Постанова

від 05.11.2024 по справі 640/2966/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/2966/19 Головуючий у 1 інстанції: Мамедова Ю.Т.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Кузьмишиної О.М.

За участю секретаря Заміхановської Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртранснафта» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Укртранснафта» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправною бездіяльності,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Акціонерне товариство «Укртранснафта» (далі - АТ «Укртранснафта») звернувся до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправною бездіяльності.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо незарахування помилково сплачених коштів у сумі 409786342,43 грн. (чотириста дев`ять мільйонів сімсот вісімдесят шість тисяч триста сорок дві гривні сорок три копійки) в рахунок сплати поточних грошових зобов`язань позивача з податку на прибуток приватних підприємств (КБК 11021000). Зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби провести зарахування помилково сплачених коштів у сумі 409786342,43 грн. (чотириста дев`ять мільйонів сімсот вісімдесят шість тисяч триста сорок дві гривні сорок три копійки) в рахунок сплати поточних грошових зобов`язань позивача з податку на прибуток приватних підприємств (КБК 11021000).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби України залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2019 року - без змін (головуючий суддя Епель О.В.).

До Окружного адміністративного суду міста Києва від Акціонерного товариства «Укртранснафта» надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій просило:

- встановити судовий контроль за виконанням Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2019 року, яке набрало законної сили 10 листопада 2020 року;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків подати звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2019 року у справі № 640/2966/19 протягом 10 (десяти) календарних днів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Укртранснафта» про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі №640/2966/19.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач - Акціонерне товариство «Укртранснафта» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову, якою встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

08 січня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

12 січня 2024 року до суду апеляційної інстанції від Акціонерного товариства «Укртранснафта» надійшла відповідь на відзиві на апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відмовляючи у встановленні судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи, це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Судом першої інстанції зазначено, що 27 серпня 2021 року Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковським Т.О., на підставі заяви АТ «Укртранснафта» від 20 серпня 2021 року № 04-03/11/3763-21 та виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2021 року у справі № 640/2966/19, було відкрито виконавче провадження за № ВП НОМЕР_1.

При цьому, суд першої інстанції звернув увагу на те, що державним виконавцем було винесено дві постанови про накладення на Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків штрафів за невиконання без поважних причин рішення суду, а також, направлено до Шевченківського управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

На переконання суду першої інстанції, наразі позивачем використано всі процесуальні можливості для звернення рішення суду до виконання. В той же час, вчинені як позивачем, так і державним виконавцем дії, бажаного та очікуваного, тобто, позитивного для позивача результату не дали, у зв`язку з чим, державним виконавцем було ініційоване досудове розслідування за фактом невиконання судового рішення. Враховуючи, що за фактом невиконання відповідачем судового рішення Шевченківським УП ГУ НП у м. Києві розпочато досудове розслідування, з`ясування даних обставин не входить до компетенції Окружного адміністративного суду міста Києва.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що судовий контроль не встановлювався при ухваленні рішення від 13 листопада 2019 року судом першої інстанції та постанови від 10 листопада 2020 року судом апеляційної інстанції у справі №640/2966/19.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами статей 129 та 129-1 Конституції України, обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Нормами ч.ч. 2-3 ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Також, статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Конституційний Суд України вказав, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі ОСОБА_1 проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Колегія суддів зазначає, що з метою забезпечення виконання судового рішення, статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання свої зобов`язань у межах відповідної справи.

При цьому, як зазначив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 340/962/19, клопотання про встановлення судового контролю може бути подано й задоволено судом вже після ухвалення рішення у справі. Отже, позивача не позбавлено можливості звернутися із клопотанням про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі, у разі існування ризику його невиконання.

Щодо посилання суду першої інстанції на те, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи, це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів зазначає наступне.

Так, інститут виконавчого провадження та інститут судового контролю є двома різними засобами забезпечення реалізації права особи на виконання судового рішення, ухваленого на її користь, які вживаються різними суб`єктами владних повноважень (органами ДВС чи приватними виконавцями та судами), в різному порядку та регламентуються різними законодавчими актами (у даному випадку, КАС України та Законом України «Про виконавче провадження»).

Таким чином, АТ «Укртранснафта» вправі звертатися до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в порядку статті 382 КАС України, оскільки, такий порядок є самостійним способом спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Враховуючи вищезазначене, вирішуючи питання про встановлення судового контролю, суд першої інстанції повинен був надати оцінку доводам заявника та перевірити, чи виконує відповідач належним чином рішення суду.

Однак, такої оцінки вищевказаним обставинам при винесенні оскаржуваної ухвали про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення судом першої інстанції надано не було.

Наведене свідчить про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню.

В апеляційній скарзі АТ «Укртранснафта» просить суд апеляційної інстанції встановити судовий контроль за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2019 року.

За змістом частини 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, саме суд, який ухвалив судове рішення, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2022 року слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 382 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртранснафта» задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2022 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Кузьмишина О.М.

Повний текст постанови виготовлено 06.11.2024 р.