Ухвала

від 06.11.2024 по справі 260/1967/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 260/1967/24

адміністративне провадження № К/990/41857/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Львівської митниці на додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівіс» до Львівської митниці про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівіс» звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 29 листопада 2023 року №UA209000/2023/100743/2 та визнати протиправною картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29 листопада 2023 року №UA209230/2023/003026 та скасувати її.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 2 липня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

10 липня 2022 року до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява від представника позивача про ухвалення додаткового рішення згідно якого останній просив суд стягнути витрати на правову допомогу у справі №260/1967/24 в розмірі 7000 грн.

Додатковим рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі - задоволено. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівіс» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Львівської митниці задоволено, додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року у справі № 260/1967/24 скасовано та прийнято нове додаткове рішення, яким заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівіс» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

1 листопада 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Львівської митниці на додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року, у якій скаржник просить скасувати судові рішення в частині задоволених вимог та прийняти постанову суду, якою відмовити в задоволенні заяви адвоката про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У поданій касаційній скарзі, скаржник, як підставу касаційного оскарження вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладену у постановах Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі №910/15621/19 та від 28 квітня 2021 року у справі №910/12591/18, від 20 грудня 2019 року у справі №240/6150/18 та вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду щодо критеріїв, якими має керуватися суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу.

Однак, саме такими висновками і керувалися суду попередніх інстанцій, а обґрунтування касаційної скарги в цій частині зводиться до надання неправильної, як на думку скаржника, оцінки наявним в матеріалах справи доказам, що не є тотожним неправильному застосуванню норм матеріального права. Крім того, зазначаючи, що розмір гонорару адвоката є завищеним, Львівська митниця не зазначає, який на його переконання розмір витрат адвоката відповідав би критерію співмірності.

Зазначене у сукупності свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом.

Суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

У касаційній скарзі відсутнє обґрунтування, в чому саме, на переконання скаржника, полягає порушення норм матеріального і процесуального права судами попередніх інстанцій.

Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Зазначене у сукупності свідчить про те, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Фактично зміст доводів касаційної скарги зводиться до незгоди із наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, тобто - до їх переоцінки, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Львівської митниці на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівіс» до Львівської митниці про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська