Постанова

від 06.11.2024 по справі 140/448/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 140/448/24 пров. № А/857/14203/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Димарчук Т.М.), ухвалене у за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в м. Луцьк 06 травня 2024 року у справі №140/448/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сі Сторі» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

11.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сі Сторі» (далі Товариство) звернулось в суд з позовом до Волинської митниці, просило: визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2023/000725/2 від 02.11.2023.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що подані декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Суд першої інстанції вказав, що жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили. Суд першої інстанції зазначив, що визначена у митній декларації №23UA205050071145U0 від 30.10.2023 митна вартість товару у розмірі 1579556,99 грн (еквівалентно 41158,52 Євро) включає вартість товару (39758,5 Євро) і вартість витрат на транспортування товару до кордону України (1400 Євро), та підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом. Суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд першої інстанції вказав, що відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем). Суд першої інстанції також зазначив, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року та в задоволені позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України по МД 23UA205050071145U0 від 30.10.2023, не може бути визнана, адже подані для підтвердження митної вартості документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, не спростовані розбіжності, виявлені митним органом. Скаржник вказує, що заявка на перевезення (договір на перевезення) №726 від 25.10.2023 подана декларантом відповідно до вимог ст.53 МК України, саме для підтвердження складових митної вартості, адже дані, які містять у ньому, є необхідними для перевірки та підтвердження відомостей щодо транспортних витрат, однак належним чином засвідчений переклад заявки на перевезення до митного контролю та оформлення не надано. Скаржник зазначає, що підставою прийняття рішення про коригування митної вартості товару стало виявлення у поданих до митного контролю та оформлення документах розбіжностей, які безпосередньо впливали на можливість визнання заявленої за першим методом митної вартості, а також не усунення в подальшому вказаних розбіжностей декларантом. Скаржник зауважує, що при проведенні консультації декларанту пропонувалося, у разі наявності цінової інформації для застосування методів визначення митної вартості на підставі положень 59-63 МК України, повідомити про це митному органу для розгляду питання про можливість її використання при оцінці імпортованого товару, однак така інформація надана не була.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Сі Сторі» за митною декларацією 23UA205050071145U0 від 30.10.2023 здійснювалось митне оформлення партії товару, що надійшла згідно інвойсу GRE003759 від 23.10.2023, а саме: 1200 кг М`ясо (обрізки) лосося (Salmo Salar), морожене М200 (код УКТЗЕД 0304.99.2100) в картонних коробках по 20 кг; - 2400 кг М`ясо (обрізки) лосося (Salmo Salar), 2-й сорт, морожене М200, (код УКТЗЕД 0304.99.2100) в картонних коробках по 20 кг; - 1620 кг М`ясо (обрізки/тримінг) лосося (Salmo Salar), морожене М200 (код УКТЗЕД 0304.99.2100) в картонних коробках по 20 кг; - 1620,5 кг Шматки лосося (Salmo Salar) заморожені без шкіри М200 (код УКТЗЕД 0304.81.0000) в картонних коробках по 20 кг; - 13356 кг Риба морожена хребти лосося атлантичного (Salmo Salar) з залишками м`яса та плавців, М200, (код УКТЗЕД 0303.13.0000) в картонних коробках по 18 кг., що був поставлений згідно з Контрактом № 19/08/2021 від 19.08.2021, додаткової угоди № 1 від 03.01.2023 укладеного між UAB GRANDBERA (далі Продавець) та ТОВ «Сі Сторі (далі Покупець).

Митна вартість ввезеного товару визначена Товариством за основним методом.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів за митною декларацією 23UA205050071145U0 від 30.10.2023, митним органом встановлено, що документи, які були подані для підтвердження заявленої митної вартості (на думку митного органу) не містили усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містили розбіжності, а саме: - перевізник, зазначений у товарно-транспортній накладній, не відповідає перевізнику, зазначеному у рахунку на оплату транспортних послуг; заявка на перевезення від 25.10.2023 не відповідає вимогам статті 254 Митного кодексу.

На електронні повідомлення митниці декларант Товариства надав повідомлення про надання додаткових пояснень та документів від 02.11.2023 №02.11-01, а також повідомив про подання вичерпного переліку документів на підтвердження заявленої митної вартості ввезених товарів. Декларантом для усунення зазначених митним органом невідповідностей надано офіційний переклад договору-заявки на перевезення №726 від 25.10.2023 на українську мову.

За результатом розгляду поданих до митного оформлення документів, митним органом надано картку відмови у митному оформленні випуску товарів №UA205050/2023/033770. Роз`яснено декларанту вимоги, за яких забезпечується можливість митного оформлення (випуску) товарів - приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 МД у відповідність до Рішення про коригування митної вартості № UA205050/2023/000725/2 від 02.11.2023.

Як зазначено у графі 33 Рішення про коригування митної вартості № UA205050/2023/000725/2 від 02.11.2023 під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, зокрема: - перевізник, зазначений у товаро-транспортній накладній, не відповідає перевізнику, вказаному у рахунку на оплату транспортних послуг; - заявка на перевезення №726 від 25.10.2023 не відповідає вимогам статті 254 Митного кодексу України. До митного оформлення не надано заповнену декларацію митної вартості. Також, переклад договору на перевезення завірено печаткою іноземного перевізника, що ставить під сумнів достовірність документа.

Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, та з урахуванням вимог наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Рівень митної вартості товарів: 1, 2 та 3 - 6,44 Євро/кг, кг за МД №UA209230/2023/80967 від 31.07.2023; 4 - 7,79 Євро/кг, за МД №UA205030/2023/20663 від 30.10.2023; 5 - 1,23 Євро/кг, за МД №UA205030/2023/20663 від 30.10.2023.

Випуск у вільний обіг товару здійснено за МД №23UA205050072000U2 від 03.11.2023 з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України.

Не погоджуючись із рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів, Товариство звернулось з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 1, 2 статі 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа № 804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа № 809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17).

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що під час опрацювання вказаних документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару по МД 23UA205050071145U0 від 30.10.2023 відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР.

Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності: - перевізник, зазначений у товаро-транспортній накладній, не відповідає перевізнику, вказаному у рахунку на оплату транспортних послуг; - заявка на перевезення №726 від 25.10.2023 не відповідає вимогам статті 254 Митного кодексу України.

Відповідно до Договору № 142 від 01.02.2023 на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, укладеному між Timtrans Sp.Z.o.o (далі Перевізник) та ТОВ «СІ Сторі» (далі- Замовник), Замовник зобов`язаний надати Перевізнику транспортну заявку на здійснення міжнародного перевезення вантажу із зазначенням такої інформації: про маршрут, найменування вантажу, вагу та його обсяг (на один автомобіль), митне оформлення, кількість автомобілів, дата і час завантаження, форма відправлення, контактна особа при навантаженні та його телефон, адреса вивантаження, прикордонний перехід, вартість послуг, умови оплати, додаткові умови (абз.1, 2 пункту 1 Договору № 142).

Перевізник зобов`язаний забезпечити подачу під завантаження транспортного засобу, придатного для здійснення міжнародних перевезень, відповідного до вимогам заявки, а також в узгоджені сторонами строки (абз. 2 пункту 2 Договору № 142), доставити ввірений вантаж до місця вивантаження в зазначені в заявці терміни, в пункт призначення і видати його співробітнику вантажоодержувача, зазначеному в товаротранспортній накладній (абз. 5,6 пункту 2 Договору № 142).

На виконання умов Договору № 142, Перевізником виставлено Замовнику рахунок-фактуру № 726/2023 від 27.10.2023 на здійснення міжнародного перевезення вантажу за маршрутом: за межами України: Клайпеда (Литва) Ягодин (Україна) вартістю 1400 євро; в межах України: Ягодин Київ вартістю 1100 євро.

Поміж тим, Перевізником, на виконання положень пункту 2 Договору № 142, укладено Договір-Заявку № 726 від 25.10.2023 на перевезення із PU-H «KЕL» (який і зазначений у CMR від 27.10.2023) для здійснення міжнародного перевезення товарів за заявкою ТОВ «Сі Сторі».

Відповідно до положень частини 2 статті 4 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Отже, на виконання Договору № 142 компанія Timtrans Sp.Z.o.o залучила перевізника - PU-H «KЕL» який і зазначений у CMR від 27.10.2023, чим і пояснюються розбіжності щодо зазначення у товарно-транспортній накладній (CMR) від 27.10.2023 назви перевізника іншої, ніж зазначена у транспортній заявці на міжнародне перевезення вантажу № 726 від 25.10.2023 та рахунку-фактурі №726/2023 від 27.10.2023.

Номери автомобілів, зазначені у Договорі-заявці на перевезення із PU-H «KЕL» на міжнародне перевезення вантажу № 726 від 25.10.2023, у CMR від 27.10.2023 та рахунку-фактурі № 726/2023 від 27.10.2023, в сертифікатах та товаросупровідних документах є ідентичними, що надає змогу ідентифікувати партію товару.

На підтвердження вартості витрат на транспортування товару митному органу було надано: договір №142 від 01.02.2023 на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, укладеному між Timtrans Sp.Z.o.o (перевізник) та ТзОВ «СІ СТОРІ» (замовник); договір-заявку №726 від 25.10.2023 на перевезення, укладений між Timtrans Sp.Z.o.o та «KEL» Jack Zidlkowaski; рахунок-фактуру №726/2023 від 27.10.2023 на здійснення міжнародного перевезення вантажу на суму 2500,00 Євро, відповідно до якого витрати по доставці товару за маршрутом: Клайпеда (Литва) к/п Ягодин (Україна) становлять 1400 Євро, к/п Ягодин (Україна) м. Київ становлять 1100 Євро. При цьому, вартість витрат на перевезення товару, яка включена до митної вартості товару складає 1400 Євро, що еквівалентно 53728,36 грн (витрати з перевезення вантажу до кордону України).

Щодо не відповідності заявки на перевезення №726 від 25.10.2023 вимогам статті 254 Митного кодексу України, то суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до вказаної норми документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Декларантом до прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості було подано переклад Договору на перевезення на українську мову у відповідь на повідомлення митного органу на надання додаткових документів. Крім того, для усунення зазначених митним органом невідповідностей, декларантом надано офіційний переклад Договору на перевезення № 726 від 25.10.2023 на українську мову, здійснений на замовлення декларанта.

Оскільки вказані документи надавались Волинській митниці, а тому у відповідача була можливість для перевірки складових митної вартості товару, вказаної декларантом у митній декларації 23UA205050071145U0 від 30.10.2023.

Отже, на переконання суду апеляційної інстанції, такі підтверджують цінові складові митної вартості, а тому відповідач протиправно здійснив коригування митної вартості на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС.

Статтею 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.

Митним органом вказано, що у зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість визначено за резервним методом.

Статтею 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Відповідно до частини 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

У випадках, коли митна вартість не може бути визначена згідно з положеннями статті 1, як правило, повинен проводитися процес консультацій між митною адміністрацією та імпортером для визначення основи вартості згідно з положеннями статті 2 або 3. Наприклад, може статися так, що імпортер має інформацію про митну вартість ідентичних або подібних імпортних товарів, якої безпосередньо немає в митної адміністрації в пункті ввезення. З іншого боку, митна адміністрація може мати інформацію про митну вартість ідентичних або подібних товарів, якої безпосередньо немає в імпортера. Процес консультацій між двома сторонами дозволить обмінятися інформацією за умови дотримання вимог комерційної конфіденційності для визначення належної основи визначення вартості для митних цілей.

Відповідно до статті 5 Угоди якщо імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні-імпортері в тому стані, як вони імпортуються, митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї статті ґрунтується на ціні одиниці товарів, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари таким чином продаються в найбільшій сукупній кількості в той час або майже в той час, коли відбувається імпорт товарів, які оцінюється, особам, що не пов`язані з особами, у яких вони купують такі товари, за умови дотримання таких відрахувань: i) чи комісійних, які звичайно сплачуються або на сплату яких отримано згоду, чи надбавок, які звичайно робляться для прибутку й покриття загальних витрат у зв`язку з продажем у такій країні імпортних товарів того самого класу або виду; ii) звичайних витрат на транспорт та страхування й пов`язаних із цим витрат у країні імпорту; iii) у разі необхідності коштів та витрат, зазначених у пункті 2 статті 8; iv) мита й інших національних податків, що підлягають сплаті в країні імпорту з причини імпорту або продажу товарів.

Митну вартість ввезеного Товариством товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МКУ на підставі інформації, яка міститься в ЄАІС Держмитслужби.

Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено лише дати та номери митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, а тому таке рішення не може вважатись обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України з урахуванням правової позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17 та у постанові від 09 вересня 2020 року (справа №400/3133/18).

Митним органом не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що не дозволяє суду апеляційної інстанції надати правову оцінку ідентичності факторам, які впливали на формування ціни на імпортований товар.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що митний орган, визначаючи необхідним до застосування резервного методу визначення митної вартості ввезеного позивачем товару, спирався виключно на аргументи, які, при їх системному аналізі, не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваного методу.

За умови не підтвердження належними і допустимими доказами наявності у поданих на підтвердження митної вартості товару документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за такий товар, суб`єкт владних повноважень, приймаючи оскаржуване Товариством рішення, діяв не в межах, не у спосіб та не у порядку, передбаченому положеннями чинного законодавства.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Водночас, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товару, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу, не підтверджували вартості, так як містили розбіжності, спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство надало відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України.

Оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, суд апеляційної інстанції доходить висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинними МД документів та наведених відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом. Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а, отже, у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Поміж тим, неправильний вибір необхідного до застосування методу визначення митної вартості товару призвів до незаконності проведеного митним органом коригування митної вартості товару. Як наслідок, відповідачем порушено вимоги принципу обґрунтованості при виконанні покладених на нього обов`язків.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності рішення відповідача про коригування митної вартості товару, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року у справі №140/448/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко