Ухвала

від 05.11.2024 по справі 380/535/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про залишення касаційної скарги без руху

05 листопада 2024 року

м. Київ

справа №380/535/23

адміністративне провадження №К/990/39824/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

перевіривши касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Січ» Стрюкової Ірини Олександрівни

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 (суддя Москаль Р.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024 (колегія у складі: судді-доповідача Курильця А.Р., суддів Ніколіна В.В., Пліша М.А.)

у справі № 380/535/23

за позовом ОСОБА_1

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ «Банк Січ» Степанець Вікторії Сергіївни, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ «Банк Січ» Стрюкової Ірини Олександрівни

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю «НОКСхем», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ «Банк Січ» Степанець Вікторії Сергіївни (далі також - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ «Банк Січ» Степанець В.С. , відповідач 1) та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ «Банк Січ» Стрюкової Ірини Олександрівни (далі також - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ «Банк Січ» Стрюкова І.О., відповідач 2), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації АТ «БАНК СІЧ» Степанець В.С. щодо не включення відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 до Переліку рахунків, за якими вкладники Акціонерного товариства «Банк «Січ» мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму вкладу 85 760 грн.;

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «БАНК СІЧ» Стрюкову І.О. надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського рахунку № НОМЕР_1 від 17.01.2020, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Банк Січ», у сумі вкладу 85 760 грн.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 31.07.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024, задовольнив позов частково. А саме:

- визнав протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації АТ «БАНК СІЧ» Степанець В.С. щодо невключення відомостей про ОСОБА_1 до Переліку рахунків, за якими вкладники Акціонерного товариства «Банк «Січ» мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму вкладу 85 000 грн.;

- зобов`язав Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «БАНК СІЧ» Стрюкову І.О. надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського рахунку № НОМЕР_1 від 17.01.2020, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Банк Січ», у сумі вкладу 85 000 грн.;

- в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Вказані судові рішення ухвалені у справі, що розглянута за правилами загального позовного провадження.

18.10.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Січ» Стрюкової Ірини Олександрівни (далі також - скаржник), в якій остання з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними приписів процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024 в частині задоволення позову, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні відповідної частини позовних вимог.

Підставами касаційного оскарження судових рішень визначає пункти 1, 2 і 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, мотивуючи це тим, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних відносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 826/3595/16, від 31.07.2019 у справі № 826/1821/16, від 31.07.2019 у справі №826/1792/16; необхідністю відступлення від існуючого правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 02.10.2024; відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 9 частини третьої статті 38 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у подібних правовідносинах.

Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи (далі - КАС України), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Водночас частиною четвертою статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Отже, зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень (в тому числі у справах незначної складності), зазначених у частині першій статті 328 КАС України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У силу приписів частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Також згідно з положеннями статті 341 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов`язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

При визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб`єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору); об`єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.

У той же час обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

При оскарженні судових рішень відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник в касаційній скарзі повинен викласти мотивовані обгрунтування, які б слугували підставою для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Обов`язковими ж умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не навів обов`язкових умов у їх сукупності, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку за заявленими ним пунктами 1, 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Так, скаржник не вказав на конкретні норми матеріального права, які були застосовані судами першої та апеляційної інстанцій неправильно та саме щодо яких Верховним Судом у подібних правовідносинах були сформовані висновки з правозастосування. Натомість виклав фактичні обставини, процитував положення законодавства із покликанням на постанови Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 826/3595/16, від 31.07.2019 у справі № 826/1821/16, від 31.07.2019 у справі №826/1792/16 (без наведення правових висновків та доведення подібності правовідносин). Разом з тим, висновки, викладені у перелічених вище постановах Верховного Суду від 31.07.2019, не можуть бути враховані, оскільки оскаржувані судові рішення та вищезазначені постанови суду касаційної інстанції прийняті за різних фактичних обставин, які у своїй сукупності не дозволяють встановити подібність правовідносин у цих справах.

Заявивши ж підставою касаційного оскарження пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник в той же час не виклав обґрунтування необхідності відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішення, не визначив ані конкретної норми права, від висновку щодо застосування якої слід відступити, ані висновку, який скаржник вважає правильним.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що на сьогодні не існує єдиного правового висновку щодо застосування положень пункту 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Стосовно цього Суд зауважує, що хоча касаційна скарга й містить покликання на норму права щодо якої, на думку Уповноваженої особи, відсутній висновок Верховного Суду, однак скаржником не зазначено, в чому полягає неправильне застосування судами зазначеної норми права та який саме правовий висновок необхідно сформулювати виходячи із сукупності встановлених судами обставин і досліджених ними доказів, а Верховним Судом самостійно не встановлено, що у судовій практиці, яка склалася у подібних правовідносинах, існують підстави, які б вказували на наявність проблеми, вирішення якої потребує формулювання позиції Верховним Судом.

Таким чином, касаційна скарга не містить аргументованих мотивів підстав касаційного оскарження в розумінні пунктів 1, 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Окрім того, відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додаються її копії відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга подається до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Всупереч вимог наведених процесуальних норм скаржник, не врахувавши кількість учасників у справі, долучив до матеріалів касаційної скарги два примірника касаційної скарги, замість чотирьох таких примірників.

Більш того скаржник не навів у вступній частині касаційної скарги реквізити однієї із третіх осіб, залученої до участі у справі, - ТОВ «НОКСхем».

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням скаржнику десятиденного строку з дня вручення цієї ухвали про залишення касаційної скарги без руху для подання чотирьох примірників уточненої редакції касаційної скарги із наведеними у ній обгрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, та інформацією про реквізити третьої особи (ТОВ «НОКСхем»).

Також скаржнику слід роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали скарга буде повернута (пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України).

Керуючись статтями 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Січ» Стрюкової Ірини Олександрівни на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024 у справі № 380/535/23 залишити без руху.

2. Надати Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Січ» Стрюковій Ірині Олександрівні строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

3. Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з дією воєнного стану в Україні.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб