Рішення

від 28.10.2024 по справі 335/7552/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/7552/24 2/335/2735/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Крамаренко І.А., за участі секретаря Зайцевої С.В., представника позивача адвоката Ковтун В.І., представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Запоріжжя, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради про стягнення моральної та матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2024 позивач ОСОБА_2 , в особі представника адвоката Ковтуна Владислава Ігоровича, звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, із позовом до Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради про стягнення моральної та матеріальної шкоди, в обґрунтування якого зазначено наступне.

ОСОБА_2 (надалі - Позивач) є учасником бойових дій та перебував на обліку в Управлінні соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району станом на 2021 рік. Також, згідно з рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 22.01.2016, Позивачу надано статус учасника бойових дій. Позивач відповідно до свого статусу має право на пільги, встановлені законодавством України для учасників бойових дій, а саме на виплату разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.12.2021, справа № 280/10339/21, позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково, визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році в розмірі, меншому, ніж передбачено Законом. Зобов`язано УСЗН ЗМР по Комунарському району нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. 15.02.2022 Запорізьким окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист.

З 15.02.2022 року та по теперішній час, рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 280/10339/21 не виконується.

Поряд із цим, на сьогоднішній день правонаступником УСЗН ЗМР по Комунарському району, є Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради.

Вказаною бездіяльністю відповідача порушуються конституційні права та гарантії ОСОБА_2 у галузі соціального захисту.

Бездіяльністю Департаменту СЗН ЗМР позивачу спричиняється моральна шкода, оскільки він стоїть на захисті нашої держави більше 9-ти років, а через не виконання рішення суду ОСОБА_2 розчаровується, оскільки йому постійно приходиться доводити своє право на пільги встановлені Законом, а згодом ще й виконання рішення суду. Тобто, стоячи на захисті Держави, він не отримує навіть ті соціальні гарантії, які йому належать до виплати та за рішенням суду. Позивач вважає себе ошуканим, постійні згадки про описані обставини морально травмують та продовжують травмувати його. Перебуваючи безпосередньо на лінії бойового зіткнення, маючи один вихідний день на тиждень, Позивач вимушений знаходити час для звернень до органів влади, для того, щоб дізнатись про стан виконання рішення суду та інше. Все це займає певний час Позивача, якого в його графіку не має через перебування на службі в батальйоні поліції особливого призначення ГУНП в Запорізькій області. Невиконанням рішення суду Позивач зневірився у справедливість, та вимушений звертатись знову до судових органів, для відновлення свого порушеного права. Завдану моральну шкоду невиконанням рішення суду Позивач оцінює у 20000,00 грн.

Крім того, позивачу ОСОБА_2 завдано матеріальних збитків, які обґрунтовано наступним.

За рішеннямЗапорізького окружногоадміністративного суду,зобов`язано УСЗНЗМР поКомунарському районунарахувати тавиплатити ОСОБА_2 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. Мінімальний розмір пенсії у 2021 році становив 1769,00 грн. Отже, 1769 * 5 = 8 845 грн. (розмір п`яти мінімальних пенсій які належать до виплати Позивачу). Так, УСЗН ЗМР по Комунарському району було виплачено ОСОБА_2 1491,00 грн. Виплата вказаної суми випливає із судового рішення та є преюдиційним фактом. Відтак, 8845,00 1491,00 = 7354,00 грн. - сума яка належить до виплати за рішенням суду та яка наразі не виплачена.

Посилаючись на вимоги ст.625 ЦК України, зазначає, що йому завдано матеріального збитку на суму у розмірі 10162,06 грн., за період з 01.03.2022 по 10.06.2024, яка складається із: суми боргу у розмірі 7354,00 грн.; інфляційних витрат у розмірі 2,285,83 грн.; штрафних санкцій (3% річних) у розмірі 522,23 грн.

Просить суд, стягнути з Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради на користь ОСОБА_2 суму моральної шкоди спричиненої невиконанням рішення суду у розмірі 20000,00 грн; суму матеріального збитку у розмірі 10 162, 06 грн.; суму понесених судових витрат, у тому числі, витрат на правничу допомогу.

Відповідно до відзиву на позову заяву, подану 31.07.2024 представником відповідача ОСОБА_3 , через систему «Електронний Суд», просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.12.2021 по справі № 280/10339/21, частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Відповідно до ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 28.06.2024 по справі № 280/10339/21 замінено боржника у виконавчому листі, виданому 15.02.2022 Запорізьким окружним адміністративним судом по справі № 280/10339/21, а саме - Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району (код ЄДРПОУ 37573838) на його правонаступника - Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради (проспект Маяковського, 3, м. Запоріжжя, ЄДРПОУ 37573438).

Механізм виконання рішення суду у справі № 280/10339/21 визначений Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 902 (далі - Порядок), а видатки на виконання таких рішень передбачаються кожного року законом України про Державний бюджет на відповідний рік за бюджетною програмою 2501290 «Забезпечення виконання рішень суду».

Відповідно доп.3Порядку головнимрозпорядником бюджетнихкоштів тавідповідальним виконавцемвказаної бюджетноїпрограми єМіністерство соціальноїполітики України,а згідноз п.4Порядку розпорядникамибюджетних коштівнижчого рівняє Нацсоцслужбата їїтериторіальні органи,регіональні органисоціального захистунаселення,районні органисоціального захистунаселення,центри з нарахування та здійснення соціальних виплат.

Пунктом 5 Порядку визначено пріоритетність напрямів, за якими спрямовуються бюджетні кошти, у т.ч. для забезпечення виконання грошових зобов`язань щодо виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, визначених Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" (пп.2 п.5 Порядку).

Відповідно до п.9 Порядку розподіл бюджетних коштів між боржниками здійснюється Міністерством соціальної політики України з дотриманням пріоритетності напрямів пропорційно потребі в забезпеченні виконання рішень. Регіональні органи соціального захисту населення розподіляють бюджетні кошти між районними органами соціального захисту населення та центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат з дотриманням пріоритетності їх спрямування пропорційно потребі в забезпеченні виконання рішень на підставі інформації, сформованої відповідно до черговості.

Відповідно до п. 10 Порядку боржник, перераховує кошти стягувачу відповідно до визначених пріоритетності та черговості виконання рішень (списків). Боржник бере бюджетні зобов`язання та проводить платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисом.

Відповідно до п. 11 Порядку районні органи соціального захисту населення та центри з нарахування та здійснення соціальних виплат щомісяця до 5 числа подають регіональним органам соціального захисту населення інформацію про потребу в бюджетних коштах для забезпечення виконання рішень суду за бюджетною програмою 2501290 «Забезпечення виконання рішень суду», підготовлену відповідно до пріоритетності з дотриманням черговості виконання рішень суду за встановленою Міністерством соціальної політики України формою, що відповідно до п.12 Порядку передається до Міністерства соціальної політики України.

Отже, сплату коштів на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 280/10339/21 може бути проведено виключно відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 902, у разі надходження коштів державного бюджету за вищезазначеною бюджетною програмою КПКВК 2501290 "Забезпечення виконання рішень суду", що відповідає вимогам чинного бюджетного законодавства.

Щодо стану надходження коштів державного бюджету за вищезазначеною бюджетною програмою КПКВК 2501290 "Забезпечення виконання рішень суду" слід зазначити, що відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 17.04.2024 № 1321/0/290-24/44 за інформацією структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської військових (державних) адміністрацій станом на 01.04.2024 загальна потреба в коштах за КПКВК 2501290 склала 2 053 505,5 тис. грн. (тобто більше 2 млрд.), з них для забезпечення виконання грошових зобов`язань щодо виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, визначених Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", потреба в коштах склала 540 636,6 тис. грн.. тобто більше 540 млн. грн. (у т.ч. по м. Запоріжжю 6 774,9 тис, грн., тобто майже 7 млн, грн. - для виплати коштів разової грошової допомоги по 5 травня 877 особам). В той же час, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» Міністерству соціальної політики України за бюджетною програмою КПКВК 2501290 (на всі напрями спрямування бюджетних коштів відповідно до п.5 Порядку) передбачено видатки в обсязі 100 000,0 тис. грн., тобто лише 100 млн. грн. (копія листа додається), що спричинило невиконання великої кількості рішень суду про зобов`язання виплатити разову грошову допомогу до 5 травня, у т.ч. у справі № 280/10339/21 за позовною заявою ОСОБА_2 до Управління, а на рахунок Департаменту з Державного бюджету України для виконання рішень суду з виплати разової грошової допомоги до 5 травня отримувачам саме м. Запоріжжя у 2024 році надійшло 726,1 тис. грн., тобто 0 млн. 726 тис, ГРН. (а з 2021 по 2023 коштів надходило ще менше).

Таким чином, специфіка категорії справ, до якої належить справа № 280/10339/21, полягає у залежності проведення виплат від бюджетних асигнувань на відповідні цілі з Державного бюджету України. В даному випадку Департамент не є головним розпорядником бюджетних коштів, а невиконання судового рішення Департаментом в частині виплати грошових коштів ОСОБА_2 за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у Департаменту не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні кожного окремого спору про відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення.

ОСОБА_2 не надав доказів, що його негативні емоції досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою, ОСОБА_2 не доведено, в чому вона полягає, не доведено причинного зв`язку між неправомірними діями Департаменту та настанням будь-яких негативних наслідків для ОСОБА_2 , а також ним нічим не підтверджено заявлену співмірність.

Наявність вищенаведених об`єктивних обставин невиконання рішення суду у справі № 280/10339/21 саме Департаментом, а також виконання при цьому Департаментом вимоги п. 11 Порядку шляхом щомісячного подання регіональному органу соціального захисту населення до 5 числа інформації про потребу в бюджетних коштах для забезпечення виконання рішень суду, доводить відсутність вини Департаменту у невиконанні рішення суду по справі № 280/10339/21.

Також зазначено, що з огляду на законодавчі приписи та фактичні обставини справи, у даному випадку були відсутні цивільно-правові відносини між ОСОБА_2 та Департаментом, як суб`єктом владних повноважень, відсутні цивільно- правові порушення з боку Департаменту, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування коштами належними ОСОБА_2 ), що спричинила збитки, вини заподіювана шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними. Отже, враховуюче вищезазначене, у зв`язку з тим, що дані правовідносини врегульовано спеціальними нормами законодавства, такими як Бюджетний кодекс України, Законом України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту", Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 902, Департамент не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, тому положення статті 625 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до відповіді на відзив, який 19.08.2024 подано до суду представником позивача адвокатом Ковтуном В.І., зазначено, що позивач заперечує у повному обсязі проти зазначених у відзиві аргументів відповідача. Так, відповідач заперечує проти позовних вимог з огляду на те, що він не є розпорядником грошових коштів які передбачені на виплату грошової допомоги Позивачу, також посилається на те, що у державному бюджеті відсутні взагалі кошти на оплату грошової допомоги Позивачу. Поряд із цим відповідач зазначає, що відсутність бюджетного та іншого фінансування є поважною причиною невиконання зобов`язання та судового рішення. Проти такої думки заперечує у повному обсязі. Так, Позивачу за рішенням суду від 29.12.2021 присуджено нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. Тобто, від дня ухвалення рішення судом по сьогодні, пройшло вже більше двох із половиною років, та за цей час відповідач не здійснив жодної виплати Позивачу. Саме через таку бездіяльність й порушуються права позивача, який по сьогоднішній день боронить Україну. Посилаючись на практику Європейського суду та висновки Великої Палати ВС зазначає про те, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Вважає відзив на позовну заяву Відповідача необґрунтованим, недоведеним та нічим не підтвердженим. Просить задовольнити позовні вимоги Позивача у повному обсязі.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03.07.2024 відкрито провадження у вказаній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на призначено судове засідання.

У судовому засідання представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи викладені у позовній заяві, відповіді на відзив, та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засідання заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача, просила відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 (надалі - Позивач) є учасником бойових дій та перебував на обліку в Управлінні соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району станом на 2021 рік, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим ГУ Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області.

Згідно з рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 22.01.2016, Позивачу надано статус учасника бойових дій.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.12.2021 по справі № 280/10339/21 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району (надалі Управління), про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, а саме: визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році в розмірі, меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону України Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту у редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25.12.1998 №367-XIV. Зобов`язано Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Вказане судове рішення набрало законної сили 31.01.2022, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням https://reestr.court.gov.ua/Review/102386896.

Водночас, встановлено, що на підставі рішення Запорізької міської ради від 07.12.2022 №71 «Про реорганізацію управлінь соціального захисту населення Запорізької міської ради та перейменування управління соціального захисту населення Запорізької міської ради в Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради» вирішено ліквідувати Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району, а Департамент соціального захисту населення визначено правонаступником Управління.

Відповідно до ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 28.06.2024 по справі № 280/10339/21 замінено боржника у виконавчому листі, виданому 15.02.2022 Запорізьким окружним адміністративним судом по справі № 280/10339/21, а саме - Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району (код ЄДРПОУ 37573838) на його правонаступника - Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради (проспект Маяковського, 3, м. Запоріжжя, ЄДРПОУ 37573438). (за посиланням https://reestr.court.gov.ua/Review/120061115).

Також встановлено, що вказане вище судове рішення з 15.02.2022 та по теперішній час, у повному обсязі не виконано.

Згідно листа Департаменту соціального захисту населення ЗМР від 21.05.2024 за № 01.01-09/4494, представника позивача повідомлено про те, що належну ОСОБА_2 суму буде виплачено згідно з Порядком, термін перерахування залежить від обсягів надходження коштів з Державного бюджету України на рахунок Департаменту на фінансування бюджетної програми.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).

Отже, підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність в діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173,1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно вказаної норми Кодексу моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. (RYSOVSKYY v. UKRAINE, № 29979/04, § 70, ЄСПЛ, від 20 жовтня 2011 року).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості(ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Виходячи з системного аналізу статті 1166 ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акту; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування».

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презумується.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19) викладено позицію, що «згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України). Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими та справедливими висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що відповідачем протиправно не сплачувалась пенсія, на яку позивач має право на підставі судового рішення.»

У даному випадку судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.12.2021 визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення ЗМР по Комунарському району щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році та зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену грошову допомогу. Виплату вказаної грошової допомоги позивачу, на виконання рішення суду, до теперішнього часу не здійснено. При цьому, встановлено, та не заперечується представником відповідача, що вказане судове рішення перебуває на виконанні відповідача з 15.02.2022, тобто не виконується більше двох років.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими доводи щодо наявності підстав для стягнення моральної шкоди зважаючи на те, що виплата разової грошової допомоги ОСОБА_2 не здійснена на даний час протягом тривалого строку , що зумовило обставини, які вимагали від позивача додаткових зусиль по організації свого, зокрема, робочого часу для захисту своїх прав, через що, суд дійшов висновку про те, що вказане мало негативний вплив на позивача, зокрема на його повсякденне життя та негативні емоції позивача, а відтак завдали йому моральної шкоди.

Вказане свідчить про бездіяльність відповідача, внаслідок чого порушуються права позивача на отримання грошових коштів присуджених судовим рішенням.

При цьому, суд відхиляє доводи представника відповідача про відсутність бюджетних коштів, що призводить до несвоєчасної виплати грошових коштів позивачу, виходячи з наступного.

ЄСПЛ у рішеннях від 18 жовтня 2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та від 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України» зазначив, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою ВС у справі №911/4249/16, відповідно до якого зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання.

Отже, суд прийшов до висновку, що наявні усі складові цивільно-правової відповідальності, що є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи тривалість часу невиконання судового рішення, вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань, яких він зазнав та з урахуванням вимог розумності і справедливості суд вважає, що на користь позивача з відповідача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 10 000,00 грн., що на переконання суду є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Відшкодування моральної шкоди у більшому розмірі позивач не довів, а тому його позов, у цій частині, підлягає частковому задоволенню.

Разом з тим, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь інфляційних витрат та трьох процентів річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, яка задоволенню не підлягає з огляду на викладене.

Законодавець у частині 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин 2 та 3 ст.11 Цивільного кодексу України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Поряд з цим, стягнення інфляційних втрат регулюється статтею 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на законодавчі приписи та фактичні обставини справи, у даному випадку відсутні цивільно-правові відносини між ОСОБА_2 та Департаментом, як суб`єктом владних повноважень, відсутні цивільно-правові порушення з боку Департаменту, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування коштами належними ОСОБА_2 ).

Вказана правова позиція щодо застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі № 804/871/16, від 18 липня 2018 року у справі № 2а-11853/10/1570, від 08 лютого 2018 у справі № 826/22867/15.

Представником позивача, згідно позовної заяви, заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу. Однак, жодних доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, матеріали справи не містять, та у ході судового розгляду справи до закінчення її розгляду, представник позивача адвокат Ковтун В.І., який приймав участь у судовому засіданні, не повідомляв суд про подання таких доказів протягом встановленого строку після ухвалення судового рішення, на виконання вимог ч.8 ст.141 ЦПК України.

Таким чином, вимога представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, задоволенню не підлягає, у зв`язку з недоведеністю.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 401,51 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради на користь ОСОБА_2 суму моральної шкоди у розмірі 10000,00 (десять тисяч) грн.

Стягнути з Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради на користь держави суму судового збору у розмірі 401,51 (чотириста одна гривень 51 коп.) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено 01 листопада 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 37573438, адреса: м. Запоріжжя, пр. Маяковського буд.3).

Суддя І.А. Крамаренко