Рішення

від 31.10.2024 по справі 532/1748/24

КОБЕЛЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

532/1748/24

2/532/630/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2024 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді - Омельченко І.І.,

з участю секретаря судового засідання - Логвиненко А.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Пелих О.В.,

відповідач - ТОВ «Рабус»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кобеляки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Пелиха Олега Віталійовича в інтересах ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Рабус» про стягнення сум, що належать працівникові при звільненні, та стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

31 липня 2024 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява адвоката Пелиха Олега Віталійовича в інтересах ОСОБА_1 до ТОВ «Рабус» про стягнення сум, що належать працівникові при звільненні, та стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Позовна заява обґрунтована тим, що з 26 січня 2022 року по 30 квітня 2024 року ОСОБА_1 працював на роботі охоронника в ТОВ «Рабус». Усупереч норм ч. 1 ст. 83, ст. 116 КЗпП України, відповідач не виплатив позивачу 800 грн. заробітної плати за листопад 2023 року, 7156,80 грн. заробітної плати за лютий 2024 року, 7156,80 грн. заробітної плати за березень 2024 року і 7156,80 грн. заробітної плати за квітень 2024 року, а разом 22270,40 грн. Також відповідач не виплатив позивачу 7156,80 грн. компенсації за невикористану відпустку за період роботи з 26 січня 2022 року по 26 січня 2023 року і 7156,80 грн. компенсації за невикористану відпустку за період роботи з 27 січня 2023 року по 30 квітня 2024 року, а разом 14313,60 грн. Середній заробіток позивача за місяць становив 7156,80 грн. З дня звільнення по день подання позовної заяви минуло три місяці. За затримку розрахунку при звільненні відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток 21470,40 грн. (7156,80 грн. х 3 місяці).

Таким чином, адвокат Пелих О.В. прохав суд стягнути з ТОВ «Рабус» на користь ОСОБА_1 58054,40 грн., з яких: 22270,40 грн. невиплаченої заробітної плати, 14313,60 грн. компенсацій за невикористані відпустки та 21470,40 грн. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні; стягнути з ТОВ «Рабус» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 01 серпня 2024 року по даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.22-24).

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 31 жовтня 2024 року постановлено ухвалити заочне рішення.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Пелих О.В. подав заяву про проведення засідання за їх відсутності. Позов підтримують.

Відповідач ТОВ «Рабус», будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не подав, будь-яких заперечень проти позову, заяв, клопотань чи пояснень з приводу позовних вимог по суті до суду від відповідача не надходило.

Суд, розглянувши та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню повністю.

Судом установлено, що 26 січня 2022 року ОСОБА_1 прийнято на роботу охоронником у ТОВ «Рабус». 30 квітня 2024 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за угодою сторін (а.с.9).

За листопад 2023 року відповідач не виплатив позивачу 800 грн. заробітної плати, 7156,80 грн. - за лютий 2024 року, 7156,80 грн. - за березень 2024 року і 7156,80 грн. - за квітень 2024 року, всього 22270,40 грн.

За період роботи з 26 січня 2022 року по 26 січня 2023 року відповідач не виплатив позивачу 7156,80 грн. компенсації за невикористану відпустку. За період роботи з 27 січня 2023 року по 30 квітня 2024 року відповідач не виплатив позивачу 7156,80 грн. компенсації за невикористану відпустку. Всього 14313,60 грн.

Ухвалами Кобеляцького районного суду Полтавської області від 01 серпня 2024 року, 04 вересня 2024 року та 10 жовтня 2024 року зобов`язано ТОВ «Рабус» надати суду належним чином засвідчені копії наказу про прийняття на роботу з 26 січня 2022 року охоронником до ТОВ «Рабус» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; наказу про звільнення з 30 квітня 2024 року з ТОВ «Рабус» з роботи охоронника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; табелів обліку використання робочого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за весь період його роботи в ТОВ «Рабус» з 26 січня 2022 року по 30 квітня 2024 року; розрахунково-платіжних відомостей працівника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за весь період його роботи в ТОВ «Рабус» з 26 січня 2022 року по 30 квітня 2024 року; усіх документів з підписом працівника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про одержання ним заробітної плати за весь період його роботи в ТОВ «Рабус» з 26 січня 2022 року по 30 квітня 2024 року; довідку про розмір і види сум, що належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та невиплачені йому ТОВ «Рабус» у день його звільнення 30 квітня 2024 року (а.с.22-24,30-32,43-45).

Відповідачем не було надано витребувані судом докази.

За змістом ч. 10 ст. 84 ЦПК України, в разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.

У зв`язку з цим, суд вважає за можливе, відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України, погодитьсь з проведеним позивачем розрахунком невиплаченої заробітної плати, компенсацій за невикористані відпустки та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Статтею 43 Конституції України гарантовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У відповідності до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частиною першою статті 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, в грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною третьою ст. 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в частині п`ятій статті 97 КЗпП України.

Статтею 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат.

Конституційний Суд України в рішенні від 29.01.2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, установлена статтею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника в зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Судом встановлено, що відповідач не виконував свого обов`язку та своєчасно не виплатив позивачу заробітну плату за листопад 2023 року в розмірі 800 грн., за лютий 2024 року в розмірі 7156,80 грн., за березень 2024 року в розмірі 7156,80 грн. і за квітень 2024 року в розмірі 7156,80 грн., всього 22270,40 грн., що має наслідком задоволення вимоги позивача про стягнення невиплаченої заробітної плати в повному обсязі.

У частині першій ст. 83 КЗпП України та частині першій ст. 24 Закону України «Про відпустки» закріплено, що в разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що відповідно до вимог статті 83 КЗпП України, вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної та додаткової щорічної відпустки, тільки у разі звільнення його з роботи. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається, виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

За період роботи з 26 січня 2022 року по 26 січня 2023 року відповідач не виплатив позивачу 7156,80 грн. компенсації за невикористану відпустку, за період роботи з 27 січня 2023 року по 30 квітня 2024 року - 7156,80 грн. компенсації за невикористану відпустку, всього 14313,60 грн.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 14313,60 грн. компенсацій за невикористані відпустки є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, суд виходить з наступного.

За ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 199 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати в зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, -наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи-по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100.

В абзаці 5 п. 4 розділу ІІІ Постанови КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року передбачено, якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Середній заробіток позивача за місяць становив 7156,80 грн. З дня звільнення 30 квітня 2024 року по день подання позовної заяви 31 липня 2024 року минуло три місяці. За затримку розрахунку при звільненні відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток 21470,40 грн. (7156,80 грн. х 3 місяці).

Враховуючи те, що відповідачем не було проведено з позивачем повний розрахунок, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні в розмірі 21470,40 грн.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення заробітної плати та грошової компенсації за невикористані відпустки, яка включається до структури заробітної плати, а тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень (1211,20 х 2).

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню повністю, і те, що позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 гривень за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц вказано, що вимога ч. 8 ст. 141 ЦПК України застосовується і до справ, що розглядаються у спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Враховуючи, що представник позивача подав заяву про надання доказів понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу в п`ятиденний строк після ухвалення судового рішення, тому йому необхідно встановити строк до 05 листопада 2024 року для подання цих доказів.

Керуючись статтями 12, 141, 268, 280-289, 430 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов адвоката Пелиха Олега Віталійовича в інтересах ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Рабус» про стягнення сум, що належать працівникові при звільненні, та стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні - задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Рабус» на користь ОСОБА_1 22270,40 (двадцять дві тисячі двісті сімдесят грн. 40 коп.) гривень невиплаченої заробітної плати; 14313,60 (чотирнадцять тисяч триста тринадцять грн. 60 коп.) гривень компенсацій за невикористані відпустки; 21470,40 (двадцять одна тисяча чотириста сімдесят грн. 40 коп.) гривень середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, а всього 58054,40 (п`ятдесят вісім тисяч п`ятдесят чотири грн. 40 коп.) гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Рабус» на користь держави судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Рабус» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

Рішення в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Надати представнику позивача адвокату Пелиху Олегу Віталійовичу строк, що не перевищує п`яти днів після ухвалення рішення суду, до 05 листопада 2024 року для подання ним доказів щодо розміру понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Сторони:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_1 .

відповідач - ТОВ «Рабус», ЄДРПОУ 39442899, місцезнаходження: 08623, смт. Калинівка, вул. Проектна, 1 Фастівського району Київської області.

Суддя