Рішення

від 07.11.2024 по справі 357/12026/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/12026/24

Провадження № 2-а/357/106/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя - Бебешко М. М. ,

при секретарі - Фельтіна Н. А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в приміщенні суду в м. Біла Церква адміністративний позов ОСОБА_1 до 1) Управління дорожнього господарства Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради, 2) Білоцерківської міської ради Київської області, про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

27 серпня 2024 року ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Грибенников Сергій Олександрович звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із даним позовом.

Вказав, що 07.08.2024 головним спеціалістом інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням управління дорожнього господарства департаменту ЖКГ Білоцерківської міської ради Новицьким А.В. винесено постанову серії БЦ № 00002037 відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме п. 15.10. ПДР України та було накладено адміністративне стягнення у розмірі 340,00 грн. Зі змісту постанови встановлено, що 07.08.2024 о 09 год 44 хв в м. Біла Церква, на вулиці Сквирське шосе, 220, водій порушив правила зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу «Toyota Camry», д.н.з НОМЕР_1 , стоянка легкового автомобіля та мотоциклів, які можуть бути постановлені на краю тротуарів, чим порушив вимоги п. 15.10 ПДР України. Під час винесення постанови відповідач не розібрався із ситуацією, яка склалась та належним чином не дослідив всіх обставин справи. Йому здалось, що позивач порушив правила дорожнього руху, але насправді ніяких порушень не було. Відповідач не дослідив склад адміністративного правопорушення, а саме його суб`єктивну сторону, обов`язковою ознакою якої є вина, яка має бути доведена. З фотознімків, розміщених на сайті «Відділ по контролю за паркуванням управління Дорожнього господарства Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради не зафіксовано, що автомобіль припарковано в зоні дії знаків, які дозволяють чи забороняють зупинку чи стоянку, як того вимагає пп. «б» п. 15.10 розділу 15 ПДР. Відповідно до пп. «в» п. 15.10 ПДР стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху залишається щонайменше 2 метри. Позивач залишив легковий автомобіль на тротуарі, який вів до пішохідного переходу та мав інтервал від коліс автомобіля приблизно 1, 6 м. до умовної лінії пішохідного переходу та плюс ще 4 метри безпосередньої ширини лінії пішохідної зони, що загалом складає понад 5,5 м. для вільного проходу пішоходів. Так, інспектором з паркування ОСОБА_2 зроблено фотографії, на яких чітко відображено як автомобіль «Toyota Camry» припаркований на краю тротуару, та при його габаритах, а саме ширині 1,84 м та навіть шляхом візуального спостереження можна зробити висновок про те, що відстань від автомобіля до газону, який розташовується праворуч значно більше ніж 2 метри, що в свою чергу дає об`єктивні підстави для сумніву в об`єктивності прийняття рішення інспектором при винесенні вказаної постанови, про нібито створення перешкод в русі пішоходів та порушення встановленого обмеження у 2 метри. Під час винесення постанови головним спеціалістом інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням управління дорожнього господарства департаменту ЖКГ Білоцерківської міської ради ОСОБА_2 здійснено фото/відеофіксацію, під час перегляду яких було визначено, що даний транспортний засіб був припаркований на тротуарі та мав відстань від коліс автомобіля до умовної лінії пішохідного переходу 1,6 метрів,а також 4,0 метрів пішохідного переходу, тобто загальна відстань для руху пішоходів становить 5,6 м. та жодним чином не перешкоджає руху пішоходів. 21.08.2024 представником позивача отримано відповідь на адвокатський запит з електронним підписом уповноваженої особи Білоцерківської міської ради, у якому зазначено, що під час фіксації порушення правил зупинки, стоянки транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_2 вимірювальні засоби головним спеціалістом інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням управління дорожнього господарства департаменту ЖКГ Новицьким А.В. не застосовувались. Фотознімки, які були зафіксовані під час винесення постанови головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням управління дорожнього господарства департаменту ЖКГ БМР Новицьким А.В. не можуть виступати доказами в справі, так як на них не вказано ні відстані від коліс автомобіля до умовної лінії пішохідного переходу, ні розмір пішохідної частини, ні розміру самого пішохідного переходу. Внаслідок протиправних дій головного спеціаліста інспектора з паркування відділу контролю за паркуванням управління дорожнього господарства департаменту ЖКГ Білоцерківської міської ради Новицького А.В. власника автомобіля «Toyota Camry», д.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_1 безпідставно, в порушення вимог законодавства притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення, при тому, що в даному випадку відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, п. 15.10 ПДР України.

02 вересня 2024 року позивач подав заяву про усунення недоліків до якої додав заяву про зміну предмету позову, в якій вказав, що лише 02.09.2024 позивачем отримано постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 2480988771 до повідомлення серії БЦ № 00002037 від 07.08.2024, а тому просив визнати незаконними дії Управління дорожнього господарства Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради м. Біла Церква щодо внесення постанови про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 2480988771 до повідомлення серії БЦ № 00002037 від 07.08.2024, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, п. 15.10 ПДР України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 2480988771 до повідомлення серії БЦ № 00002037 від 07.08.2024, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, п. 15.10 ПДР України. Крім того, позивачем було вказано, що попередня орієнтовна сума судових витрат за даним позовом становить 15000,00 грн.

Ухвалою суду від 03 вересня 2024 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Запропоновано відповідачу подати до суду належним чином завірену копію постанови серії РАП №2480988771 до повідомлення серії БЦ №00002037 від 07 серпня 2024 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 та матеріали адміністративної справи на підставі яких винесено оскаржувану постанову.

05.09.2024 представник відповідача Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради Іванова Ольга Олегівна звернулась до суду з заявою, в якій просила здійснити розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 , про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін - відмовлено.

21 жовтня 2024 року до суду надійшов відзив від представника відповідача т.в.о. директора Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради Погасій Олексія з проханням відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування відзиву вказали, що вважають вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими і такими, що не відповідають вимогам та положенням законодавства України, зокрема вимогам КУпАП та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо реформування сфери паркування транспортних засобів». Вказали, що якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особи уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену в ч. 1 ст. 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену в частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення). Вказали, що 07 серпня 2024 року о 09 год 44 хв головним спеціалістом інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням Управління дорожнього господарства департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради Новицьким Андрієм Віталійовичем зафіксовано в режимі фотозйомки скоєне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП. У відповідності до положень ст. 14-2 КупАп, інспектором з паркування було здійснено фото фіксацію обставин порушення правил стоянки в режимі фотозйомки технічним засобом LOGIC INSTRUMENT FIELDBOOK K 80V286QАC4670NXA22M0011, шляхом створення зображень транспортного засобу в момент вчинення правопорушення, на яких зафіксовано: дату порушення 07.08.2024 року, місце розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомого об`єкта м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 220; географічні координати: 49.81752990, 30.07057560, час вчинення порушення 09 год 40 хв. З матеріалів фото фіксації вбачається, що водій транспортного засобу «Toyota Camry», д.н.з НОМЕР_2 здійснив зупинку за адресою м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 220, а саме порушив підпункт в пункту 15.10 розділу 15 ПДР України. Вказав, що позиція представника Позивача, що приписи підпункту в пункту 15.10 розділу 15 ПДР України не вказують на якому краю тротуару дозволена стоянка, а також те, що Верховний суд чітко зазначає , що стоянка легкового автомобіля на тротуарі можлива у декількох випадках, зокрема на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м., проте висновку про обов`язковість стоянки біля краю, що межує із проїзною частиною не має є хибною. Адже законодавством визначено до якого краю прилягає тротуар, а саме до проїзної частини дороги або газону. Як вбачається з фото фіксації в даній ситуації газон відсутній та видно, що автомобіль позивача стоїть на середині тротуару. Оскільки транспортний засіб був припаркований на середині тротуару, за винятком підпункту в пункту 15.10 ПДР України передбачена стоянка для транспортних засобів, які можуть бути поставлені лише на краю тротуарів, а тому позивачем порушено вимоги пункту 15.10 ПДР України. Вказали, що постанова серії РАП № 2480988771 від 07.08.2024 винесена Інспектором з паркування у відповідності до чинного законодавства, містить всю передбачену КУПАП інформацію, направлена правопорушнику належним чином та пред`явлена до суду як доказ. Таким чином відповідачем під час розгляду справи були дотримані всі норми спеціального права, які регулюють правовідносини при порушенні правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки, а тому вважає, що позовні вимоги Позивача не ґрунтуються на законі і не підлягають задоволенню в повному обсязі. Крім того, вказали, що заявлений позивачем розмір витрат на правовому допомогу є явно завищеним та не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру, а, отже, є значно завищеними.

Враховуючи, що учасники справи будучи належним чином повідомленні про розгляд справи, ухвалою суду було відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи з викликом сторін, відповідач у встановленні судом строки подав відзив на позов, тому суд вважає за можливе провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

В силу вимог ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

07.08.2024 головним спеціалістом інспектором паркування відділу по контролю за паркуванням Управління дорожнього господарства департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради Новицьким Андрієм Віталійовичем складено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серія БЦ № 00002037.

07 серпня 2024 року головним спеціалістом інспектором з паркування відділу по контролю за паркуванням управління дорожнього господарства департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради Новицьким Андрієм Віталійовичем було складено Постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 2480988771 до повідомлення серії БЦ № 00002037 від 7 серпня 2024 року, якою встановлено, що 07 серпня 2024 року 09 год 44 хв водієм транспортного засобу «Toyota Camry», д.н.з НОМЕР_2 здійснено стоянку за адресою м. Біла Церква, сквирське шосе, 220, чим порушено вимоги підпункту в) пункту 1510 розділу 15 Правил дорожнього ркхк, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуару. Чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУПАП. Фотозйомка та/ або відеозапис здійснювався за допомогою технічного засобу LOGIC INSTRUMENT FIELDBOOK K 80V286QАC4670NXA22M0011. Визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладеного на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340, 00 грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною п`ятою статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ч. 3 ст. 219 КУпАП від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.

Згідно Положення про департамент житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради, затвердженого рішенням Білоцерківської міської ради від 28.07.2022 року № 2795-31-VIII Департамент житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради є виконавчим органом Білоцерківської міської ради , утворюється міською радою та є підзвітним і підконтрольним раді. Згідно п. 1.4 Положення Департамент є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків а Держаного казначейства, печатку із відображенням Державного герба України і своїм найменуванням, печатку «для документів».

Згідно рішення виконавчого комітету БМР Київської області №421 від 08 липня 2022 року уповноважено інспекторів з паркування відділу по контролю за паркуванням управління дорожнього господарства департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради розглядати справи про адміністративні правопорушення та проводити тимчасове затримання транспортних засобів.

Наказом Директора Департаменту Житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради призначено ОСОБА_2 на посаду головного спеціаліста відділу по контролю за паркуванням управління дорожнього господарства департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради з 18 жовтня 2022 року.

Отже, судом встановлено, що постанова серії РАП № 2480988771 від 07 серпня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП винесена уповноваженою особою.

Як встановлено частиною 1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так підпунктом в) пункту 15.10 ПДР стоянка забороняється: на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Згідно п. 1.10 ПДР України тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 279-8 цього Кодексу.

Частинами 3-5 ст.279-1 КУпАП встановлено, якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення). Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі. Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з приміткою до статті 14-2 КУпАП, режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у не оплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.

Приписами ч.1 ст.72 та ст.73 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Позивач та його представник у поданому позові обґрунтовує правомірність здійснення стоянки на тротуарі з посиланням на п.п. «в» п. 15.10 ПДР України, де зазначено, що стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м, та вказує, що позивач залишив легковий автомобіль на тротуарі, який вів до пішохідного переходу та мав інтервал від коліс автомобіля приблизно 1,6 м плюс ще 4 метри безпосередньої ширини лінії пішохідної зони, що загалом складає понад 5,5 м. для вільного проходу пішоходів. Так інспектором з паркування ОСОБА_2 зроблено фотографії, на яких чітко відображено як автомобіль Toyota «Camry» припаркований на краю тротуару, та при його габаритах, а саме ширина складає 1,84 м. та шляхом візуального спостереження можна зробити висновок про те, що відстань від автомобіля до газону який розташовується праворуч значно більше ніж 2 метри. Крім того, вказує, що інспектором з паркування не було проведено вимірювання відстані від автомобіля позивача до газону.

Окрім того, з фотокопій, долучених позивачем та відповідачем до відзиву на позовну заяву та які були зроблені інспектором 07.08.2024 о 09 год 45 хв вбачається, що автомобіль «Toyota Camry», д.н.з НОМЕР_2 , здійснив стоянку таким чином, що не заважає руху пішоходів.

Зі змісту норми п.п. «в» п. 15.10 ПДР України вбачається, що водій наділяється правом на здійснення стоянки автомобіля на тротуарі за умови одночасного дотримання трьох вимог, а саме: стоянка здійснюється легковим автомобілем та мотоциклом; стоянка здійснюється на краю тротуару; стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Крім того інспектором з паркування Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради Новицьким А.В. не надано доказів здійснення виміру, а фото докази не доводять, що між автомобілем та краєм тротуару було менше 2 метрів. За таких обставин суд вважає, що в діях позивача ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

За таких обставин суд вважає, що рішення відповідача суб`єкта владних повноважень під час накладення адміністративного стягнення щодо позивача прийнято в порушення вимог ст. 2 КАС України, що в свою чергу є підставою для скасування рішення відповідача і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Крім того, позивачем заявлено вимоги до Білоцерківської міської ради Київської області.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Приймаючи до уваги те, що Департамент житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та Державного казначейства печатку суд вважає Білоцерківську міську раду неналежним відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем в позовній заяві заявлено попередню орієнтовну суму судових витрат на професійну правову допомогу в розмірі 15700, 00 грн.

Згідно з частиною другою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Згідно додаткової постанови Верховного суду від 23 грудня 2021 року в справі № 923/560/17 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи N 922/445/19.

На підтвердження витрат на правничу допомогу надано: договір про надання правничої допомоги № 34/24 від 08 серпня 2024 року; Акт приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг) від 26.08.2024 на підставі договору про надання правової допомоги № 34/24 від 08.08.2024, рахунок на оплату № 39 від 26 серпня 2024 року на суму 15750,00 грн.

Згідно п. 2.1 Договору про надання правової допомоги сплата гонорару за надані послуги адвокатами АО «Грибенников та Фатєєв» за цим договором 1500,00 грн.

Згідно Акту приймання-здачі виконаних робіт на підставі договору про надання правової допомоги АБ «Грибенников та Фатєєв» надано послуги на суму 15750, грн..

Пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя N R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв. Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Отже, за таких обставин доведеними є витрати на професійну правничу допомогу позивача в розмірі 15750,00 грн.

Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин шість та сім статті 134 КАС України, згідно яких в разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказав, що заявлений позивачем розмір витрат на правовому допомогу є явно завищеним та не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру. Враховуючи те, що справа незначної складності, підлягала розгляду в порядку спрощеного провадження, а розмір штрафу складає 340 грн, Департамент вважає заявлені витрати в розмірі 15750 грн є завищеними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. від Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Суд враховує правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17 та від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, згідно з якою від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Суд зазначає, що Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, часу витраченого адвокатом на розгляд справи, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради на його користь в розмірі 1000 грн.

Також позивач за звернення до суду з даним позовом сплатив судовий збір в розмірі 605,60, який підлягає стягненню з Департаменту ЖКГ Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст.19 Конституції України, ст. 7, 9, ч.5 ст.121, 222, 250, 251, 280, 283, 284 КУпАП, ст. 2, 6, 9, 77, 139, 242-246, 250, 255, 262, 286 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до 1) Управління дорожнього господарства Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради, 2) Білоцерківської міської ради Київської області, про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 2480988771 до повідомлення серії БЦ № 00002037 від 07.08.2024, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, п. 15.10 ПДР України, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради Київської області, про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 1000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, яким рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач 1: Департамент житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради Київської області. Місце знаходження: вул. Андрея Шептицького, 2, м. Біла Церква, Київська область. Код ЄДРПОУ: 03346696.

Відповідач 2: Білоцерківська міська рада Київської області. Місцезнаходження: вул. Ярослава Мудрого, 15, м. Біла Церква, Київська область. Код ЄДРПОУ: 26376300.

СуддяМ. М. Бебешко