Постанова

від 29.10.2024 по справі 916/5153/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/5153/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Кобзар А.І.,

від Херсонської міської ради Херсонської області: не з`явився

від Товариства з обмеженою відповідальністю Екологічно безпечні технології Херсона: не з`явився

від Товариства з обмеженою відповідальністю Південні шляхи України 2020: Зотіков С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Південні шляхи України 2020

на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 року, суддя в І інстанції Волков Р.В., повний текст якого складено 25.04.2024 в м. Одесі,

у справі: №916/5153/23

за позовом заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави

до відповідачів:

1) Херсонської міської ради Херсонської області;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Екологічно безпечні технології Херсона;

3) Товариства з обмеженою відповідальністю Південні шляхи України 2020

про визнання недійсними договорів, зобов`язання повернути земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування рішень про державну реєстрацію

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2023 року заступник керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Херсонської міської ради Херсонської області, Товариства з обмеженою відповідальністю Екологічно безпечні технології Херсона, Товариства з обмеженою відповідальністю Південні шляхи України 2020, в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову просив суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 6,00 га, по пров. Янтарному, 37, в смт. Антонівка, м. Херсона, Херсонської області, наданої для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, кадастровий номер: 6510165300:02:001:1849, укладений 29.07.2020 між Антонівською селищною радою м. Херсона та Товариством з обмеженою відповідальністю Екологічно безпечні технології Херсона;

-визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 6,00 га, по пров. Янтарному, 37, в смт. Антонівка, м. Херсона, Херсонської області, наданої для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, кадастровий номер: 6510165300:02:001:1849, укладений 28.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Екологічно безпечні технології Херсона та Товариством з обмеженою відповідальністю Південні шляхи України 2020;

-скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 6,00 га по пров. Янтарному, 37 в смт Антонівка, м. Херсона, Херсонської області з цільовим призначенням «для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту» категорія земель «землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення», кадастровий номер земельної ділянки 6510165300:02:001:1849, здійснену 25.06.2020 Міжрегіональним управлінням у м. Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.07.2020, індексний номер 53033402, та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності від 07.07.2020 за номером 37231629, припинивши право власності Антонівської селищної ради (код ЄДРПОУ 35120813, 73000, м. Херсон, смт Антонівка) на земельну ділянку площею 6,00 га з кадастровим номером 6510165300:02:001:1849;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.07.2020, індексний номер 53355786, та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності від 29.07.2020 за номером 37528499, припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічно безпечні технології Херсона» (код ЄДРПОУ 43656540, 54001, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 59-А) на земельну ділянку площею 6,00 га з кадастровим номером 6510165300:02:001:1849;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.10.2020, індексний номер 54829523, та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності від 28.10.2020 за номером 38895725, припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Південні шляхи України 2020» (код ЄДРПОУ 43879314, 73000, м. Херсон, смт Антонівка, пров. Янтарний, 36) на земельну ділянку площею 6,00 га з кадастровим номером 6510165300:02:001:1849;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Південні шляхи України 2020 повернути до комунальної власності Херсонської міської територіальної громади земельну ділянку площею 6,00 га, по пров. Янтарному, 37 в смт. Антонівка, м. Херсона, Херсонської області, надану для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, кадастровий номер: 6510165300:02:001:1849.

В обґрунтування позову прокурор зазначив про незаконність відчуження спірної земельної ділянки у приватну власність, яке здійснено з порушенням вимог земельного законодавства та інтересів територіальної громади міста Херсона.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 у справі №916/5153/23 позов задоволено повністю; здійснено розподіл судових витрат.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що розроблена та погоджена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельної ділянки загальною площею 6,00 га, що розміщена на землях комунальної власності (землі промисловості, транспорту, зв`язку) Антонівської селищної ради для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту за адресою: пров. Янтарний, 37, смт. Антонівка, м. Херсон, Херсонська область мала бути затверджена рішенням Антонівської селищної ради м. Херсона, яким, у тому числі, віднесено дану земельну ділянку до відповідної категорії.

Суд зазначив, що для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту можуть надаватися у користування лише землі водного фонду після віднесення їх до категорії земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом. Між тим, Антонівською селищною радою м. Херсона не приймалось рішення про віднесення спірної земельної ділянки до земель морського і річкового транспорту та земельна ділянка могла бути надана лише в оренду для цілей, визначених статтею 59 ЗК України.

Місцевий господарський суд зазначив, що у порушення вимог ст. ст. 58, 59, 60, 61, 83 ЗК України Антонівською селищною радою м. Херсона безпідставно віднесено спірну земельну ділянку водного фонду до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення та відчужено її у приватну власність.

Із посиланням на правовий висновок постанови Верховного Суду від 25.01.2023 у справі №372/2093/19 судом зазначено, що картографічні матеріали, зокрема викопіювання з Публічної кадастрової карти України, Державного земельного кадастру є загальнодоступними відомостями про земельні ділянки, їх місце розташування, межі та склад угідь, які не потребують доказування та є належними і допустимими доказами у справі. Таким чином, схема розміщення меж спірної земельної ділянки з межами об`єкту «Дельта Дніпра» інформаційного шару «Водно-болотні угіддя міжнародного значення», надана ДП «Центр державного земельного кадастру» є належним доказом належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду.

У порушення вимог ст. ст. 35, 57 Закону України Про землеустрій, пунктів 7, 26, 27 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №476 від 05.06.2019 технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельної ділянки загальною площею 6,00 га, що розміщена на землях комунальної власності (землі промисловості, транспорту, зв`язку) Антонівської селищної ради м. Херсона для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, розташованої за адресою: пров. Янтарний, 37, смт. Антонівка, м. Херсон, Херсонська область, розроблена за відсутності визначених законодавством вихідних даних, необхідних для проведення інвентаризації, а саме відомостей з Державного земельного кадастру, копій документів, які посвідчують речові права на земельну ділянку або підтверджують сплату земельного податку, містобудівної документації, затвердженої в установленому законодавством порядку.

Суд зазначив, що за інформацією Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області від 16.03.2023 містобудівна документація Генеральний план смт. Антонівка на цей час не затверджена, а тому посилання розробника документації на Генеральний план смт. Антонівка, як на підставу встановлення категорії спірної земельної ділянки є неправомірним та необґрунтованим. Місце розташування даної земельної ділянки не відповідає функціональному призначенню території відповідно до Генерального плану м. Херсона. Земельна ділянка знаходиться, у тому числі, у рекреаційній зоні озеленених територій загального користування, підзоні зелених насаджень спеціального призначення та санітарно-захисній зоні (Т. 1, а.с. 59). Отже, віднесення спірної земельної ділянки до земель промисловості транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення та надання її для розміщення будівель і споруд річкового транспорту свідчить про нераціональне використання земель Херсонської міської територіальної громади та порушення вимог охорони земель.

Також, у технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельної ділянки загальною площею 6,00 га відсутні визначені законодавством погодження органів державної влади, висновок державної експертизи землевпорядної документації, а також рішення органу місцевого самоврядування про віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Крім того, у процесі інвентаризації безпідставно і необґрунтовано визначено площу спірної земельної ділянки, враховуючи відсутність юридичної та технічної документації на будь-які об`єкти нерухомого майна за адресою: м. Херсон, смт. Антонівка, пров. Янтарний, 37.

Вищевказані порушення порядку інвентаризації земель свідчать про незаконність формування спірної земельної ділянки та неможливість її державної реєстрації.

Тому, державну реєстрацію спірної земельної ділянки проведено у порушення вимог ст. ст. 15, 22 Закону України Про Державний земельний кадастр, пунктів 75, 76 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012.

Суд дійшов висновку, що в порушення вимог ст. ст. 20, 186-1 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель та спірної земельної ділянки не погоджена у встановленому законодавством порядку, не затверджена рішенням органу місцевого самоврядування. Земельна ділянка безпідставно віднесена до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення та сформована фактично на землях водного фонду.

Тому, формування земельної ділянки, її державна реєстрація та відчуження у приватну власність здійснено у порушення вимог законодавства України, а тому наведені обставини є достатньою підставою для визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 29.07.2020 між Антонівською селищною радою м. Херсона та Товариством з обмеженою відповідальністю Екологічно безпечні технології Херсона.

Недійсний договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.07.2020 не створює для сторін чи інших осіб юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, відповідно й наступний договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 28.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Екологічно безпечні технології Херсона та Товариством з обмеженою відповідальністю Південні шляхи України 2020, підлягає визнанню недійсним.

07.08.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Південні шляхи України 2020, в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 у справі №916/5153/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд неправильно визначив розмір стягнення судового збору. Суд задовольнив взаємовиключні вимоги, зобов`язавши відповідача повернути земельну ділянку територіальній громаді Херсона та одночасно визнавши недійсними договори купівлі-продажу, укладені між відповідачами, наслідком чого є двостороння реституція (ч.1 ст. 216 ЦК України), а не повернення земельної ділянки первісному власникові. В даному разі суд, визнавши недійсними укладені відповідачами договори купівлі-продажу, створив конфлікт між змістом свого рішення щодо повернення земельної ділянки первісному власнику і наслідками недійсності правочину, визначеними законом (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Також зазначає, що прокурор мав би заявити тільки вимогу до ТОВ «Південні шляхи України 2020» про повернення (чи витребування) земельної ділянки в комунальну власність Херсонської громади, та до Херсонської міської ради вимогу про визнання недійсною державної реєстрації земельної ділянки. Інші вимоги, на думку скаржника, є неналежними (неефективними) способами захисту прав, тому не підлягають задоволенню в будь-якому разі.

Додатково вказує, що суд застосував і інші неефективні способи захисту, скасувавши реєстрацію в ДРРП прав власності попередніх власників і припинивши права власності, які і так були припинені на час звернення прокурора із даним позовом до суду, що призвело до безпідставного покладення на відповідачів судового збору в більшому розмірі, ніж вони мали сплатити в разі задоволення судом лише тих вимог, які є ефективними у даних відносинах.

Окрім того, зазначає, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на майно, зареєстроване за відповідачем.

Скаржник наголошує, що Прокурором не було доведено, що земельна ділянка належить до земель водного фонду, оскільки за змістом п. 10 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 29.08.2002 року №1287, належним доказом щодо визначення меж території водно-болотного угіддя є його паспорт, адже саме паспортом водно-болотного угіддя визначаються його межі, в свою чергу прокурором не було надано суду паспорт водно-болотного угіддя «Дельта р. Дніпра», а згідно листа Національного парку «Нижньодніпровський» від 09.12.2022 року №937/08 існує лише проект паспорту водно-болотного угіддя, який направлено на затвердження. Тобто, на час розроблення технічної документації на земельну ділянку і укладення договорів купівлі-продажу паспорт водно-болотних угідь міжнародного значення «Дельта р. Дніпра» не існував.

На думку апелянта, не доведеність прокурором належності земельної ділянки до земель водного фонду виключає можливість застосування задоволення позову як негаторного (ст. 391 ЦК України), оскільки в такому разі відсутня законодавча заборона відчуження у приватну власність як земельної ділянки водного фонду, і тому земельну ділянку можна витребувати у кінцевого власника за віндикаційним (а не негаторним) позовом, за наявності підстав визначених ст.ст. 387, 388 ЦК України.

В такому разі вже має значення те, що земельна ділянка вибула з володіння Антонівської селищної ради за її волею, тому вона не може бути витребувана від ТОВ «Південні шляхи України 2020» як добросовісного набувача. Також апелянт звертає увагу, що добросовісність поведінки особи презюмується в силу ч. 5 ст. 12 ЦК України, як і правомірність набуття права власності (ч. ст. 328 ЦК У країни).

Вказує, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.07.2020 року був посвідчений нотаріусом, що з достатньою вірогідністю свідчить про те, що рішення від 24.07.2020 року № 525 приймалось Антонівською селищною радою. Також у наданій прокурором інформації з державного реєстру речових прав від 16.12.2023 року в якості однієї з підстав реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку за Антонівською селищною радою зазначене рішення Антонівської селищної ради від 30.06.2020 року № 523, яким імовірно і було затверджено вказану технічну документацію із визначенням категорії земельної ділянки як п. (ж) ч. 1 ст. 19 ЗК України землі промисловості, транспорту і зв`язку.

Разом з апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів, а саме: ???копія виписки з рішення виконкому Антонівської селищної ради №36 від 24.12.1992 року; копія свідоцтва про право власності №36 від 24.12.2019 року на базу за адресою: АДРЕСА_1 , виданого ОСОБА_1 ; копія технічного паспорту 2016 року ОСОБА_1 на об?єкт нерухомості- перевалочну базу за адресою: АДРЕСА_1 ; копія технічного паспорту 2020 року ТОВ «Екологічно безпечні технології Херсона» на об?єкт нерухомості - перевалочну базу за адресою: АДРЕСА_1 ; копія витягу з ДРРП про реєстрацію права власності на об?єкт нерухомості ТОВ «Екологічно безпечні технології Херсона» по пров. Янтарний, 37; інформація з ДРРП за вказаним об?єкт нерухомості на 03.08.2024 року.

Порадившись на місці, судова колегія задовольнила клопотання відповідача та долучила вищенаведені документи до матеріалів справи, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю Південні шляхи України 2020 не було обізнано про розгляд даної справи в суді першої інстанції у зв`язку з перебуванням товариства у м. Херсон, що підтверджується матеріалами справи.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор зазначає, що у спірній ситуації недійсність правочину законом не встановлена. Натомість, прокурором зазначалось у позові, що формування земельної ділянки, її державна реєстрація та відчуження у приватну власність здійснено у порушення вимог законодавства України, а тому наведені обставини є підставою для визнання недійсним спірних договорів купівлі-продажу земельної ділянки.

Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Прокурор вказує, що скасування держаної реєстрації права власності за відповідачами відповідає принципу усунення стану юридичної невизначеності та поновлення права законного розпорядника спірної земельної ділянки.

Додатково зазначає, що схема розміщення меж спірної земельної ділянки з межами об`єкту «Дельта Дніпра» інформаційного шару «Водно-болотні угіддя міжнародного значення», надана ДП «Центр державного земельного кадастру» є належним доказом належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 у відкрито апеляційне провадження за вказаною, призначено розгляд справи на 08.10.2024 об 11:00 та в подальшому оголошено перерву до 29.10.2024 о 10:00.

В судовому засіданні 29.10.2024 прийняли участь прокурор та представник скаржника, інші сторони не з`явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності Херсонської міської ради Херсонської області та Товариства з обмеженою відповідальністю Екологічно безпечні технології Херсона, за наявними матеріалами справи яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Антонівської селищної ради м. Херсона №237 від 03.11.2017 надано дозвіл на проведення інвентаризації земельної ділянки загальною площею 6,000 га, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (визнання меж, площі та складу угідь) розташованої за адресою: Херсонська область, м. Херсон, смт. Антонівка, пров. Янтарний, 37 (Т. 1, а.с. 101).

На виконання робіт щодо інвентаризації земельної ділянки сертифікований інженер-землевпорядник, ФОП Брек П.І. зобов`язався розробити технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельної ділянки загальною площею 6,00 га, що розміщена на землях комунальної власності (землі промисловості, транспорту, зв`язку) Антонівської селищної ради м. Херсона для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, розташованої за адресою: пров. Янтарний, 37, смт. Антонівка, м. Херсона, Херсонської області. Копії матеріалів розробленої технічної документації наявні у матеріалах справи (Т. 1, а.с.95-137).

25.06.2020 міжрегіональним управлінням у м. Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на підставі заяви Антонівської селищної ради зареєстровано земельну ділянку площею 6,00 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 6510165300:02:001:1849, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (Т. 1, а.с.38).

Державну реєстрацію даної земельної ділянки проведено на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, розробленої ФОП Брек П.І. 29.05.2020.

Рішенням Антонівської селищної ради № 523 від 30.06.2020 вирішено здійснити реєстрацію земельної ділянки до комунальної власності.

09.07.2020 на підставі заяви представника Антонівської селищної ради м. Херсона Горєлова В. В. від 07.07.2020, а також рішення Антонівської селищної ради м. Херсона №523 від 30.06.2020 державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Антонівської селищної ради м. Херсона Копитіною О. С. прийнято рішення №53033402 про реєстрацію за Антонівською селищною радою м. Херсона права комунальної власності на вказану земельну ділянку, відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна (Т. 1, а.с.86).

В подальшому, 29.07.2020 між Антонівською селищною радою як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Екологічно безпечні технології Херсона як покупцем укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки (Т. 1, а.с.88-93), відповідно до якого продавець зобов`язався передати у власність покупця земельну ділянку площею 6 га, кадастровий номер 6510165300:02:001:1849, що розташована за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, смт Антонівка, пров. Янтарний, 37, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2118370265101 (далі спірна земельна ділянка).

Згідно з п. 5.1 вказаного договору право власності на земельну ділянку виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього права.

Право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Екологічно безпечні технології Херсона на земельну ділянку зареєстровано 29.07.2020 приватним нотаріусом Нікодон О.О. в Державному реєстрі речових право на нерухоме майно.

В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю Екологічно безпечні технології Херсона за Договором купівлі продажу від 28.10.2020 продало спірну земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю Південні шляхи України 2020 (Т. 1, а.с.64-68).

28.10.2020, на підставі вказаного договору приватним нотаріусом Нікодон О.О. зареєстровано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Південні шляхи України 2020 на спірну земельну ділянку. Номер запису про право власності 38895725.

Рішенням Херсонської міської ради №10 від 11.12.2020 Про реорганізацію сільських селищних рад (розформованих територіальних громад) шляхом приєднання до Херсонської міської ради Антонівську селищну раду м. Херсона реорганізовано та приєднано до Херсонської міської ради, а виконавчий комітет Антонівської селищної ради м. Херсона реорганізовано та приєднано до виконавчого комітету Херсонської міської ради. Херсонська міська рада та виконавчий комітет Херсонської міської ради визнано правонаступниками відповідно Антонівської селищної ради м. Херсона та виконавчого комітету Антонівської селищної ради м. Херсона.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Антонівська селищна рада м. Херсона припинена як юридична особа 22.11.2021 року.

Як стверджує прокурор, відчуження земельної ділянки у приватну власність здійснено у порушення вимог земельного законодавства та інтересів територіальної громади міста Херсона, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, предметом розгляду даної справи є вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірної земельної ділянки, скасування рішень про державну реєстрацію та зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю Південні шляхи України 2020 повернути до комунальної власності Херсонської міської територіальної громади земельну ділянку земельну ділянку площею 6,00 га, по пров. Янтарному, 37 в смт. Антонівка, м. Херсона, Херсонської області.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що формування земельної ділянки, її державна реєстрація та відчуження у приватну власність здійснено у порушення вимог законодавства України, а тому наведені обставини є достатньою підставою для визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 29.07.2020 між Антонівською селищною радою м. Херсона та Товариством з обмеженою відповідальністю Екологічно безпечні технології Херсона. Недійсний договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.07.2020 не створює для сторін чи інших осіб юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, відповідно й наступний договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 28.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Екологічно безпечні технології Херсона та Товариством з обмеженою відповідальністю Південні шляхи України 2020, підлягає визнанню недійсним.

З урахуванням визнання недійсними спірних договорів, встановлення належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду комунальної власності, відсутність повноважень у Антонівської селищної ради відчужувати земельну ділянку водного фонду, суд вбачив наявність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Південні шляхи України 2020 повернути до комунальної власності Херсонської міської територіальної громади спірну земельну ділянку.

З огляду на цінність земель водного фонду, з урахуванням вимог наведеного вище законодавства, ефективне поновлення порушеного права можливе при усуненні перешкод у користуванні спірною ділянкою шляхом скасування судом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням, яке не відповідає цільовому призначенню.

Ураховуючи зазначене, підлягає задоволенню вимога прокурора про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6510165300:02:001:1849 у Державному земельному кадастрі, що надасть змогу запобігти можливим повторним порушенням природоохоронного і земельного законодавства та буде ефективним поновленням порушеного права Херсонської міської територіальної громади на земельну ділянку.

Позовні вимоги прокурора з приводу скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.07.2020, від 29.07.2020 та від 28.10.2020, та здійснених на підставі цих рішень реєстрацій права власності Антонівської селищної ради, ТОВ «Екологічно безпечні технології Херсона» та ТОВ «Південні шляхи України 2020» на спірну земельну ділянку також підлягають задоволенню, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується набуття права власності відповідачами на спірну земельну ділянку без законних підстав, зміна цільового призначення спірної земельної ділянки за відсутності правових підстав для внесення до державного реєстру запису про таку зміну. Задоволенням позову в цій частині буде відновлено порушене право Херсонської міської територіальної громади, як власника землі, шляхом приведення категорії та цільового призначення спірної земельної ділянки у відповідність до вимог законодавства та інтересів територіальної громади.

Судова колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).

Звертаючись до суду із позовом у даній справі як самостійний позивач, прокурор одним із співвідповідачів вказав сільську раду, оскільки внаслідок незаконного відчуження спірної земельної ділянки порушено вимоги земельного законодавства та майнові інтереси Херсонської міської територіальної громади, а уповноважений державою орган Антонівська селищна рада м. Херсона (правонаступник - Херсонська міська рада м. Херсона) сам є порушником цих інтересів та виступає відповідачем у справі.

Крім того зазначив, що витребування спірної земельної ділянки водного фонду, протиправно відчуженої суб`єкту господарювання органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням цього майна за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим правовим режимом відповідної земельної ділянки.

Згідно вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 вказала про те, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

За таких обставин, прокурор правомірно визначив Херсонську міську раду відповідачем у цій справі та обґрунтував підстави для представництва інтересів держави відсутністю органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Щодо суті спору, судова колегія зазначає таке.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки висвітлені в абзаці 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

З аналізу вищезазначених норм, вбачається, що під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача.

У позовній прокурор зазначає, що відчуження спірної земельної ділянки у приватну власність здійснено у порушення вимог земельного та водного законодавства та інтересів територіальної громади міста Херсона, оскільки, на думку позивача, матеріалами справи підтверджується належність цієї земельної ділянки до земель водного фонду, водночас заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України є неможливим, адже згідно ч.4 ст. 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду.

Так, за доводами прокурора, формування спірної земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, а також проведення її державної реєстрації у ДЗК і ДРРП та набуття відповідачем речових прав на неї здійснено з порушенням природоохоронного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка розташована у межах водно-болотного угіддя міжнародного значення "Дельта р. Дніпра".

Аргументуючи свою правову позицію, викладену у позовній заяві, прокурор у даному випадку просить визнати недійсними договори купівлі-продажу спірної земельної ділянки, скасувати рішення про державну реєстрацію та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Південні шляхи України 2020 повернути до комунальної власності Херсонської міської територіальної громади земельну ділянку земельну ділянку площею 6,00 га, по пров. Янтарному, 37 в смт. Антонівка, м. Херсона, Херсонської області.

Щодо позовних вимог Прокурора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірної земельної ділянки, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої та третьої ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3 , 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

Частинами першою та другою ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (такий висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову.

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 ст. 2 ГПК України. Близька за змістом позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

Всупереч вищезазначеним нормам права та висновкам Верховного суду, прокурор невірно просить визнати недійсним весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна, а саме договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладений 29.07.2020 між Антонівською селищною радою м. Херсона та Товариством з обмеженою відповідальністю Екологічно безпечні технології Херсона, а також договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 28.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Екологічно безпечні технології Херсона та Товариством з обмеженою відповідальністю Південні шляхи України 2020 без застосування реституції за нормами ст.216 Цивільного кодексу України, яка не була заявлена прокурором і повинна була бути застосована судом в обов`язковому порядку.

Так, у пункті 10.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21, яка є останньою правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в подібних правовідносинах, викладено такі висновки: "Якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію. У цьому випадку відповідач є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування вартості".

З матеріалів справи вбачається, що Антонівською селищною радою м. Херсона на підставі договору купівлі-продажу продано у відповідачу-2 у власність спірну земельну ділянку за 5271600 грн. В подальшому відповідач-2 продав у власність відповідачу-3 вказану земельну ділянку за 5 271 600 грн.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позовна вимога про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, які повністю виконані (здійснено повну оплату), заявлена прокурором без застосування двосторонньої реституції, що відповідно до правової позиції, наведеної у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі №905/77/21, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Судова колегія вважає, що суд задовольнив взаємовиключні вимоги, зобов`язавши відповідача повернути земельну ділянку територіальній громаді Херсона та одночасно визнавши недійсними договори купівлі-продажу, укладені між відповідачами, наслідком чого є двостороння реституція (ч.1 ст. 216 ЦК України), а не повернення земельної ділянки первісному власникові всупереч правовій позиції, наведеній у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі №905/77/21.

В даному разі суд, визнавши недійсними укладені відповідачами договори купівлі-продажу, створив конфлікт щодо зобов`язання повернути земельну ділянку первісному власнику і наслідками недійсності правочину, визначеними законом (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Згідно вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 236 ГПК України , судова колегія доходить висновку, що вимога про визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельних ділянок є неефективним способом захисту прав особи.

Щодо вимоги про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю Південні шляхи України 2020 повернути до комунальної власності Херсонської міської територіальної громади земельну ділянку земельну ділянку площею 6,00 га, по пров. Янтарному, 37 в смт. Антонівка, м. Херсона, Херсонської області.

Надаючи оцінку способу захисту, обраному прокурором, колегія суддів враховує правові позиції Верховного Суду щодо можливості захисту прав на земельні ділянки водного фонду шляхом усунення перешкод у користуванні цим майном.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц наголосила на такому.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (див., зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22 травня 2018 року у справі N 469/1203/15-ц (провадження N 14-95цс18); від 28 листопада 2018 року у справі N 504/2864/13-ц (провадження N 14-452цс18, пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі N 487/10128/14-ц (провадження N 14-473цс18, пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі N 487/10132/14-ц (провадження N 14-364цс19, пункт 96); від 15 вересня 2020 року у справі N 372/1684/14-ц (провадження N 14-740цс19, пункт 45) та інших. Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду виходячи з того, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою.

Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі N 504/2864/13-ц (провадження N 14-452цс18, пункт 71), від 12 червня 2019 року у справі N 487/10128/14-ц (провадження N 14-473цс18, пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі N 487/10132/14-ц (провадження N 14-364цс19, пункт 97), від 15 вересня 2020 року у справі N 372/1684/14-ц (провадження N 14-740цс19, пункт 46) та інші).

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Таким чином, правом вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою наділені лише власники, землекористувачі та особи, які мають інші речові права на земельну ділянку, тобто передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Тобто, звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження.

Водночас, як зазначено вище, заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки в принципі, жодних умов не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема, неправомірного) земельною ділянкою.

Тому, враховуючи той факт, що прокурор позиціонує позовну вимогу про повернення спірної земельної ділянки на користь держави, яка вибула з її власності як негаторну, аргументуючи тим, спірна земля належить до водного фонду, судова колегія наголошує, що першочергово у спірних правовідносинах дослідженню підлягають обставини приналежності спірної земельної ділянки до земель водного фонду.

У даній праві і прокурор, і суд першої інстанції послалися на заявлення прокурором негаторного позову з огляду на порушення норм Земельного та Водного кодексів України в частині розташування спірної земельної ділянки на землях віднесених до категорії водного фонду, але з цього приводу між сторонами існує спір і це не можна вважати встановленим фактом без дослідження судом в повному обсязі всіх обставин справи з підтвердженням цього належними, достовірними та вірогідними доказами.

Так, зміст права власності у суб`єктивному значенні складається з трьох правомочностей власника: права володіння; права користування; права розпорядження. Отже, саме по собі володіння може бути законним, таким, що ґрунтується на законі, і незаконним, проте право володіння завжди є тільки законним, оскільки, як кожне право, завжди ґрунтується на якійсь правовій підставі. Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов`язана з використанням його властивостей. Тобто, право володіння - це юридична можливість фактичного впливу на річ.

Відповідно до ст. 43, 44 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Згідно з п. а ч. 1 ст. 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЗК України, чинній на момент реєстрації земельної ділянки, прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Згідно з ч. 3 ст. 60 ЗК України в чинній редакції прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 ЗК України, чинній на момент реєстрації земельної ділянки, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах, зокрема, забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Так, за доводами прокурора, формування спірної земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, а також проведення її державної реєстрації у ДЗК і ДРРП та набуття відповідачем речових прав на неї здійснено з порушенням природоохоронного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка розташована у межах водно-болотного угіддя міжнародного значення "Дельта р. Дніпра".

На підтвердження приналежності спірної земельної ділянки в межах водно-болотного угіддя міжнародного значення "Дельта р. Дніпра" прокурором визначено, що відповідно до викопіювання з Національної кадастрової системи України, інформації ДП «Центр державного земельного кадастру» від 09.11.2023, схеми розміщення меж земельної ділянки з межами об`єкту «Дельта Дніпра», земельна ділянка площею 6,00 га з кадастровим номером: 6510165300:02:001:1849 знаходиться у межах водноболотного угіддя міжнародного значення «Дельта р. Дніпра».

Однак, судова колегія зазначає, що прокурором не доведено обставини розташування спірної земельної ділянки в межах водно-болотного угіддя, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 2 Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів, набрала чинності для України 15.11.1997, кожна Договірна Сторона визначає придатні водно-болотні угіддя на своїй території для включення їх до Списку водно-болотних угідь міжнародного значення (далі - Список), який зберігається в Бюро, що засновується відповідно до статті 8. Межі кожного водно-болотного угіддя точно описуються та наносяться на карту й можуть уключати прибережні річкові й морські зони, суміжні з водно-болотними угіддями, та острови або морські акваторії, глибина яких перевищує шість метрів під час відпливу, що розташовані в межах водно-болотних угідь, особливо там, де вони важливі як середовище існування водоплавних птахів.

Згідно з п. 2 Порядку надання водно-болотним угіддям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 29 серпня 2002 року № 1287 (в редакції, на момент проведення реєстрації спірної земельної ділянки) (далі Порядок) статус водно-болотних угідь міжнародного значення може бути надано цінним природним комплексам боліт, заплавних лук і лісів, а також водних об`єктів - природних або штучно створених, постійних чи тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонкуватих чи солоних, у тому числі морським акваторіям, що знаходяться у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, земель водного та лісового фонду України.

Відповідно до п. 4. Порядку визначення водно-болотних угідь, що можуть бути заявленими для надання їм статусу водно-болотних угідь міжнародного значення, здійснюється Міндовкіллям за поданням наукових установ, громадських організацій, інших заінтересованих підприємств, установ, організацій та громадян. Для розгляду цих пропозицій у Міндовкіллі може утворюватися експертна рада.

За змістом п. 8. Порядку після надання заявленому водно-болотному угіддю статусу водно-болотного угіддя міжнародного значення Мінекоенерго повідомляє про це заінтересований центральний орган виконавчої влади, користувачів (власників) земельних ділянок та інших природних ресурсів, орган місцевого самоврядування та надсилає їм копію міжнародного сертифіката.

Пунктом 10 Порядку встановлено, що на всі водно-болотні угіддя міжнародного значення складаються паспорти, ведення яких покладається на адміністрації установ природно-заповідного фонду, у межах яких знаходяться ці угіддя, а у разі їх знаходження за межами територій природних заповідників, біосферних заповідників і національних природних парків - на облдержадміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з користувачами (власниками) земельних ділянок та інших природних ресурсів. Структуру, зміст та порядок заповнення паспорта визначає Мінекоенерго.

Отже, за змістом п. 10 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 29.08.2002 року № 1287, належним доказом щодо визначення меж території водно-болотного угіддя є саме його паспорт, адже саме паспортом водно-болотного угіддя визначаються його межі.

Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судова колегія відзначає, що прокурором не надано суду паспорт водно-болотного угіддя «Дельта р. Дніпра».

При цьому, згідно листа Національного парку «Нижньодніпровський» від 09.12.2022 року № 937/08 (т.1 а.с.83) існує лише проект паспорту водно-болотного угіддя, який направлено на затвердження.

Тобто, на час розроблення технічної документації на земельну ділянку і укладення договорів купівлі-продажу паспорт водно-болотних угідь міжнародного значення «Дельта р. Дніпра» не існував.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що з поданих прокурором доказів, а саме викопіювання з Національної кадастрової системи України, інформації ДП «Центр державного земельного кадастру» від 09.11.2023, схеми розміщення меж земельної ділянки з межами об`єкту «Дельта Дніпра» не вбачається жодних ідентифікуючих відомостей щодо належності спірної земельної ділянки до водно-болотних угідь, не міститься даних щодо місцезнаходження спірної земельної ділянки, її кадастрового номера, категорії, розташування водно-болотних угідь.

Як вбачається із наданого прокурором листа ДП «Центр державного земельного кадастру» від 09.11.2023 року № 3/2709, «Центром ДЗК створено інформаційний шар «Смарагдова мережа України» на підставі матеріалів Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, які були отримані Центром ДЗК від Держгеокадастру листом від 16.04.2020 року № 5-16549/0/1-20, а також Центром ДЗК створено інформаційний шар «Водно-болотні угіддя міжнародного значення» на підставі матеріалів Міндовкілля, які були отримані ДП «Центр ДЗК» від Держгеокадастру листом від 25.08.2021 року № 24-28-0.214-10508/2-21».

Проте, жодним нормативно-правовим актом не передбачено створення інформаційного шару щодо водно-болотних угідь на спірній земельній ділянці.

Для визначення того, чи належить земельна ділянка до земель водного фонду, слід керуватись частиною 1 статті 58 Земельного кодексу України та аналогічною за змістом статтею 4 Водного кодексу України.

Згідно вказаних норм, до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Тобто, у контексті спірних відносин, до земель водного фонду належать землі, зайняті річкою Дніпро та її притоками, іншими водними об`єктами, болотами тощо (п.(а) ч. 1 ст. 58 ЗК України, абзаци 1 і 2 ст. 4 ВК України). Водночас ці норми не містять такого критерія віднесення земельної ділянки до земель водного фонду, як її знаходження в межах водно-болотних угідь міжнародного значення.

В листі Нацпарку «Нижньодніпровський» від 09.12.2022 року № 937/08 зазначено, що «територія угіддя на 34 % вкрита водними об`єктами, з яких 13 % загальної площі займають водотоки, а 21% водойми», тобто більша частина території цих угідь не зайнята водними об`єктами. Відомості щодо спірної земельної земельної ділянки відсутні.

Поряд з цим, судова колегія наголошує, що до позовної заяви додано лист Херсонської міської військової адміністрації від 16.03.2023 № 8-480-11/26, в якому повідомлено, що спірна земельна ділянка знаходиться в зонах Ж-2, Г-1, Г-2, Р-3, Р-3с та Тр-3, які, відповідно, передбачають розміщення: Ж-2 - блокована малоповерхова забудова; Г-1., Г-2 - зони загальноміського центру та ділові; Р-3 - рекреаційні зони озеленених територій загального користування; Р-3с - підзона зелених насаджень спеціального призначення; Тр-3 - зони СТО. АЗС, автопарків, гаражів, автостоянок.

Окрім того, ця територія частково знаходиться в межах санітарно-захисної зони 4-5 класу шкідливості. Отже, з цього слідує, що спірна земельна ділянка не є землями водного фонду, як без належного обґрунтування стверджує прокурор.

Також, надані прокурором лист ДП «Центр ДЗК» від 09.11.2023 року щодо розроблення в 2021 році інформаційного шару «Водно-болотні угіддя міжнародного значення» і додаток до нього (схема розміщення меж земельної ділянки з межами об`єкту «Дельта Дніпра»), та викопіювання з Національної кадастрової системи (яке містить тільки межі земельної ділянки і взагалі не містить меж водно-болотного угіддя) не є належними доказами розташування земельної ділянки у межах водноболотних угідь дельти Дніпра.

Крім того, слід врахувати, що з рішення виконавчого комітету Антонівської селищної ради народних депутатів від 24.12.1992 року № 36 та свідоцтва про право власності №36 від 24.12.1992, вбачається, що з 1992 року на даній території розміщено перевалочну базу за адресою: смт. Антонівка, пров. Янтарний, 37, що складається з металевого ангару площею 1260,0 м2, сторожки площею 4,0 м2, бетонного майданчика площею 4528,1 м2, бетонного майданчика площею 4531,8 м2, бетонного майданчика площею 4525,8 м2, паркану 538 п.м., в 1 .Антонівка, по провулку Янтарний, 37, на підставі акта державної технічної комісії з приймання у експлуатацію від 27.11.92 .

Згідно з рішенням Антонівської селищної ради м. Херсона №237 від 03.11.2017 надано дозвіл на проведення інвентаризації земельної ділянки загальною площею 6,000 га, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (визнання меж, площі та складу угідь) розташованої за адресою: Херсонська область, м. Херсон, смт. Антонівка, пров. Янтарний, 37 (Т. 1, а.с. 101).

З технічного паспорту від 22.07.2020 року вбачається схема розташування будівель та споруд на спірній земельній ділянці по провулку Янтарний, 37, смт. Антонівка, Херсонська область.

Згідно експлікації до схеми розташування будівель та споруд вбачається: металевий ангар загальною площею 60 000 м2; усього під забудовою 14 764 м2; під основною будівлею 1260 м2; під господарськими допоміжними будівлями і спорудами 13 504 м2; під двором 45 236 м2. Сторожка літ. Б; металічний ангар літ. А; бетонні майданчики, мостіння, паркан, ворота, рік спорудження /реконструкції 1992; фундамент залізобетон.

Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно на даний час власником перевалочної бази по пров. Янтарний, 37, складова якого складається з металевого ангару А, сторожки Б, бетонного майданчику №1-3, мостіння 1, огорожа №4.5 в смт. Антонівка, м. Херсон є ТОВ «Екологічно безпечні технології Херсона». Дата державної реєстрації 16.06.2020.

При цьому, позивачем в позовній заяві не зазначено будь-якої інформації про наявність майна на спірній земельній ділянці, яке належить на праві власності ТОВ «Екологічно безпечні технології Херсона».

З матеріалів розробленої технічної документації в 2020 вбачається, що спірна земельна ділянка, загальною площею 6,00 га розміщена на землях комунальної власності (землі промисловості, транспорту, зв`язку) для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, розташованої за адресою: пров. Янтарний, 37, смт. Антонівка, м. Херсона, Херсонської області, категорія земель: земіл під будівлями та спорудами промислових підприємств (т.1 а.с.97).

25.06.2020 міжрегіональним управлінням у м. Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на підставі заяви Антонівської селищної ради зареєстровано земельну ділянку площею 6,00 га по пров. Янтарний, 37, в смт Антонівка м. Херсона з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 6510165300:02:001:1849, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (Т. 1, а.с.38).

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що матеріалами справи підтверджується, що спірна земельна ділянка, кадастровий номер: 6510165300:02:001:1849, є землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

В ході розгляду справи прокурором не доведено належними, допустимими та достовірними доказами, що спірна земельна ділянка розташована у межах водно-болотного угіддя міжнародного значення "Дельта р. Дніпра" та, відповідно, не доведено порушення у спірних правовідносинах природоохоронного законодавства щодо збереження цих водно-болотних угідь.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Екологічно безпечні технології Херсона за Договором купівлі продажу від 28.10.2020 продало спірну земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю Південні шляхи України 2020. 28.10.2020, на підставі вказаного договору приватним нотаріусом Нікодон О.О. зареєстровано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Південні шляхи України 2020 на спірну земельну ділянку.

Отже, власником спірної земельної ділянки наразі є Товариство з обмеженою відповідальністю Південні шляхи України 2020.

Враховуючи не доведеність приналежності спірної земельної ділянки до категорії земель водного фонду, наявність об`єктів нерухомості, які належать на праві власності ТОВ «Екологічно безпечні технології Херсона» на спірній земельній ділянці з 1992, судом не приймаються доводи прокурора, що спірна земельна ділянка є землями водного фонду, що виключає можливість застосування позовних вимог негаторного позову відповідно до ст. 391 ЦК України.

Також колегія суддів зауважує, що як зазначено Верховним Судом у постанові Великої Палати від 12.09.2023 року у справі №910/8413/21 підставою набуття права власності є, зокрема, відповідний правочин (ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України), а не свідоцтво про право власності чи інші документи, які свідчать про державну реєстрацію права приватної власності на цей об`єкт.

Така реєстрація, як і видання на підтвердження права власності певного документа, не є тими діями, що за законом зумовлюють виникнення права власності.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права (подібна правова позиція викладена у постановах від 07.04.2020 року у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 року у справі № 680/214/16-ц, від 20.07.2022 року у справі № 923/196/20.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц (пункт 77), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148)), що, в свою чергу, виключає як необхідність надання апеляційним судом оцінки будь-яким іншим аргументам сторін. Схожі висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц (пункт 77), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148), від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (пункт 8.18)).

Отже, у даному разі вимоги прокурора про скасування державної реєстрації є неефективним способом захисту прав.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави до Херсонської міської ради Херсонської області, Товариства з обмеженою відповідальністю Екологічно безпечні технології Херсона, Товариства з обмеженою відповідальністю Південні шляхи України 2020 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельної ділянки площею 6,00 га, по пров. Янтарному, 37, в смт. Антонівка, м. Херсона, Херсонської області, наданої для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, кадастровий номер: 6510165300:02:001:1849, укладених 29.07.2020 між Антонівською селищною радою м. Херсона та Товариством з обмеженою відповідальністю Екологічно безпечні технології Херсона та відповідно 28.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Екологічно безпечні технології Херсона та Товариством з обмеженою відповідальністю Південні шляхи України 2020, про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки та зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю Південні шляхи України 2020 повернути до комунальної власності Херсонської міської територіальної громади земельну ділянку задоволенню не підлягають, з огляду на вищевикладене.

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до ч.1 ст. 277 ГПК України, є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 у справі №916/5153/23 слід скасувати з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Південні шляхи України 2020 на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 у справі №916/5153/23 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 у справі №916/5153/23 скасувати.

У задоволенні позову заступника керівника Херсонської обласної прокуратури - відмовити.

Стягнути з Херсонської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Південні шляхи України 2020 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 22545,60 грн.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.11.2024.

Головуючий суддя:А.І. Ярош

Судді:Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська