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Отже, наявність ухвали Святошинського районного суду від 25 червня 2021 року у справі №759/12359/21 про закриття провадження щодо директора ТОВ «МІНКОР СЕРВІС» ОСОБА_2 (контрагента постачальника позивача ТОВ «Інноваційні системи прогресу») з нереабілітуючих підстав не свідчить про нереальність спірної господарської операції між позивачем та його контрагентом.

Відповідач не посилається на жоден вирок щодо посадових осіб контрагента позивача за спірними у цій справі операціями, який би був ухвалений у межах кримінального провадження за обвинуваченням за статтею 205 КК України.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання податкових повідомлень-рішень від 03 лютого 2020 року №0002570512 та №0002580512 протиправними та їх скасування.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Крім того, апеляційний суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Сорочко Є.О.

Чаку Є.В.

Повний текст виготовлено: 05 листопада 2024 року.