Постанова

від 06.11.2024 по справі 640/11489/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 640/11489/22

адміністративне провадження № К/990/31910/23

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №640/11489/22

за позовом ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування України та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, про зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року (колегія суддів у складі головуючого судді Грибана І.О., суддів Ключковича В.Ю., Парінова А.Б.) у справі №640/11489/22

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Фонду соціального страхування України та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, у якому просила:

- визнати бездіяльністю ненадання відповіді Фондом соціального страхування України стосовно погашення заборгованості в сумі 11416,58 грн.;

- зобов`язати Фонд соціального страхування України виплатити допомогу по тимчасовій непрацездатності за період з 24 лютого 2022 року по 17 квітня 2022 року через роботодавця, Головне управління ДПС у Черкаській області;

- зобов`язати Фонд соціального страхування України погасити неоспорювану заборгованість по допомозі з тимчасової втрати працездатності в сумі 3357,82 грн.

У жовтні 2022 року надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій позивачка просила суд:

- виключити пункт 3 прохальної частини позовної заяви «Зобов`язати Фонд соціального страхування України погасити неоспорювану заборгованість по допомозі з тимчасової втрати працездатності в сумі 3357,82 грн.»;

- викласти пункт 3 прохальної частини позовної заяви у наступній редакції: «Визнати бездіяльністю неналежний розгляд Фондом соціального страхування України звернень ОСОБА_1 ».

07 лютого 2023 року на адресу суду від позивачки надійшла заява про зміну позовних вимог, у якій просить суд:

- внести зміни до пункту 2 позову шляхом викладення його у наступній редакції: «Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Черкаській області пред`явити вимогу до керівника Головного управління ДПС у Черкаській області усунути виявлені факти порушення законодавства про соціальне страхування щодо ненадання заяви-розрахунку для виплат допомоги по непрацездатності ОСОБА_1 за період з 24 лютого 2022 року по 17 квітня 2022 року»;

- доповнити позовну заяву пунктом 4 та викласти його у наступній редакції: «Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Черкаській області виплатити допомогу по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 за період з 24 лютого 2022 року по 14 квітня 2022 року через роботодавця Головне управління ДПС у Черкаській області».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті заяви про зміну позовних вимог; відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про зміну позовного провадження.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року, на підставі пункту 1 частини першої статті 299 КАС України.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що положеннями статті 294 КАС України не передбачено можливості оскарження ухвали про відмову у прийнятті заяви про зміну позовних вимог окремо від рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 направила до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року у справі №640/11489/22.

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №640/11489/22 є оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, зазначеної у частині третій статті 328 КАС України, та доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (статті 294, 299 КАС України).

Обґрунтовуючи можливість апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції, позивач посилається на подібні висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 24 липня 2020 року по справі №2040/5300/18.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 вересня 2023 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року у справі №640/11489/22.

Відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року у справі № 640/11489/22.

Верховний суд ухвалою від 05 листопада 2024 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 06 листопада 2024 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС дійшла таких висновків.

Спірним питанням, яке стало предметом касаційного розгляду, є визначення можливості оскарження до суду апеляційної інстанції ухвали суду першої інстанції про відмову у прийнятті до розгляду заяви позивача про зміну позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.

Положеннями частини другої статті 293 КАС України визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Згідно з частиною першою статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 1) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 2) забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасуванні забезпечення позову; 3) повернення заяви позивачеві (заявникові); 4) відмови у відкритті провадження у справі; 6) передачі справи на розгляд іншого суду; 7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 8) затвердження умов примирення сторін; 9) призначення експертизи; 10) визначення розміру судових витрат; 11) зупинення провадження у справі; 12) залишення позову (заяви) без розгляду; 13) закриття провадження у справі; 14) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення; 15) відмови ухвалити додаткове рішення; 16) роз`яснення або відмови у роз`ясненні судового рішення; 17) відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 18) відмови у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання; 19) відстрочення і розстрочення, зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення; 20) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 21) повороту виконання рішення суду або відмови у повороті виконання рішення; 22) внесення чи відмови у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 23) окрема ухвала; 24) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 25) накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу; 26) відмови у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження; 27) відновлення або відмови у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.

Відповідно до частини третьої статті 293 КАС України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Згідно з частиною першою статті 47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви. Наслідком неприйняття цієї заяви до розгляду судом повернення її заявнику.

Згідно з частиною шостою статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Частиною шостою статті 169 КАС України передбачено, що про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.

Відповідно до частини сьомої статті 169 КАС України ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено.

Отже, колегія суддів КАС ВС уважає за можливе застосувати до вказаних правовідносин за аналогією закону положення статті 169 КАС, які вказують на загальний порядок повернення позовної заяви, яка, у свою чергу, може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до вимог статті 294 КАС України.

За таких обставин, на ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви про зміну позовних вимог може бути подана апеляційна скарга окремо від рішення суду.

Подібна за змістом позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року по справі №808/6650/14, від 24 липня 2020 року по справі №2040/5300/18 та від 30 червня 2022 року по справі №808/944/17.

Крім того, Верховний Суд в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 листопада 2021 року по справі №405/3360/17, аналізуючи відповідні положення статей 49, 185, 352, 353, ЦПК, які є аналогічними відповідним положенням статей 47, 169, 293, 294 КАС України, дійшов висновку, що зважаючи на те, що процесуальним наслідком відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог є повернення такої заяви, яка, у свою чергу, може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до вимог статті 353 ЦПК України, на ухвалу суду про відмову у прийняті заяви про збільшення позовних вимог може бути подана апеляційна скарга окремо від рішення суду.

Колегія суддів вважає застосовними такі висновки в даній справі, зауважуючи, що суд апеляційної інстанції не перевірив, чи передбачена процесуальним законодавством можливість суду відмовити у задоволенні заяви з підстав, зазначених в ухвалі суду першої інстанції, та чи не є ця ухвала за своїм змістом ухвалою про повернення заяви позивачу.

При застосуванні процесуальних норм потрібно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, установлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частини першої статті 55 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду. КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним із яких є забезпечення права на апеляційний перегляд судового рішення. Цей принцип полягає у тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку, визначених цим Кодексом, надається право оскарження ухвалених судом рішень.

Колегія суддів також зазначає, що Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно з Конституцією України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року №9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11 - рп/2012).

Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За наведеного правового регулювання та обставин справи колегія суддів КАС ВС дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали.

Враховуючи зазначене, касаційну скаргу належить задовольнити, а ухвалу апеляційного адміністративного суду - скасувати із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року по справі №640/11489/22 скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування України та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, про зобов`язання вчинити певні дії - направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Стеценко С.Г.

Тацій Л.В.