Постанова

від 06.11.2024 по справі 560/6822/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/6822/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

06 листопада 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Залімського І. Г. Кузьмишина В.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" до Хмельницької митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2024 року Приватне акціонерне товариство "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН'' звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило:

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 07.11.2023 року UA400000/2023/000281/2, яке винесене Хмельницькою митницею, як відокремленим підрозділом Державної митної служби України.

-визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.11.2023 UA400030/2023/000122, яка винесена Хмельницькою митницею, як відокремленим підрозділом Державної митної служби України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що твердження митного органу, зазначені в рішенні про коригування митної вартості товарів та картці відмови в митному оформленні товарів повністю не відповідають фактичним обставинам справи, не надають права митному органу застосувати другорядний метод митного оформлення - за ціною ідентичного товару та не відповідають вимогам Митного кодексу України.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів від 07.11.2023 року UA400000/2023/000281/2, винесене Хмельницькою митницею.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.11.2023 UA400030/2023/000122, яка винесена Хмельницькою митницею.

Стягнуто на користь приватного акціонерного товариства "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" судові витрати в розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом встановлено, що 01 квітня 2022 року між приватним акціонерним товариством "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" (надалі - позивач/Покупець) та Geberit Produktions GmbH (надалі - Продавець) було укладено договір поставки №104 (надалі - Договір/Контракт), предметом якого була поставка позивачу товару (надалі - Товар), зазначеного в комерційних рахунках (та/або інвойсах) (п. 1.1. Контракту) та на підставі окремих замовлень Покупця (п. 4.1. Контракту).

На виконання Контракту на адресу Покупця у листопаді 2023 року було направлено наступний Товар:

- відповідно до інвойсу №4300443996 від 03.11.2023, сформованого на підставі замовлення Покупця № БФ000002514 від 29.08.2023 року Покупцю був направлений Товар: змивна клавіша Geberit Delta 01 для подвійного змиву (артикул 115.1Q7.21.1) за ціною 10.07 евро за одиницю (672 штуки), надалі - Товар 1, інсталяція з бачком прихованого монтажу Duofix-Basic, (артикул 895.125.00.0) за ціною 59,60 евро за одиницю (672 штуки) - Товар 2.

З метою митного оформлення Товару 1 за Замовленнями Покупця № БФ000002514 від 29.08.2023, позивачем була заповнена та подана до Хмельницької митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (далі - Хмельницька митниця/Митний орган) митна декларація 23UA400030004212U7 від 07.11.2023, в якій, Товар був задекларований у митний режим "імпорт".

При проведенні процедур митного оформлення Хмельницька митниця винесла рішення, про коригування митної вартості товарів від 07.11.2023 року №ПА400000/2023/000281/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.11.2023 UA400030/2023/000122 у відношенні Товару 1, а саме змивної клавіші Geberit Delta 01 для подвійного змиву (артикул 115.107.21.1) збільшивши вартість за одиницю до 17,85 євро/шт.

В рішенні про коригування зазначено наступне:

"Документи, подані згідно ч. 2, ч. З та ч.4 cm. 53 МКУ містять розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості:

- документи, подані для підтвердження заявленої митної вартості товарів не містять всіх відомостей щодо числового значення складових митної вартості товару, визначених частиною 10 статті 58 МК України, числових значень митної вартості, в тому числі: комісійної (брокерської) винагороди, витрат на навантаження, витрат на транспортування зі Швейцарії до Німеччини, що також підтверджується розрахунком ціни та страхування вантажу, передбаченого договором перевезення. Також до митної вартості не додано комісійну винагороду експедитора, визначену рахунком на перевезення, оскільки експедиційні послуги надаються на протязі всього маршруту перевезення.

Також відповідно до документів, що містять відомості про вартість перевезення транспортні витрати місця відвантаження до кордону України як такі, що відповідно до статті 58 МКУ включаються до митної вартості товару, становлять 71,45 грн/км та від місця перетину кордону України до м. Славута, які такі що відповідно до цієї ж статті не мають додаватись, становлять 76,45 грн/км. Таким чином, витрати на транспортування до митного кордону нижчі, ніж витрати на транспортування після ввезення, що ставить під сумнів достовірність включення складових митної вартості товарів таких як транспортування тощо.

У митного органу наявні обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем та покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, оскільки митні оформлення ідентичних артикулів, що поставляються згідно контракту, укладеного з виробником товару здійснюються зі ціною 17,85 євро/шт. При цьому, товари, що переміщуються згідно даної МД згідно посередницького контракту за рівнем ціни 10,07 євро/шт.".

Також Митний орган зазначив, "що з огляду на вищевикладене, відповідно до ч.3 та ч. 4 статті 53 МКУ для підтвердження числового значення митної вартості товарів необхідно надати такі додаткові документи на товари:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені експертними організаціями;

7) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосується відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) на території України;

8) довідкову інформацію щодо вартості у країні - експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.".

У відповідь позивачем були надані пояснення №1409/01-18 від 07.11.2023 та додана копія платіжної інструкції №193 від 10.10.2023 по оплаті ідентичного товару.

В подальшому позивач скористався процедурою випуску у вільний обіг товару, передбаченою ч. 7 статті 55 МК України, оформивши митну декларацію 23UA400030004220U3 від 08.11.2023

Вважаючи рішення, прийняті відповідачем, протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що надані декларантом документи виключали обґрунтовані сумніви Митного органу в правильності зазначеної митної вартості товарів. Документи, які подані під час митного оформлення містили конкретні числові значення щодо ціни, яка була сплачена за товар, що ввозився на територію України в режимі імпорту. Тому, митним органом неправомірно, без достатніх на це підстав прийнято рішення про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товару.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем разом із митною декларацією були надані достатні документи для митного оформлення товару, які містили повну інформацію для підтвердження достовірності задекларованої митної вартості товару.

Таким чином, враховуючи викладене, суд констатує, що відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах таких розбіжностей, які б давали митному органу право коригувати задекларовану митну вартість із застосуванням другорядного методу.

Зазначене, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару, а відтак вказує на протиправність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що митний орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Митним кодексом України та чинним законодавством України.

Апелянт зауважує, що декларант, знаючи що продавець та покупець є пов`язаними особами, під час подання митної декларації, не надав доказів того, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем не вплинув на заявлену декларантом митну вартість оцінюваних товарів.

При цьому, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів за МД від 07.11.2023 № 23UA400030004217U7 у митного органу виникли сумніви щодо "дійсної вартості" та у правильності визначення митної вартості товару №1, оскільки митні оформлення ідентичних артикулів, що поставляються згідно контракту, укладеного з виробником товару здійснюються за ціною від 17,85 євро/шт. При цьому, товари що переміщуються згідно даної МД згідно посередницького контракту за рівнем ціни 10,07 євро/шт., що в свою чергу передбачає наявність комісійної (брокерської) винагороди посередника.

Також в результаті опрацювання документів, поданих згідно ч.2 та ч.З ст. 53 МКУ виявлено розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості та ознаки відсутності окремих складових митної вартості товару.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав на правильність висновків суду першої інстанції та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За змістом ст.ст. 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

У ч. 2 ст. 52 МК України зазначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частиною 1 ст. 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 3 ст. 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням ч. 4 вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті забороняється (ч. 5 ст. 53 МК України).

Частиною 1 ст. 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 12.03.2019 у справі № 820/8016/15 та від 26.11.2019 у справі № 821/107/16.

Статтею 57 МК України унормовано, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.

Частинами 2 та 3 ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

За приписами ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Так, в обґрунтування вибору правомірності прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів митним органом зазначено, що документи подані згідно з частиною другою та третьою статті 53 Митного кодексу України містять розбіжності не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема:

- відсутні окремі документи, наявність яких підтверджується іншими товаросупровідними документами, а саме додаток до договору GKP-LG-17-05-21;

- документи містять розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів в частині націнки зазначеної в листі відправника та калькуляції собівартості;

- документи, подані для підтвердження, заявленої митної вартості не містять всіх відомостей щодо числового значення складових митної вартості товару, визначених частиною десятою статті 58 Митного кодексу України, в тому числі комісійної (брокерської) винагороди, витрат на навантаження, витрат на транспортування зі Швейцарії до Німеччини, що також підтверджується розрахунком ціни та страхування вантажу передбаченого договором перевезення". Також до митної вартості не додано комісійну винагороду експедитора, визначену рахунком на перевезення, оскільки експедиційні послуги надаються протягом всього маршруту перевезення;

- у митного органу наявні обґрунтовані підстави вважати, що існуючий зв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість товару №1, оскільки митні оформлення ідентичних артикулів, що поставляються згідно контракту, укладеного, з виробником товару здійснюються за ціною 17,85 Євро/шт. При цьому, товари, що переміщуються згідно посередницького контракту за рівнем ціни 10,07 Євро/шт.

Стосовно вказаних доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Так, при митному оформленні позивач подав наступні документи:

1) митна декларація, в якій митній наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного-договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів та надані документи, що підтверджують зазначене;

2) контракт поставки товарів від 01.04.2022 №104 та замовлення на поставку товарів Покупця №БФ000002514 від 29.08.2023;

3) інвойс №4300443996 від 03.11.2023, який на дату митного оформлення не був оплачений. В подальшому, позивач надав відповідачу платіжну інструкцію №193 від 10.10.2023 по оплаті за цим же Контрактом попередньої поставки ідентичного товару за ціною визначеною без коригування митного органу;

4) договір на перевезення №09/10/23 від 09.10.2023, укладений між ПрАТ "ГЕБЕВІТ КЕРАМІК ПРОДАШКН" та Приватним підприємством "ЛУГУКРТРАНС" з замовлення на перевезення №2710 від 27.10.2023, рахунок на оплату №592 від 07.11.2023.

Оскільки товар який ввозився на митну територію України не підлягає ліцензуванню - така ліцензія відсутня та не надавалась.

Оскільки страхування товару не здійснювалося і не було обов`язку у сторін Контракту №104 від 01.04.2022 здійснити таке страхування, відповідні документи відсутні та не надавались.

Також, позивач скористався своїм правом, передбаченим частиною шостою статті 53 Митного кодексу України і за власним бажанням надав відповідачу додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним вартості товару, такі як:

- копія експортної митної декларації країни відправлення MRN 23DE940419505661В3 від 03.11.2023;

- розрахунок ціни (калькуляцію) 115.107.21.1 до інвойсу №4300443996 від 03.11.2023;

- міжнародну товарно-транспортну накладну - (CMR) від 05.06.2023 до інвойсу №4300443996 від 03.11.2023;

- пакувальний лист №601957550 від 03.11.2023;

- лист - пояснення від 13.04.2023;

- лист - повідомлення від 22.05.2023.

Тобто, митному органу надані документи, які підтверджують факт і вартість витрат.

Щодо доводів відповідача про те, що товар поставляється, згідно посередницького договору та у позивача існує обов`язок підтвердити транспортні витрати від Виробника товару (Швейцарія) до Продавця товару (Німеччина), який є продавцем для позивача згідно договору поставки №104 від 01.04.2022 та ці витрати відсутні в розрахунку ціни №115.107.21.1 до Інвойсу №4300442257 від 13.07.2023, необхідно врахувати, що позивач отримує товар згідно договору поставки №104 від 01.04.2022, який надавався для митного оформлення та не є посередницьким договором, а тому не може передбачати брокерську (комісійну) винагороду посередника. При митному оформленні позивач для договору поставки №104 від 01.04.2022 використав кодування 4100 (розшифрування в митній декларації до графи 44). Продавцем товару виступає компанія Geberit Produktions GmbH, яка є продавцем товару згідно вищезазначеного контракту та яка зазначена в розшифруванні до графи 2 Митної декларації.

Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 "Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій" під кодом 4100 зазначається, що зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів.

Отже, вищезазначене кодування зазначається саме тоді, коли застосовується договір купівлі-продажу товарів та не має місця застосування посередницьких договорів.

Таким чином, твердження відповідача, про необхідність підтверджувати взаємовідносини саме з виробником товару не відповідають вимогам законодавства.

Щодо підтвердження витрат на навантаження та транспортування від Швейцарії до Німеччини то суд враховує доводи позивача щодо того, що згідно з умовами договору поставки від 01.04.2022 №104 (пункт 4.1.) та інвойсу №4300443996 від 03.11.2023 зазначена умова поставки FCA Пфуллендорф Німеччина (Інкотермс 2020). Згідно умов FCA (Інкотермс 2020). Поставка вважається здійсненою, коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий Покупцем, якщо названі місцем є площі продавця. Тобто витрати на навантаження відносяться на рахунок Продавця та включаються в ціну товару, який поставляється на умовах FCA (Інкотермс 2020). Тому, вимоги Митного органу надати підтвердження транспортування від Швейцарії до Німеччини не відповідають вищенаведеним умовам поставки, в яких чітко зазначено місце поставки - Пфуллендорф (Німеччина).

Під час митного оформлення позивач подав усі визначені статтею 53 Митного кодексу України документи, перелік яких є вичерпним, що підтверджують заявлену ним митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Отже, митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Тому суд доходить висновку, що позивач при подачі документів надав всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Разом з тим, відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що свідчить про порушення відповідачем вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Хмельницької митниці залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Моніч Б.С. Судді Залімський І. Г. Кузьмишин В.М.