Вирок

від 07.11.2024 по справі 703/3911/24

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/3911/24

1-кп/703/461/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла кримінальне провадження №12024250350000419 від 4 травня 2024 року по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з повною загальною середньою освітою, неодруженої, непрацюючої, в силу ст. 89 КК України, несудимої,

за ч. 4 ст. 187 КК України,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що на всій території України діє правовий режим воєнного стану, введений Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який неодноразово продовжено, в тому числі Указом Президента України від 5 лютого 2024 року № 49/2024 з 14.02.2024 строком на 90 діб, 4 травня 2024 року близько 12 год.10 хв., перебуваючи в салоні автобуса №39, який зупинився на автобусні зупинці неподалік будинку АДРЕСА_2 , умисно, відкрито, з корисних мотивів, з метою заволодіння чужим майном, в умовах воєнного стану, вирвала з рук малолітньої потерпілої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мобільний телефон марки «TECNO» та намагалася втекти. Однак, потерпіла наздогнала ОСОБА_5 та збила її з ніг, в ході чого остання випустила телефон. В подальшому ОСОБА_5 продовжуючи свій злочинний умисел на заволодіння майном, здійснила напад застосовуючи насильство небезпечне для здоров`я потерпілої, шляхом нанесення ударів кулаками рук по голові та тулубу останньої та укусу за ліве плече, тим самим спричинила тілесні ушкодження малолітній ОСОБА_6 у вигляді синця лівого плеча із ранами на всій поверхні та садно на задній поверхні плечового суглоба, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, заволоділа мобільним телефоном марки «TECNO», належним малолітній потерпілій ОСОБА_6 , вартість якого згідно висновку експерта № СЕ -19/124-24/7196-ТВ становить 5431 грн. 15 коп. та з викраденим майном зникла з місця події спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.

В судовому засіданні обвинувачена винуватою себе визнала повністю, щиро покаялася і пояснила, що в травні 2024 року, перебуваючи в салоні автобуса АДРЕСА_2 , вирвала з рук малолітньої дівчини мобільний телефон та намагалася втекти. Однак, потерпіла наздогнала її і збила з ніг і телефон випав з рук. Вкусила потерпілу і відштовхнула її від себе та піднявши телефон втекла.

Відповідно до ч. 3 ст.349 КПК України суд, з`ясувавши що учасники судового провадження не оспорюють обставин пред`явленого обвинувачення, правильно розуміють їх зміст, та переконавшись в добровільності їх позиції, за відсутності заперечень учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження тих доказів стосовно обставин справи що підтверджують вину обвинуваченої, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідженням письмових доказів, які характеризують її особу.

Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 187 КК України, оскільки вона вчинила напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу, в умовах воєнного стану.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу з врахуванням ступіня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Призначаючи покарання ОСОБА_5 , суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, приймає до уваги характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України, класифікуються, як особливо нетяжкий злочин (ч.4 ст. 187 КК України), обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме те, що кримінальне правопорушення не потягло за собою тяжких наслідків, відношення обвинуваченої до скоєного, яка матеріальні збитки потерпілій відшкодувала, а також особу ОСОБА_5 , яка хоча і вважається несудимою, однак раніше вже притягувалася до кримінальної відповідальності і характеризується негативно.

Суд також враховує, як що пом`якшуючу покарання обставину - щире каяття, так і обставину, що обтяжує покарання вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.

Суд не знаходить підстав для призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, відтак приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе лише при призначенні їй покарання у виді позбавлення волі.

Приймаючи рішення про призначення ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі, суд, серед іншого, враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законом, а включає такий соціальний регулятор, як справедливість одна з основних і вирішальних засад права, яка виступає у якості регулятора суспільних відносин. Саме на такій позиці ґрунтується рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15рп/2004 у справі №1-33/2004 року.

Суд переконаний, що призначене ОСОБА_5 покарання буде справедливим необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Згідно вимоги ч. 2 ст. 124 КПК України, з ОСОБА_5 на користь держави підлягають стягненню 1893 грн.20 коп. витрат на проведення судово- товарознавчої експертизи.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 368, 369-371, 373, 374 КПК України,суд,-

з а с у д и в :

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України і призначити їй покарання 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 7 червня 2024 року.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави 1893 грн.20 коп. витрат на проведення судово- товарознавчої експертизи.

Запобіжний захід ОСОБА_5 , до набрання вироком законної сили, залишити дотеперішнім тримання під вартою.

Речові докази, які зберігаються в кімнаті для берігання речових доказів ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області: реглан сірого кольору повернути потепілій ОСОБА_6 , а рюкзак, мобільний телефон «ZTE», два зарядних пристрої,4 банківські картки,дві пластикові картки,засіб гігієни повернути ОСОБА_5 , передані на відповідальне зберігання представнику потерпілої ОСОБА_7 , залишити власнику за належністю.

На вирок можуть бути подані апеляції до Черкаського апеляційного суду через міськрайсуд протягом 30 днів з моменту його проголошення, а засудженою з моменту вручення їй копії вироку.

Головуючий: ОСОБА_1