Постанова

від 06.11.2024 по справі 560/5736/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/5736/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

06 листопада 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Кузьмишина В.М. Залімського І. Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В травні 2024 року Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося до суду з позовом до державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп", в якому з врахуванням уточненої позовної заяви просило стягнути кошти у рахунок погашення податкового боргу в розмірі 2441665,66 грн з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить відповідачу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем рахується заборгованість у сумі 2441665,66 грн, що утворилася внаслідок несплати в установлені законодавством строки узгоджених сум грошових зобов`язань. Відповідачу було виставлено податкову вимогу форми "Ю" №97874-57 від 23.09.2020, проте вжиті заходи не призвели до добровільного погашення відповідачем заборгованості.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" кошти у рахунок погашення податкового боргу у розмірі 2441665 (два мільйони чотириста сорок одна тисяча шістсот шістдесят п`ять) грн 66 коп. з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що йому належить.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

За відповідачем рахується заборгованість у сумі 2441665,66 грн, яка утворилась:

- по податку на прибуток в загальній сумі 136 246,00 грн;

- рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини НОМЕР_1 в загальній сумі 29171,94 грн;

- рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини НОМЕР_2 в загальній сумі 33478,15 грн;

- рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини НОМЕР_2 в загальній сумі 44789,31 грн;

- рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини НОМЕР_3 в загальній сумі 402773,26 грн;

- рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини НОМЕР_4 в загальній сумі 65486,43 грн;

- рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини НОМЕР_5 в загальній сумі 33802,16 грн;

- рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини НОМЕР_6 в загальній сумі 60,26 грн;

- рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини НОМЕР_3 в загальній сумі 69613,28 грн;

- рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини НОМЕР_2 в загальній сумі 16545,73 грн;

- рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини НОМЕР_7 в загальній сумі 7807,93 грн;

- рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини НОМЕР_4 в загальній сумі 119248,53 грн;

- рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини НОМЕР_8 в загальній сумі 11306,78 грн;

- рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини НОМЕР_1 в загальній сумі 7940,15 грн;

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості НОМЕР_2 в загальній сумі 8428,95 грн;

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості НОМЕР_3 в загальній сумі 13893,69 грн;

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості НОМЕР_2 в загальній сумі 21061,87 грн;

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості НОМЕР_5 в загальній сумі 79700,10 грн;

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості НОМЕР_9 в загальній сумі 277056,49 грн;

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості НОМЕР_3 в загальній сумі 3553,52 грн;

- земельний податок з юридичних осіб UA68060190000075749 в загальній сумі 55653,27 грн;

- земельний податок з юридичних осіб UA68060330000029010 в загальній сумі 2286,00 грн;

- земельний податок з юридичних осіб UA68060090000093924 в загальній сумі 38935,37 грн;

- земельний податок з юридичних осіб UA68060310000022172 в загальній сумі 79905,59 грн;

- земельний податок з юридичних осіб UA68060110000046608 в загальній сумі 52711,37 грн;

- земельний податок з юридичних осіб UA68020110000071202 в загальній сумі 777513,02 грн;

- частина чистого прибутку в загальній сумі 52696,51 грн.

Вказана заборгованість підтверджується податковими деклараціями, податковими повідомленнями - рішеннями, розрахунком суми позовних вимог, витягами з інтегрованих карток платника податку по кожному з означених вище податків.

Позивачем було сформовано податкову вимогу форми "Ю" № 97874-57 від 23 вересня 2020 року, яка була надіслана на адресу відповідача засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення та вручена останньому 20.11.2020.

Оскільки податковий борг відповідач добровільно не сплатив, позивач звернувся до суду з цим позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач у встановлений законом строк не сплатив суму узгодженого податкового зобов`язання, позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивачем порушено порядок стягнення податкового боргу передбачений ПК України, що є грубим порушенням та є підставою у відмові в задоволенні позовних вимог.

Відповідач вважає, що оскільки податкові вимоги в сумі 2,4 млн на адресу відповідача не направлялися, а питання безперервності податкового боргу судом не досліджувалося, стягнення податкового боргу у зазначеній сумі позивачем є неправомірним.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України на платників податків покладено обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України врегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, передбачених податковим законодавством.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України).

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відтак, статусу податкового боргу набуває лише узгоджена сума грошового (податкового) зобов`язання, не сплачена платником податків у визначений строк.

Відповідно до абзацу першого пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Положенням п. 59.1 ст. 59 ПК України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно п. 59.5. ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Зміст вказаних правових норм свідчить, що законодавець встановлює певні процедури, яких має дотриматись контролюючий орган до звернення до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу - направлення платнику податків податкового повідомлення-рішення (у випадку донарахування податкового зобов`язання контролюючим органом), узгодження суми податкового зобов`язання; направлення податкових вимог.

При цьому, момент узгодження суми податкового зобов`язання законодавець пов`язує або з подачею податкової декларації, або з отриманням платником податків податкового повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов`язання, за винятком випадків оскарження такого податкового повідомлення-рішення.

Аналіз норм законодавства, що регламентує процедуру, яка передує виникненню у податкового органу права на стягнення сум податкового боргу, дає підстави стверджувати про відсутність обов`язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу.

Відповідно до підпункту 19-1.1.22, підпункту 19-1.1.45 пункту 19-1 статті 19 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та / або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів; звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 87.2. статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

За правилами п. 87.11 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно з пунктами 95.1 - 95.3 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Положеннями пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Наведені положення законодавства дають підстави для висновку, що юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов`язує реалізацію права контролюючого органу на примусове стягнення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення до суду, є дотримання таких умов: надіслання платнику податкової вимоги рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи вручення її особисто платнику або його законному чи уповноваженому представникові та сплив строку у 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Усталеною є практика Верховного Суду (зокрема, але не виключно постанови від 19.02.2019 (справа №807/495/17), від 03.02.2022 (справа №560/4343/19), від 14.02.2022 (справа №826/9711/17)), що предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, зокрема: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення податкового боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати (несплати) податкового боргу в добровільному порядку; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в порядку, встановлених ПК України.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання вимог статті 59 Податкового кодексу України позивачем надіслана податкова вимога форми "Ю" від 23.09.2020 року № 97874-57 на адресу відповідача, яка вручена 20.11.2020.

Доказів оскарження відповідачем зазначеної податкової вимоги, а також доказів сплати ним податкового боргу суду не надано, та про ці обставини не зазначає відповідач.

Водночас матеріалами справи підтверджується наявність безперервної заборгованості, а саме податковими деклараціями, податковими повідомленнями - рішеннями, розрахунком суми позовних вимог, у якому вказано звітні періоди та документи, якими визначено суму податкових зобов`язань, а також витягами з інтегрованих карток платника податку по кожному з означених вище податків.

Таким чином, податковим органом підтверджено обставини безперервності податкового боргу у відповідача впродовж періоду часу з виникнення податкового боргу, стосовно суми якого була направлена податкова вимога, до звернення до суду з даним позовом.

Доводи апеляційної скарги, що податкова вимога, наявна в матеріалах справи, складена на іншу суму, ніж сума позову, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у податкового органу відсутній обов`язок складати нову вимогу з огляду на безперервність податкового боргу та його збільшення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач довів позовні вимоги, оскільки відповідачем узгоджений податковий борг, який підтверджений матеріалами справи, не сплачений, а заходи по погашенню відповідачем податкового боргу не призвели до його погашення, що підтверджено наданими позивачем доказами, тому наявні підстави для задоволення позову шляхом стягнення суми боргу.

На підставі вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Моніч Б.С. Судді Кузьмишин В.М. Залімський І. Г.