Постанова

від 06.11.2024 по справі 500/153/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 500/153/24 пров. № А/857/13479/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі № 500/153/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рута-Фарм» до Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

суддя у І інстанції Дерех Н.В.,

дата ухвалення рішення 29.04.2024,

місце ухвалення рішення м. Тернопіль,

дата складення повного тексту рішення 29.04.2024,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Рута-Фарм» (далі позивач) звернулося до суду з позовом до Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради (далі апелянт, відповідач), в якому просить визнати рішення Управління містобудування, архітектури та кадастру у Тернопільської міської ради №А3200245224408351958 від 26.09.2023 року про відмову видачі містобудівних умов та обмежень протиправним; зобов`язати Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради видати Товариству з обмеженою відповідальністю фірма «РУТА-ФАРМ» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:05:007:0055 за адресою вул. 15 квітня в м. Тернополі для проектування об`єкта будівництва: «Будівництво торгової будівлі за адресою: вул. 15 квітня в м. Тернополі».

Позов обґрунтований тим, що позивач вважає спірне у даній справі рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Просить врахувати, що відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №289498527 від 10.12.2021 земельна ділянка за кадастровим номером 6110100000:05:007:0055, площею 0,05 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі надана ТОВ фірма «Рута-Фарм» в постійне користування. Вказав, що стосовно даної земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю фірма «Рута-Фарм» було видано Державний акт на право постійного користування землею відповідно до рішення виконавчого комітету міської Ради народних депутатів від 30.09.1998 №1074. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №335. Також звернув увагу суду, що стосовно даної земельної ділянки вже видавалися Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки за адресою: на куті вулиці 15 квітня-проспект Злуки, що були надані рішенням виконавчого комітету міської ради від 18.03.2010 №420. Дані містобудівні умови і обмеження були чинними до 02.12.2012.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі №500/153/24 позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради №А3200245224408351958 від 26.09.2023 про відмову видачі містобудівних умов та обмежень; зобов`язано Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Рута-Фарм» за №18259/23 про видачу містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на земельній ділянці 6110100000:05:007:0055 на об`єкт будівництва «Будівництво торгової будівлі за адресою вул. 15 квітня м.Тернопіль». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Крім того, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління містобудування, архітектури та кадастру у Тернопільської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Рута-Фарм» 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради рішень про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки не приймалося, а видано наказ А3200245224408351958 від 26.09.2023, яким відмовлено позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки відповідно до ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень.

Наказ Управління видано з урахуванням сформованої містобудівної ситуації, відповідно до якої територія, що обмежує земельну ділянку кадастровий номер 6110100000:05:007:0055 відноситься до території озеленення загального користування згідно з Проектною документацією «м. Тернопіль. Схема озеленення міста», затвердженою рішенням Виконавчого комітету від 30.05.2018 №427.

Судом першої інстанції не враховано, що фактична наявність документів, визначених у ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ще не вказує на наявність підстав для надання органом містобудування та архітектури містобудівних умов та обмежень замовнику, оскільки у кожному конкретному випадку фахівці у галузі містобудування повинні дослідити всі обставини та врахувати містобудівну ситуацію у відповідному мікрорайоні.

У цьому конкретному випадку уповноважений вважав, що надане позивачем викопіювання з топографо-геодезичного плану по об`єкту «Будівництво будівлі торгівлі по АДРЕСА_1 » М1:2000 не містить інформації про наявність можливості улаштування під`їзних шляхів до земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:05:007:0055, оскільки на викопіюванні такого масштабу не вказано місць проходження підземних інженерних комунікацій, а вказано тільки повітряні лінії електричних мереж, а фактичні під`їзди до цієї земельної ділянки на момент звернення позивача з заявою відсутні.

Отже позивачем фактично не подано графічного документу з необхідною інформацією для задоволення заяви.

Апелянт просив скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі №500/153/24 та прийняти нове про відмову в задоволенні позову повністю.

Позивач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.09.2023 на адресу відповідача надійшла заява позивача за №18259/23 на видачу містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на земельній ділянці 6110100000:05:007:0055 на об`єкт будівництва «Будівництво торгової будівлі за адресою вул. 15 квітня м.Тернопіль».

До даної заяви позивачем долучено:1) заяву; 2) копію документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою або копію договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М1:2000.

Після цього Управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради прийнято Рішення №А3200245224408351958 від 26.09.2023, яким відмовлено позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки відповідно до частини 4 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень. Також, у Примітці зазначено: згідно сформованої містобудівної ситуації, територія, що обмежує земельну ділянку відноситься до території озеленення загального користування згідно Схеми озеленення міста і організацію під`їзду до проектної земельної ділянки не передбачено.

Крім цього, Управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради прийнято Наказ №864 від 26.09.2023, яким відмовлено ТОВ «Рута-Фарм» у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Будівництво торгової будівлі за адресою місто Тернопіль, вул. 15 квітня» відповідно до п. 1 частини 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Вважаючи протиправною відмову відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи частково заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у спірному рішенні від 26.09.2023 за №А3200245224408351958 відмовлено позивачу відповідно до частини 4 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень.

Разом з цим, відповідачем у спірному рішенні не зазначено конкретної, визначеної законом підстави для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень, а саме, не вказано, які саме документи не були додані позивачем до заяви, та які саме документи останньому необхідно подати.

Отже, на думку суду першої інстанції, таку відмову не можна вважати обґрунтованою та зрозумілою.

З`ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний нею спосіб, суд першої інстанції дійшов висновку, що з огляду на визнання протиправним та скасування спірного у даній справі рішення, порушене право позивача має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 15.09.2023, з урахуванням правової позиції суду в даній справі, у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів керується таким.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Статтею 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачено, що до уповноважених органів містобудування та архітектури належать, зокрема, структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури.

Частинами 2, 3 ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно з положеннями ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

У частині п`ятій цієї статті визначено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності.

Частинами 2-3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

4) витяг із Державного земельного кадастру.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Колегією суддів з`ясовано, що 15.09.2023 ТОВ фірма «Рута-Фарм» звернулося до начальника управління містобудування, архітектури та кадастру із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва за адресою: м. Тернопіль, вул. 15 квітня на земельній ділянці площею 0,05 га з кадастровим номером 6110100000:05:007:0055 на будівництво торгової будівлі за адресою: 15 квітня, Тернопіль, загальна площа земельної ділянки 0,05 га, висота будівлі до 12 м, площа забудови 350м кв.

До заяви додано: заяву, копію документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; викопіювання з топографо-геодезичного плану М1:2000.

Згідно з рішенням від 26.09.2023 на звернення №18259/23 від 15.09.2023 щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки 6110100000:05:007:0055 на об`єкт будівництва «Будівництво будівлі торгівлі по вул. 15 квітня в м. Тернополі» Тернопільська міська рада, Управління містобудування, архітектури та кадастру (34334305) відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки відповідно до ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: неподання визначених частиною 3 цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень. Примітка: згідно сформованої містобудівної ситуації, територія, що обмежує земельну ділянку відноситься до території озеленення загального користування згідно Схеми озеленення міста і організацію під`їзду до проектної земельної ділянки не передбачено.

Доцільно зауважити, що у наказі від 26.09.2023 №864 підставою для відмови в наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва вказано п. 1 ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (наказ не є предметом оскарження ні у суді першої, ні апеляційної інстанцій).

При цьому, в апеляційній скарзі повідомлено й інші підстави, які, як вказує апелянт, не дають можливість надати позивачу містобудівні умови та обмеження.

Зокрема, зазначено, що підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень визначено невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Так, «Схема озеленення міст», затверджена рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 30.05.2018 №427 розроблена на підставі містобудівної документації генерального плану та плану зонування міста Тернополя, з метою формування комплексного озеленення території міста в єдину систему, яка є важливим елементом планувальної структури м. Тернополя та створення комплексної, наскрізної, єдиної зеленої зони м. Тернополя, збереження наявних зелених насаджень міста.

Також зазначено, що уповноважений орган вважав, що надане позивачем викопіювання з топографо-геодезичного плану по об`єкту М1:2000 не містить інформації про наявність можливості улаштування під`їзних шляхів до земельної ділянки, оскільки на викопіюванні такого масштабу не вказано місць проходження підземних інженерних комунікацій, а вказано тільки повітряні лінії електричних мереж, а фактичні під`їзди до цієї земельної ділянки на момент звернення позивача із заявою відсутні. Отже, позивачем фактично не подано графічного документу з необхідною інформацією для задоволення заяви.

У контексті викладеного, слід зазначити, що підставою для відмови у спірному рішенні вказано саме неподання документів, визначених ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності.

Крім того, відповідачем у спірному рішенні не зазначено конкретної, визначеної законом підстави для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень, а саме, не вказано, які саме документи не були додані позивачем до заяви, та які саме документи останньому необхідно подати.

Як вірно вказав суд першої інстанції, у Примітці зазначено: згідно сформованої містобудівної ситуації, територія, що обмежує земельну ділянку відноситься до території озеленення загального користування згідно Схеми озеленення міста і організацію під`їзду до проектної земельної ділянки не передбачено.

Однак, вказані відповідачем у Примітці відомості, у межах у спірних правовідносин не спростовують висновків суду, так як у даному випадку відповідач покликається як на підставу для відмову неподання документів, визначених частиною третьою ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а не виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці чи невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні

Водночас, частиною 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено вичерпний перелік документів на підстав яких уповноваженими органами містобудування та архітектури приймається рішення про надання або відмову у наданні містобудівних умов та обмежень, які все ж подано позивачем 15.09.2023 відповідачу.

Отже, перевіряючи рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірне рішення відповідача є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно зобов`язання відповідача видати позивачу містобудівні умови та обмеження колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Як зазначено у пункті 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 за №15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів також враховує позицію, яка висвітлена в пункті 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження щодо надання містобудівних умов та обмеження забудови чи надання мотивованої відмови у його наданні регламентовано положеннями Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» .

Як, зазначено вище, підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання (абзац четвертий, п`ятий частини четвертої статті 29 Закону №3038-VІ).

Якщо такі підстави відсутні, орган повинен надати наданні містобудівні умови та обмеження забудови. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати містобудівні умови та обмеження забудови або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 року у справі № 804/1469/17, від 14.08.2019 у справі №0640/4434/18, від 12.09.2019 у справі №0640/4248/18.

Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд».

З огляду на викладене, з`ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний нею спосіб, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з огляду на визнання протиправним та скасування спірного у даній справі рішення, порушене право позивача має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 15.09.2023, з урахуванням правової позиції суду в даній справі, а у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а позов таким що підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст. 241, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі №500/153/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк