Рішення

від 06.11.2024 по справі 186/854/24

ПЕРШОТРАВЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження номер № 2/0186/541/24

Справа № 186/854/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року м.Шахтарське.

Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Янжули С.А.,

при секретарі - Лиман Н.П.,

з участю:

представника позивача - адвоката Денисова О.С.,

представника відповідача - ОСОБА_1 ,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Шахтарському, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, третя особа: Південно-Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

04 червня 2024 року в провадження Першотравенського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, третя особа: Південно-Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, подана представником позивача - адвокатом Денисовим О.С.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що з 25 квітня 2017 року працювала на різних посадах в Павлоградському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги. З 15 лютого 2023 року позивач перебувала на посаді завідувача сектору Першотравенське бюро правової допомоги відділу безоплатної правової допомоги Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

07 березня 2024 року позивачем особисто, під підпис, було отримано попередження про наступне вивільнення завідувача сектору Першотравенське бюро правової допомоги відділу безоплатної правової допомоги Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та додатки до нього.

У зазначеному попередженні було зазначено, що, відповідно до наказів Міністерства юстиції України від 27 грудня 2023 року № 4453/5 «Питання оптимізації системи надання безоплатної правничої допомоги» та від 14 червня 2023 року № 2213/5 «Про затвердження Змін до Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги у зв`язку з оптимізацією системи надання безоплатної правової допомоги», наказу Координаційного центру з надання правничої допомоги від 12 лютого 2024 року № 42 «Питання реорганізації Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги», підпункту 4 пункту 11 Положення про Павлоградський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженого наказом Координаційного центру з надання правової допомоги від 30 березня 2015 року №47 «Про затвердження положення про Павлоградський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги» (зі змінами) та статті 49-2 Кодексу законів про працю України Павлоградський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги письмово попереджає позивача про зміни в організації виробництва і праці, зокрема, реорганізацію Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги шляхом приєднання до Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги та наступне вивільнення позивача у зв`язку з цим із займаної посади. Одночасно позивачу на вибір була запропонована інша робота на вакантних посадах в Південно-Східному міжрегіональному центрі з надання безоплатної вторинної правничої допомоги згідно з додатком, що додається до вказаного попередження.

Також, у попередженні було зазначено, що згода чи відмова позивача від запропонованих їй вакантних посад повинна бути подана нею у письмовому вигляді до комісії з реорганізації Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та отримана Павлоградським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у строк до 10 травня 2024 року включно, одним із таких способів є: ???надіславши на адресу Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Полтавська, 129 (103 офіс); ???надіславши за допомогою системи електронного документообігу «Аскод»; надіславши на адресу електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1 Заяву у разі наміру позивача бути призначеною на одну із запропонованих їй вакантних посад необхідно було подати за формою згідно з додатком, що додавався до попередження. У разі відмови від призначення на запропоновані вакантні посади, необхідно подати заяву за формою згідно з додатком, що додавався до цього попередження. Також, позивачу було повідомлено, що у разі її відмови від призначення на запропоновані вакантні посади (в тому числі відсутності (ненадання) відповідної заяви) або неподання у зазначений строк письмової заяви про намір бути призначеною на одну із запропонованих вакантних посад, трудові відносини з нею будуть припинені на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку.

Позивач ознайомилася з переліком наданих їй вакантних посад у Південно-Східному міжрегіональному центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Серед них була зазначена вакантна посада начальника Південно-Східного управління надання безоплатної правничої допомоги Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Позивач відповідала кваліфікаційним вимогам для призначення на вказану посаду. 26 березня 2023 року, у встановлений двомісячний строк, позивачем відповідно до наданого роботодавцем зразка, було заповнено та підписано особистим підписом заяву, в якій вона дає згоду на призначення її на посаду начальника Південно-Східного управління надання безоплатної правничої допомоги Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Від інших посад Південно-Східного міжрегіональний центру з надання безоплатної правничої допомоги позивач у вказаній заяві відмовилася.

Також, у зазначеній заяві позивачем було повідомлено роботодавця про те, що вона належить до категорії осіб, передбачених статтею 42 КЗпП України, яка має переважне право на залишення на роботі, а саме: відповідно до п. 3 абз.2 ст. 42, як працівник з тривалим безперервним стажем роботи на вказаному підприємстві.

Зазначену заяву разом з додатками було надіслано на адресу Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

29 квітня 2024 року позивачу, з листа, за підписом директора Південно-Східного міжрегіональний центру з надання безоплатної правничої допомоги на ім`я голови комісії з реорганізації Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, стало відомо, що станом на 05 квітня 2024 року посада начальника Південно-Східного управління надання безоплатної правничої допомоги Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги не є вакантною.

Особисто жодного повідомлення про наслідки розгляду її заяви про надання згоди на призначення її на посаду начальника Південно-Східного управління надання безоплатної правничої допомоги Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, позивач не отримувала.

Наказом №11-к/тр від 10 травня 2024 року позивача було звільнено з посади завідувача сектору Першотравенського бюро правової допомоги Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги по п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач вважає порушеною процедуру її призначення в процесі реорганізації Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на вакантну посаду Південно-Східного міжрегіональний центру з надання безоплатної правничої допомоги, а звільнення - незаконним.

Просить суд визнати незаконним та скасувати наказ №11-к/тр від 10 травня 2024 року про звільнення її з посади завідувача сектору Першотравенське бюро правової допомоги відділу безоплатної правової допомоги Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України; поновити її з 10 травня 2024 року на посаді завідувача сектору Першотравенське бюро правової допомоги відділу безоплатної правової допомоги Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги; стягнути на її користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення (з 10 травня 2024 року) по день винесення рішення суду; стягнути на її користь з відповідача судові витрати в розмірі 12 000 гривень.

18 червня 2024 року представник відповідача - ОСОБА_1 , подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі з огляду на наступне. Процедура припинення діяльності, реорганізація Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги, шляхом приєднання до Південно-Східного міжрегіонального центру правничої допомоги розпочата 16 лютого 2024 року. На виконання плану заходів з реорганізації Павлоградського МЦ з НБВПД, за два місяці, позивач повідомлена про вивільнення працівників центру. До обов`язків голови комісії з реорганізації Павлоградського МЦ з НБВПД не належить прийняття, погодження та призначення співробітників на вакантні посади в штатному розкладі Південно-Східного МРЦ. Лист - згода позивача на призначення на посаду начальника Південно-Східного управління надання безоплатної правничої допомоги від 26 березня 2024 року, надійшов до Павлоградського МЦ з НБВПД поштовим зв`язком 04 квітня 2024 року, перенаправлений до Південно-Східного МРЦ 05 квітня 2024 року.

Про відмову в погодженні щодо призначенні на посаду позивач дізналася з листа Південно-Східного МРЦ від 29 квітня 2024 року, та, як сама зазначила, дізналася 27 березня 2024 року з повідомлення кандидата на посаду ОСОБА_4 , а також 28 березня2024 року о 9:13 годині, отримавши листа про наявність вакантних посад станом на 27 березня 2024 року. Пропозиції про розгляд вакантних посад надсилався позивачу неодноразово на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2

Звільнення позивача проведено 10 травня 2024 року, після надісланої пропозиції всіх вакантних посад, які були вільні станом на 09 травня 2024 року, після отримання підтвердження про знаходження позивача на робочому місці (отримано заяву про незнаходження позивача у відпустці та на лікарняному), а також зафіксовано факт не надання позивачем заяви згоди на звільнення та заяви згоди на переведення на будь яку вакантну посаду, в тому числі і посаду завідуючої сектором Першотравенське бюро правничої допомоги. Позивач свідомо відмовилася від посади завідуючої сектором Першотравенське бюро правничої допомоги в Південно-Східному МРЦ, на яку зараз просить суд поновити.

Південно-Східний міжрегіональний центр правничої допомоги є правоприємником Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, тому у разі поновлення позивача на роботі, вона підлягає поновленню на аналогічну посаду в новоутвореній юридичній особі, а саме: в Південно-Східному МРЦ. Заявлена вимога про стягнення судових витрат в розмірі 12 000 гривень на правову допомогу не підлягає задоволенню, так як перевищує розумний розмір, який можливо взяти за базовий відповідно до Постанови № 465 від 17 вересня 2014 року.

Просить відмовити в задоволені позову.

14 червня 2024 року представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, подано письмові пояснення на позовну заяву, в яких зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, оскільки директор міжрегіонального центру, відповідно до визначених Координаційним центром з надання правничої допомоги кваліфікаційних вимог, призначає на посади та звільняє з посад керівників та заступників керівників самостійних структурних підрозділів - за погодженням з Координаційним центром. 01 квітня 2024 року було видано наказ міжрегіонального центру про призначення ОСОБА_4 на посаду начальника Південно-Східного управління надання безоплатної правничої допомоги Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги. Заява про надання згоди позивача на призначення на посаду начальника Південно-Східного управління надання безоплатної правничої допомоги Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги надійшла 05 квітня 2024 року, і на той час посада вже не була вакантною. Позивач ОСОБА_3 у позові ставить питання про поновлення її на посаді завідувача сектору Першотравенське бюро правової допомоги відділу безоплатної правової допомоги Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судові витрати в розмірі 12 000 гривень. В штатному розписі міжрегіонального центру є рівнозначна посада завідувача сектору Першотравенське бюро правничої допомоги Південно-Східного управління надання безоплатної правничої допомоги міжрегіонального центру. Однак, позивач весь час з моменту її попередження про реорганізацію не надіслала заяву-згоду про призначення на цю посаду, хоча посада була зазначена в переліку вакантних посад. Отже, позивач мала змогу обійняти рівнозначну посаду за місцем свого проживання, але свідомо не скористалася цим правом, відповідачем були виконані усі вимоги закону щодо обов`язку подальшого працевлаштування працівника, у зв`язку з чим вважає, що позовна заява задоволенню не підлягає.

21 червня 2024 року представник позивача подав відповідь на відзив, просить позовні вимоги задовільнити, вказує, що позивачем 26 березня 2023 року, у встановлений двомісячний строк, відповідно до наданого роботодавцем зразка, було заповнено та підписано особистим підписом заяву, в якій вона дає згоду на призначення її на посаду начальника Південно-Східного управління надання безоплатної правничої допомоги Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Від інших посад Південно-Східного міжрегіональний центру з надання безоплатної правничої допомоги позивач у вказаній заяві відмовилася. Отже, неподання 10 травня 2024 року позивачем ще однієї заяви на призначення її на вакантні посади не є законною підставою для звільнення. Також, зазначає, що твердження відповідача про те, що у разі поновлення позивача на посаді, вона підлягає працевлаштуванню до Південно-Східного МРЦ, не відповідає вимогам закону. Станом на момент подання позовної заяви до суду Павлоградський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги не був остаточно ліквідований. Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Тому, саме вимога поновити позивача на посаді завідувача сектору Першотравенське бюро правової допомоги відділу безоплатної правової допомоги Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги є такою, що відповідає вимогам закону. Посилання відповідача на розмір оплати послуг адвоката, призначеного за рахунок держави, є некоректним, оскільки він передбачає мінімально можливий розмір оплати, який може здійснити держава за такий вид послуг. Такий підхід не враховує принципу свободи договору та конкуренції на ринку послуг.

25 серпня 2024 року представник відповідача подала додаткові письмові пояснення по справі, в яких вказує, що заява позивача, яка надійшла до Південно-Східного МРЦ 05 квітня 2024 року, була розглянута та по факту розгляду повідомлено Павлоградський МЦ листом № 005/01.2-28/758 від 29 квітня 2024 року. В листі зазначено, що станом на 05 квітня 2024 року, посада, на яку позивач надала згоду, була зайнята. Лист про розгляд заяви ОСОБА_3 директором Південно-Східного МРЦ (особа, яка наділена функціоналом приймати та призначати на посади працівників) був перенаправлений позивачу 03 травня 2024 року на електронну адресу. В чому саме вбачається порушення відповідачем процесу працевлаштування, не зрозуміло.

У судове засідання позивач не з`явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить їх задовільнити з підстав, що викладені в позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача позов не визнала, вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав, що викладені у відзиві та додаткових поясненнях. В судовому засіданні доповнила, що посада, на яку претендувала позивач є вищою за її посаду - в м.Дніпро. На цю посаду претендували директори, їх заступники. ОСОБА_3 не має такого досвіду роботи, у неї не було підлеглих, вона не розприділяла кошти. Станом на 26 березня 2024 року було вибрано на цю посаду особу з представників директорату. ОСОБА_3 претендувала саме на цю посаду, яка є вищою, а не рівною її посаді, її посада до цих пір вільна. Переважність права не порушена. ОСОБА_3 не відноситься до категорії працівників, які не підлягали звільненню. Повідомлення, які вона направляла позивачу, нових посад змінено не було, тому це була її ідея направляти щотижня повідомлення про вільні посади, судова практика не зобов`язує пропонувати посаду, це право роботодавця пропонувати посади вищого рівня і воно не є обов`язковим для працівників. Було 5 одиниць посад, потім 8. А начальнику підпорядковується більше 100 людей. Тут дисбаланс відповідної вищої посади і посади, яку займала позивач. Заява позивачем була подана їй стосовно того, що вона надає згоду на посаду начальника, а від інших посад відмовляється. До неї до 10 травня 2024 року не надходило будь-яких заяв про призначення, переведення чи звільнення. 26 березня 2024 року пройшли всі конкурсні основи, консультаційні заходи, пріоритетом призначення на посаду начальника. Конкурсу при призначенні на посаду не було, бо воєнний стан, сама процедура призначення проводилася на посаду нового директора і заступників, були розіслані роботодавцем запрошення на директора і заступників. В повідомленні, що направлялося позивачу, перелік посад був однаковий для всіх працівників, навіть юристу. Запрошення на проведення конкурсу були розіслані директору, вона отримала особисто 06 березня 2024 року, 07 березня 2024 року вона направила заяву, бо розуміла, що скорочення не один день триватиме. Позивач може претендувати хоч і на посаду начальника Юстиції, її обов`язок - призначити на аналогічну або нижчу посаду, а не вищу. Право роботодавця вибрати керівників, позивачу було запропоновано посади, її право на працевлаштування нею було виконано. Позивач знала, що посада зайнята, після цього їй направлялися посади. З 26 березня по 10 травня 2024 року у неї був час зайняти якусь посаду, її посада і зараз вільна, стосується рівнозначної посади, хоча законодавством це не передбачено, щоб їй надавали цю посаду, лише керівник узгоджує. З 11 травня 2024 року вона не хоче працювати. 07 березня 2024 року вона їй запропонувала всі посади, вона і сама подавала документи. 29 квітня позивач подала заяву, знала, що посада зайнята.

Представники третьої особи позов не визнали, вважають що позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав, що викладені у поясненнях. В попередніх судових засіданнях доповнили, що процедура вивільнення дотримана, позивачу пропонувалися рівнозначні посади. Що стосується того, що вона намагалася претендувати на іншу посаду, то посада була в м.Дніпро. Заяв від неї, що вона претендує на цю посаду, не надходило. Керівництво проходило співбесіди в м.Києві, вони лише видали наказ, посади такої немає, бо в Павлограді не має. Якщо з ними вона хоче працювати, то нехай звертається. На сьогодні в штаті 8 одиниць, в м.Першотравенську зайнята 1 посада. Позивачу міжрегіональний центр не пропонував нічого, ліквідаційною комісією пропонувалися всі посади, які були вільні, вони переходили в інше підпорядкування, позивачу неодноразово подавалися вільні посади. На посаду, рівнозначну, ОСОБА_3 не претендувала. На посаду керівника вона може претендувати, але право вибору залишається за керівництвом. Пропонувати посаду вищого рівня не входить в обов`язок. Ця посада була запропонована всім, хто бажав, подали заяви, а вона не подала, вона подала згоду в Павлоградський центр на призначення її начальником Управління. Ця посада була зайнята в березні місяці. Сама позивач 26 березня вже спілкувалася з ОСОБА_4 . яка їй пропонувала залишитися в м.Першотравенську, у неї була можливість направити заяву, кожного тижня на електронну адресу направляли перелік всіх посад. 21 березня на посаду начальника було погоджено ОСОБА_4 , а 26 березня 2024 року ОСОБА_4 звернулася до ОСОБА_3 з пропозицією залишитися в м.Першотравенську. 26 березня датована заява ОСОБА_3 до голови ліквідаційної комісії, 28 березня її направлено, 04 квітня вона її отримала і 05 квітня направила в міжрегіональний центр, з використанням електронного ключа. Листом їй було повідомлено, що заява позивача не розглянута, так як на цю посаду вже прийнято особу. 25 квітня вона сформувала запит до юридичної особи, станом на 05 квітня посада зайнята. 03 травня 2024 року вона направила лист, вона не призначає на роботу, її робота була звільнити будь-яким шляхом. Позивач знала, що ця посада зайнята, 07 березня вона направила свою заяву на Київ, це злиття, ніхто не буде чекати. Запропоновані посади керівні - керівникам, а керівництво вирішує, хто буде керівником. Список вакантних посад позивачу направлявся неодноразово, після 01 квітня вона знала, що ця посада уже відсутня, після цього їй неодноразово ще направлялися посади, вона до регіонального центру не зверталася ні разу ні з якими заявами. ОСОБА_4 з нею спілкувалася, бо думала, що вона залишиться працювати.

Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що з 25 квітня 2017 року позивач - ОСОБА_3 , працювала на різних посадах Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

З 15 лютого 2023 року позивач перебувала на посаді завідувача сектору Першотравенське бюро правової допомоги відділу безоплатної правової допомоги Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яку і займала до фактичного звільнення, 10 травня 2024 року, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 від 21 вересня 2016 року.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» Міністерство юстиції України утворює регіональні (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські), місцеві (районні, міжрайонні, міські, міськрайонні, міжрайонні та районні у містах) та міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) центри з надання безоплатної правничої допомоги. Центри з надання безоплатної правничої допомоги є територіальними відділеннями Координаційного центру з надання правничої допомоги і утворюються з урахуванням потреб відповідних адміністративно-територіальних одиниць та забезпечення доступу осіб до безоплатної правничої допомоги. Наказом міністерства юстиції України № 4453/5 від 27 грудня 2023 року «Питання оптимізації системи надання безоплатної правничої допомоги», з метою підвищення ефективності управління системою надання безоплатної правничої допомоги та оптимізації відповідних видатків державного бюджету, реорганізовано Павлоградський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, шляхом приєднання до Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги. Південно-Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги визначено правонаступником Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги.

Згідно пп.9 п.17 Положення про Координаційний центр з надання правничої допомоги, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 06 червня 2012 року № 504 «Про утворення Координаційного центру з надання правничої допомоги та ліквідацію Центру правової реформи і законопроектних робіт при Міністерстві юстиції» та на виконання наказу Міністерства юстиції України № 4453/5 від 27 грудня 2023 року «Питання оптимізації системи надання безоплатної правничої допомоги», наказом Координаційного центру №42 від 12 лютого 2024 року, було утворено комісію з реорганізації Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги (код ЄДРПОУ 39780353), шляхом приєднання до Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги. Головою комісії з реорганізації призначено, директора Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги - ОСОБА_1 .

З дня набрання чинності наказу № 42 від 12 лютого 2024 року, до комісії з реорганізації Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги переходять повноваження щодо управління справами центру. Пунктом 4 даного наказу визначений обсяг повноважень голови комісії з реорганізації центру. На голову комісії з реорганізації Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги покладено обов`язок щодо забезпечення дотримання прав працівників при припиненні центру з дотриманням соціально правових гарантій, передбачених кодексом законів про працю України.

14 лютого 2024 року наказом № 4-о Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги було затверджено план заходів з реорганізації Павлоградського МЦ з НБВПД.

07 березня 2024 року позивачем особисто, під підпис отримано Попередження про наступне вивільнення завідувача сектору Першотравенське бюро правової допомоги відділу безоплатної правової допомоги Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_3 , та додатки до нього.

У зазначеному Попередженні було вказано, що, відповідно до наказів Міністерства юстиції України від 27 грудня 2023 року № 4453/5 «Питання оптимізації системи надання безоплатної правничої допомоги» та від 14 червня 2023 року № 2213/5 «Про затвердження Змін до Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги у зв`язку з оптимізацією системи надання безоплатної правової допомоги», наказу Координаційного центру з надання правничої допомоги від 12 лютого 2024 року № 42 «Питання реорганізації Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги», підпункту 4 пункту 11 Положення про Павлоградський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженого наказом Координаційного центру з надання правової допомоги від 30 березня 2015 року №47 «Про затвердження положення про Павлоградський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги» (зі змінами) та статті 49-2 Кодексу законів про працю України Павлоградський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги письмово попереджає позивача про зміни в організації виробництва і праці, зокрема, реорганізацію Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги шляхом приєднання до Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги та наступне вивільнення позивача у зв`язку з цим із займаної посади.

Одночасно, позивачу на вибір була запропонована інша робота на вакантних посадах в Південно-Східному міжрегіональному центрі з надання безоплатної вторинної правничої допомоги згідно з додатком, що додається до вказаного попередження. У Попередженні було зазначено, що згода чи відмова позивача від запропонованих їй вакантних посад повинна бути подана нею у письмовому вигляді до комісії з реорганізації Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та отримана Павлоградським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у строк до 10 травня 2024 року включно, одним із таких способів: ???надіславши на адресу Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Полтавська, 129 (103 офіс); ???надіславши за допомогою системи електронного документообігу «Аскод»; надіславши на адресу електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1

Також, позивачу було повідомлено, що у разі її відмови від призначення на запропоновані вакантні посади (в тому числі відсутності (ненадання) відповідної заяви) або неподання у зазначений строк письмової заяви про намір бути призначеною на одну із запропонованих вакантних посад, трудові відносини з нею будуть припинені на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку.

Також, було роз`яснено, що у разі належності позивача до категорії осіб, передбачених статтею 42 К3пП України, які мають переважне право на залишенні на роботі, необхідно вказати цю інформацію в заяві про намір бути призначеною на одну із запропонованих вакантних посад та надати підтверджуючі документи (в т. ч. диплом про освіту, документи про трудовий стаж, відповідні посвідчення належності до певної соціальної категорії тощо).

Додатками до отриманого позивачем попередження були копія наказу Міністерства юстиції України від 27 грудня 2023 року № 4453/5 «Питання оптимізації системи надання безоплатної правничої допомоги» на 10 арк.; ??копія наказу Координаційного центру з надання правової допомоги від 12 лютого 2024 року № 42 «Питання реорганізації Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги» на 3-х арк; ??перелік вакантних посад у Південно-Східному міжрегіональному центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги на 28 арк; ??копія наказу Координаційного центру з надання правової допомоги від 09 лютого 2024 року № 31 «Про затвердження кваліфікаційних вимог до працівників структурних підрозділів міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги» на 122-х арк; ??зразок заяви (згода) на 1-му арк; ??зразок заяви (відмова) на 1-му арк.

26 березня 2024 року, у встановлений двомісячний строк, позивачем, відповідно до наданого роботодавцем зразка, було заповнено та підписано особистим підписом заяву, в якій вона дає згоду на призначення її на посаду начальника Південно-Східного управління надання безоплатної правничої допомоги Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Від інших посад Південно-Східного міжрегіональний центру з надання безоплатної правничої допомоги позивач у вказаній заяві відмовилася.

Також, у зазначеній заяві позивачем було повідомлено роботодавця про те, що вона належить до категорії осіб, передбачених статтею 42 КЗпП України, яка має переважне право на залишення на роботі, а саме: відповідно до п. 3 абз.2 ст. 42, як працівник з тривалим безперервним стажем роботи на вказаному підприємстві.

Зазначену заяву, разом з додатками, було надіслано на адресу Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

29 квітня 2024 року позивачу, з листа за підписом директора Південно-Східного міжрегіональний центру з надання безоплатної правничої допомоги на ім`я голови комісії з реорганізації Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, стало відомо, що, станом на 05 квітня 2024 року, посада начальника Південно-Східного управління надання безоплатної правничої допомоги Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги не була вакантною.

Наказом №11-к/тр від 10 травня 2024 року позивача було звільнено з посади завідувача сектору Першотравенського бюро правової допомоги Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно зі ст. 492 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Повідомлення має містити інформацію про заплановане масове вивільнення працівників, визначену частиною другою статті 49-4 цього Кодексу, та проведення консультацій з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Повідомлення обов`язково подається виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику). У разі наявності кількох первинних профспілкових організацій повідомлення надсилається спільному представницькому органу, утвореному ними на засадах пропорційного представництва, а за відсутності такого органу - виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику), що об`єднує більшість працівників цього підприємства (установи, організації).

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2018 року в справі № 501/2482/15-ц (провадження № 61-757св17) зазначено, що «за правилами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 36, пунктом першим статті 40 КЗпП, підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 КЗпП, допускається, якщо не можливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація, або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення».

За приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №800/538/17, та постановах: від 07 квітня 2021 року у справі №444/2600/19, провадження №61-13999св20, від 22 липня 2021 року в справі №456/57/20, провадження №61-6288св21, від 23 липня 2021 року в справі №766/12805/19, провадження №61-7098св21, від 27 серпня 2021 року в справі №712/10548/19, провадження №61-10299св21, від 09 грудня 2021 року в справі №646/2661/20, провадження №61-7496св21.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі №345/1663/18 (провадження №61-1072св20) зроблено висновок, що «за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення».

Таким чином, 07 березня 2024 року, отримавши попередження про наступне вивільнення, позивач отримала перелік всіх наявних вакантних посад, які вона могла обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

В свою чергу, серед зазначеного переліку посад, станом на 07 березня 2024 року, була вакантною і посада начальника Південно-Східного управління надання безоплатної правничої допомоги Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яка відповідала кваліфікації позивача і щодо призначення на яку вона погодилася, подавши відповідну заяву роботодавцеві у встановлений для цього двомісячний термін. Таким чином, позивач здійснила усі дії, які від неї залежали для подальшого її працевлаштування.

В свою чергу, Південно-Східним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги, станом на 05 квітня 2024 року, на посаду начальника Південно-Східного управління надання безоплатної правничої допомоги Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, відповідно до наказу №61-к «Про призначення ОСОБА_4 » було призначено ОСОБА_4 . Тобто, надавши позивачу строк до 10 травня 2024 року включно, для подання заяви про згоду на призначення на одну із запропонованих вакантних посад, з переліком яких вона була ознайомлена 07 березня 2024 року, в зазначений двомісячний період часу призначено на дану посаду іншу особу.

Відповідно до ч.2 ст.492 КЗпП України, при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 42 КЗпП України, при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

З аналізу даних норм вбачається, що призначення на вакантні посади у випадках звільнення працівників відповідно ст. 492 КЗпП України, неможливо провести раніше спливу двох місяців з моменту відповідного попередження, адже в такому випадку відсутня можливість врахувати переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Посилання представника відповідача на те, що нею постійно, протягом двох місяців, надсилалися списки вакантних посад, де в свою чергу певні посади вже не були вакантними, суд оцінює критично з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 ст. 492 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. Отже, дана норма передбачає одночасність вручення попередження про звільнення та здійснення пропозицій вакантних посад.

З матеріалів справи вбачається, що одночасність таких дій роботодавця мала місце лише 07 березня 2024 року, при врученні попередження про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та списку вакантних посад. Саме станом на 07 березня 2024 року посада, на яку надала згоду про призначення позивач, була вакантною. Усі подальші переліки вакантних посад, що надсилалися відповідачем, не містили нового попередження про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, а отже, позивач правильно розглядала вакантні посади станом на 07 березня 2024 року, і щодо призначення на одну з яких надала згоду. Отже, для позивача в даному випадку актуальним списком вакантних посад був той, що вручений одночасно з попередженням про звільнення і вона мала право надати згоду на призначення на посаду начальника Південно-Східного управління надання безоплатної правничої допомоги Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, що й зробила.

В свою чергу, отримавши таку заяву, роботодавець, виконуючи обов`язок встановлений трудовим законодавством щодо дотримання гарантій та прав працівників, повинен був забезпечити її розгляд та прийняття відповідного рішення в рамках чинного законодавства. Натомість, роботодавцем винесено наказ №11-к/тр від 10 травня 2024 року про звільнення позивача з посади завідувача сектору Першотравенського бюро правової допомоги Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, на що не було правових підстав.

Крім того, підстави для звільнення вказуються і самим роботодавцем у попередженні про звільнення від 07 березня 2024 року, а саме: у разі відмови від призначення на запропоновані вакантні посади (в тому числі відсутності (ненадання) відповідної заяви) або неподання у зазначений строк письмової заяви про намір бути призначеною на одну із запропонованих вакантних посад. В даному випадку, позивачем було подано заяву - згоду на призначення її на вакантну посаду, а отже, звільнення є незаконним.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання незаконним та скасування наказу №11-к/тр від 10 травня 2024 року Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, про звільнення ОСОБА_3 з посади завідувача сектору Першотравенського бюро правової допомоги Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про поновлення на роботі.

Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Станом на день винесення рішення суду, юридична особа - Павлоградський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги перебуває у стані припинення, однак не припинено.

Таким чином, у зв`язку із незаконним звільненням з роботи, позивач підлягає поновленню на посаду, з якої вона була звільнена, а саме: завідувача сектору Першотравенське бюро правової допомоги відділу безоплатної правової допомоги Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вимушеним прогулом, за висновками Верховного Суду про застосування 235 КЗпП, що викладені 26 серпня 2020 року у справі № 501/2316/15-ц згідно постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду № 61-37956св18, визнається період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі, чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

Суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, за висновками Верховного Суду у постанові Великої Палати від 08 грудня 2021 року, викладеними у справі № 9901/407/19, слідуючи усталеній судовій практиці, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу за цими висновками підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню з цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100).

З матеріалів справи та наданих доказів позивачем вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача становить 537, 53 гривень.

Вимушений прогул позивача тривав з 10 травня 2024 року по 06 листопада 2024 року, тобто 129 робочих днів.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача - Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на користь позивача, становить 69 341,37 (129 робочих днів х 537, 53 гривень).

Що стосується розподілу судових витрат по справі.

Позивач при пред`явленні позову до суду звільнена від сплати судового збору по справі за подання позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, її позовні вимоги задоволено в повному обсязі, тому судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень (за дві позовні вимоги) підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь витрати на правову допомогу в сумі 12 000 гривень.

Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати позивача на правову допомогу підтверджені належними доказами: договором про надання правової допомоги б/н від 28 травня 2024 року, додатковою угодою до договору від 28 травня 2024 року, актом отримання узгодженої сторонами суми гонорару по договору про надання правової допомоги від 30 травня 2024 року на суму 12 000 гривень, квитанцією про переказ 12 000 гривень позивачем на рахунок представника за надання правової допомоги.

Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву, зібрано необхідні документи, складено відзив на позовну заяву, він брав участь в справі, з урахуванням того, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, позивач по справі сама є фахівцем в галузі права.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000 гривень. Така сума буде об`єктивно відповідати вимогам співмірності та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно п.4 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 3, 4, 6, 9, 18, 76, 77, 78, 79, 80, 89, 141, 258, 263, 264, 430 ЦПК України, ст. ст. 5-1, 49-2, 235 КЗпП України, - суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовільнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ №11-к/тр від 10 травня 2024 року про звільнення ОСОБА_3 з посади завідувача сектору Першотравенське бюро правової допомоги відділу безоплатної правової допомоги Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги по п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_3 з 10 травня 2024 року на посаді завідувача сектору Першотравенське бюро правової допомоги відділу безоплатної правової допомоги Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Стягнути на користь ОСОБА_3 з Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 69 341 (шістдесяти дев`яти тисяч трьохста сорока однієї) гривні 37 копійок, без вирахування сум з утримання податків та зборів за період з 10 травня 2024 року по 06 листопада 2024 року включно.

Стягнути з Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги судовий збір на користь держави в розмірі 2 422 (двох тисяч чотирьохста двадцяти двох) гривень 40 копійок.

Стягнути з Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на користь ОСОБА_3 судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 8 000 (восьми тисяч) гривень 00 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Інформація про учасників справи.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Павлоградський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, код ЄДРПОУ: 39780353, місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Полтавська, будинок, 129, офіс, 310.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Південно-Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги, код ЄДРПОУ: 41076819, місцезнаходження: 69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 77, 8 поверх.

Повний текст рішення суду виготовлений 07 листопада 2024 року.

Суддя: С.А. Янжула.