Рішення

від 29.10.2024 по справі 549/419/23

ЧОРНУХИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа №549/419/23

Провадження№2/549/19/24

РІШЕННЯ

Іменем України

29 жовтня 2024 року Чорнухинський районний суд Полтавської області:

у складі: головуючого - судді Крєпкого С.І.

за участю: секретаря судового засідання - Кривчун Я.А.

представника позивача - адвоката Ступніка С.В. представника відповідача ОСОБА_1 -

адвоката Ахрамовича Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду селища Чорнухи цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства,

установив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив визнати його батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внести зміни до актового запису про його народження, зазначивши в графі «батько» ОСОБА_2 , змінити по-батькові дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », виключити запис про ОСОБА_1 як батька.

Позов обгрунтовано тим, що у грудні 2014 року він познайомився з ОСОБА_7 (на той час ОСОБА_8 ) ОСОБА_9 , яка перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 ..

Деякий час вони періодично зустрічалися та мали інтимні стосунки.

У листопаді 2015 року у ОСОБА_9 народився син ОСОБА_10 , батьком якого записаний її чоловік ОСОБА_1 ..

Відповідний актовий запис складено відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м.Києві 04.12.2015 за №2040.

Починаючи з 2017 подружні стосунки ОСОБА_9 та ОСОБА_5 фактично припинились, 25.11.2019 їх шлюб було розірвано в судовому порядку.

Він з ОСОБА_3 продовжував зустрічатися, починаючи з 2020 стали жити цивільною сім`єю, а 27.05.2022 зареєстрували шлюб.

Весь час мав переконання, що батьком дитини Христини - ОСОБА_10 , є ОСОБА_1 . Цієї ж думки притримувались і наразі притримується сама ОСОБА_9 , хоча і припускає ймовірність його батьківства.

Після проведення 13.09.2023 ДНК-тесту (молекулярно-генетичної експертизи) на встановлення батьківства з`ясувалось, що ОСОБА_10 є його сином.

У зв`язку з чим він має право на встановлення свого батьківства та внесення відповідних змін до актів цивільного стану.

Ухвалою Чорнухинського районного суду від 25.12.2023 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання встановлення строки для подання відзиву та пояснень (т.1, а.с.29-30).

01 березня 2024 року ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, відповідачу - десятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечень (т.1, а.с.128).

Ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 01.03.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про виключення зі складу співвідповідачів ОСОБА_3 та її залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача, передачу справи до №549/419/23 за підсудністю до Подільського районного суду міста Києва, визнанні зловживанням процесуальними правами (т.1, а.с.142-143).

29 березня 2024 року ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ахрамовича Я.І. про застосування до позивача ОСОБА_2 наслідків зловживання процесуальними правами відмовлено (т.1, а.с.183-184).

03 квітня 2024 року ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області клопотання представника позивача задоволено, у справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, провадження у справі зупинено (т.1, а.с.191-193).

Ухвалою Чорнухинського районного суду від 19.06.2024 провадження у справі поновлено (т.2, а.с.1).

12 липня 2024 року ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду (т.2, а.с.23).

02 жовтня 2024 року ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Чорнухинського районного суду Полтавської області Крєпкого С.І. відмовлено.

У поданому відзиві на позов представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Ахрамович Я.І. прохав відмовити у задоволенні позову виходячи з такого (т.1 а.с.98-103).

02 березня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, за час перебування в якому у них народилася спільна дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 не було відомо про обставини, викладені позивачем, він перебував у шлюбі з ОСОБА_3 і жодних підстав сумніватися у походженні дитини не мав.

З моменту, коли ОСОБА_1 стало відомо про вагітність колишньої дружини, він постійно піклувався про її благополуччя та благополуччя майбутньої дитини.

Після народження сина він належним чином виконував свої батьківські обов`язки, піклувався про забезпечення найкращих інтересів сина, зокрема, прийнявши рішення розірвати шлюб ОСОБА_1 і ОСОБА_3 уклали Договір про визначення місця проживання дитини (далі - Договір), умов її утримання та участі батьків у її вихованні.

Так, відповідно до п.1.4 Договору, після підписання Договору батько продовжує брати участь у вихованні та забезпеченні повного, всебічного і гармонійного розвитку дитини до досягнення нею повноліття, яка буде полягати в тому числі (але не обмежуватись) у спілкуванні батька з дитиною, регулярних зустрічах, тимчасовому проживанні дитини разом з батьком, спільних поїздках батька та дитини як по території України, так і за її кордон. Жодні обмеження на участь батька у вихованні дитини не допускається.

Відповідно до п.1.5 Договору, після його підписання батько зобов`язується брати участь в утриманні дитини ( у грошовій або натуральній формі) щомісячно в сумі, визначені за домовленістю сторін, але не менше ніж 5000 гривень щомісячно на дитину до досягнення нею повноліття.

Ці та інші батьківські обов`язки, передбачені Договором та чинним законодавством, ОСОБА_1 виконував у повному обсязі та продовжує виконувати незважаючи на обмеження, встановлені позивачем та ОСОБА_3 без належних правових підстав.

Крім того, з моменту неправомірного порушення позивачем та ОСОБА_3 права дитини на спілкування з батьком, ОСОБА_1 було вжито ряд заходів, спрямованих на відновлення порушених прав дитини.

Так, 02.11.2023 ОСОБА_1 отримав з номеру ОСОБА_3 повідомлення у додатку «Viber», що вона ніби-то більше не вважає його батьком їх спільного сина, і що його біологічним батьком завжди був її теперішній чоловік - ОСОБА_2

03 листопада 2023 року він отримав від Христини повідомлення у додатку «Viber», що вона більше не дасть йому можливість ані бачитись, ані спілкуватися із сином.

Також, 03.11.2023, поспілкувавшись з позивачем, ОСОБА_1 стало відомо, що дитину у нього відібрав він перебуваючи у змові з ОСОБА_3 ( з його слів).

04 листопада 2023 року у зв`язку з незаконними діями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було подано заяву до поліції (№33447).

Також, 06.11.2023 він звернувся до Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою (зареєстровано за №10658/ОП/Г470), у якій просив звернутися до поліції, оскільки дії матері сина та ОСОБА_2 носять характер кримінального правопорушення, та визначити місце проживання дитини з ним - батьком дитини (т.1, а.с.95-104).

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Верховною Радою України 27 лютого 1991 року( далі- Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Наведені вище факти свідчать про те, що ОСОБА_1 дійсно любить свого сина, постійно турбувався про благополуччя дитини, і якнайкращого забезпечення прав та інтересів сина.

Поряд з тим, позивач, маючи усі підстави допускати, що є біологічним батьком дитини, протягом 9 років життя дитини навіть не намагався перевірити та підтвердити факт свого батьківства і звернутися з позовом про визначення батьківства, що свідчить про намір ухилення від батьківських обов`язків, що були б покладені на нього після встановлення батьківства.

На разі дії позивача та ОСОБА_3 не направлені на покращення ані матеріального ані емоційного стану дитини. Навпаки, прийняття рішення у справі, яким буде визнано батьківство особи, яку дитина сприймає своїм вітчимом і скасування батьківства стосовно людини, з якою дитина вже 9 років живе у любові та злагоді, визнає її своїм батьком, вочевидь завдасть сильного стресу малолітньому ОСОБА_11 .

А тому з метою захисту прав, забезпечення найкращих інтересів дитини, та створення найбільш сприятливих умов для життя та розвитку дитини, наявні підстави для відмови у задоволенні позову.

У відповіді на відзив (т.1, а.с.129-131) представник позивача проти аргументів представника відповідача заперечує посилаючись на те, що виклад у відзиві обставин, пов`язаних з описом виконання відповідачем ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків, не має жодного відношення до предмету спору.

Низка посилань в цьому зв`язку на норми законодавства та матеріали вітчизняної та європейської судової практики також виглядала б доречною при розглядів спорів між батьками, іншими особами спору щодо виховання дитини, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном, як це прямо передбачено ч.2 ст.171 СК України.

При вирішенні спору про визнання батьківства не має жодного значення думка дитини, ставлення відповідача до виконання своїх батьківських обов`язків.

Домінуючу роль в такому випадку відіграють докази, отримані із застосуванням апаратних технологій на базі генетичних наукових досліджень (наприклад, звіт про встановлення батьківства, наданий позивачем до позовної заяви).

Проте відповідач у своєму відзиві ніяким чином не торкається спростування вказаного доказу, взагалі по суті не заперечуючи проти батьківства позивача (т.1, а.с.129-131).

У запереченнях на відповідь на відзив (т.1, а.с.152-154) представник відповідача ОСОБА_1 не погоджуються з міркуванням представника позивача, наведених у відповіді на відзив, що при вирішенні спору про визнання батьківства не мають значення ставлення відповідача до виконання своїх батьківських обов`язків та думка дитини.

Нормами як національного так і європейського законодавства передбачено, що перш за все в усіх діях щодо дітей, у тому числі під такими діями мається на увазі і вирішення питання щодо прав та інтересів дитини в судових справах, найбільша увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Також це підтверджується відповідною судовою практикою.

Відповідно при вирішенні даного спору слід врахувати ставлення відповідача ОСОБА_1 до виконання своїх батьківських обов`язків, зокрема той факт, що ОСОБА_1 постійно турбувався про благополуччя дитини та дійсно любить свого сина.

Водночас, для вирішення даного спору має значення те, що дії позивача та відповідача ОСОБА_3 не направлені на покращення ані матеріального, ані емоційного стану дитини.

Також зазначає, що докази належного виконання свої батьківських обов`язків, надані відповідачем ОСОБА_1 , мають значення для розгляду справи і мають бути враховані під час ухвалення судового рішення.

Задоволення позовних вимог призведе до порушення прав та інтересів дитини і ОСОБА_1 , а тому, з метою захисту прав, забезпечення найкращих інтересів дитини, та створення найбільш сприятливих умов для життя та розвитку дитини, наявні підстави для відмови у задоволенні позову (а.с.152-154).

Позивач ОСОБА_2 у підготовчому засіданні 29.03.2024 року позов підтримав.

В подальшому в судові засідання не з`являвся обмежившись представництвом своїх інтересів через представника.

Представник позивача позов фактично підтримав з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив. Вважає співвідповідача ОСОБА_3 також такою, що повинна відповідати за позовом.

Крім того, пояснив, що з роками дитина становилась візуально дуже схожа на позивача, у зв`язку з чим було замовлено аналіз ДНК на батьківство. Після проведення цього аналізу 13.09.2023 ОСОБА_2 стало відомо про своє батьківство.

Відповідач ОСОБА_1 був присутній у підготовчому засіданні 13.02.2024, за наслідками якого за клопотанням його представника засідання було відкладено, в подальшому представництво його інтересів здійснював представник.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Ахрамович Я.І. позов не визнав фактично з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченнях, прохав відмовити в задоволенні позову по суті позовних вимог.

Крім того зазначив, що позивач та його представник нехтують інтересами дитини, відсутні повага до Закону, родини. Відповідач тривалий час виховує сина, цікавиться його життям, брав участь в утриманні.

Вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб з метою заявлення позивачем прав на дитину.

Доказів щодо спорідненості позивача з дитиною матеріали справи не містять, оскільки доданий позивачем тест був проведений недержавною установою, яка самостійно не проводить забір матеріалу для ДНК тесту, а ТОВ "Мама Папа", якій судом було призначено проведення експертизи, не має ліцензії на проведення судових експертиз з встановлення батьківства.

В ході проведення експертизи ОСОБА_1 не залучався до участі в цьому процесі, не був присутнім під час відбору генного матеріалу, працівники товариства, не будучи повідомленими про кримінальну відповідальність та експертами, могли взяти на аналіз матеріал однієї і тієї ж особи.

Також клопотав застосувати строк позовної давності (т.2.а.с.56), оскільки на момент розгляду цього позову позивач перебуває загалом у стосунках з ОСОБА_3 близько 10 років.

З огляду на значну тривалість даних відносин, а також того факту, що позивач мав інтимні стосунки з матір`ю дитини, він міг дізнатися про своє батьківство протягом цього часу.

Отже, позивачем без поважної причини було пропущено строк позовної давності для пред`явлення позову про визнання батьківства.

Позов не містить доказів, що підтверджували б необізнаність позивача щодо факту батьківства.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явилася, у направленому листі з посиланням на приписи ст.ст.128, 134, 135 СК України, Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України №96/5 від 12.01.2011р., прохала надавати інформацію щодо призначення судових засідань, за результатами розгляду направити копію ухваленого рішення (т.2, а.с.71).

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , про що складено відповідний запис №2040 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м.Києві.

Батьком дитини записаний ОСОБА_1 , матір`ю - ОСОБА_12 (т.1, а.с.22).

13 серпня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу посвідчено договір між ОСОБА_1 і ОСОБА_12 про визначення місця проживання дитини, умов її утримання та участі батьків у вихованні дитини, номер у реєстрі №7444, відповідно до якого дитина проживає разом з матір`ю.

Батько і мати спільно піклуються про дитину, займаються її вихованням та утриманням, після підписання договору батько продовжує брати участь у вихованні та забезпеченні повного всебічного і гармонійного розвитку дитини до досягнення нею повноліття. Батько зобов`язується брати участь в утриманні дитини щомісячно в сумі, визначеній за домовленістю сторін, але не менше 5000 грн щомісячно на дитину до досягнення нею повноліття (т.1, а.с.105-107).

25 листопада 2019 року рішенням Подільського районного суду міста Києва шлюб між ОСОБА_12 і ОСОБА_1 розірвано (т.1, а.с.20-21).

27 травня 2022 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 , дошлюбне прізвище " ОСОБА_8 " (т.1, а.с.19).

Як видно із звіту про встановлення батьківства ДНК Endeavor DNA Laboratories, ймовірність встановлення батьківства ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_4 становить 99,999999% (т.1, а.с.23).

Результат тесту містить посилання, що він носить виключно інформаційний характер. Зразки не відбиралися з верифікацією. Імена пацієнтів походження зразків не можуть бути підтверджені.

З скриншотів електронної переписки вбачається спілкування ОСОБА_1 і ОСОБА_3 з приводу побачень з ОСОБА_10 , в яких остання відмовляє позивачу щодо його зустрічі з дитиною (т.1, а.с.108-109).

ОСОБА_1 06.11.2023 звертався з заявою до служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві про перебування у небезпеці його сина ОСОБА_10 , який утримується третьою особою - ОСОБА_2 , який не є його ані родичом, ані близькою людиною (а.с.110-111), а 10.11.2023 - зі скаргою на бездіяльність служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації до Міністерства соціальної політики України, у якій просив зобов`язати службу здійснити розгляд його заяви від 06.11.2023, вчинити відповідні дії, спрямовані на захист прав його дитини (т.1, а.с.112-115).

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

На виконання цих обов`язків суд має з`ясувати у позивача предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав).

У відповідача суд з`ясовує суть та характер заперечення проти позову й на підставі з`ясованого визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору (предмет доказування).

Згідно зі статтею 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у справах про визнання батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.

Згідно із ч.ч.1,4 ст.12, ч.ч.1,6 статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК Українипередбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Відповідно до ч.2, абз.2 ч.3 ст.128 СК України позов про визнання батьківства може бути пред`явлено особою, яка вважає себе батьком дитини.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Правовідносини про встановлення батьківства щодо дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, регулюються положеннями статті 129 СК України.

Відповідно до ч.1 ст.129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

До позовної вимоги про визнання батьківства згідно з частиною першою статті 129 СК України застосовується позовна давність в один рік, який починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Предметом доказування в цьому разі є відсутність кровної спорідненості між дитиною і чоловіком, записаним як батько в актовому записі про народження дитини, та наявність такої спорідненості між дитиною й особою, яка вважає себе її батьком.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи (постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц).

Слід зазначити, що висновок експертизи з питання походження дитини є одним із основних доказів, який має бути оцінений судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі №444/526/18, від 08 березня 2023 року у справі №205/5698/21.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (постанова Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18).

Таким чином, висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства і заінтересовані особи у підтвердження своєї позиції мають право заявити клопотання про призначення відповідної судової експертизи.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним ніж протилежний.

За клопотанням представника позивача судом 03.04.2023 у справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої було постановлене питання: чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?

Проведення експертизи доручено експертам ліцензійованого Міністерством охорони здоров`я України на підставі рішення № 1168 від 03 листопада 2016 року Товариства з обмеженою відповідальністю «МАМА ПАПА», яких попереджено про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків за ст.ст.384, 385 КК України.

За висновком молекулярно-генетичної експертизи, в якій учасників ідентифіковано, ймовірність того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,999999% (т.1, а.с.217-235).

Виготовлений за ухвалою суду висновок, а також звіт про встановлення батьківства ДНК від 13.09.2023, дають підстави для висновку, що вказані докази в їх сукупності підтверджують біологічне батьківство позивача стосовно ОСОБА_4 .

Негативних наслідків визнання ОСОБА_2 батьком інтересам дитини, яка проживає разом з ним та матір`ю дитини близько чотирьох років, що не заперечувалось учасниками справи, судом не встановлено.

Заперечуючи проти наданих позивачем доказів та наявності правових підстав для визнання батьківства позивача відповідачем та представником відповідача не надано відповідних доказів на спростування доводів позивача про його батьківство.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 та його представник для усунення недоліків, які, на їхню думку, були допущені при проведенні експертизи, не скористалися своїм правом заявити клопотання про проведення повторної експертизи посилаючись на те, що батьківство відповідача підтверджується свідоцтвом про народження і необхідності у її проведенні немає.

Твердження представника відповідача на те, що призначення експертизи відбулося без участі відповідача на єдиному судовому засіданні, в якому представник не мав змоги брати участь, є помилковим.

29 березня 2024 року при вирішенні судом клопотання представника позивача про призначення експертизи представнику відповідача адвокату Ахрамовичу Я.І. за його клопотанням було надано час для підготовки письмових пояснень щодо необхідності призначення експертизи, визначення експертної установи та формулювання питань.

Підготовче засідання відкладено на узгоджену з представниками сторін дату та час - 15-00 год 03.04.2024.

03 квітня 2024 року до Чорнухинського районного суду через систему «Електронний суд» (документ сформований у системі 02 квітня 2024 року) надійшло клопотання від представника відповідача про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв`язку взяттям участі у судовому засіданні по іншій справі.

Доказів, які б підтверджували участь представником відповідача у іншій справі, до заяви додано не було, письмових пояснень/заперечень щодо заявленого представником позивача клопотання про призначення експертизи, експертної установи, судом не отримано.

Протокольною ухвалою у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання 03.04.2024 судом відмовлено.

При цьому необхідно зазначити, що судом було надано достатньо часу для визначення експертної установи відповідачем та представником відповідача, які також не були позбавлені змоги направити свої пропозиції/міркування на поштову чи електронну адресу суду до судового засідання, яке відбулося 03.04.2024, у письмовій формі.

Щодо висловлених під час судових дебатів доводів представника відповідача про не з`ясування судом думки дитини необхідно зазначити, що згідно з ст.171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Тлумачення ч.2 ст. 171 СК України свідчить, що вона закріплює випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов`язково.

Посилання на спір про визнання батьківства у частини другій ст.171 СК України відсутній, а думка дитина в цій категорії справ, враховуючи предмет спору, не має вирішального значення.

При цьому необхідно зазначити, що клопотання учасниками справи про необхідність заслуховування думки дитини під час судового розгляду не заявлялись.

Аргументи представника відповідача про пропуск позивачем позовної давності суд відхиляє з огляду на таке.

До позовної вимоги про визнання батьківства згідно з частиною першою статті 129 СК України застосовується позовна давність в один рік.

Для правильного застосування частини другої статті 129 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про своє батьківство, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про своє батьківство.

У позовній заяві посилався на те, що лише після проведення ДНК аналізу 13.09.2023 він дізнався про те, що можливо є батьком дитини ОСОБА_4 .

Суд вважає, що звернувшись після проведеного 13.09.2023 тесту ДНК до суду з даним позовом у грудні 2023 року позивачем не було пропущений річний строк позовної давності для пред`явлення вимог про визнання батьківства згідно з ст.129 СК України.

Крім того ця обставина також підтверджується змістом листування сторін за допомогою електронних засобів комунікації між відповідачами, в якому ОСОБА_3 повідомила ОСОБА_1 з посиланням на результат цього тестування, що ОСОБА_10 не його син, а позивача (т.1, а.с.163).

Доказів, що ОСОБА_2 про своє батьківство дізнався раніше, суду не надано.

Твердження представника відповідача про те, що позивач близько 10 років мав стосунки з матір`ю дитини і безспірно міг дізнатись та допустити своє батьківство, тобто мав об`єктивну можливість вважати своє право щодо батьківства порушеним значно раніше, суд не бере до уваги, оскільки відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стосовно посилання представника відповідача на розгляд справи неналежним судом внаслідок штучного залучення позивачем другого відповідача необхідно зазначити таке.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтею 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пунктом 4 частини 2 статті 44 ЦПК України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

Відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Зловживанням є переслідування мети зміни територіальної підсудності розгляду справи у спосіб об`єднання позовних вимог або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача).

Зловживання процесуальними правами - це протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у винних процесуальних діях (бездіяльності), які зовні відповідають вимогам цивільних процесуальних норм, але здійснюються з корисним або особистим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя у цивільних справах та (або) інтересам учасників справи, чи недобросовісна поведінка в інших формах (постанова ВС від 03 червня 2020 року у справі № 318/89/18 (провадження № 61-128св19).

Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи встановлення явної неповаги до суду чи учасників справи (постанова ВС від 03 березня 2021 року у справі № 761/27076/19 (провадження № 61-14448св20).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Підстав для визнання зловживанням процесуальними правами позивачем судом не встановлено.

Вважаючи себе батьком дитини ОСОБА_4 , яку народила відповідач ОСОБА_3 , у актовому записі про народження якого батьком вказаний ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду за захистом своїх прав із позовом про визнання свого батьківства.

У такому складі учасників 07 грудня 2022 року була розглянута Верховним судом справа 757/26284/14-ц в аналогічному спорі.

Стосовно доводів представника відповідача про відсутність спору між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 , яка позов визнала, необхідно зазначити, що вирішити питання щодо визнання батьківства в позасудовому порядку неможливо.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про визнання батьківства є доведеними, підстав для відмови у їх задоволенні не вбачається.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Згідно ч. 1 ст. 147 СК України по батькові дитини визначається за іменем батька.

За ст.134 СК Українина підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Відповідно до п.п.20 п.1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно з п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

За п.2.16.4 Розділу ІІ зазначених вище правил, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Таким чином судове рішення визнання батьківства є правовою підставою для внесення органом державної реєстрації актів цивільного стану до актових записів цивільного стану.

З огляду на викладене, у зв`язку з задоволенням позовних вимог про визнання батьківства, необхідно внести зміни до актового запису про народження про народження малолітньої дитини ОСОБА_4 щодо відомостей про батька, по-батькові дитини.

При стягненні судових витрат суд виходить з такого.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в т. ч. і витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За правилами ч.ч.1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок щодо попереднього (орієнтовного) визначення суми судових витрат встановлено ст.134 ЦПК України.

Таким чином відсутність документального підтвердження надання професійної правничої допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

У зв`язку із задоволенням судом основної вимоги підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073, 60 гривень, по 536,80 грн з кожного.

Разом з тим, на підставі ч.2 ст.141 ЦПК України, у зв`язку з визнанням відповідачем ОСОБА_3 позову, слід повернути з державного бюджету половину цієї частини судового збору, тобто 268,40 грн, а іншу частину - 268,40 грн, стягнути з відповідача.

Також підлягають стягненню з відповідачів витрати позивача, пов`язаних із проведенням експертизи, в розмірі 11 000 грн, по 5 500 з кожного.

Крім того, представником позивача на підтвердження надання професійної правничої допомоги надано копію угоди №223 про надання професійної правничої допомоги, укладеного 18.12.2023 між позивачем та адвокатом.

Відповідно до п.4.1 Розділу 4 Угоди "Розмір та порядок внесення гонорару", за надання адвокатських послуг з 18.12.2023, згідно з п.1 Детального опису виконаних робіт (наданих послуг), замовник сплачує виконавцю винагороду становить 26000 грн:

- підготовка та подання позовної заяви: опрацювання законодавчої бази, робота з Державними реєстрами, формування правової позиції, робота в підсистемі «Електронний суд» -5 год по 2000 грн за 1 год - 10000 грн;

-підготовка клопотання про проведення експертизи - 0,5 год по 2000 грн за 1 год - 1000 грн;

-підготовка відповіді на відзив - 2,5 год по 2000 грн за 1 год - 5000 грн;

-участь у судових засіданнях - 5 год по 2000 грн за одне засідання - 10000 грн, всього 26000 грн, які сплачені позивачем (т.2 а.с.18-20).

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, враховуючи характер спірних правовідносин, обсяг наданої правової допомоги, ступінь складності справи, виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості, беручі до уваги те, що відповідь на відзив не є значною за обсягом, з відповідачів на користь позивача слід частково відшкодувати понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24 000 грн, по 12 000 грн з кожного.

Керуючись ст.ст.263-268 ЦПК України, суд,

ухвалив:

1.Позов ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа: Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська,92), про визнання батьківства, задовольнити повністю.

2.Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

3.Внести зміни до актового запису №2040 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м.Києві 04 грудня 2015 року, вказавши у графі «батько» - « ОСОБА_2 », змінити по-батькові дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », виключити запис про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , як батька дитини.

4.Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 536,80 гривень судового збору, 5 500 гривень витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього 18 036,80 гривень судових витрат.

5.Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 268,40 гривень судового збору, 5 500 гривень витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього 17 768,40 гривень судових витрат.

6.Повернути ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) з державного бюджету 268,40 гривень судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 07.11.2024.

Суддя С.І.Крєпкий