Постанова

від 28.10.2024 по справі 910/10365/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2024 р. Справа№ 910/10365/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Ткаченка Б.О.

за участю секретаря судового засідання: Шевченко Н.А.

представників сторін:

від позивача: Авраміч В.О.

від відповідача: Спасибко А.В.

від треьої особи на стороні позивача -1: не з`явився

від третьої особи на стороні позивача -2: не з`явився

від третьої особи на стороні відповідача : не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції

матеріали апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юбейс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024

у справі №910/10365/15 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юбейс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дагмар-Інвест»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача

1.Національний банк України

2.Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача

3.Товариство з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М»

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Златобанк» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дагмар-Інвест» про погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М» за кредитним договором № 255/1/13-К.L від 23.09.2013 в розмірі 2 426 876,34 доларів США в рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки (договір іпотеки від 11.10.2013) шляхом продажу на прилюдних торгах нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Лісова (вул. Калініна), буд. 16 (один б), загальною площею 1836,6 кв. м (опис об`єкта: І А, - торгове приміщення, загальна площа 1539,4 кв. м.; а - підвальне приміщення, загальна площа 297,2 кв. м.) та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Дагмар-Інвест» право власності на яке зареєстроване державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.10.2013, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 178113968105, номер запису про право власності: 2827087, на користь Публічного акціонерного товариства «Златобанк», визначивши початкову ціну продажу предмету іпотеки відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про іпотеку».

20.05.2015 позивачем на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М» за кредитним договором № 255/1/13-К.L від 23.09.2013, станом на 17.04.2015 становить 2 376 007,62 доларів США за основним боргом і процентах та 50 868,72 грн пені, просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Лісова (вул. Калініна), буд. 16 (один б), загальною площею 1836,6 кв. м. (опис об`єкта: І А, - торгове приміщення, загальна площа 1539,4 кв. м.; а - підвальне приміщення, загальна площа 297,2 кв. м.) що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Дагмар-Інвест».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 зупинено провадження у справі № 910/10365/15 до вирішення спору по суті у справі Господарського суду міста Києва № 910/10907/15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2023 поновлено провадження у справі № 910/10365/15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/10365/15 від 24.10.2023 залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М».

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд зазначив, що під час розгляду справи № 910/22361/15 встановлено фактичний розмір заборгованості за кредитним договором № 255/1/13-KL від 23.09.2013, який включає заборгованість за період, що є предметом у даній справі, а також те, що він повністю погашений. Таким чином, у зв`язку з припиненням (виконанням) основного зобов`язання за кредитним договором № 255/1/13-KL від 23.09.2013 іпотека за іпотечним договором від 11.10.2013 є також припиненою.

Також суд зауважив, що, оскільки на момент розгляду даної справи набрали законної сили судові рішення у справах № 910/17691/15, № 910/18215/15, № 910/9544/15, № 910/22361/15, обставини, які були встановлені під час розгляду цих справ не підлягають доказуванню в межах даної справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не є необґрунтованими, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявність заборгованості за кредитним договором, тому відсутні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Златобанк» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 скасувати повністю та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вважає, що погашення заборгованості за кредитним договором не за рахунок грошових коштів, а шляхом взаємозаліку, окрім, ознак нікчемності, суперечить встановленим НБУ обмеженням для проблемного банку.

Також скаржник звертає увагу, що у зв`язку з поновленням провадження у справі, на підтвердження існування заборгованості ТОВ «Фросбі-М» перед AT «Златобанк» за кредитним договором № 255/1/13-K.L від 23.09.2013, банком було надано до суду довідку заборгованості станом на 01.10.2023, в сумі 4 820 430,26 дол. США , в еквіваленті 176 276 386, 01 грн.

Окремо, апелянт зауважує, що у провадженні Господарського суду м.Києва перебувала справа № 910/10107/17 з аналогічним позовом: ТОВ «Дагмар-Інвест» до AT «Златобанк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Фросбі-М"; Національний банк України про визнання іпотеки припиненою та припинення обтяження нерухомого майна.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення не оскаржувалось. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.05.2017 ТОВ "Фросбі-М" (позичальник) в повному обсязі перерахувало на користь ПАТ "Златобанк" залишок заборгованості за кредитним договором, яка була присуджена до стягнення за рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/22361/15, а відтак зобов`язання позичальника перед банком за кредитним договором №255/l/13-KL від 23.09.2013 припинилися у повному обсязі заліком зустрічних однорідних вимог та виконанням (з 23.05.2017). Як наслідок, за твердженням позивача, у зв`язку із припиненням основного зобов`язання, іпотека Товариства з обмеженою відповідальністю "Дагмар-Інвест" згідно із договором іпотеки від 11.10.2013 також є припиненою.

Ухвалюючи вказане рішення, суд дійшов висновку, що сам лише факт погашення заборгованості та нарахованих штрафних санкцій, присуджених до стягнення рішенням Господарського суду міста. Києва від 15.03.2017 у справі № 910/22361/15, а також припинення внаслідок цього зобов`язання з повернення суми кредиту (тіла кредиту), не свідчить про припинення інших зобов`язань позичальника, які виникають із кредитного договору № 255/1/13-KL від 23.09.2013 (в тому числі, але не виключно, зобов`язань зі сплати процентів з урахуванням фактичного строку користування кредитом), виконання яких також було забезпечено договором іпотеки від 11.10.2013. Наведене спростовує доводи позивача про те, що в результаті заліку зустрічних однорідних вимог на суму 2 136 850,78 доларів США та сплати позичальником присудженої до стягнення за рішенням суду у справі №910/22361/15 суми коштів, зобов`язання ТОВ "Фросбі-М" перед ПАТ "Златобанк" за кредитним договором №255/1/13-KL від 23.09.2013 (виконання яких було забезпечено іпотекою згідно договору іпотеки) припинилися.

Таким чином, на думку апелянта, підстави для визнання іпотеки припиненою відсутні.

Також апелянт зазначає, що відповідачем було надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 08.09.2023, де в реєстрі міститься запис про припинення іпотеки на підставі постанови від 20.07.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі №910/9544/17 та ухвали Вищого господарського суду від 18.01.2017 у справі №910/9544/17. Вказаною постановою визнано припиненими з 12.02.2015 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог зобов`язання ТОВ «Фросбі-М» перед ПАТ «Златобанк» за кредитним договором №255/l/13-KL від 23.09.2013 у частині заборгованості за кредитом в розмірі 2 136 850,78 доларів США. Визнано відсутнім у ПАТ «Златобанк» права вимоги до ТОВ «Фросбі-М» на загальну суму 2 136 850,78 доларів США за кредитним договором M255/1/13-KL від 23.09.2013. Проте, апелянт вказує, що рішення про припинення іпотеки у справі №910/9544/15 судом не ухвалювалось.

Скаржник звертає увагу, що ТОВ «Дагмар-Інвест» двічі зверталось до суду з позовами про припинення зобов`язань за договором іпотеки, проте такі рішення не ухвалювались. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті, сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

За умов неспростування презумпції правомірності правочину, іпотека є дійсною з моменту внесення про неї запису в Державний реєстр іпотек.

Крім того, на думку апелянта, у будь-якому випадку виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення, не впливає на чинність іпотеки без встановлення недійсності відповідного правочину.

Узагальнені доводи відзиву Національного банку України (далі-НБУ) на апеляційну скаргу

У свою чергу, Національний банк України у своєму відзиві, наданому до суду 09.04.2024, просить апеляційну скаргу AT «Златобанк» задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 30.05.2024 у справі №910/10365/15 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги AT «Златобанк» задовільнити в повному обсязі.

Крім того, НБУ зазначає, що судом дійсно не досліджено той факт, що у ТОВ «Фросбі-М» перед AT «Златобанк» за кредитним договором від 23.09.2013 №255/1/13-KL наявна непогашена заборгованість, на підтвердження чого AT «Златобанк» надавало суду першої інстанції довідку заборгованості станом на 01.10.2023 у сумі 4 820 430,26 доларів США, в еквіваленті 176 276 386,01 грн. До того, ж як відомо, максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією за кредитним договором №255/l/13-KL від 23.09.2013 ТОВ «Фросбі-М» перед AT «Златобанк» становить суму 3 000 000 доларів США.

У період з 17.04.2014 по 13.02.2015 ТОВ «Фросбі-М» сплатило на рахунок AT «Златобанк» на погашення заборгованості згідно із кредитним договором №255/l/13-KL від 23.09.2013 суму у розмірі 693 800,00 грн. Тобто, залишок заборгованості за кредитним договором №255/l/13-KL від 23.09.2013 ТОВ «Фросбі-М» станом 20.05.2015 року складав 2 376 007,62 доларів США по основному боргу та процентах та 50 868,72 грн у сплати пені.

Водночас вказав, що предметом спору у справі №910/9544/15 були вимоги ТОВ «Фросбі-М» про визнання припиненими його зобов`язань перед AT «Златобанк» за кредитним договором №255/l/13-KL від 23.09.2013 в частині боргу на загальну суму 2 136 850,78 доларів США та визнання відсутнім у банку прав вимоги до ТОВ «Фросбі-М» на вищевказану суму.

Отже, на думку НБУ, навіть з урахуванням загальної суми 2 136 850,78 доларів США, за якою за ТОВ «Фросбі-М», на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016, визнано припиненим з 12.02.2015 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог зобов`язання перед AT «Златобанк» за кредитним договором №255/l/13-KL від 23.09.2013 в частині заборгованості за кредитом у розмірі 2 136 850,78 доларів США та визнано відсутнім у AT «Златобанк» права вимоги до ТОВ «Фросбі - М» на загальну суму 2 136 850,78 доларів США за кредитним договором №255/1/13-KL від 23.09.2013, проте заборгованість за кредитним договором лишається не погашеною в повному обсязі.

Крім того, НБУ зазначає, що у рішенні Господарського суду м. Києва від 22.05.2019 у справі № 910/12406/15 (рішення не оскаржувалося та набрало законної сили), в якій також досліджувалося питання наявності чи відсутності заборгованості як підстави для визнання договору іпотеки припиненим, укладеного для забезпечення виконання одного й того ж кредитного договору №255/1/13-KL від 23.09.2013, встановлена наявність заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 780,18 доларів США.

Більш того, суд у справі № 910/12406/15 дійшов висновку, що зобов''язання за кредитним договором повністю не виконані (наявна заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 780,18 дол. США), тому підстави для задоволенні позову у частині визнання припиненим договору іпотеки на підставі п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» у суду відсутні та відмовив у цій частині позову. НБУ наголошує, що суд першої інстанції в оскаржувану судовому рішенні дані обставини не врахував та не дослідив.

Також НБУ вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою обставини, встановлені рішенням Господарського суду м. Києва від 14.09.2017 року у справі №910/10107/17, де досліджувалося питання визнання іпотеки, наданої ТОВ «Фросбі-М», у забезпечення виконання кредитного договору №255/l/13-KL від 23.09.2013, припиненою за участю тих самих сторін, що й у даній справі. Зазначеним рішенням ТОВ «Фросбі - М» у задоволенні позову було відмовлено.

НБУ також звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3, постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 361/7543/17, де зазначено про те, що наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. Також посилається на правові висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 03 лютого 2016 року у справі № 22-Ц/796/716/2014 та від 09 вересня 2014 року у справі № 922/3658/13.

Узагальнені доводи відзиву відповідача на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дагмар-Інвест», у своєму відзиві, наданому до суду 12.06.2024, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Крім того, відповідач вказує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ПАТ «Златобанк» у своїх запереченнях від 07.11.2023 зазначало про існування у ТОВ «Фросбі-М» заборгованості перед ПАТ «Златобанк» за кредитним договором № 255/1/13-K.L від 23.09.2013 станом на 01.10.2023 в розмірі 4 820 430,26 доларів США (2 306 200,00 доларів США заборгованості по тілу кредита та 2 514 230,23 доларів США заборгованості по процентам).

При цьому, як зазначає відповідач, ПАТ «Златобанк» не надало до суду першої інстанції жодного детального та зрозумілого розрахунку такої заборгованості, а також не подавало заяв про збільшення та/чи зменшення позовних вимог на суму такої розрахованої банком заборгованості з урахуванням судових рішень, які набули законної сили та приймались судами щодо припинення (відсутності) такої заборгованості.

ТОВ «Дагмар-Інвест» вважає, що доводи апеляційної скарги, як і позовні вимоги ПАТ «Златобанк», є повністю необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам та фактам, зокрема, встановленим численними судовими рішеннями, які набули законної сили, та безпосередньо стосуються предмету даної справи, якими було повністю підтверджено правомірність односторонніх правочинів ТОВ «Фросбі-М» щодо зарахування зустрічних однорідних вимог за кредитним договором № 255/1/13-KL від 23.09.2013 на загальну суму 2 136 850,78 доларів США, та визнано відсутнім: у ПАТ «Златобанк» права вимоги до ТОВ «Фросбі-М» на загальну суму 2 136 850,78 доларів США за кредитним договором № 255/1/13-KL від 23.09.2013 у зв`язку із припиненням таких зобов`язань.

Також вказаними судовими рішеннями було встановлено та підтверджено відсутність інших зобов`язань ТОВ «Фросбі-М» перед ПАТ «Златобанк» за кредитним договором № 255/1/13-KL від 23.09.2013 у зв`язку із їх погашенням під час розгляду справи № 910/22361/15.

Отже, повторного доведення не потребують обставини, встановлені рішеннями судів у справах № 910/17681/15, № 910/18212/15, № 910/9544/15 та № 910/22361/15.

Доводи апеляційної скарги, на думку відповідача, зводяться до намагання переоцінки та перегляду таких судових рішень.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Третя особа - 2 та третя особа - 3 своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзив на апеляційну скаргу не надали, що відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи №910/10365/15 між суддями від 10.04.2024 для розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Златобанк» сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10365/15.

09.05.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/ 10365/15.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.5024 у зв`язку із перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Златобанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі № 910/10365/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Златобанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі № 910/10365/15 залишити без руху.

27.05.2024 (сформовано в системі «Електронний суд» 24.05.2024) на адресу Північного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Златобанк» надійшла заява про усунення недоліків з доказами надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення на адресу ТОВ «Фросбі-М».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 поновлено Публічному акціонерному товариству «Златобанк» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Златобанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі № 910/10365/15 та призначений розгляд справи на 01.07.2024.

28.06.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юбейс» надійшло клопотання про заміну позивача з Публічного акціонерного товариства «Златобанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юбейс».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 здійснено заміну позивача з Публічного акціонерного товариства «Златобанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юбейс» та розгляд апеляційної скарги відкладено на 05.08.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 продовжено строк розгляду справи № 910/10365/15 та відкладено розгляд апеляційної скарги на 16.09.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 відкладено розгляд апеляційної скарги на 07.10.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 відкладено розгляд апеляційної скарги на 28.10.2024.

Явка представників сторін

Треті особи - 1, 2, 3 у судове засідання, призначене на 28.10.2024, не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставлення електронного документу до електронного кабінету Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також підтверджується поштовими повідомленнями (0600269368249, 0600269368265, 0600276409546, 0600276409554, 0600284715133, 0600284715141, 0600290670060, 0600294859311) на адресу ТОВ «Фросбі-М», які повернуті з приміткою «за закінченням терміну зберігання» та « адресат відсутній за вказаною адресою».

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та беручи до уваги, що явка третіх осіб обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників зазначених третіх осіб 1, 2, 3.

Позиції учасників справи

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції в режимі відеоконференції підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просила її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції 28.10.2024 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

23.09.2013 між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» (банк, кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М» (позичальник, боржник) укладено кредитний договір № 255/1/13-KL (далі - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору в порядку та на умовах, встановлених цим кредитним договором та чинним законодавством України, кредитодавець надає позивальнику кредит, а позичальник зобов`язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит у формі відкритої відкличної кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного цим кредитним договором. Кредит може надаватися траншами. Позичальник має право в будь-який час без повідомлення Банку здійснювати погашення поточної заборгованості по кредиту і за умови дотримання умов надання кредитних коштів, встановлених цим кредитним договором, може знову отримати кредит в межах максимального ліміту за кредитною лінією.

Пунктом 1.3 кредитного договору встановлено максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією, що становить 3 000 000,00 доларів США.

Відповідно до п. 1.4 кредитного договору кінцева дата повернення кредиту: не пізніше 22.09.2015 включно.

За умовами п. 1.5 кредитного договору за користування кредитом позичальником сплачуються проценти у вигляді фіксованої процентної ставки, розмір встановлюється у розмірі - 14,5% річних.

З наявної в матеріалах справи виписки по особовому рахунку (сформованої 17.04.2015 за період з 23.09.2013 по 16.04.2015) вбачається, що банком надано позичальнику кредит у загальному розмірі 3 000 000,00 доларів США наступним чином: 27.09.2013 - 1 500 000,00 доларів США; 18.10.2013 - 500 000,00 доларів США; 19.11.2013 - 500 000,00 доларів США; 10.12.2013 - 228 166,26 доларів США; 11.12.2013 - 271 833,74 доларів США.

11.10.2013 між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дагмар-Інвест» (іпотекодавець) укладено договір іпотеки (далі - договір іпотеки), який 11.10.2013 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3747.

Відповідно до п. 1.1 договору іпотеки він забезпечує виконання зобов`язань, що випливають з укладеного між боржником та іпотекодержателем кредитного договору № 255/1/13-KL від 23.09.2013 та додаткових угод до нього, які укладені та можуть бути укладені в майбутньому (далі - кредитний договір, основне зобов`язання), за умовами якого боржник зобов`язаний повернути іпотеко держателю кредитні кошти, надані у формі кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 3.000.000,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення не пізніше 22.09.2015 включно, чи в інші строки, встановлені в кредитному договорі, сплатити нараховані проценти за користування кредитом в розмірі 14,5% річних, а також комісії, неустойки (пені, штрафи), всі без виключення інші платежі/суми, в розмірах, строки, у випадках та на умовах, передбачених основним зобов`язанням, відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки та витрати, що можуть виникнути у іпотекодержателя в зв`язку з укладенням, виконання основного зобов`язання та цього договору, в тому числі, але не виключно, витрати, пов`язані з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, його реалізацію, витрати на утримання і збереження предмета іпотеки, витрати на страхування предмета іпотеки, тощо, які забезпечуються іпотекою відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з п. 1.2 договору іпотеки предметом іпотеки є наступне нерухоме майно: нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Лісова (вул. Калініна), буд. 1б (один б), загальна площе 1836,6 кв. м, опис об`єкта: І А, - торгове приміщення, загальна площа 1539,4 кв. м; а - підвальне приміщення, загальна площа 297,2 кв. м (далі - предмет іпотеки).

Відповідно до п. 3.4.1 договору іпотеки іпотекодержатель має право у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язань за цим договором та/або позичальником за кредитним договором переважно перед іншими кредиторами та або позичальника задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, звернути стягнення на предмет іпотеки (в цілому чи на будь-яку його частину).

Згідно з п. 4.1 договору іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки (в цілому чи будь-якої його частини) у випадках невиконання та/або неналежного виконання основного зобов`язання та в інших випадках, передбачених основним зобов`язанням, а також у разі невиконання/неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язань, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України.

Звертаючись з позовною заявою до суду позивач зазначив, що позичальником порушено зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за кредитним договором, а тому у позивача виникло право звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046 - 1053 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 7.6 кредитного договору він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Пунктом 3.1.4 кредитного договору передбачено, що кредитодавець має право відмовитись від подальшого кредитування позичальника за цим договором частково або у повному обсязі та/або вимагати повернення в повному обсязі наданих кредитних коштів (в тому числі дострокового повернення) сплатити проценти за весь строк користування кредитними коштами у разі наявності та/або існування хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у випадку одноразового порушення позичальником будь-якого з боргових зобов`язань, в будь-якій їх частині, наявності виникнення випадку невиконання умов.

У зв`язку з невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасної та повної сплати процентів у строки, передбачені умовами кредитного договору, позивачем було направлено позичальнику вимогу про дострокове виконання умов кредитного договору, яка останнім не виконана.

27.08.2015 Публічне акціонерне товариство «Златобанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Златобанк» Славінського Валерія Івановича звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 255/1/13-KL від 23.09.2013, а саме 2 492 118,43 доларів США заборгованість за основним боргом, процентами та 539 674,96 грн штрафу та пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/22361/15 від 14.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2018 та постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2018, провадження у справі № 910/22361/15 в частині стягнення 169 349,22 доларів США заборгованості по кредиту, 24 030,72 доларів США заборгованості по процентам, 22 999,79 грн пені та 5 000,00 грн штрафу припинено у зв`язку з відсутністю предмета спору; в іншій частині позову відмовлено.

Також судом першої інстанції встановлено, що раніше 15.04.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Златобанк» про визнання припиненими його зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором № 255/1/13-KL від 23.09.2013 у частині боргу на загальну суму 2 136 850,78 доларів США.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 у справі № 910/9544/15, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2016, визнано припиненим з 12.02.2015 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М» перед Публічним акціонерним товариством «Златобанк» за кредитним договором № 255/1/13-KL від 23.09.2013 в частині заборгованості за кредитом в розмірі 2 136 850,78 доларів США; визнано відсутнім у Публічного акціонерного товариства «Златобанк» права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М» на загальну суму 2 136 850,78 доларів США за кредитним договором № 255/1/13-KL від 23.09.2013.

У свою чергу 10.07.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Златобанк» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М» про визнання недійсним одностороннього правочину від 12.02.2015 (про зарахування зустрічних однорідних вимог) в тому числі щодо припинення зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М» за кредитним договором № 255/1/13-KL від 23.09.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 у справі № 910/17681/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2016, у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Златобанк» відмовлено повністю.

Також 15.07.2015 Публічне акціонерне товариство «Златобанк» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М» про визнання недійсним одностороннього правочину від 12.02.2015 про зарахування зустрічних однорідних вимог, в тому числі щодо припинення зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М» за кредитним договором № 255/1/13-KL від 23.09.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 у справі № 910/18215/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2016 відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерноготовариства «Златобанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М» про визнання недійсним одностороннього правочину від 12.02.2015.

Зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі № 910/22361/15 вбачається, що сума основного боргу в розмірі 2 492 118,43 доларів США складається з 2 306 200,00 доларів США заборгованості за кредитом та 185 918,43 доларів США заборгованості за процентами.

Даним рішенням, з урахування обставин, встановлених рішенням суду у справі № 910/9544/15 щодо припинення зобов`язання за кредитним договором з 12.02.2015 на суму 2 136 850,78 доларів США, встановлено, що станом на момент звернення позивача з позовом до суду сума заборгованості позичальника за кредитом становила 169 349,22 доларів США (2 306 200,00 доларів США - 2 136 850,78 доларів США); обґрунтованим розміром відсотків за заявлений позивачем період (з 27.09.2013 по 19.08.2015) є 24 030,72 доларів США; обґрунтованим розміром пені є 22 999,79 грн та штрафу 5 000,00 грн.

Також рішенням у справі № 910/22361/15 від 14.12.2017 встановлено, що 23.05.2017 здійснено погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 169 349,11 доларів США (платіжне доручення № 1) та у розмірі 24 030,70 доларів США (платіжне доручення № 2); згідно платіжних доручень № 3 та № 4 від 23.05.2017 позичальником здійснено погашення пені на суму 22 999,79 грн та штрафу на суму 5 000,00 грн.

Так, судом першої інстанції встановлено, що предметом спору у даній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки внаслідок невиконання зобов`язань за кредитним договором № 255/1/13-KL від 23.09.2013 у зв`язку з чим, станом на 17.04.2015 виникла заборгованість у розмірі 2 376 007,62 доларів США, яка складається з 2 306 200,00 доларів США боргу за кредитом та 69 807,62 доларів США боргу по процентах. Також позивачем нараховані 45 868,72 грн пені та 5 000,00 грн штрафу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час розгляду справи № 910/22361/15 встановлено фактичний розмір заборгованості за кредитним договором № 255/1/13-KL від 23.09.2013, який включає заборгованість за період, що є предметом у даній справі, та, що він повністю погашений.

У даному випадку господарський суд виходить з того, що принцип юридичної визначеності є одним з основних елементів верховенства права, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Отже, оскільки на момент розгляду даної справи набрали законної сили судові рішення у справах № 910/17691/15, № 910/18215/15, № 910/9544/15, № 910/22361/15, не потребують повторного доведення обставини, які були встановлені під час розгляду цих справ щодо:

- дійсності та правомірності односторонніх правочинів ТОВ «Фросбі-М» щодо зарахування зустрічних однорідних вимог за кредитним договором N° 255/1/13-KL від 23.09.2013 на загальну суму 2 136 850,78 доларів США;

- визнання припиненими з 12.02.2015 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог зобов`язань ТОВ «Фросбі-М» перед ПАТ «Златобанк» за кредитним договором №255/l/13-KL від 23.09.2013 в частині заборгованості за кредитом в розмірі 2 136 850,78 доларів США;

- відсутності у ПАТ «Златобанк» з 12.02.2015 права вимоги до ТОВ «Фросбі-М» на загальну суму 2 136 850,78 доларів США за кредитним договором № 255/1/13-KL від 23.09.2013.

- повного погашення ТОВ «Фросбі-М» перед ПАТ «Златобанк» заборгованості за кредитним договором № 255/1/13-KL від 23.09.2013 в частині тіла кредиту в сумі 169 349,22 доларів США, в частині процентів за кредитом в сумі 24 030,72 доларів США за період з 27.09.2013 по 19.08.2015, в частині пені за кредитом сумі 22 999,79 грн, в частині штрафу за кредитом в сумі 5 000,00 грн, в частині процентів за кредитом в сумі 43 010,71 доларів США за період з 20.08.2015 по 22.05.2017, та відсутності у ПАТ «Златобанк» права вимоги до ТОВ «Фросбі-М» на такі або інші суми.

Всі викладені обставини та судові рішення повністю спростовують твердження позивача про наявність у ТОВ «Фросбі-М» заборгованості перед ПАТ «Златобанк» за кредитним договором № 255/1/13-KL від 23.09.2013 як в розмірі 2 376 007,62 доларів США по основному боргу і процентах та 50 868,72 грн. пені, що вказана позивачем у його заяві від 20.05.2015 про зменшення розміру позовних вимог, так і в розмірі 4 820 430,26 доларів США (2 306 200,00 доларів США по тілу кредиту та 2 514 23,26 доларів США по процентам), що вказана в його запереченнях від 07.11.2023 та доданій до такої заяви довідці від 23.06.2023.

В той же час, будь-які внутрішні документи ПАТ «Златобанк», на які є посилається апелянт, колегією суддів відхиляються, оскільки вони суперечать означеним вище судовим рішенням, які набрали законної сили.

Водночас, викладені вище обставини та судові рішення повністю спростовують твердження Національного банку України про наявність у ТОВ «Фросбі- М» заборгованості перед ПАТ «Златобанк» за кредитним договором № 255/1/13-KL від 23.09.2013 у розмірі 2 376 007,62 доларів США по основному боргу і процентах та 50 868,72 грн пені, що вказана Національним банком України у його письмових поясненнях у справі від 02.11.2023 у відзиві на апеляційну скаргу.

Посилання Національного банку України на постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 р. у справі № 921/730/13-г/З та від 19.05.2020, а також постанови Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі №22-Ц/796/716/2014 та від 09.09.2014 у справі № 922/3658/13, колегією суддів відхиляються, оскільки у справах, на які посилається Національний банк України, предметом розгляду була правомірність звернення стягнення на предмет іпотеки при існуючих судових рішеннях, якими були задоволені позовні вимоги кредиторів до боржників про стягнення заборгованості та права іпотекодавця (заставодавця) заперечувати проти розміру вказаної заборгованості.

Відповідно до ст. 575 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Приписами статті 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів,неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, юридичним наслідком виконання зобов`язання є припинення цього зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв`язку з припиненням (виконанням) основного зобов`язання за кредитним договором № 255/1/13-KL від 23.09.2013 іпотека за іпотечним договором від 11.10.2013 є також припиненою, а тому позовні вимоги не є необґрунтованими, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявність заборгованості за кредитним договором, тому відсутні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на вищевикладене, інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, не спростовують встановлені висновки суду першої інстанції, а тому відхиляються колегією суддів як необґрунтовані, зроблені з невірним правозастосуванням, без врахування релевантної практики Верховного Суду та спростовуються викладеним вище.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юбейс» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/10365/15 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/10365/15 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови у задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юбейс» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/10365/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/10365/15 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/10365/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови, у зв"язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. з 04.11.2024 - 06.11.2024 у відпустці, підписано 07.11.2024.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

Б.О. Ткаченко