Постанова

від 06.11.2024 по справі 385/649/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2024 року м. Кропивницький

справа № 385/649/24

провадження № 22-ц/4809/1543/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Письменного О.А.

за участю секретаря судового засідання Гончар О.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа Орган опіки та піклування Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2024 року у складі судді Гришака А.М.

ВСТАНОВИВ:

Короткий змістпозовних вимог

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову зазначав, що під час спільного проживання з відповідачем без реєстрації шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , де батьком записано позивача - ОСОБА_1 , а матір`ю записано відповідача - ОСОБА_5

Вказував, що 31 липня 2017 року між ними було зареєстровано шлюб. Після реєстрації шлюбу відповідач змінила своє прізвище з « ОСОБА_6 » на прізвище « ОСОБА_7 ».

14 грудня 2020 року рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області шлюб між сторонами було розірвано.

Позивач зазначав, що з самого народження та до жовтня 2020 року їх малолітній син ОСОБА_8 постійно проживав з ним та відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 . В жовтні 2020 року відповідач виїхала з їхнього місця проживання, а син залишився проживати разом із ним та його матір`ю (бабусею дитини) ОСОБА_9 за вказаною адресою.

З 01 вересня 2022 року син пішов до 1 класу початкової школи № 334 Дарницького району м. Києва, а з 01 вересня 2023 року пішов до 2 класу цієї школи, до якої ходить до цього часу.

Вказував, що з березня 2024 року через систематичні ворожі обстріли м. Києва, його син перебуває на змішаній формі навчання та проживає за їх місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

З жовтня 2020 року і по день звернення до суду (квітень 2024 року) із цим позовом відповідач жодного разу не цікавилася їх сином, його здоров`ям та розвитком, не приїздила до нього, не намагалася з ним поспілкуватися та погуляти; не вітала сина зі святами та днями народження, не дарувала ніяких подарунків чи іграшок; не телефонувала сину, не зв`язувалася з ним за допомогою інших засобів зв`язку; не піклувалася про фізичний і духовний розвиток малолітньої дитини, не дбала про його нормальне самоусвідомлення та його здоров`я; добровільно не надавала матеріальної допомоги на утримання дитини.

Вважає, що вищевказані обставини свідчать про те, що їх син фактично не знає своєї рідної матері, яка повністю самоусунулася від виконання покладених на неї батьківських обов`язків, та відповідач (як мати) свідомо ухиляється від покладених на неї обов`язків щодо виховання та утримання дитини, що є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.

Посилаючись на зазначені обставини, просив позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст судового рішення

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Попереджено ОСОБА_3 про необхідність зміни ставлення до виховання малолітнього сина ОСОБА_4 та піклування про нього та покласти на Орган опіки та піклування Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Суд дійшов висновку, що з наданих позивачем доказів не вбачається наявність підстав передбачених ст.164 СК України, а тому застосування до відповідача такого виняткового заходу як позбавлення батьківських прав суд вважає недоцільним.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій його представник ОСОБА_10 зазначив, що не погоджується з рішенням суду, вважає його таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що в постановах Верховного Суду, якими суд першої інстанції фактично мотивував своє рішення, зазначені обставини та поведінка відповідачів, які свідчили про відсутність вини цих осіб в ухиленні від виконання батьківський обов?язків.

Вважає, що у цій справі у суду було достатньо письмових доказів, а також пояснень позивача та свідків, які свідчили про свідоме ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов?язків по відношенню до малолітнього сина, а також про її вину у цьому ухиленні та нехтуванні своїми батьківськими обов?язками. Зазначене вбачається з наступних обставин: неявка відповідача на всі судові засідання у цій цивільній справі, неподання відзиву на позовну заяву позивача про позбавлення її батьківських прав, не оспорювання жодних представлених позивачем доказів та обставин, які цими доказами підтверджуються, також явно свідчать про її вину у свідомому ухиленні від виконання батьківських обов?язків щодо свого малолітнього сина, та явно не відповідає інтересам цієї дитини неодноразове ігнорування відповідачем засідань органу опіки та піклування; відсутності активної поведінки відповідача, з якої можна встановити її прихильність до малолітнього сина.

Звертає увагу, що з відповідачем неодноразово спілкувалися представники служби у справах дітей з приводу вирішення питання про позбавлення її батьківських прав, відповідач жодного разу не з?являлася на засідання органу опіки та піклування та в судові засідання, де вирішувалися питання про позбавлення її батьківських прав, тому до неї на даний час вже не потрібно вживати жодні попереджувальні заходи, а одразу необхідно застосовувати до неї крайній захід у вигляді позбавлення батьківських прав, оскільки це повністю відповідає інтересам дитини.

Посилаючись на зазначені обставини, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позов.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Відповідач не скористалася своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направила.

Згідно з ч.3ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції встановив такі обставини

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 14.01.2016 виконавчим комітетом Заваллівської селищної ради Гайворонського району Кіровоградської області, ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_4 , батьком зазначений ОСОБА_1 , мати вказана ОСОБА_11 (а.с. 10).

31.07.2017 виконавчим комітетом Заваллівської селищної ради Гайворонського району Кіровоградської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 . ОСОБА_11 змінила прізвище « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 » (а.с. 9).

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 14.12.2020 по справі №385/1448/20, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 11-12).

Згідно копії Характеристики учня 2-В класу початкової школи №334 Дарницького району м. Києва ОСОБА_4 виданої ОСОБА_4 навчається на очній формі, бере участь в освітньому процесі з використанням технологій дистанційного навчання. Батько, ОСОБА_1 , займається вихованням дитини, підтримує постійний зв`язок з класним керівником, бере активну участь у житті класу, регулярно цікавиться успіхами дитини. Приводить дитину до школи вчасно. ОСОБА_12 має всі необхідні речі для навчання. Завжди охайно одягнений та має кошти на харчування. Батько залишив свої контактні дані для зв`язку на випадок надзвичайних ситуацій. Мати хлопчика, протягом навчання ОСОБА_13 у 1 і 2 класі (2022-2023, 2023-2024 н.р.) дні спілкування з батьками та батьківській збори не відвідувала, до класного керівника та адміністрації закладу освіти з питань освітнього процесу жодного разу не зверталася (а.с. 14).

З копії довідки №333 від 23.04.2024, виданою КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 Дніпровського району м. Києва» Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації вбачається, що дитина ОСОБА_4 перебуває під наглядом лікаря-педіатра даного медичного закладу. Декларація укладена на номер телефону тітки (як контактна особа). До укладення декларації звернення в амбулаторію були в присутності тітки або батька з лютого 2023 року (а.с. 42).

Згідно копії відповіді на адвокатський запит ОСОБА_10 від 26.04.2024 за №554, наданої Пролісківською філією Щасливського ліцею Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_4 був зарахованим до ОНЗ Щасливського НВК-ліцей загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня-дитячий садок» 07.12.2020. Останній день, коли дитина відвідувала дитячий заклад був 18.02.2022. Заяву про влаштування дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до ОНЗ Щасливського НВК-ліцей загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня-дитячий садок» було прийнято від громадянина ОСОБА_1 , заява від 30.11.2020 року. Контактний номер телефону для зв`язку було зазначено НОМЕР_2 та надано ксерокопію паспорту громадянина України на ОСОБА_1 . Відносно питання щодо виховання, зокрема, хто приводив та забирав з батьків дитину до та з дошкільного закладу надати відповідь заклада не може, документації про це не ведеться (а.с. 43).

Згідно Висновку комісії з захисту прав дитини при Заваллівській селищній раді по питанню позбавлення батьківських прав від 25.06.2024 під час бесіди проведеної у телефонному режимі, з відповідачкою - ОСОБА_3 було з`ясовано, що вона не проживає за місцем реєстрації, адресу свого фактичного місця проживання громадянка ОСОБА_3 відмовилася повідомляти, повідомила лише те, що вона проживає у м. Києві. ОСОБА_3 не заперечує проти позбавлення її батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як вона не допомагає утримувати сина матеріально, не піклується про його здоров`я, навчання, виховання. Для підтвердження вищевикладеного надіслала, на орган опіки та піклування Заваллівської селищної ради письмову згоду на позбавлення її батьківських прав (завірену нотаріально).

Працівниками служби у справах дітей Заваллівської селищної ради було обстежено умови проживання родини ОСОБА_7 , зокрема, малолітньої дитини ОСОБА_14 та встановлено, що умови - задовільні. Дитина забезпечена всім необхідним для проживання, виховання та розвитку.

Згідно з інформацією навчального закладу, де навчається ОСОБА_8 , його мати - ОСОБА_3 , батьківські збори не відвідує, з класним керівником з питань виховання та навчання не спілкується, проблемами шкільного життя дитини не цікавиться.

Відповідно до довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 Дніпровського району м. Києва» від 23.04.2024 про те, що малолітня дитина ОСОБА_4 перебуває під наглядом лікаря-педіатра і звертався до лікаря разом з батьком.

Зазначені факти можна розцінювати як ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків громадянкою ОСОБА_3 .

Враховуючи вище викладене, з метою захисту прав та законних інтересів неповнолітньої дитини, комісія з захисту прав дитини при Заваллівській селищній раді дійшла до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 82).

Згідно копії нотаріально завіреної заяви ОСОБА_15 (до реєстрації 12.08.2023 шлюбу, з ОСОБА_16 прізвище ОСОБА_7 ) від 21.06.2024, ОСОБА_3 не заперечує та надає свою згоду на позбавлення її батьківських прав відносно свого малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки вона зовсім не має можливості займатися його вихованням (а.с. 85).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.

Відповідач та представник виконавчого комітету Березнегуватської селищної ради, які були належним чином повідомленні про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з?явилися.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно дост. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини третьоїстатті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першоїстатті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина першастатті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованоюПостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII(даліКонвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до частин першої-четвертоїстатті 150 СК Українибатьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно з частиною першоюстатті 155 СК Україниздійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно достатті 165 СК Україниправо на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із не доведеності позивачем того, що поведінка відповідача відносно сина є свідомим нехтуванням своїми батьківськими обов`язками та наявність в її діях вини, а в матеріалах справи відсутні такі докази.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першоюстатті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , як підставу позбавлення батьківських прав відповідача визначив те, що вона ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не бере участі у вихованні сина, не піклується про його стан здоров`я та духовний розвиток, не проявляє батьківської турботи.

Тлумачення пункту 2 частини першоїстатті 164 СК Українидозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини першоїстатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головнеза наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (див. зокрема постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантованістаттею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).

Апеляційний суд враховує, що суду не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з нею сімейних відносин не відповідає інтересам останньої.

Комісія з питань захисту прав дитини при Завалівській селищній раді по питанню позбавлення батьківських прав дійшла до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Разом з цим, висновок органу опіки та піклування не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії. Також вказаний документ не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й обов`язки, тобто є фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки несе виключно інформативний характер і на відміну від рішень органу опіки та піклування має рекомендаційний характер. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі № 496/4271/16-а (К/9901/29090/18).

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно враховано пояснення малолітнього ОСОБА_4 , який в судовому засіданні вказав, що він бажає спілкуватися із матір`ю.

З урахуванням якнайкращих інтересів дитини, апеляційний суд дійшов до висновку про відсутність підстав у задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав з підстав недоведеності винної поведінки останньої, свідомого нехтування нею своїми обов`язками.

Судом не було встановлено, що поведінка матері становила загрозу для здоров`я та розвитку сина, або що спілкування із нею могли порушити відповідні права дитини. Апеляційний суд, з урахуванням змісту частини четвертоїстатті 22 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», зауважує, що в цій справі не було встановлено фактів здійснення відповідачем домашнього насильства відносно дитини.

Тобто у цій справі ні життя, ні фізична недоторканність, ні здоров`я, ні психологічний стан дитини не були зачеплені, і відсутні інші виняткові обставини.

Інші наведені в апеляційній скарзі аргументи не спростовують висновків суду першої інстанцій та не дають підстав вважати, що судом не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та/або його висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

Враховуючи, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, із дотриманням норм процесуального права, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ухвалив рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченомуст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 07 листопада 2024 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Дуковський

О.А. Письменний