Ухвала

від 06.11.2024 по справі 203/6245/24

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/6245/24

Провадження № 2/0203/2207/2024

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

06 листопада 2024 року суддя Кіровського районного суду м.Дніпропетровська Іваницька І.В.,

вивчивши матеріалипозовної заяви ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Релакс» про стягнення заборгованості по заробітній платі

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2024 року представник позивача адвокат Дубовенко В.І. звернулася до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська через систему «Електронний суд» з вищезазначеною позовною заявою.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивачка перебувала у трудових відносинах із відповідачем з травня 2011 року по 02 серпня 2024 року. Була звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗПП України. Відповідачем, всупереч положенням трудового законодавства, у день її звільнення не було видано трудову книжку та не було проведено розрахунок при звільненні. У зв`язку з чим позивачка просить суд стягнути:

-компенсацію за невикористані дні соціальної відпустки одинокій матері;

-компенсацію за невикористані дні соціальної відпустки матері двох дітей віком до 15 років;

-компенсацію за невикористані дні основної щорічної відпустки;

-виплати за період відпустки по вагітності та пологам;

-середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 02.08.2024 по 02.02.2025 або по день винесення рішення;

-моральну шкоду, завдану внаслідок порушення вимог трудового законодавства в сумі 30000 грн;

-судові витрати по справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2024, цивільну справу №203/6245/24, провадження №2/0203/2207/2024, було розподілено головуючому судді Іваницькій І.В., яка передана канцелярією суду 04.11.2024 року.

Дослідивши вказану позовну заяву вважаю, що така підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.175, 177 ЦПК України.

Відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач не сплатив судовий збір при зверненні до суду із вказаною позовною заявою за вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Так, згідно із пунктом 1 частини 1 статті 5Закону України«Про судовийзбір» від сплати судового збору під час розгляду в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

У даному випадку позивач звернувся до суду, зокрема, із вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Середній заробіток за час затримки розрахунку є видом виплат, який врегульований Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995, згідно з яким обчислення середньої заробітної плати для оплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні проводиться, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до статті 116Кодексу Законівпро працюУкраїни при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117Кодексу Законівпро працюУкраїни в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Виходячи з викладених норм, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не є заробітною платою, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, відповідно на вказані вимоги позивача не поширюються положення пункту 1 частини 1статті 5 Закону України «Про судовий збір», за яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16.

В постанові Великої Палати ВС від 8лютого 2022 року у справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) зазначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений ч.2ст.235 КЗпП України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначенийст.117 цього Кодексу, мають різну правову природу. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Таким чином, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати а тому, не може бути віднесена до категорії пільгових вимог, за подачу яких, згідно п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір не сплачується.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є майновою вимогою.

Відтак, позивачу слід сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.185ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

При цьому,суд зазначає,що увипадку невиконаннявимог судуу встановленийстрок,позовна заява буде вважатися неподаною та буде повернута позивачу.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ст. ст.175, 177,185,260 ЦПК України, суд,

ХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Релакс» про стягнення заборгованості по заробітній платі - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя І.В. Іваницька