Рішення

від 06.11.2024 по справі 922/2856/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2856/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.,

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/2856/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківська Варта Плюс» (код ЕДРПОУ 41878240, юридична адреса: 61068, м. Харків, Сабурівська набережна, буд. 5 кімн. 12/адреса для листування: 61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 61, літ. Д-1)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ» (код ЕДРПОУ 41789219, юридична адреса: 61035, м.Харків, вул. Плеханівська, буд. 117)

про стягнення заборгованості за надані послуги з охорони в розмірі 285601,07 грн,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Харківська Варта Плюс» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - ТОВ «ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ», в якій (з урахуванням уточненої позовної заяви) просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 285601,07 грн заборгованості за надані послуги з охорони за договором охорони № 22-0606/ХВП від 13.06.2022, що складається із: основної заборгованості за договором в розмірі 272316,96 грн, яка погоджена відповідачем згідно з підписаним між сторонами Актом звірки взаємних розрахунків за період з 13.06.2022 по 01.07.2024; та нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних втрат у розмірі 9623,46 грн та 3% річних у розмірі 3660,65 грн. Також позивач у позовні заяві просить покласти на відповідача судові витрати у зв`язку з розглядом даної позовної заяви.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви шляхом подання відповідної заяви, до якої позивачем було надано уточнену позовну заяву з доказами направлення її копії на юридичну адресу відповідача, ухвалою Господарського суду Харківської області прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ТОВ «Харківська Варта Плюс», відкрито провадження у справі № 922/2856/24 за вказаною уточненою позовною заявою відповідно до викладених у цій заяві позовних вимог, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами, встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив та встановлено відповідачу 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень на відповідь на відзив.

Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копії в порядку ч. 2-4 ст. 120 та ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено позивачу та відповідачу, які отримали її в електронному вигляді в своїх електронних кабінетах у підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС, що підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними довідками про доставку електронних листів.

В силу приписів ст. 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Таким чином, судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача - ТОВ «ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ» про розгляд даної справи й надання йому можливості висловити свою позицію щодо заявлених позивачем вимог і звернутись до суду із заявами по суті справи та заявами чи клопотаннями з процесуальних питань. Втім, відповідач, відзиву на позовну заяву, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та жодного доказу для долучення до матеріалів справи не надав, із заявами або клопотаннями по суті справи та з процедурних питань до суду не звертався, на зв`язок із судом будь-яким чином не виходив.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тобто, подання відповідачем відзиву на позовну заяву є правом, а не обов`язком учасника справи, а отже його відсутність не може бути підставою для невиправданого затягування судового розгляду справи.

Водночас, позивач - ТОВ «Харківська Варта Плюс» після відкриття провадження у даній справі через підсистему Електронний суд ЄСІТС звернувся до суду з клопотанням про розподіл судових витрат в порядку ст. 126, 129 ГПК України (вх. № 24131/24 від 25.09.2024), в якому просить стягнути з відповідача - ТОВ «ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ» судові витрати на професійну правничу допомогу (послуги адвоката з надання правничої допомоги) в зв`язку з розглядом даної справи в сумі 15000,00 грн, та надає до зазначеного клопотання докази на підтвердження понесених судових витрат. Враховуючи, що клопотання позивача про розподіл судових витрат відповідає вимогам чинного законодавства, вказане клопотання було прийняте судом до розгляду та долучене до матеріалів справи разом з доданими до нього доказами, розгляд зазначеного клопотання по суті буде здійснено судом у даному рішенні.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На підставі зазначеного, з огляду на закінчення встановленого ст. 248 ГПК України строку розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідач належно повідомлений про розгляд даної справи, та враховуючи, що подання відзиву на позовну заяву є правом (а не обов`язком) відповідача, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, а також враховуючи, що позивачем у позовній заяві досить повно висловлено свою позицію по суті заявлених ним позовних вимог і в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для прийняття обґрунтованого та об`єктивного рішення по даній справі, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду спору впродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та докази, надані позивачем, суд встановив таке.

Як свідчать матеріали справи, 13.06.2022 між позивачем - ТОВ «Харківська Варта Плюс» (Виконавцем) та відповідачем - ТОВ «ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ» (Замовником) укладено договір охорони № 22-0606/ХВП (далі по тексту Договір), згідно з умовами п. 1.1 якого Виконавець зобов`язаний надати Замовнику послуги охорони, забезпечення встановленого контрольно-пропускного режиму на об`єкті Замовника, а також недоторканості об`єкту та іншого майна, що належить Замовнику (далі по тексту Послуги) і знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Джерельна, буд. 9 (далі по тексту Об`єкт).

Відповідно до умов п. 1.2 Договору, кількісні характеристики наданих за цим Договором послуг зазначені в Додатку 2 «Дислокація Об`єкту» та протокові договірної ціни, що є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з п. 1.3 Договору, охорона Об`єкту здійснюється в порядку, передбаченому цим Договором, шляхом нагляду за станом Об`єкту (у т.ч. за допомогою системи відеонагляду у разі її наявності) з метою забезпечення громадського порядку, попередження та припинення можливих правопорушень, а також забезпечення встановленого на об`єкті контрольно-пропускного режиму

Відповідно до п. 2.1, 2.2 Договору, вартість послуг за Договором визначається Протоколом узгодження договірної ціни (Додаток № 1), що додається до Договору і є його невід`ємною частиною. В разі зміни норм витрат охорони, у тому числі при проведенні індексації доходів населення, зміни мінімальної заробітної платні, інших заходів, що викликають зміну суми витрат на утримання охорони, сума Договору змінюється оформленням додаткової угоди та Протоколу, які після підписання є невід`ємною частиною цього Договору. Зміна ціни Договору може бути переглянута за погодженням Сторін, з оформленням відповідного протоколу, який після його підписання є невід`ємною частиною Договору.

Протоколом узгодження договірної ціни (Додатком № 1 до Договору) Сторони визначили розмір договірної ціни на надання послуг з охорони об`єкта Замовника у розмірі 21000,0 грн без ПДВ за 1 календарний місяць одним співробітником Виконавця згідно дії Договору.

Оплата за послуги Виконавця здійснюється Замовником шляхом передплати до 20 числа поточного місяця надання відповідних послуг, на підставі наданого Виконавцем рахунку-фактури або самостійно відповідно до умов Договору, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Виконавця (п. 2.3 Договору).

Підтвердженням надання послуг є Акт виконаних робіт, який підписується обома Сторонами щомісячно за кожний звітний місяць (п. 2.4 Договору).

В разі незгоди Замовника з даними Акту виконаних робіт, Замовник зобов`язаний в 5-тиденний термін офіційно направити Виконавцю відповідну мотивовану письмову відмову з вказівкою конкретних обставин і причин незгоди з Актом виконаних робіт, а також вказати оспорювану суму вартості фактично наданих послуг (п. 6.8 Договору).

Умовами п. 4.1 Договору сторони визначили обов`язок Замовника своєчасно вносити плату Виконавцю за послуги охорони.

Відповідно до п. 9.1, 9.2 Договору, цей Договір набирає чинності з 13.06.2022 і діє до 31.12.2022 включно, в частині розрахунків до повного виконання Сторонами взаємних зобов`язань. Після закінчення строку даний договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не зажадає цього розірвання письмово, з повідомленням про це за 15 календарних днів.

У подальшому протягом дії Договору між Сторонами було укладено низку додаткових угод про внесення змін до Договору, зокрема щодо строку дії Договору, щодо дислокації Об`єкту, на якому здійснюється охорона за цим Договором, щодо режиму надання послуг з охорони та вартості наданих послуг, реквізитів сторін за договором тощо.

Зокрема, Додатковою угодою від 01.03.2023 № 7 до Договору сторони внесли зміни до Протоколу узгодження договірної ціни (Додатку № 1 до Договору), виклавши його у новій редакції, згідно з якою: розмір договірної ціни на надання послуг з охорони об`єкта Замовника становить 49,32 грн без ПДВ за 1 час охорони одним співробітником Виконавця згідно дії Договору та Додатку № 2 «Дислокація об`єктів для надання послуг охорони»; вартість послуг додаткової охорони за розрахунковий період визначається як добуток кількості годин додаткової охорони за місяць та ціни послуг за 1 годину.

Відповідно до Протоколу узгодження договірної ціни (Додатку № 1 до Договору) в редакції Додаткової угоди від 01.03.2023 № 7, даний протокол є підставою для проведення взаємних розрахунків між Замовником і Виконавцем, починаючи з 01.03.2023.

Також, Додатковою угодою від 18.03.2024 № 10 до Договору сторони дійшли згоди про припинення дії Договору з 01.04.2024.

Таким чином, за домовленістю сторін Договір припинив свою дію з 01.04.2024.

Умовами п. 4, 5 Додаткової угоди від 18.03.2024 № 10 сторони засвідчили, що Виконавець виконав свої зобов`язання за Договором у повному обсязі, Замовник претензій до нього не має; розірвання Договору не звільняє Замовника від виконання ним своїх зобов`язань, що виникли за період дії Договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - ТОВ «Харківська Варта Плюс» (Виконавець) належно виконав свої зобов`язання по Договору, протягом дії Договору надав послуги з охорони об`єктів відповідача - ТОВ «ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ» (Замовнику), що підтверджується наданими позивачем до позову копіями відповідних Актів надання послуг за період з червня 2022 року по березень 2024 року.

Як зазначає позивач в уточненій позовній заяві, станом на день звернення до суду з даним позовом у відповідача наявна заборгованість за надані послуги охорони у розмірі 272316,96 грн, яка є фактично погодженою відповідачем, оскільки у липні 2024 року між сторонами був підписаний Акт звірки взаємних розрахунків за період з 13.06.2022 по 01.07.2024, згідно з яким станом на 01.07.2024 заборгованість ТОВ «ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ» перед ТОВ «Харківська Варта Плюс» по Договору становить 272316,96 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором в розмірі 272316,96 грн та нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних втрат у розмірі 9623,46 грн за період прострочення з березня 2024 року по липень 2024 року та 3% річних у розмірі 3660,65 грн за період прострочення з 02.03.2024 по 12.08.2024.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).

Згідно з ч. 1-3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Правовідносини щодо надання послуг регулюються положеннями Глави 63 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, за змістом зазначених норм, за договором про надання послуг виконавець зобов`язується виконати певні дії або здійснити певну діяльність, які, як правило, не мають матеріального результату (наприклад, послуги зв`язку, послуги охорони, освітні послуги, спортивно-оздоровчі тощо). Деякі послуги можуть мати матеріальний результат, як, наприклад, медичні послуги із надання стоматологічної допомоги (пломбування хворого зуба, встановлення коронки). Проте, всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, адже при наданні послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели. Отже, предметом договору про надання послуг є виконання певних дій або здійснення певної діяльності, які не мають матеріального результату.

При цьому, зі змісту ч. 2 ст. 901 ЦК України вбачається, що положення Глави 63 цього Кодексу поширюються на всю низку договорів, предметом яких є надання послуги, що споживається, в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, які передбачені цим Кодексом поза межами глави (перевезення, страхування, транспортне експедирування, зберігання, доручення, комісія, управління майном тощо) та які не передбачені Кодексом, але містяться в інших нормативно-правових актах - Законі України Про аудиторську діяльність, Законі України Про зв`язок тощо. Окрім цього, положення зазначеної глави поширюються на інші види договорів, які не передбачені законодавством взагалі, але мають своїм предметом надання послуг.

Відповідно до ст. 978 ЦК України, за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Зважаючи на викладене, дослідивши текст укладеного між позивачем - ТОВ «Харківська Варта Плюс» (Виконавцем) та відповідачем - ТОВ «ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ» (Замовником) договору охорони № 22-0606/ХВП від 13.06.2022 та проаналізувавши правовідносини, що склалися між сторонами на підставі зазначеного договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором охорони, сторони, укладаючи зазначений договір, узгодили всі істотні умови, що є обов`язковими для таких видів договорів, а відтак, вказаний договір відповідає вимогам чинного законодавства та, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання обома сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем належно виконано свої зобов`язання по Договору, протягом дії Договору надано відповідачу послуги з охорони об`єктів останнього, згідно з передбаченими Договором умовами, що підтверджується наданими позивачем до позову копіями відповідних Актів надання послуг за період з червня 2022 року по березень 2024 року, які підписані Замовником (відповідачем) без зауважень та заперечень щодо якості чи неповноти або інших недоліків фактично наданих послуг.

Докази направлення Замовником Виконавцю відповідної мотивованої письмової незгоди з даними в Актах виконаних робіт, як передбачено п. 6.8 Договору, станом на момент ухвалення судом даного рішення в матеріалах справи відсутні.

Втім, відповідач - ТОВ «ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ» (Замовник) не виконав належним чином свої зобов`язання за Договором, оплатив послуги Виконавця лише частково, що підтверджується наданими позивачем відповідними банківськими виписками з його рахунку. У зв`язку з цим у відповідача утворилась заборгованість за надані послуги охорони в розмірі 272316,96 грн, що підтверджується підписаним між сторонами у липні 2024 року Актом звірки взаємних розрахунків за період з 13.06.2022 по 01.07.2024, згідно з яким станом на 01.07.2024 заборгованість ТОВ «ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ» перед ТОВ «Харківська Варта Плюс» по Договору становить 272316,96 грн.

18.07.2024 позивач - ТОВ «Харківська Варта Плюс» направив на адресу відповідача - ТОВ «ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ» цінним листом з описом вкладення Претензію, в якій вимагав протягом 10 днів з моменту направлення цієї претензії сплатити заборгованість за надані послуги у розмірі 272316,96 грн та нараховані на зазначену суму заборгованості 3% річних та інфляційні у зв`язку з порушенням строків виконання грошового зобов`язання. Вказана претензія відповідачем не отримана та повернулась за зворотною адресою позивача з довідкою працівника оператора поштового зв`язку АТ «УКРПОШТА» про причину повернення: «закінчення встановленого терміну зберігання».

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд зауважує, що схвалення правочину може бути виражене в будь-якій формі, що однозначно свідчить про волю сторони на визнання правочину, зокрема, доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо) - конклюдентних дій.

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду неодноразово (зокрема в постановах від 22.02.2022 у справі № 924/658/20, від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 03.02.2020 у справі № 909/1073/17, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18) зауважував на тому, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, у разі дефектів первинних документів та невизнання однією зі сторін факту надання послуг (виконання робіт) за цими первинними документами, інша сторона не позбавлена можливості доводити надання послуг (виконання робіт) іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини їх надання.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищезазначене, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, суд дійшов висновку, що відповідач - ТОВ «ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ» (Замовник), підписавши без зауважень та заперечень Акти надання послуг за Договором за період з червня 2022 року по березень 2024 року (які є первинними документами в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), а також підписавши Акт звірки взаємних розрахунків за період з 13.06.2022 по 01.07.2024, тим самим вчинив конклюдентні дії, якими схвалив прийняття в повному обсязі результатів наданих позивачем - ТОВ «Харківська Варта Плюс» (Виконавцем) послуг за вказаними Актами надання послуг й підтвердив наявність у нього, як у Замовника, обов`язку з виконання умов Договору в частині оплати вартості наданих послуг у загальному розмірі 272316,96 грн.

Станом на момент ухвалення судом даного рішення в матеріалах справи відсутні, а відповідачем - ТОВ «ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ» всупереч ст. 73, 74 ГПК України не надано доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості за Договором в розмірі 272316,96 грн або які б спростовували наявність у нього вищезазначеної заборгованості, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за Договором в розмірі 272316,96 грн є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача нараховані на суму простроченої заборгованості на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні втрати в розмірі 9623,46 грн за період прострочення з березня 2024 року по липень 2024 року та 3% річних у розмірі 3660,65 грн за період прострочення з 02.03.2024 по 12.08.2024.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Початком відліку періоду прострочення зобов`язання (моментом прострочення) у відповідності до ст. 253 ЦК України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати виконання цього зобов`язання.

Порядок нарахування 3% річних та інфляційних втрат регулюється ст. 625 ЦК України.

Частиною 1 ст. 625 ЦК визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з аналізу ст. 625 ЦК України вбачається, що право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ч. 2 зазначеної статті виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання.

За змістом ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 4 ЦК України передбачено, що цей Кодекс є основним актом цивільного законодавства України.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Як вже зазначалося вище, матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем - ТОВ «ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ» строків оплати по Договору, тому, з огляду на вимоги ст. 625 ЦК України, позивач - ТОВ «Харківська Варта Плюс» має право вимагати сплати відповідачем 3% річних та інфляційних за порушення строків виконання грошового зобов`язання.

На підставі викладеного, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки 3% річних та інфляційних шляхом здійснення власного розрахунку, суд встановив, що вказані розрахунки виконані вірно, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 9623,46 грн та 3% річних у розмірі 3660,65 грн є належно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем за подання позовної заяви з вимогами майнового характеру на загальну суму 285601,07 грн було сплачено судовий збір у розмірі 4284,02 грн, що складає 1,5 відсотка ціни позову, тобто у розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір". Сплачений позивачем судовий збір зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується наявною в матеріалах справи Випискою про зарахування судового збору.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені в повному обсязі, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України на відповідача покладаються витрати щодо сплати судового збору в розмірі 4284,02 грн.

Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу (послуги адвоката з надання правничої допомоги) в зв`язку з розглядом даної справи, суд зазначає таке.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. До розподілу підлягають витрати, що складаються із: 1) розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Тобто, за змістом зазначених норм, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Водночас, здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, суд має врахувати результати розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також надати належну оцінку в порядку ст. 86 ГПК України поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Суд зазначає, щ відповідач - ТОВ «ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ» не звертався до суду із клопотанням про зменшення заявлених позивачем витрат на оплату правничої допомоги.

За загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/ дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу, а саме: якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129 ГПК України); якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми (ч. 7 ст. 129 ГПК України); у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Таким чином, зважаючи на вищенаведені норми, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України (щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг і ціною позову та (або) значенням справи для сторони) суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Одночасно, керуючись критеріями, визначеними ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн позивачем - ТОВ «Харківська Варта Плюс» надано, зокрема копію договору про надання правничої допомоги № 2024/07/02 від 09.07.2024, укладеного між Клієнтом - ТОВ «Харківська Варта Плюс» та Адвокатським об`єднанням «Роланд».

Згідно з умовами п. 1.2 зазначеного договору, Адвокатське об`єднання надає правничу допомогу і здійснює захист інтересів Клієнта у відносинах із ТОВ «ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ» за договором охорони № 22-0606/ХВП від 13.06.2022, зокрема в Господарському суді Харківської області.

Відповідно до пп. 1.3.1, 1.3.2 п. 1.3 договору про надання правничої допомоги, правнича допомога за цим договором включає, зокрема:

- опрацювання документації, наданої Клієнтом щодо правовідносин з ТОВ «ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ» за договором охорони № 22-0606/ХВП від 13.06.2022 для формування підстав для позову, а також вчинення дій щодо примусового виконання відповідного рішення;

- підготовку і подання до Господарського суду Харківської області позовної заяви про стягнення коштів за договором охорони № 22-0606/ХВП від 13.06.2022.

Згідно з п. 1.7 договору про надання правничої допомоги, факт надання правничої допомоги за цим договором підтверджується підписаним сторонами Актом надання правничої допомоги.

За умовами п. 3.1, 3.2 договору про надання правничої допомоги, винагорода (гонорар) Адвокатського об`єднання згідно з цим договором складає 15000,00 грн, яку Клієнт сплачує протягом 5 календарних днів з моменту підписання цього договору.

Також позивачем в обґрунтування витрат на правничу допомогу надано копію складеного між сторонами Акту від 23.09.2024 про надання правничої допомоги за договором № 2024/07/02 від 09.07.2024, з якого вбачається, що протягом липня-вересня 2024 року Адвокатське об`єднання на виконання умов зазначеного договору надало Клієнту - ТОВ «Харківська Варта Плюс» правничу допомогу (послуги) на загальну суму 15000,00 грн, а саме: 1) ознайомлення з первинною документацією щодо господарських операцій Клієнта з ТОВ «ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ»; підготовка та направлення ТОВ «ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ» претензії про стягнення заборгованості за надані послуги; 2) підготовка та подання до Господарського суду Харківської області позовної заяви про стягнення заборгованості за надані послуги за договором охорони № 22-0606/ХВП від 13.06.2022.

Відповідно до наданої позивачем копії платіжної інструкції від 15.07.2024 № 2739, Клієнт оплатив послуги з правової допомоги згідно договору № 2024/07/02 від 09.07.2024 на суму 15000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що судовий розгляд даної справи за позовом ТОВ «Харківська Варта Плюс» було здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників сторін. Під час розгляду справи інтереси позивача (зокрема щодо подання до суду даного позову) представляв адвокат Сільченко Т.І. на підставі Ордеру на надання правничої допомоги від 10.07.2024 Серія АХ № 1197434, виданого на підставі договору про надання правничої допомоги № 2024/07/02 від 09.07.2024.

Суд зауважує, що виключною прерогативою суду є надання оцінки обставинам справи та доказам сторін на предмет відповідності критеріям розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, їх співмірності складності справи, реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності) у певній конкретній господарській справі.

На підставі наведених вище мотивів, дослідивши матеріали справи та надані позивачем на підтвердження наданих послуг з правової допомоги докази, врахувавши всі аспекти, зокрема характер спору, обсяг поданих позивачем доказів на підтвердження своїх вимог, а також розмір заявлених до стягнення та задоволених судом позовних вимог, враховуючи, що відповідач не звертався до суду з клопотанням про зменшення заявлених позивачем витрат на оплату правничої допомоги, суд дійшов висновку, що визначена позивачем вартість витрат на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн є обґрунтованою, доведеною належними доказами та такою, що відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності із предметом спору, а тому, зважаючи на задоволення судом позовних вимог у повному обсязі, у відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, суд покладає на відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, ст. 4 Закону України Про судовий збір, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ» (код ЕДРПОУ 41789219, юридична адреса: 61035, м.Харків, вул. Плеханівська, буд. 117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківська Варта Плюс» (код ЕДРПОУ 41878240, юридична адреса: 61068, м. Харків, Сабурівська набережна, буд. 5 кімн. 12) грошові кошти в загальному розмірі 285601,07 грн, з яких: основна заборгованість за надані послуги з охорони за договором охорони № 22-0606/ХВП від 13.06.2022 у розмірі 272316,96 грн; інфляційні втрати в розмірі 9623,46 грн; 3% річних у розмірі 3660,65 грн; а також стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4284,02 грн та судові витрати на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 06.11.2024.

СуддяН.А. Новікова