Ухвала

від 05.11.2024 по справі 910/9087/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/9087/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Міністерства юстиції України

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 (суддя Балац С. В.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2024 (головуючий суддя Владимиренко С. В., судді Демидова А. М., Ходаківська І. П.)

у справі № 910/9087/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська консалтингова компанія"

до 1) Малого підприємства "Деревопласт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю і 2) Міністерства юстиції України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеса-Строй-Сіті",

про визнання протиправними та скасування наказів, витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

23.10.2024 скаржник подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2024 у справі № 910/9087/23.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 23.10.2024 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам статей 288, 290 Господарського процесуального кодексу України, Суд встановив, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що скаржник подав касаційну скаргу з порушенням вимог, установлених статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 288 Господарського процесуального кодексу України).

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

У своїй касаційній скарзі скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішень судів попередніх інстанцій.

Розглянувши клопотання про поновлення процесуального строку на подання касаційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Скаржник у своєму клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження зазначив, що з урахуванням надмірного навантаження, яке виходить за межі фізичних можливостей, плинністю кадрів та недостатньою кількістю працівників, щодо яких здійснюється розподіл справ, Управління судової роботи та міжнародного співробітництва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яке за дорученням Міністерства юстиції здійснює забезпечення самопредставництва інтересів Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та їх посадових осіб у судах України, було позбавлене можливості своєчасно та у встановлені строки подати касаційну скаргу.

Також зазначив, що збройна агресія проти України призвела до неможливості своєчасно реалізувати своє право на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції. Тому, просить врахувати, що постійно існує загроза ракетних обстрілів, у зв`язку з чим оголошується повітряна тривога, а працівники змушені покидати свої робочі місця і прямувати до укриття, а також хаотичні відключення світла створюють перешкоди для реалізації процесуального права.

За змістом статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у контексті Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Посилання скаржника на те, що він не зміг вчасно подати касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції у зв`язку з тим, що у працівників скаржника надмірне навантаження та існує плинність кадрів не можуть бути розцінені судом як поважні причини чи непереборні обставини для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки такі доводи зводяться до внутрішньої організації роботи самого скаржника та його взаємовідносин з його працівниками (представниками).

Суд вважає за необхідне зазначити, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у справі на всіх етапах розгляду, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії").

Суд вважає за необхідне також зазначити, що як передбачено положеннями статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники справи повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Щодо посилань скаржника на те, що він не зміг вчасно подати касаційну скаргу у зв`язку з військовою агресією проти України, а також хаотичним відключенням світла, суд зазначає, що такі обґрунтування не можуть бути визнано поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки скаржник жодним чином не обґрунтовує, яким чином введення воєнного стану, повітряні тривоги та відключення світла саме по собі призвело до неможливості вчасно подати касаційну скаргу, про призвело до пропуску строку на касаційне оскарження.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні про поновлення строку не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також не зазначено об`єктивних непереборних обставин, що стали причиною його пропуску, у зв`язку з чим колегія суддів визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у його задоволенні.

Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву (клопотання) не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено вимоги особи, яка подає скаргу.

Суд зазначає, що у прохальній частині сторона має чітко зазначити, процесуальний документ який оскаржується.

Скаржник у вступній та прохальній частинах касаційної зазначає, що оскаржує, зокрема, постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2024.

22.03.2024 постановою Північного апеляційного господарського суду залишено без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі № 910/9087/23 про повернення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеса-Строй-Сіті" про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Колегія суддів звертає увагу, що скаржник не оскаржує ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2023.

При цьому, в прохальній частині, скаржник зазначає, що оскаржує рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023.

Зазначене рішення було залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024. Вимоги про скасування цієї постанови в касаційній скарзі не заявлено.

Таким чином, Суд вважає касаційну скаргу такою, що оформлена з порушенням вимог пункту 6 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції закону, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складав 1,5 відсотка від ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру розмір ставки судового збору складав 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожну немайнову вимогу.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції закону, чинній на момент подання касаційної скарги) ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду сплачується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на день подання скарги.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлено в розмірі 2 684 грн (позов було подано у 2023 році).

06.12.2023 рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024, позовні вимоги задоволено повністю.

Отже, у разі оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2024, прийняту за наслідком перегляду ухвали Господарського суду міста Києва 21.12.2023, то згідно з приписами Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на дату подачі касаційної скарги) судовий збір за подання касаційної скарги мав бути сплачений у розмірі 3 028 грн.

У разі оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2024 і постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 в частині визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 15.05.2023 № 1848/5 "Про задоволення скарги", то згідно з приписами Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на дату подачі касаційної скарги) судовий збір за подання касаційної скарги мав бути сплачений у розмірі 5 368 грн.

Проте, скаржник до матеріалів касаційної скарги не додав доказів про сплату судового збору.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю в матеріалах касаційної скарги документів, що підтверджують сплату судового збору, скаржникові необхідно усунути недоліки касаційної скарги та подати до суду документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.

Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху із наданням скаржникові строку на (1) подання заяви (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження разом із наведенням інших підстав для поновлення такого строку, (2) приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 6 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України шляхом уточнення вимог касаційної скарги і (3) надання доказів про сплату судового збору у розмірі 3 028 грн та/або 5 368 грн (з урахуванням уточнених вимог касаційної скарги), який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Керуючись статтями 174, 234, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2024 у справі № 910/9087/23 залишити без руху.

2. Надати Міністерству юстиції України строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог даної ухвали, касаційна скарга буде повернута скаржникові або у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил