Постанова

від 29.10.2024 по справі 911/2040/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2024 р. Справа№ 911/2040/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Коробенка Г.П.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Смаголь А.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 29.10.2024,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни

на ухвалу Господарського суду Київської області від 23.08.2024 про стягнення штрафу

у справі №911/2040/23 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна»

до Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни

про стягнення 171 791,10 гривень,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Київської області 23.08.2024 у справі №911/2040/23 присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3 028,00 грн.

Приймаючи вказану ухвалу, суд зазначив, що Фізичною особою-підприємцем Кулик Ольгою Миколаївною в розрізі приписів частини 5 статті 90 Господарського процесуального кодексу України не обґрунтовано підстав для відмови від надання відповіді на поставлене позивачем запитання стосовно того «чи перебуває Фізична особа-підприємець Кулик Ольга Миколаївна в родинних відносинах з Фізичною особою-підприємцем Мозговою Галиною Петрівною та з ОСОБА_1 ? Якщо так, то в яких?». Водночас, за висновками суду, поведінка відповідача є суперечливою, так, спершу відповідач стверджував про відсутність підстав для надання відповіді на поставлене позивачем у позовній заяві восьме запитання, посилаючись на пункт 2 частини 5 статті 90 Господарського процесуального кодексу України (питання не стосується обставин, що мають значення для справи), тоді як надалі - у повідомленні Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни стосовно відповіді на поставлене запитання позивача, в обґрунтування аналогічних підстав, відповідач посилається на пункт 1 частини 5 статті 90 Господарського процесуального кодексу України (щодо відмови від дачі показань через право на недоторканість приватного життя, особистої i сімейної таємниці).

Зазначене у сукупності свідчить про ухилення відповідача від виконання покладеного на нього судом обов`язку щодо надання суду та надіслання відповідачу відповіді на поставлене позивачем у позовній заяві восьме запитання, беручи до уваги завдання господарського судочинства, особливості предмета спору означеної справи. Такі дії відповідача перешкоджають всебічному та повному розгляду означеної справи, а тому суд дійшов висновку про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни в дохід Державного бюджету України штрафу у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3 028,00 грн в порядку пункту 1 частини 1 статті 135 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись із прийнятою ухвалою, 06.09.2024 через підсистему «Електронний суд» Фізична особа-підприємець Кулик Ольга Миколаївна звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою та зупинити дію оскаржуваної ухвали Господарського суду Київської області від 23.08.2024; скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 23.08.2024 у справі №911/2040/23, а матеріали справи направити до Господарського суду Київської області для подальшого розгляду справи, судові витрати за розгляд скарги покласти на позивача.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що питання сімейного стану скаржника, вочевидь не входить до обставин, які повинен довести позивач на обґрунтування заявлених у даній справі вимог про стягнення збитків. Більш того, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Отже, відмова скаржника розкрити на вимогу суду інформацію щодо свого сімейного стану з посиланням на частину 1 статті 68, пункт 1 частини 5 статті 90 Господарського процесуального кодексу України, статті 32, 63 Конституції України, вочевидь не можна кваліфікувати як недобросовісне виконання відповідачем своїх процесуальних обов`язків. Упродовж розгляду справи відповідач в розрізі спірного запитання жодним чином не змінював свою поведінку, позаяк зміна правового обґрунтування не є зміною такої поведінки та не свідчить про порушення принципу добросовісності та суперечливу поведінку відповідача.

З огляду на наведене у сукупності, скаржник наголошує на відсутності в бездіяльності відповідача складу проступку, а тому суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин положення частини 1 статті 131, пункту 4 частини 1 статті 132 Господарського процесуального кодексу України.

В апеляційній скарзі відповідач також навів попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які очікує понести апелянт у зв`язку з розглядом судом апеляційної скарги - 20 000,00 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни на ухвалу Господарського суду Київської області від 23.08.2024 у справі №911/2040/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Палій В.В., судді: Вовк А.І., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни на ухвалу Господарського суду Київської області від 23.08.2024 у справі №911/2040/23 до надходження матеріалів справи (матеріалів оскарження ухвали) на адресу Північного апеляційного господарського суду; витребувано з Господарського суду Київської області копії матеріалів справи №911/2040/23, необхідних для розгляду ухвали Господарського суду Київської області від 23.08.2024 у справі №911/2040/23 про стягнення штрафу.

18.09.2024 матеріали справи №911/2040/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані судді-доповідачу.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 19.09.2024 суддю Північного апеляційного господарського суду Палія В.В. звільнено у відставку, у зв`язку з чим розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/508/24 від 24.09.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2024 справу №911/2040/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Коробенко Г.П., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни на ухвалу Господарського суду Київської області від 23.08.2024 у справі №911/2040/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 29.10.2024.

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

07.10.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни надійшло клопотання про участь її представника Сайка Юрія Васильовича у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 клопотання Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни про участь її представника Сайка Юрія Васильовича у судовому засіданні 29.10.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

У судове засідання, призначене на 29.10.202, з`явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання 29.10.202 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення позивача про час і місце судового розгляду апеляційної скарги (довідка про доставку копії ухвали суду від 30.09.2024 до електронного кабінету позивача в підсистемі «Електронний суд» міститься у матеріалах справи), обмеженість строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, та те, що явка представника позивача в судове засідання не визнавалсь обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представника позивача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу суду скасувати.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшов висновку щодо наявності підстав для скасування ухвали Господарського суду Київської області від 23.08.2024 у даній справі та задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає (частина 4 статті 135 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи та обґрунтування, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяви, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

За змістом частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом (частина 3 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом частини 3 статті 42 та частини 4 статті 43 Господарського процесуального кодексу України у випадку невиконання учасником справи його обов`язків, зловживання процесуальними правами суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно зі статтею 131 Господарського процесуального кодексу України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Згідно зі статтею 132 Господарського процесуального кодексу України заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 135 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:

1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;

2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;

3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин;

4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк;

5) порушення заборон, встановлених частиною 10 статті 188 цього Кодексу.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що вона встановлює вичерпний перелік дій (бездіяльності) учасника процесу, які можуть бути підставами для застосування судом такого заходу процесуального примусу, як накладення на сторону штрафу.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали від 23.08.2024, що надійшли до Північного апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» у межах даної справи звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни про стягнення 171 791,10 грн матеріального збитку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.03.2021 сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортного засобу позивача Skoda Rapid, державний номерний знак НОМЕР_1 , та належного відповідачу транспортного засобу БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , якого визнано винним у вчинення відповідної ДТП та який на той момент перебував у трудових відносинах з відповідачем, а тому, на думку позивача, наявні підстави для стягнення збитків у розмірі 171 791,10 грн з Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни як роботодавця ОСОБА_2 та володільця транспортного засобу БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_2 .

У прохальній частині позовної заяви позивач (ТОВ «ДІАС Україна») відповідно до частини 1 статті 90 Господарського процесуального кодексу України поставив перед відповідачем низку питань, що, як він вказав, мають значення для встановлення обставин даної справи, серед яких питання №8 «чи перебуває Фізична особа-підприємець Кулик Ольга Миколаївна в родинних відносинах з Фізичною особою-підприємцем Мозговою Галиною Петрівною та з ОСОБА_1 ? Якщо так, то в яких?».

Згідно зі статтею 90 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

Учасник справи, якому поставлено питання іншим учасником справи, зобов`язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті.

На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням.

Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніше як за п`ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - за п`ять днів до першого судового засідання.

Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання.

Якщо поставлене запитання пов`язане з наданням доказів, що підтверджують відповідні обставини, учасник справи разом із заявою свідка надає такі докази.

Учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання:

1) з підстав, визначених статтями 67, 68 цього Кодексу;

2) якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи;

3) якщо учасником справи поставлено більше десяти запитань.

За наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов`язати учасника справи надати відповідь.

23.08.2023 через підсистему «Електронний суд» Фізична особа-підприємець Кулик Ольга Миколаївна надіслала відзив на позовну заяву, згідно змісту якого, зокрема, цитуючи пункт 2 частини 5 статті 90 Господарського процесуального кодексу України, зазначила, що поставлене Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» у позовній заяві восьме запитання не стосується обставин, що мають значення для справи.

20.09.2023 на електронну адресу Господарського суду Київської області Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» надіслало, зокрема, відповідь на відзив на позовну заяву.

Згідно змісту поданої позивачем відповіді на відзив останній просив суд, зокрема, визнати підстави для відмови відповідача від відповіді на поставлене Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» у позовній заяві восьме запитання відсутніми та, в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України, зобов`язати його надати відповідь на питання: чи перебуває Фізична особа-підприємець Кулик Ольга Миколаївна в родинних відносинах з Фізичною особою-підприємцем Мозговою Галиною Петрівною та ОСОБА_1 ? Якщо так, то в яких?

За результатами розгляду відповіді на відзив в частині прохання зобов`язати відповідача надати відповідь на запитання позивача, Господарський суд Київської області в мотивувальній частині ухвали від 22.09.2023 у справі №911/2040/23 зазначив, що саме по собі цитування відповідачем законодавства не є тотожним належному зазначенню / обґрунтуванню певних обставин як підстав для відмови від надання відповіді на поставлені запитання, відтак, враховуючи відсутність обґрунтування Фізичною особою-підприємцем Кулик Ольгою Миколаївною підстав для відмови від надання відповіді на поставлене Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» запитання, визнав підстави для відмови відповідача від надання відповіді на восьме питання позовної заяви відсутніми та зобов`язав Фізичну особу-підприємця Кулик Ольгу Миколаївну надати суду та надіслати позивачу відповідь на таке запитання в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України.

24.01.2024 (після повернення справи з суду апеляційної інстанції) через підсистему «Електронний суд» Фізична особа-підприємець Кулик Ольга Миколаївна надіслала заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких стверджувала, зокрема, про відсутність підстав для надання відповіді на поставлене позивачем у позовній заяві восьме запитання, обґрунтовуючи це тим, що:

- встановлення сімейного статусу відповідача жодним чином не входить в предмет доказування цієї справи;

- згідно статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини;

- за правилом статті 63 Конституції України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

У подальшому 13.02.2024 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» надіслало клопотання б/н від 13.02.2024 (вх. № 1255), згідно якого знову просило суд, зокрема, визнати підстави для відмови відповідача від відповіді на восьме питання позовної заяви відсутніми та, в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України, зобов`язати його надати відповідь на запитання: чи перебуває Фізична особа-підприємець Кулик Ольга Миколаївна в родинних відносинах з Фізичною особою-підприємцем Мозговою Галиною Петрівною та з ОСОБА_1 ? Якщо так, то в яких?

В обґрунтування означеного клопотання позивач зауважив, що в останнього є достатні підстави вважати що:

- Фізична особа-підприємець Кулик Ольга Миколаївна, Фізична особа-підприємець Мозгова Галина Петрівна та ОСОБА_1 перебувають в родинних стосунках і спільно, в порушення норм чинного законодавства, без створення юридичної особи, ведуть господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів, оскільки вказане пояснює чому транспортний засіб та працівники Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни залучалися без жодних правових підстав Фізичною особою-підприємцем Мозговою Галиною Петрівною для надання послуг з перевезення пасажирів на маршруті, перевізником на якому була остання;

- Фізична особа-підприємець Кулик Ольга Миколаївна та ОСОБА_1 є подружжям, а тому без жодних перешкод, з метою уникнення відповідальності за завдану працівником відповідача шкоду після дорожньо-транспортної пригоди, підписали доданий до відзиву акт про повернення з користування транспортного засобу.

Враховуючи наведене, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна», факт перебування вказаних осіб в родинних стосунках є тією обставиною, що має суттєве значення для встановлення обставин у цій справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.02.2024 у справі №911/2040/23 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» б/н від 13.02.2024 (вх. № 1255) в частині визнання відсутніми підстав для відмови відповідача від відповіді на поставлене позивачем у позовній заяві запитання та зобов`язання його надати відповідь на таке запитання; зобов`язано Фізичну особу-підприємця Кулик Ольгу Миколаївну надати суду та надіслати позивачу відповідь на восьме запитання в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України, яке було поставлене у позовній заяві позивачем.

20.08.2024 через підсистему «Електронний суд» Фізична особа-підприємець Кулик Ольга Миколаївна надіслала клопотання про приєднання до матеріалів справи відповіді відповідача на поставлене запитання позивача, до якого долучила повідомлення стосовно відповіді на поставлене запитання позивача.

Згідно означеного повідомлення відповідач, посилаючись на приписи частини 1 статті 68, пункт 1 частини 5 статті 90 Господарського процесуального кодексу України, статей 32, 63 Конституції України, зауважив, що з огляду на гарантоване Конститyцiєю України право на недоторканість приватного життя, особистої i сімейної таємниці, вважає за неможливе надати вiдповiдь на поставлене у позовній заяві восьме запитання позивача, позаяк воно стосується її особисто та спрямоване на розкриття сімейної таємниці.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, дійшов висновку, що бездіяльність відповідача з ненадання відповіді на поставлене йому восьме запитання, перешкоджає всебічному та повному розгляду даної справи, відповідачем не обґрунтовані в розрізі приписів частини 5 статті 90 Господарського процесуального кодексу України підстави для відмови від надання відповіді на поставлене позивачем запитання. Суд, застосовуючи до відповідача штраф у розмірі одного прожиткового мінімуму (3 028,00 грн), керувався положеннями пункту 1 частини 1 статті 135 Господарського процесуального кодексу України (невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу).

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предмет позову - матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога мусить мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормою матеріального права, а також підлягати розгляду в судах.

Матеріально-правова вимога позивача має опиратися на підставу позову.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто ті, які тягнуть за собою правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Тому підставою позову не можуть бути обставини, які є доказами у справі. З ними закон не пов`язує виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Вони лише підтверджують наявність чи відсутність юридичних фактів, які належать до підстави позову. До підстави позову належать ті юридичні факти, які підтверджують наявність чи відсутність спірних правовідносин, а також факти, які підтверджують порушення прав позивача (причина, що спонукає до пред`явлення позову). Юридичні факти, покладені в підставу позову, свідчать про те, що між сторонами існують правовідносини і внаслідок певних дій відповідача вони стали спірними. Від характеру спірних правовідносин залежить правова кваліфікація спору. Правильне встановлення підстав позову визначає межі доказування, а також є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Так, як вбачається зі змісту позовної заяви у справі №911/2040/23 та поданих до суду заяв по суті спору, предметом позову в даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди.

Підстава позову - заподіяння позивачу шкоди внаслідок ДТП, вчиненого ОСОБА_2 , який за доводами позивача на момент ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем, що є власником транспортного засобу - БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Згідно з положеннями статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Виходячи зі змісту статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, підставою для відшкодування матеріальної шкоди згідно названих статей є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже, для покладення на роботодавця відповідальності, передбаченої статтею 1172 Цивільного кодексу України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою-підприємцем; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків)).

Таким чином, позивач у даній справі має довести наявність усіх складових елементів складу цивільного правопорушення й саме ці обставини входять до предмету доказування в межах даної справи

Як вбачається зі змісту частини 1 статті 90 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї іншому учаснику справи не будь-які питання, а лише ті, що стосуються обставин, які мають значення для справи.

Колегія суддів зазначає, що поставлене позивачем у позові та у подальших заявах питання «чи перебуває Фізична особа-підприємець Кулик Ольга Миколаївна в родинних відносинах з Фізичною особою-підприємцем Мозговою Галиною Петрівною та з ОСОБА_1 ? Якщо так, то в яких?» не входить до предмета доказування в межах даної справи з огляду на визначені позивачем предмет та підстави позову в даній справі.

Позивачем при цьому, як і місцевим господарських судом, не вказано, яким чином інформація щодо наявності чи відсутності у відповідача родинних відносин з Фізичною особою-підприємцем Мозговою Галиною Петрівною та з ОСОБА_1 вплине на висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову з огляду на визначений предмет доказування.

Отже, відповідач у відзиві на позовну заяву, так і в подальших заявах, надав цілком логічну відповідь про те, що запитувана позивачем інформація не стосується обставин, що мають значення для справи, а тому згідно положень пункту 2 частини 5 статті 90 Господарського процесуального кодексу України правомірно відмовився від надання відповіді на нього.

Більш того, як доцільно зауважує скаржник, згідно статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Місцевий господарський суд зазначеної обставин не врахував та у розрізі спірних правовідносин безпідставно зобов`язав відповідача надати суду та позивачу інформацію про себе та свій сімейний стан, родинні зв`язки з певними особами, які, більш того, не є сторонами даного спору.

Отже, відмова скаржника від надання відповіді на поставлене позивачем восьме питання не може бути кваліфікована як недобросовісне виконання відповідачем своїх процесуальних обов`язків й, як наслідок, бути підставою для застосування до відповідача штрафу згідно пункту 1 частини 1 статті 135 Господарського процесуального кодексу України за невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.

Посилання суду першої інстанції на суперечливість поведінки відповідача при наданні пояснень щодо ненадання відповіді на поставлене питання колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, по-перше, відповідач у кожній із поданих до суду заяв акцентувала увагу в першу чергу на тому, що поставлене питання не стосується обставин, що мають значення для справи, по-друге, доповнення правового обґрунтування не є зміною такої поведінки та не свідчить про порушення принципу добросовісності зі сторони відповідача.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За змістом статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права.

За вказаних обставин, судова колегія доходить висновку про наявність підстав, що передбачені пунктом 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни на ухвалу Господарського суду Київської області від 23.08.2024 у справі №911/2040/23. Ухвала Господарського суду міста Київської області від 23.08.2024 у даній справі підлягає скасуванню.

Враховуючи те, що питання, відповідь на яке суд зобов`язав надати відповідача, було поставлене позивачем, при чому неодноразово, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України та наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, судовий збір за її подання покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 280, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни на ухвалу Господарського суду Київської області від 23.08.2024 у справі №911/2040/23 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 23.08.2024 у справі №911/2040/23 скасувати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, буд. 4, кв. 32, ідентифікаційний код 33444068) на користь Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області згідно вимог процесуального законодавства.

Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 23.08.2024 у справі №911/2040/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, виходячи з положень пункту 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 06.11.2024.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Г.П. Коробенко

А.І. Тищенко