Постанова

від 28.10.2024 по справі 910/8058/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2024 р. Справа№ 910/8058/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Мальченко А.О.

Хрипуна О.О.

при секретарі судового засідання Цікра А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 28.10.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-Постачання» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 (певний текст складено та підписано 06.08.2024)

у справі №910/8058/24 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-Постачання»

до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

про визнання припиненими зобов`язань,-

В судовому засіданні 28.10.2024 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", в якому просить суд визнати припиненими в повному обсязі всі зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" перед Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" за Генеральним кредитним договором №493/2020/00Д-КБ-ГКД від 10.12.2020.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" вказує, що своєчасно та у повному обсязі виконало свої зобов`язання як за Генеральним кредитним договором №493/2020/00Д-КБ-ГКД від 10.12.2020, так і за кожним додатковим договором, укладеним до Генерального кредитного договору, в той час як Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" безпідставно та в порушення прав позивача не визнає таке виконання.

01.07.2024 в системі "Електронний суд" Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" сформовано заперечення проти відкриття провадження у справі №910/8058/24, в яких відповідач вказує, що позивач вже звертався до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про визнання припиненими всіх зобов`язань за Генеральним кредитним договором та додатковими договорами до нього та за кредитним договором про надання овердрафту, проте ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі №910/7744/24 позовну заяву і додані до неї документи повернуто позивачу без розгляду. Відповідач вважає, що повторне звернення позивача з цим позовом здійснено не з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання", а з метою створення судового процесу, який має очевидно штучний характер, щоб завадити у відкритті провадження у справі №916/2453/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" в порядку частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства. Відтак, відповідач просить суд повернути позов без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 відмовлено Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк "Укргазбанк" в задоволенні заяви про повернення позовної заяви без розгляду; відкрито провадження у справі №910/8058/24; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам строки на подання заяв по суті спору; підготовче засідання призначено на 30.07.2024.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі №910/8058/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про визнання припиненими зобов`язань залишено без розгляду.

Застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1; ідентифікаційний код 39525257) в дохід Державного бюджету штраф у розмірі 30 280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) грн 00 коп.

У даній справі суд дійшов висновку про усвідомлення позивачем завідомо безпідставності поданого ним позову, залишив позов без розгляду та застосував до позивача заходи процесуального примусу у вигляді стягнення в дохід Державного бюджету штрафу у сумі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням положень ч. 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (30 280,00 грн).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач 15.08.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд») звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та передати справу до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Позивач з оскаржуваною ухвалою не погоджується, вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив всі обставини справи та помилково застосував ст. 43 ГПК України.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

- зважаючи на характер спірних правовідносин, позивач вважає, що належному способу захисту його інтересів відповідає позовна вимога про визнання припиненими зобов`язань за Генеральним кредитним договором №493/2020/00Д-КБ-ГКД від 10.12.2020 року.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним - позовні вимоги не підлягатимуть задоволенню. Водночас якщо спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним і не суперечить закону, а закон або договір не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом. Тобто обрання позивачем у справі, що розглядається, неналежного та/або неефективного способу захисту своїх прав є підставою для відмови позивачеві в позові, що не було враховано судом.

- визначення предмета, підстав поданого позову, а також відповідача, до якого звернуті позовні вимоги, є правом позивача, яким він розпоряджається на власний розсуд.

Позовна заява позивача має реальний характер. Звернення із позовом у цьому випадку є реалізацією права на судовий захист в обраний позивачем спосіб.

- ураховуючи, що зловживання процесуальними правами є процесуальним правопорушенням, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу та з огляду на те, що позивач, звертаючись до суду з позовною заявою та зазначаючи відповідачем - АТ «УКРГАЗБАНК», вказав позовні вимоги до нього та обґрунтував підстави позову, і враховуючи, що судом першої інстанції не встановлено, що позивач звернувся з цим позовом не з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів позивача та ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а з іншою метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, висновки суду про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами є помилковими.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача заперечував доводи позивача, просив апеляційну скаргу відхилити, оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8058/24.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-Постачання» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/8058/24.

29.08.2024 матеріали справи №910/8058/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-Постачання» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі №910/8058/24, призначено до розгляду справу на 30.09.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2024 у зв`язку з виходом судді Хрипуна О.О., який входить до складу колегії суддів, у заплановану відпустку з 30.09.2024, розгляд справи перепризначено на 28.10.2024.

Розпорядженням Керівника апарату від 24.10.2024 №09.1-08/3979/24 у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відрядженні з 23.10.2024 по 26.10.2024 та виходом у тривалу відпустку з 27.10.2024, справу №910/8058/24 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2024 справу №910/8058/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Хрипуна О.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-Постачання» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі №910/8058/24, зазначено, що розгляд справи №910/8058/24 відбудеться 28.10.2024.

Явка представників сторін

В судовому засіданні апеляційної інстанції 28.10.2024 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив оскаржувану ухвалу скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 28.10.2024 представник відповідача заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Банк стверджує, що даний позов, поданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" в межах справи №910/8058/24, є завідомо безпідставним.

Право на звернення до суду гарантується. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів у порядку, встановленому процесуальним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд справи в суді, до юрисдикції якого його віднесено законом.

Підставою для звернення до суду з позовом є порушення прав або охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання або оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також обирає спосіб захисту такого права.

У даній справі суд дійшов висновку про усвідомлення позивачем завідомо безпідставності поданого ним позову і цей висновок суду ґрунтується на наступному:

- суд взяв до уваги ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.07.2024 за заявою ТОВ "Одесагаз-Постачання" про затвердження плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство, з якої вбачається, що у поданому 15.07.2024 до суду плані санації Позивач самостійно включив до плану вимоги АБ "Укргазбанк" у розмірі 492 288 107,76 грн. На підставі наведеного суд дійшов висновку, що ТОВ "Одесагаз-Постачання" усвідомлює безпідставність даного позову, адже у іншій заяві до іншого суду визнає ці вимоги, а відтак даний позов є завідомо безпідставним.

- період подання позову (через декілька тижнів після ініціювання Банком справи про банкрутство ТОВ "Одесагаз-Постачання") та сутність вимог (створити формальне оспорення вимог Банку за кредитом), були спрямовані для створення враження про відсутність безспірності цих вимог. Зміна місцезнаходження ТОВ "Одесагаз- Постачання" в процесі розгляду Господарським судом Одеської області заяви Банку про відкриття справи про банкрутство ТОВ "Одесагаз-Постачання", та ініціювання досудової санації в Господарському суді Запорізької області (в той час, як ТОВ "Одесагаз-Постачання" було достеменно відомо про наявність заяв кредиторів у Господарському суді Одеської області) очевидно виходить за межі добросовісної процесуальної поведінки.

Керуючись приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд залишив без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" про визнання припиненими в повному обсязі всіх зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" перед Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" за Генеральним кредитним договором №493/2020/00Д-КБ-ГКД від 10.12.2020, яка, на його думку, є проявом зловживання (завідомо безпідставним позовом) позивачем своїми процесуальними правами.

Враховуючи мету, яку, за думкою суду, переслідує Товариство з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання", вчиняючи такі дії, суд дійшов висновку про необхідність застосування до позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання", заходів процесуального примусу у вигляді стягнення в дохід Державного бюджету штрафу у сумі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням положень ч. 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (30 280,00 грн).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України).

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч.2 ст. 43 ГПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:

подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Конституційний Суд України констатував, що ч.1 ст. 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод" (п. 1 резолютивної частини Рішення від 25.12.97 N 9-зп); "Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України" (абз. 3 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 07.05.2002 N 8-рп/2002); "в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади можуть здійснювати функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин" (абз. 4 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 10.01.2008 N 1-рп/2008).

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини

розуміють можливість особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст.16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.

Згідно ч. 1, 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, реалізуючи своє право на судовий захист, визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, зважаючи на власне суб`єктивне уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

У свою чергу, суд перевіряє доводи позивача і, залежно від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

В рішенні "Меньшакова проти України" (Menshakova v. Ukraine, заява N 377/02) від 08.04.2010 ЄСПЛ виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду: "Суд повторює, що п. 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі "право на суд", яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на "розгляд" спору судом (див., наприклад, рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N48778/99, п. 25, ЄСПЛ 2002-II).

Право на отримання судового захисту означає, що суб`єкт має право звернутися до суду та матиме право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом.

Можливість реалізувати вказані права повинна бути забезпечена кожній особі без будь-яких дискримінаційних перепон чи занадто формалізованих ускладнень.

Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - ГПК України.

Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити:

зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Отже, позивач у позові повинен зазначити зміст позовних вимог, обставин, якими він обґрунтовує ці вимоги, а також правові підстави позову.

Згідно ч. 4 ст. 45 ГПК України відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом саме позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи.

Статтею 14 ГПК України закріплено принцип диспозитивності господарського судочинства, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Таким чином, визначення предмета, підстав поданого позову, а також відповідачів, до яких пред`явлені позовні вимоги, є правом позивача, яким він розпоряджається на власний розсуд.

Предметом позову у даній справі є визнання припиненими в повному обсязі всіх зобов`язань ТОВ «ОДЕСАГАЗ- ПОСТАЧАННЯ» (код за ЄДРПОУ 39525257) перед ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ АКЦІОНЕРНИМ БАНКОМ «УКРГАЗБАНК» (код за ЄДРПОУ 23697280) за Генеральним кредитним договором №493/2020/00Д-КБ-ГКД від 10.12.2020 року.

Позовні вимоги мотивовані ти, що Банк надіслав Позивачеві лист - вимогу від 22.05.2024 за вих. №172/14886/2024 (надалі - «лист-вимога»), де стверджує, що станом на 16.05.2024 р. за Генеральним кредитним договором існує прострочена заборгованість, яка складає 444 275 220,00 грн., в тому числі:

- За додатковим договором №493/2020/ООД-КБ-ГКД-НА10 (надалі - «Додатковий договір 1») - 147 295 200,00 грн;

- За додатковим договором №493/2020/ООД-КБ-ГКД-НА11 (надалі - «Додатковий договір 2») - 149 700 020,00 грн;

- За додатковим договором №493/2020/ООД-КБ-ГКД-НА19 (надалі - «Додатковий договір 3») - 46 980 000,00 грн;

- За додатковим договором №493/2020/ООД-КБ-ГКД НА20 (надалі - «Додатковий Договір 4») 100 050 000,00 грн;

- 250 000,00 грн. заборгованості зі сплати штрафу згідно вимоги про сплату штрафу №172/6420/2024 від 29.02.2024р.

Позивач стверджує, що ним були здійснені платежі в рахунок погашення зобов`язань за додатковим договором №493/2020/ООД-КБ-ГКД-НА10 від 10.11.2021 року, додатковим договором №493/2020/ООД-КБ-ГКД -НА11 від 17.12.2021 року, додатковим договором №493/2020/ООД-КБ-ГКД-НА-19 від 25.08.2023 р., додатковим договором №493/2020/ООД-КБ-ГКД-НА20 від 30.08.2023 р.

На підтвердження цього факту Позивачем надані відповідні платіжні квитанції.

За позицією позивача, вказане вище в сукупності з наданими доказами підтверджує те, що оскільки будь-які зобов`язання між Позивачем та Відповідачем, виникнення та існування яких було обумовлено Генеральним кредитним договором, були припинені шляхом виконання, проведеним належним чином, та яке, у свою чергу, був зобов`язаний прийняти Банк, що є управленою стороною у розумінні положень ч. 1 ст. 203 ГПК України, за таких обставин у Відповідача відсутні будь-які підстави для невизнання права Позивача на припинення зобов`язання.

Залишаючи позов без розгляду, місцевий господарський суд зазначає, що позов було подано через декілька тижнів після ініціювання Банком справи про банкрутство ТОВ "Одесагаз-Постачання" та, на думку суду, подання такого позову спрямоване на створення формального оспорення вимог Банку за кредитом.

Позивач зазначає, що лист-вимогу від Банку, де останній зазначив про наявність заборгованості, Позивач отримав лише 30.05.2024, а вже 31.05.2024 Банк звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про порушення справи про банкрутство відносно Позивача, не надавши останньому часу для повідомлення про погашення боргу. Відповідно, лише з листа-вимоги Позивач дізнався, що існує спір з Банком та останнім не враховані платежі за кредитом.

В оскаржуваній ухвалі суд дійшов висновку, що ТОВ «Одесагаз-Постачання» самостійно визнало борг перед банком на суму 492 288 107,76 грн., оскільки включило даний борг до плану досудової санації.

Однак, подання позовів до Банку про припинення зобов`язань за кредитними договорами підтверджує факт того, що Позивач не визнає борг перед АБ "Укргазбанк" і на підтвердження цього надає відповідні платіжні доручення.

Як зазначає позивач, після розгляду даного позову Позивачем будуть внесені зміни до плану санації в частині коригування боргу перед АБ "Укргазбанк", щодо якого наразі існує спір про право.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.

Зважаючи на характер спірних правовідносин, Позивач вважає, що належному способу захисту його інтересів відповідає позовна вимога про визнання припиненими зобов`язань за Генеральним кредитним договором №493/2020/00Д-КБ-ГКД від 10.12.2020 року.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним - позовні вимоги не підлягатимуть задоволенню. Водночас якщо спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним і не суперечить закону, а закон або договір не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Обрання Позивачем у справі, що розглядається, неналежного та/або неефективного способу захисту своїх прав, є підставою для відмови позивачеві в позові, а не залишення позову без розгляду, що не було враховано Господарським судом м.Києва та призвело до постановлення безпідставної ухвали.

Відповідно до п. 3, 4 ч.2 ст. 43 ГПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

Згідно ч. 3 ст. 43 ГПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Обов`язок добросовісного користування процесуальними правами передбачає їх використання не на шкоду іншим учасникам, а також не всупереч завданням господарського судочинства.

Разом з тим, визначення предмета, підстав поданого позову, а також відповідача, до якого звернуті позовні вимоги, є правом Позивача, яким він розпоряджається на власний розсуд.

Позовна заява у даній справі має реальний характер, звернення із позовом у цьому випадку є реалізацією права на судовий захист в обраний позивачем спосіб.

Зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні, дії, але робить це на шкоду іншим особам, з метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, визначеним у статті 2 ГПК України (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави).

Ураховуючи, що зловживання процесуальними правами є процесуальним правопорушенням, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу та з огляду на те, що позивач, звертаючись до суду з позовною заявою та зазначаючи відповідачем - АТ «УКРГАЗБАНК», вказав позовні вимоги до нього та обґрунтував підстави позову, і враховуючи, що судом першої інстанції не встановлено, що позивач звернувся з цим позовом не з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів позивача та ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а з іншою метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, висновки Господарського суду м.Києва про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами є помилковими, відповідно відсутні підстави для застосування до позивача заходів процесуального примусу у вигляді стягнення в дохід Державного бюджету штрафу у сумі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням положень ч. 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (30 280,00 грн).

При цьому колегією суддів враховано, що на момент прийняття судом першої інстанції 30.07.2024 оскаржуваної ухвали у справі №910/8058/24,

ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.07.2024 у справі №916/2453/24 відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-Постачання» за заявою (вх. №2513/23 від 03.06.2024) Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1; код ЄДРПОУ 23697280).

План санації ТОВ «Одесагаз-постачання» до відкриття провадження у справі про банкрутство було затверджено лише 22.08.2024 ухвалою Господарського суду Запорізької області у справі №908/1955/24, яка оскаржується в апеляційному порядку.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегією суддів відхиляються з підстав необгрунтованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-Постачання» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі №910/8058/24 слід задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі №910/8058/24 скасувати, з направленням матеріалів справи до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК України), а понесені судові витрати підлягають розподілу за результатами розгляду спору по суті судом першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-Постачання» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі №910/8058/24 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі №910/8058/24 скасувати.

3 Матеріали справи №910/8058/24 повернути до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 07.11.2024.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.О. Мальченко

О.О. Хрипун