Рішення

від 31.10.2024 по справі 130/1616/23

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/69/2024

130/1616/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2024 р.

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Верніка В.М.

за участі: секретаря судових засідань Корнійчук К.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м.Жмеринка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

23.06.2023 року після повторного авторозподілу за наслідком самовідводу судді Шепеля К.А. надійшов позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області про відшкодування моральної шкоди. При цьому, просив не надсилати його позов до адміністративного суду, де йому повідомили, що стягнення шкоди робиться на підставі ЦК України; визнати, що рішення Конституційного Суду відноситься виключно до судових зборів, накладених судами про стягнення грошей з позивачів та у порядку вимог закону України про стягнення будь-яких судових зборів чи штрафів; на підставі рішення Конституційного Суду від 22.03.2023 року №3-р(ІІ)2023з та п.1 ч.2 ст.16 ЦК України визнати його право на гарантованість Державою Україна його прожиткового мінімуму вказаного у довідках ПФУ та сільської ради; за порушення його прожиткового мінімуму стягнути з відповідача на його користь 2481 грн моральної шкоди (а.с.1).

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 30.06.2023 року дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків щодо її форми та змісту.

12.07.2023 року позивач ОСОБА_1 надав до суду позовну заяву у новій редакції разом із доданими документами, вказавши відповідачем Жмеринський відділ ДВС у Жмеринському районі Вінницької області, й за вимогами якої просив розгляд справи проводити у спрощеному провадженні; не надсилати позов до адміністративного суду; на підставі п.13 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" та рішення Конституційного Суду звільнити від сплати судового збору; на підставі рішення Конституційного Суду від 22.03.2023 року, зазначеного у позові, визнати його право на гарантованість Державою Україна його прожиткового мінімуму; визнати незаконним стягнення з нього будь-яких судових зборів, штрафів, які порушують його прожитковий мінімумум, зазначений у довідках, наданих позивачем до позову, будь-якими судовими рішеннями України; за спробу відповідача порушити його прожитковий мінімум стягнути на його користь з відповідача моральну шкоду в розмірі 2481 грн. Заявлені позовні вимоги обгрунтував тим, що рішенням Конституційного Суду від 22.03.2023 року №3-р(ІІ)2023 визнано незаконним порушення прожиткового мінімуму громадян, пенсія яких не перевищує та рівня їх прожитковому мінімуму. Зауважив, що після того, як він надав це рішення відповідачу, було знято арешт з усіх його неіснуючих рахунків (а.с.27).

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 17.07.2023 року відкрито провадження в даній справі з призначенням її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

23.08.2023 року представником відповідача Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Мінісмтерства юстиції (м.Київ) Лапко М.П. подано відзив, за змістом якого просила залишити даний позов ОСОБА_1 без задоволення та розглянути справу без участі представника відповідача. У відзиві представником відповідача зазначені наступні обставини. У Жмеринському відділі ДВС на примусовому виконанні перебувають виконавчі провадження :

1) АСВП №51649766 щодо примусового виконання виконавчого листа №130/198/16-ц, виданого 30.06.2016 року Жмеринським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_1 1000 грн боргу на користь ОСОБА_2 . Стягнення боргу проводилось з пенсії боржника. Утримання боргу проведено частково, залишок коштів по виконавчому провадженню складає 74,60 грн;

2) АСВП №55719293 щодо примусового виконання виконавчого листа №130/2146/16-к, виданого 27.12.2017 року Жмеринським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_1 1319,40 грн судових витрат за проведення експертизи на користь держави. Стягнення боргу проводилось з пенсії боржника. Залишок судових витрат 1319,40 грн;

3) АСВП №60119686 щодо примусового виконання виконавчого листа №130/2923/18, виданого 16.08.2019 року Жмеринським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_1 3000 грн судового збору на користь держави. Стягнення боргу проводилось з пенсії боржника. Залишок судового збору 2246,56 грн;

4) АСВП №55875584 щодо примусового виконання виконавчого листа №130/2146/16-к, виданого 07.02.2018 року Жмеринським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 6500 грн боргу на користь ОСОБА_3 . Стягнення боргу проводилось з пенсії боржника, утримань боргу не було;

5) АСВП №55875325 щодо примусового виконання виконавчого листа №130/2146/16-к, виданого 23.01.2018 року Жмеринським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_1 9500 грн боргу на користь ОСОБА_2 . Стягнення боргу проводилось з пенсії боржника, утримань боргу не було;

6) АСВП №53998009 щодо примусового виконання виконавчого листа № 130/2806/16-ц, виданого 06.04.2017 року Жмеринським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_1 1102,40 грн судових витрат за проведення експертизи на користь держави. Стягнення боргу проводилось з пенсії боржника, утримань боргу не було;

7) АСВП №53516227 щодо примусового виконання виконавчого листа №130/1686/16-ц, виданого 23.02.2017 року Жмеринським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_1 1551,20 грн боргу на користь ОСОБА_2 . Стягнення боргу проводилось з пенсії боржника, утримань боргу не було;

8) АСВП №72438856 щодо примусового виконання виконавчого листа №130/1757/22, виданого 09.05.2023 року Жмеринським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 805,20 грн штрафу на користь держави, утримань боргу не було;

9) АСВП №72347317 щодо примусового виконання виконавчого листа №130/623/22, виданого 09.05.2023 року Жмеринським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_1 805,20 грн штрафу на користь держави, утримань боргу не було;

10) АСВП №71143309 щодо примусового виконання виконавчого листа №130/1204/22, виданого 27.12.2022 року Жмеринським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_1 744,30 грн штрафу на користь держави, утримань боргу не було;

11) АСВП №67030117 щодо примусового виконання судового наказу №2-н/130/254/2021, виданого 24.06.2021 року Жмеринським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_1 17275,88 грн заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг на користь ТОВ "ЕНЕРА ВІННИЦЯ", утримань боргу не було;

12) АСВП №66813003 щодо примусового виконання виконавчого листа №130/893/20, виданого 02.09.2021року Жмеринським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_1 29648,64 грн заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг на користь ТОВ "ЕНЕРА ВІННИЦЯ", утримань боргу не було;

13) АСВП №66812840 щодо примусового виконання виконавчого листа №130/893/20, виданого 02.09.2021 року Жмеринським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_1 2102 грн судового збору на користь ТОВ "ЕНЕРА ВІННИЦЯ", утримань боргу не було;

14) АСВП №71017119 щодо примусового виконання виконавчого листа №130/1757/22, виданого 12.12.2022 року Жмеринським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_1 2481 гр штрафу на користь держави, утримань боргу не було.

Зазначила, що дійсно рішенням Конституційого суду України від 22.03.2023 року №3-р(І1)/2023 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи абзаців четвертого, п`ятого частини другої статті 70 Закону України "Про виконавче провадження", абзаців третього, четвертого частини другої статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в тім, що вопи унеможливлюють виплату у розмірі не нижче прожиткового мінімуму пенсії, що є основним джерелом існування, призначеної в установленому законом розмірі прожиткового мінімуму. Але у той же час, законодавець нормативно не врегулював цю правову колізію та не вказав шляхи правового вирішення подібних питань. Зауважила, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", було внесено зміни до Перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження", де конкретно зазначено, що припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації). Відповідно стягнення боргів з пенсії боржника на період воєнного стану, оголошеного в Україні, не здійснювалось і не здійснюється в теперішній час, а іншого належного боржнику майна, окрім пенсії як єдиного джерела доходу, не виявлено. З цих підстав вважає, що, жодних моральних страждань, принижень чи матеріальних утисків боржник не зазнав та не зазнає наразі, а наявність значної кількості відкритих та невиконаних виконавчих проваджень, може свідчити про недобросовісність боржника щодо виконання рішень суду та невиконання зобов`язань перед державою в цілому (а.с.32-35).

Також ОСОБА_1 02.10.2023 року звернувся до Жмеринського міськрайонного суду з позовом до Жмеринського відділу ДВС у Жмеринському районі Вінницької області, за вимогами якого просив за невиконання відповідачем рішення Конституційного суду України, вказаного у обставинах його позову, стягнути з нього на його користь 10000 грн моральної шкоди. Такі заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтував тим, що ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 17.07.2023 року у справі 130/1616/23 відкрито провадження за невиконання відповідачем рішення Конституційного суду України від 22.03.2023 року №3-р(ІІ)2023, яке забороняє відповідачу порушувати прожитковий мінімумум пенсіонера, якщо пенсія є єдиним джерелом його існування. Знаючи про існування цього рішення, відповідач знову порушує цей закон своїми наступними постановами (а.с.61).

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 09.10.2023 року відкрито провадження в справі з призначенням її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також вказаний позов об`єднано в одне провадження даною цивільною справою №130/1616/23 за позовом ОСОБА_1 до Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області про відшкодування моральної шкоди.

07.11.2023 року представником відповідача Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Мінісмтерства юстиції (м.Київ) Лапко М.П. подано відзив щодо об`єднаного позову ОСОБА_1 , який вона просила залишити даний позов без задоволення та справу розглянути без участі представника відділу. У відзиві представник відповідача зауважила, що вимоги позивача є необгрунтованими, так як ним не надано жодних конкретних доказів щодо заподіяння йому моральних страждань, принижень чи утисків в теперішній час та в майбутньому. Державним виконавцем прийнято рішення про відкриття виконавчих проваджень відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження". В рамках відкритих виконавчих проваджень державним виконавцем здійснено перевірку майнового стану боржника та встановлено, що майно, належне боржнику та таке, що підлягає опису, відсутнє, останній не працює, але отримує пенсію, яка являється єдиним джерелом його доходу. Рішення щодо звернення стягнення на доходи боржника, зокрема на пенсію не приймалися у зв`язку з тим, що на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", було внесено зміни до Перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження", де конкретно зазначено, що припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації) (а.с.67-70).

Інших клопотань, включно про розгляд справи з повідомленням сторін, учасниками справи не надано.

Відтак суд згідно ч.5 ст.279 ЦПК України розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Вивчивши доводи позивача, викладені у позовних заявах, заперечення сторони позивача у поданих відзивах, дослідивши надані письмові докази, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії постанови заступника начальника Жмеринського відділу ДВС Лапко М.П. від 16.06.2023 року у виконавчому провадженні №71017119 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого Жмеринським міськрайонним судом 12.12.2022 року, про стягнення штрафу в розмірі 2481 грн з ОСОБА_1 , знято арешт з усіх рахунків, що належать боржнику ОСОБА_1 (а.с.2).

Відповідно до копії Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.07.2016 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, розташовану в АДРЕСА_1 (а.с.3).

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела виплачених доходів та утриманих податків від 23.09.2022 року, відсутня інформація про доходи ОСОБА_1 за період з першого кварталу 2017 року до другого кварталу 2022 року (а.с.4).

Згідно копій довідок Северинівської сільської ради від 27.09.2022 року №376, від 06.03.2023 року №77 позивач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , до складу його сім`ї в пререліку зареєстрований осіб входить син ОСОБА_3 , який не проживає за вказаною адресою, земельна ділянка площею 0,68 га рахується за ОСОБА_2 , джерелом існування є пенсія, правовстановлюючі документи на житловий будинок відсутні, транспортного засобу немає (а.с.5-6).

Відповідно до копії довідки Відділу обслуговування громадян №6 Головного управління ПФУ у Вінницькій області від 18.01.2023 року позивач ОСОБА_1 отримує пенсію по віку з 14.08.2008 року довічно, станом на 18.01.2023 року розмір пенсії 2100 грн (а.с.7).

Згідно копій виконавчих листів, виданих Жмеринським міськрайонним судом 12.12.2022 року, 02.09.2021 року, 02.09.2021 року, 27.12.2017 року, 07.02.2018 року, 23.01.2018 року, 28.02.2023 року, 13.03.2023 року, 09.05.2023 року (а.с.37,39,42,45,47,50,54,56,58) та інших, а також судового наказу Жмеринського міськрайонного суду від 24.06.2021 року (а.с.43), боржником за якими є ОСОБА_1 , державними виконавцями Жмеринського відділу ДВС виносились постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.02.2023 року, від 17.09.2021 року, від 06.10.2021 року, від 06.02.2018 року, від 26.02.2018 року, 23.05.2017 року, від 02.03.2017 року, від 14.07.2016 року, від 28.02.2023 року, від 25.0.2023 року, від 04.08.2023 року, від 22.09.2023 року (а.с.38,40,41,44,46,48,49,51,52,53,55,57,59,61).

Згідно положень ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ч.1-3 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.11 ЦК України завдання моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до п.9 ч.2 ст.16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Положеннями ст.56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч.1 ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

У відповідності до положень ч.1 ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Аналогічні права учасників виконавчого провадження встановлені частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно ро`яснень, що містяться у п.3, 4, 5, 10, 14 Постанови пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Також у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Аналізуючи вказані норми права, слід дійти висновку, що відшкодування моральної шкоди можливе внаслідок порушення прав особи, тобто має бути причинно-наслідковий зв`язок між порушенням прав особи та правом на відшкодування моральної шкоди.

Так, позивач ОСОБА_1 зазначає що діяльністю відповідача йому заподіяна моральна шкода, яку він оспорює за об`єднаними позовними вимогами в загальній сумі 12481 грн.

Оскільки для виникнення зобов`язання щодо відшкодування шкоди в порядку ст.1173, 1174, 1167 ЦК України необхідна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади чи посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов`язком позивача (ст.12, 81 ЦПК України).

Отже, позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади, так і докази спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.

Проте, позивачем ОСОБА_1 у даній цивільній справі належно не обгрунтовано у чому саме полягає оспорювана ним моральна шкода, оскільки окресленними у позові діями відповідача Жмеринського відділу ДВС щодо зняття накладеного на його рахунки арешту не вбачається безумовного спричинення йому моральних збитків.

Позивачем не представлено судового рішення про визнання протиправними певних дій державного виконавця у примусовому виконанні щодо боржника ОСОБА_1 , встановлення яких законом передбачені за спеціальним порядком подання в обмежений строк та розгляду судом в порядку судового контрою за виконанням судових рішень, встановленим розділом VII ЦПК України, відповідної скарги особи, яка вважає, що її права були порушені протиправними діями або рішенням державного виконавця.

З цих підстав суд в межах даного позовного провадження не вправі надавати власну правову оцінку діям відповідача як органу державної виконавчої служби, а саме діям чи рішенням державних виконавців у його складі щодо обмежень прав позивача ОСОБА_1 як боржника у примусовому виконавчому провадженні.

При цьому, в межах доводів позивача та представлених ним доказів така протиправність не є очевидною, оскільки з урахуванням повідомлень представника відповідача у відзиві, заперечень щодо якого не подано позивачем, в порядку примусового виконання утримання з пенсії боржника ОСОБА_1 здійснювались за двома виконавчими документами, незавершені виконавчі провадження щодо яких відкрито за кілька років до ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 22.03.2023 року №3-р(II)/2023, яким серед решти визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи абзаців четвертого, п`ятого частини другої статті 70 Закону України "Про виконавче провадження" в тім, що вони унеможливлюють виплату у розмірі не нижче прожиткового мінімуму пенсії, що є основним джерелом існування, призначеної в установленому законом розмірі прожиткового мінімуму.

Натомість у зв`язку з не розмежуванням позивачем та не представленням ним офіційних відомостей ані про здійснення утримання в межах вказаних виконавчих проваджень з його пенсії після ухвалення вказаного Рішення Конституційного Суду України, ані щодо дати накладення арешту на належні йому рахунки суд позбавлений також об`єктивної можливості визначити тривалість вказаних обмежень відповідачем прав позивача, обставини чого мають значення для справи.

За предметом заявленого позову у даній справі повноважень збирати докази з власної ініціативи суд не має згідно встановлених процесуальним законом застережень.

Також позивачем належно не обгрунтовано розмір заявленої до стягнення моральної шкоди, чим суд не визнає його довільні посилання на суми стягнень за певними постановами державних виконавців відповідача про відкриття виконавчих проваджень, включно враховуючи неприпустимість ототожнення оспорюваної моральної (немайнової) шкоди з матеріальним відшкодуванням, якими є визначені заздалегідь судовими рішенням стягнення за виконавчими документами.

Окрім того, суд визнає необгрунтованим доводи позивача за змістом об`єднаного позову щодо подальшого після відкриття провадження у даній справі порушення відповідачем заборони обмеження прожиткового мінімуму непрацездатних осіб шляхом винесення наступних постанов, оскільки єдина додана ОСОБА_1 до вказаного позову копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.09.2023 року містить вказівку про її відкриття на підставі виконавчого листа Жмеринського міськрайонного суду від 20.06.2023 року №130/2799 щодо стягнення з ОСОБА_1 судових витрат в розмірі 7147,02 грн, а також виконавчого збору в розмірі 714,70 грн та 232 витрат, що є передбаченими заходами початку примусового виконання виконавчого документу. Будь-яких процесуальних заходів, які б становили обмеження прав позивача, у тому числі права на гарантований прожитковий мінімум непрацездатних осіб не даним рішенням державного виконавця не застосовано, й судового рішення про неправомірність цієї постанови про відкриття виконавчого провадження позивачем не представлено.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що за наслідком невизнання позову відповідачем, позивачем ОСОБА_1 не підтверджено належними процесуальними доказами згідно власного процесуального обов`язку ані виду оспорюваної моральної шкоди, тобто у чому саме вона полягає, як факту її заподіяння йому, ані протиправних винних дій або рішень відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між певними діями чи рішеннями відповідача та завданою позивачу моральною шкодою, ані також грунтовного розміру такої немайнової шкоди, тобто не доведено обов`язкову сукупність умов, лише за наявності якої може бути присуджена до стягнення моральна шкода в рахунок її відшкодування.

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв`язку з їх неналежним обгрунтуванням та недоведеністю належними і допустимим доказами обставин, з підстав яких вони заявлені позивачем.

З урахуванням підстав звільнення позивача за даним предметом спору від сплати судового збору його слід віднести на рахунок держави.

Враховуючи викладене, керуючись ст.56 Конституції України, ст.15, 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України, ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 82, 141, 223, 259, 263, 264, 274, 275, 279 ЦПК України ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області про відшкодування моральної шкоди в розмірі 12481 гривня відмовити.

Судові витрати із сплати судового збору віднести на рахунок держави.

Рішення суду набуває законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подано апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд.

Суддя Вернік В.М.