Ухвала

від 09.12.2024 по справі 910/10365/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/10365/15

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс"

на рішення Господарського суду Рівненської області від 18.03.2024

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс" (далі - ТОВ "ФК "Ю-Бейс")

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дагмар-Інвест"</a> (далі - ТОВ "Дагмар-Інвест")

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1) Національного банку України (далі - НБУ)

2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд)

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фросбі-М" (далі - ТОВ "Фросбі-М")

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

1. У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Златобанк" (далі - ПАТ "Златобанк") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Дагмар-Інвест" про погашення заборгованості ТОВ "Фросбі-М" за кредитним договором №255/1/13-К.L від 23.09.2013 в розмірі 2 426 876,34 доларів США в рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки (договір іпотеки від 11.10.2013) шляхом продажу на прилюдних торгах нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Лісова (вул. Калініна), буд. 16 (один б), загальною площею 1 836,6 кв. м (опис об`єкта: І А, - торгове приміщення, загальна площа 1 539,4 кв. м; а - підвальне приміщення, загальна площа 297,2 кв. м) та належить на праві власності ТОВ "Дагмар-Інвест", право власності на яке зареєстроване державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.10.2013, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 178113968105, номер запису про право власності: 2827087, на користь ПАТ "Златобанк", визначивши початкову ціну продажу предмету іпотеки відповідно до положень Закону "Про виконавче провадження" та Закону "Про іпотеку".

2. 20.05.2015 ПАТ "Златобанк" подало до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої заборгованість ТОВ "Фросбі-М" за кредитним договором №255/1/13-К.L від 23.09.2013 станом на 17.04.2015 становить 2 376 007,62 доларів США за основним боргом і процентах та 50 868,72 грн пені, просило звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Лісова (вул. Калініна), буд. 16 (один б), загальною площею 1 836,6 кв. м (опис об`єкта: І А, - торгове приміщення, загальна площа 1 539,4 кв. м; а - підвальне приміщення, загальна площа 297,2 кв. м) що належить на праві власності ТОВ "Дагмар-Інвест".

3. Господарський суд міста Києва рішенням від 30.01.2024 у задоволенні позову відмовив

4. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 01.07.2024 здійснив заміну позивача ПАТ "Златобанк" на його правонаступника ТОВ "ФК "Ю-Бейс", а постановою від 28.10.2024 - залишив рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 без змін.

5. 27.11.2024 ТОВ "ФК "Ю-Бейс" через систему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

6. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

7. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.

Щодо підстав касаційного оскарження

8. Відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).

9. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.

10. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).

11. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

12. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

13. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

14. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

15. При цьому необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

16. Системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

17. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

18. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

19. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

20. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень є:

1) п.1 ч.2 ст.287 ГПК: неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, приписів ч.1 ст.58 Конституції України, статей 215, 216, 236 Цивільного кодексу України, ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", пунктів 1.8, 10.12, 10.13, 10.20 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12.11.2003 №492, та статей 35, 43, 101, 11128 ГПК; ненадання судом правової оцінки повідомленню банку від 29.09.2016 про нікчемність правочину зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.02.2015, та помилкове віднесення рішень судів у справах №910/18212/15, №910/9544/15, №910/17681/15 як преюдиціальних, оскільки при прийнятті вказаних рішень не розглядалося питання нікчемності заяви ТОВ "Фросбі-М" від 12.02.2015, оформленої повідомленням від 29.09.2016, тобто обставини, якими керувалися суди при вирішенні зазначених спорів до 29.09.2016, істотно змінилися; суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах:

- від 01.09.2020 у справі №907/29/19, від 30.08.2022 у cправі №904/1427/21 - суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах (щодо преюдиціальності фактів);

- від 10.01.2022 у справі №910/10784/16 щодо наявності підстав для визнання нікчемним правочину, зокрема, погашення заборгованості за кредитним договором не за рахунок грошових коштів, а шляхом взаємозаліку, всупереч встановленим НБУ обмеженням для проблемного банку;

- від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3, від 19.05.2020 у справі №361/7543/17 - наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством;

2) суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову з порушенням норм процесуального права, чим порушив п.1 ч.3 ст.310 ГПК щодо дослідження доказів у справі, не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.05.2023 у справі №910/10442/21 - щодо обов`язку суду самостійно, з урахуванням конкретних обставин справи, визначати суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання;

3) п.3 ч.2 ст.287 ГПК: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

21. Однак, скаржник у касаційній скарзі хоч і вказує норми права, які, на його думку, суди попередніх інстанцій неправильно застосували в оскаржуваних судових рішеннях, проте не вказує як саме суди застосували ці норми, в чому полягає його незгода з таким застосуванням, не обґрунтовує подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справах, в яких Верховний Суд виклав свої висновки.

22. Крім того, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції п.1 ч.3 ст.310 ГПК, однак не посилається на жодну підставу касаційного оскарження, передбачену ч.2 ст.287 ГПК.

23. Посилаючись на п.3 ч.2 ст.287 ГПК скаржник не вказує, щодо застосування якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах; не вказує, як саме суди попередніх інстанцій застосували цю норму; яке, на думку скаржника, правильне застосування норми права та який висновок має сформувати Верховний Суд.

24. Отже, скаржнику необхідно уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень, врахувавши вимоги щодо їх обґрунтування, які описані, зокрема, у пунктах 10-19 цієї ухвали.

Щодо сплати судового збору

25. Відповідно до п.2 ч.4 ст.290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

26. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом "Про судовий збір".

27. У касаційній скарзі ТОВ "ФК "Ю-Бейс" заявило клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтовує таким:

- станом на 21.04.2015 редакція Закону "Про судовий збір" містила п.22 ч.1 ст.5 такого змісту: "Від сплати судового збору звільняються: уповноважена особа Фонду - у справах, пов`язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку";

- на підставі постанови правління НБУ від 13.02.2015 №105 "Про віднесення ПАТ "Златобанк" до категорії неплатоспроможних", виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 13.02.2015 №30 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "Златобанк", згідно з яким з 14.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Златобанк";

- позовна заява у цій справі була подана в період, коли в ПАТ "Златобанк" було запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду Славінського В.І., який діяв від імені та в інтересах банку; з огляду на це, судовий збір при зверненні з позовною заявою банком не сплачувався, про що зазначено в позовній заяві; отже, судовий збір не має сплачуватись і при поданні касаційної скарги;

- звертаючись з позовом до суду на умовах звільнення від сплати судового збору, особа має право розраховувати на судовий захист протягом усіх етапів судового процесу;

- законодавець сформулював правову норму Закону "Про судовий збір" щодо ставки збору за подання апеляційної та касаційної скарг саме у минулому часі, пов`язуючи ставку збору із її розміром в суді першої інстанції.

28. Верховний Суд, розглянувши клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, дійшов висновку про відмову у його задоволенні з таких підстав.

29. Від сплати судового збору звільняються: уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов`язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку (п.22 ч.1 ст.5 Закону "Про судовий збір" в редакції, чинній на момент подання позову та відкриття провадження у цій справі).

30. Законом від 22.05.2015 №484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" внесено зміни до Закону "Про судовий збір", зокрема, викладено ст.5 у новій редакції, відповідно до якої уповноважена особа Фонду виключена з переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору.

31. У Прикінцевих положеннях Закону від 22.05.2015 №484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" зазначено, що він набирає чинності з 01.09.2015.

32. Отже, встановлена п.22 ч.1 ст.5 Закону "Про судовий збір" пільга щодо звільнення від сплати судового збору уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, пов`язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку, втратила чинність 01.09.2015.

33. Статтею 129 Конституції України передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов`язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

34. Враховуючи цей принцип, а також положення ст.5 Закону "Про судовий збір" (в редакції Закону від 22.05.2015 №484-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору"), суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору.

35. Подібний підхід застосовано Верховним Судом в ухвалі від 18.06.2018 у справі №1/17-515-2011.

36. Крім того, п.22 ч.1 ст.5 Закону "Про судовий збір" в редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі визначала конкретного суб`єкта, який звільняється від сплати судового збору, а саме - уповноважену особу Фонду, якою скаржник не є.

37. Згідно з ч.1 ст.4 Закону "Про судовий збір" у редакції, чинній на момент подання позову, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

38. Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру становила 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

39. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми (пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір").

40. Відповідно до ч.3 ст.4 Закону "Про судовий збір" в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

41. Відтак, при зверненні з касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у цій справі ТОВ "ФК "Ю-Бейс" повинно було сплатити судовий збір, виходячи зі ставок, встановлених п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір" та предмету заявленого позову.

42. Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці (пункти 52, 54-57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №910/13737/19).

43. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

44. Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

45. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (п.8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №907/9/17).

46. За подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого НБУ на день сплати (ч.1 ст.6 Закону "Про судовий збір").

47. Предметом спору у цій справі є майнова вимога про звернення стягнення на відповідне нерухоме майно, що є предметом іпотеки, в рахунок погашення заборгованості у розмірі 2 376 007,62 доларів США за основним боргом і процентах та 50 868,72 грн пені.

48. Враховуючи вимоги касаційної скарги (скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову), скаржник при її подачі повинен був сплатити судовий збір у розмірі 29 232 грн, розрахований таким чином: 1 218 грн (1 розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01.01.2015) х 60 розмірів мінімальних заробітних плат (максимальна ставка судового збору за подання позову, враховуючи ціну позову) х 50% (ставка судового збору за подання касаційної скарги) х 0,8 (коефіцієнт для пониження розміру ставки судового збору, враховуючи звернення скаржника через Електронний суд) = 29 232 грн.

49. Оскільки скаржник не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, то касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених п.2 ч.4 ст.290 ГПК.

50. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.

51. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.

52. З огляду на залишення касаційної скарги без руху, клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги залишається без розгляду до усунення недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, статей 4, 8 Закону "Про судовий збір", Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 у справі №910/10365/15 залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Cуддя О. Кібенко