Ухвала

від 01.11.2024 по справі 161/7847/24

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/7847/24 Провадження № 1-в/304/61/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2024 року м. Перечин

Суддя Перечинський районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , розглянувши заяву директора Комунального некомерційного підприємства «Перечинська лікарня» Перечинської міської ради Закарпатської області ОСОБА_2 про припинення застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної примусової психіатричної допомоги відносно ОСОБА_3 ,

У С Т А Н О В И В:

директор комунального закладу подав заяву, в якій вказує, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , який з 03 червня 2024 року перебуває у закладі на примусовому амбулаторному лікуванні у лікаря-психіатра згідно з ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 травня 2024 року та визнаного винним за ч. 1 ст. 263 КК України. Також зазначає, що ОСОБА_3 страждає хронічним психічним розладом параноїдною шизофренією, безперервний тип перебігу з емоційно-вольовим дефектом. У той же час наразі психічний стан ОСОБА_3 дозволяє припинити примусові заходи медичного характеру у вигляді примусового психіатричного амбулаторного лікування на амбулаторне лікування на загальних підставах, а тому керуючись ст. 95 КК завник просить задовольнити його заяву.

Дослідивши матеріали заяви суддя прийшов до висновку, що матеріали заяви про припинення застосування примусових заходів медичного характеру підлягають поверненню заявнику, виходячи з такого.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 95 КК України продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), який надає особі психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.

В частинах 2 та 3 ст. 514 КПК України зазначено, що зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється, якщо особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, видужала або якщо внаслідок змін у стані її здоров`я відпала потреба в раніше застосовуваних заходах медичного характеру. Розгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється за письмовою заявою представника медичного закладу (лікаря-психіатра), де тримається дана особа. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.

Крім того, згідно з вимогами ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» питання про продовження, зміну або припинення застосування примусового заходу медичного характеру вирішується судом у разі такої зміни стану психічного здоров`я особи, за якої відпадає необхідність застосування раніше призначеного заходу та виникає необхідність у призначенні іншого примусового заходу медичного характеру чи якщо особа видужала. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), який надає особі психіатричну допомогу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.

Всупереч вказаним вимогам закону заяву про припинення застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_3 подано директором комунального підприємства, при цьому до заяви додано висновок комісії лікарів, лікарем-психіатром з яких є лише один.

Окрім цього суддя звертає увагу, що ч. 2 ст. 515 КПК України передбачає, що постановлення ухвали суду про припинення застосування примусових заходів медичного характеру є підставою для проведення досудового розслідування чи судового провадження.

Зі змісту самої заяви та долучених до неї копій документів, які до того ж у встановленому порядку не завірені, неможливо встановити у межах якого кримінального провадження відносно ОСОБА_3 застосовувалися примусові заходи медичного характеру, що у свою чергу не дозволить прокурору прийняти відповідне процесуальне рішення щодо проведення досудового розслідування в конкретному кримінальному провадженні.

Відтак подана до суду заява не відповідає вимогам щодо змісту заяв, які подаються до суду, в тому числі прохальної частини, яка у свою чергу не місить відомостей, які саме заходи медичного характеру заявник просить припинити відносно ОСОБА_3 (у рамках якого саме кримінального провадження).

Таким чином заява директора комунального закладу про припинення застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_3 з доданими матеріалами підлягає поверненню заявникові для належного оформлення.

Керуючись ст. 95 КК України, ст. 369-372, 514, 515 КПК України, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

заяву директора Комунального некомерційного підприємства «Перечинська лікарня» Перечинської міської ради Закарпатської області ОСОБА_2 про припинення застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної примусової психіатричної допомоги відносно ОСОБА_3 повернути заявнику для належного оформлення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення.

Копію ухвали суду сторони кримінального провадження можуть отримати в Перечинському районному суді Закарпатської області в порядку, передбаченому ч. 6, 7 ст.376 КПК України.

Суддя: ОСОБА_1