Рішення

від 23.07.2024 по справі 188/1199/22

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/1199/22

Провадження № 2/188/53/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі судового засідання Бібіковій В.В.,

розглянувши у відкритому засіданні в смт Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Свириденко Людмила Василівна, про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Миколаївської територіальної громади Синельниківського району Дніпропетровської області (далі відповідач) ), в якому просить визнати за нею, як спадкоємцем за законом, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами згідно з технічним паспортом на житловий будинок садибного типу, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Миколаївка Синельниківського (на той час Петропавлівського) району Дніпропетровської області помер її батько ОСОБА_2 (далі спадкодавець).

Позивач спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла шляхом подання заяви про прийняття спадщини за законом до приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Свириденко Людмили Василівни.

Дружина спадкодавця ОСОБА_3 від прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 відмовилася на користь позивача, про що 09.07.2012р. подала заяву до приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Свириденко Людмили Василівни.

Син спадкодавця ОСОБА_4 від прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 відмовився на користь позивача, про що 24.07.2012р. подав заяву до Миколаївської сільської ради Синельниківського (на той час Петропавлівського) району Дніпропетровської області.

Отже, спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла тільки позивач. Заяви про прийняття спадщини після спадкодавця від інших осіб не надходили.

30.09.2022 позивач звернулася до приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Свириденко Людмили Василівни за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований за тією ж адресою, але нотаріус своєю постановою від 30.09.2022 відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний житловий будинок у зв`язку з ненаданням оригіналів правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно, що стало підставою звернення до суду.

Посилаючись на ст.ст. 328, 392, 1216, 1217, 1268 Цивільного кодексу (далі ЦК) України, позивач просить суд:

визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на будинок садибного типу з усіма господарськими будівлями та спорудами відповідно до технічного паспорту (реєстраційний номер № ТІ01:1235-4548-0233-0682), розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

витрати по сплаті судового збору залишити за нею.

Ухвалою суду від 21.10.2022 прийнято до розгляду вказану позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче засідання на 28.12.2022 та витребувано від нотаріуса завірені копії матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2

28.12.2022р. судове засідання не відбулося у зв`язку з ненадходженням від приватного нотаріуса Свириденко Л.В. завірених копій матеріалів спадкової справи та було відкладено на 23.03.2023 р. Станом на 14.03.2023 р. до суду надійшли належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи №354/2012, заведеної після смерті ОСОБА_2 .

Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, про дату час та місце його проведення повідомлений належним чином. Відповідач 01.03.2023р. направив до суду заяву в якій зазначено, що територіальна громада не може бути стороною у справі.

У підготовче засідання 28.12.2023р. позивач не з`явилася. Позивач 20.03.2023р. подала до суду заяву, у якій прохала розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала в у повному обсязі, також просила замінити відповідача з Миколаївської територіальної громади Синельниківського району Дніпропетровської області на Миколаївську сільську раду Синельниківського району Дніпропетровської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) України у зв`язку із неявкою учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Вивчивши надані позивачем докази, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовідносини між сторонами регулюються нормами ЦК України.

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 16.02.2012р. серії НОМЕР_1 . Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкодавець заповіту не складав, що підтверджується копією листа приватного нотаріуса Свириденко Л.В. від 30.09.2022р. за № 167/02-31, а також постановою про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.09.2024р., у якій вказано, що нотаріусом при винесенні вказаної постанови вивчено ряд документів, у тому числі й витяг зі Спадкового реєстру (спадкові справи).

Після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняла донька спадкодавця ОСОБА_1 , позивач у справі, що підтверджується копією паспорта позивача, а також копією постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.09.2024р. Інші особи із заявами про прийняття спадщини після смерті спадкодавця не зверталися, що підтверджується листом приватного нотаріуса Свириденко Людмили Василівни від 30.09.2022р. за вихідним № 167/02-31.

Крім того, позивач після смерті спадкодавця набула право власності на об`єкти нерухомого майна у вигляді земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, на якій розташований спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.09.2015р.

Родинний зв`язок позивача з померлим ОСОБА_2 підтверджується її свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та свідоцтвом про шлюб позивача серії НОМЕР_3 від 07.03.1986р.

На день виникнення спірних правовідносин 13.02.2012 (день смерті спадкодавця та відкриття спадщини) діяв Цивільний кодекс України.

Згідно з ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

ОСОБА_2 заповіту не складав, отже, спадкування відбувалося за законом.

Відповідно до ст. 261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Згідно зі ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину, або не прийняти її (ч. 1).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Цивільне законодавство України не містить строку для отримання свідоцтва про право на спадщину у разі прийняття спадщини спадкоємцем.

30.09.2024 позивач звернулася до приватного нотаріуса Петропавлівського районного нотаріального округу Свириденко Людмили Василівни за отриманням свідоцтва про права на спадщину за законом на житловий будинок, що залишився після смерті батька ОСОБА_2 .

09.07.2012р. приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Свириденко Людмилою Василівною була заведена спадкова справа № 354/2012 після смерті ОСОБА_2 .

Дружина спадкодавця ОСОБА_3 від прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 відмовилася на користь позивача, про що 09.07.2012р. подала заяву до приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Свириденко Людмили Василівни.

Син спадкодавця ОСОБА_4 від прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 відмовився на користь позивача, про що 24.07.2012р. подав заяву до Миколаївської сільської ради Синельниківського (Петропавлівського) району Дніпропетровської області.

Згідно з листом приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Свириденко Л.В. від 30.09.2022р. за № 167/02-31 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 звернулася тільки позивач. Заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця від інших осіб не надходили.

Постановою від 30.09.2022р. приватний нотаріус Свириденко Людмила Василівна відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, керуючись п. 4.15 та 4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у зв`язку з неподанням оригіналів правовстановлюючих документів на житловий будинок.

Вказані обставини підтверджені матеріалами спадкової справи № 354-2012.

Нотаріус у своїй постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії роз`яснила позивачу право на звернення до суду за визнанням права власності на спадкове майно.

Фактично позивач спадщину прийняла, але не може належно розпоряджатися цим майном у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів та неможливості їх оформлення через органи нотаріату.

Відповідно до ч. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 380 ЦК України визначено, що житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Садибою згідно з статтею 381 ЦК України є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

ЦК України не містить визначення такого об`єкта права власності як домоволодіння.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який прийнято 01.07.2004, набрав чинності 03.08.2004, в редакції від 04.07.2012, права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

З довідки колективного підприємства «Павлоградське МБТІ» від 24.05.2022р. за № 7918 вбачається, що право власності на будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 станом на 23.01.2001р. на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 05.01.2001р. Петропавлівською держнотконторою за р.14 та записано в реєстрову книгу№ 15-906.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність) було вперше встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва. Тобто, до 05 серпня 1992 року не передбачалася процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності. Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року житлових будинків вимогам законодавства, будівельним нормам та державним стандартам і правилам, зокрема, для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 30 липня 2012 року).

Відповідно до роз`яснення Міністерства юстиції України від 21 лютого 2005 року №19-32/319 в разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Отже, на час виникнення у спадкодавця ОСОБА_2 права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , які були збудовані до 1992 року, що підтверджується технічним паспортом від 28 червня 2022 року, реєстрація цього права була проведена власником відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, зокрема Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах, селищах міського типу УРСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української УРСР 31.01.1966, погодженої заступником Голови Верховного Суду УРСР від 15.01.1966, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 № 56, в органах технічної інвентаризації.

Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» ліквідовано Петропавлівський район і утворено Синельниківський район, до складу якого увійшла, крім інших, Миколаївська сільська територіальна громада.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.09.2015р. право власності на об`єкти нерухомого майна у вигляді земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, а також для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за позивачем.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з приписами ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (ч. 3).

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч. 4).

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки спадкодавець ОСОБА_2 зареєстрував право власності на спірний житловий будинок відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення до 1 січня 2013 року, а позивач прийняла спадщину після його смерті, в тому числі зареєструвала право власності на земельну ділянку, на якій розташований цей будинок, позов є обґрунтованим.

Частиною 1 ст. 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття - орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Згідно з ч. 3 ст. 1277 ЦК України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Отже, належним відповідачем за відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину, є Миколаївська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області, на території якої на дату смерті був зареєстрований спадкодавець та розташоване спірне нерухоме майно.

Враховуючи, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , (назва до перейменування Петропавлівський) району Дніпропетровської області було набуте спадкодавцем відповідно до діючого на час набуття цього права законодавства, спадщина прийнята позивачем, яка не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заклном на вказане майно внаслідок відсутності оригіналу правовстановлюючого документу, позов підлягає задоволенню.

Згідно зі звітом про оцінку майна від 21.09.2022р., зробленим ТОВ «Земля і право» оціночна (ринкова) вартість спірного житлового будинку складає 81 118,00 грн.

Виходячи з цієї ціни позову та вимог пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 992,40 грн, про що до позову додана квитанція банку.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір у разі задоволення позовних вимог покладається на відповідача.

Однак, у прохальній частині позовної заяви позивач просила залишити за нею витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, тому суд вважає за можливе клопотання позивача задовольнити та залишити судові витрати за нею.

На підставі викладеного, ст. ст. 328, 392, 1216, 1218, 1261, 1268 ЦК України, керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 206, 263-265, 352, 354 ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, місцезнаходження: 52744, вул. Першотравнева, буд. 182, с. Миколаївка Синельниківського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04339066, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Свириденко Людмила Василівна, місцезнаходження: 52700, Дніпропетровська область, Синельниківський район, смт Петропавлівка, вул. Миру, буд. 44, про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 як спадкоємцем за законом право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами згідно з технічним паспортом на житловий будинок садибного типу від 28.06.2022, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати по справі залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя П. О. Бурда