Постанова

від 23.01.2025 по справі 910/8058/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/8058/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Кондратова І. Д.

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А.

та представників:

позивача - не з`явився

відповідача - Світич П. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 (головуючий - Скрипка І. М., судді Мальченко А. О., Хрипун О. О.)

у справі № 910/8058/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання"

до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

про визнання припиненими зобов`язань

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", в якому просить суд визнати припиненими в повному обсязі всі зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" перед Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" за Генеральним кредитним договором № 493/2020/00Д-КБ-ГКД від 10.12.2020.

2. В обґрунтування заявлених позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" вказує, що своєчасно та у повному обсязі виконало свої зобов`язання як за Генеральним кредитним договором № 493/2020/00Д-КБ-ГКД від 10.12.2020, так і за кожним додатковим договором, укладеним до Генерального кредитного договору, в той час як Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" безпідставно та в порушення прав позивача не визнає таке виконання.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про визнання припиненими зобов`язань залишено без розгляду.

4. Застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" заходи процесуального примусу у вигляді штрафу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" в дохід Державного бюджету штраф у розмірі 30 280 грн.

5. Місцевий господарський суд дійшов висновку про усвідомлення позивачем завідомо безпідставності поданого ним позову з огляду на таке:

- суд взяв до уваги ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.07.2024 за заявою ТОВ "Одесагаз-Постачання" про затвердження плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство, з якої вбачається, що у поданому 15.07.2024 до суду плані санації позивач самостійно включив до плану вимоги АБ "Укргазбанк" у розмірі 492 288 107,76 грн. На підставі наведеного суд дійшов висновку, що ТОВ "Одесагаз-Постачання" усвідомлює безпідставність даного позову, адже у іншій заяві до іншого суду визнає ці вимоги, а відтак даний позов є завідомо безпідставним;

- період подання позову (через декілька тижнів після ініціювання Банком справи про банкрутство ТОВ "Одесагаз-Постачання") та сутність вимог (створити формальне оспорення вимог Банку за кредитом), були спрямовані для створення враження про відсутність безспірності цих вимог. Зміна місцезнаходження ТОВ "Одесагаз- Постачання" в процесі розгляду Господарським судом Одеської області заяви Банку про відкриття справи про банкрутство ТОВ "Одесагаз-Постачання", та ініціювання досудової санації в Господарському суді Запорізької області (в той час, як ТОВ "Одесагаз-Постачання" було достеменно відомо про наявність заяв кредиторів у Господарському суді Одеської області) очевидно виходить за межі добросовісної процесуальної поведінки;

6. Керуючись приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд залишив без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" про визнання припиненими в повному обсязі всіх зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" перед Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" за Генеральним кредитним договором № 493/2020/00Д-КБ-ГКД від 10.12.2020, яка, на його думку, є проявом зловживання (завідомо безпідставним позовом) позивачем своїми процесуальними правами.

7. Враховуючи мету, яку, за думкою суду, переслідує Товариство з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання", вчиняючи такі дії, суд дійшов висновку про необхідність застосування до позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання", заходів процесуального примусу у вигляді стягнення в дохід Державного бюджету штрафу у сумі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням положень частини сьомої статті 12 ГПК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 скасовано. Матеріали справи № 910/8058/24 повернуто до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

9. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками місцевого господарського суду зазначивши, що зловживання процесуальними правами є процесуальним правопорушенням, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу та з огляду на те, що позивач, звертаючись до суду з позовною заявою та зазначаючи відповідачем - АТ "УКРГАЗБАНК", вказав позовні вимоги до нього та обґрунтував підстави позову, і враховуючи, що судом першої інстанції не встановлено, що позивач звернувся з цим позовом не з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів позивача та ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а з іншою метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, висновки суду першої інстанції про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами є помилковими, відповідно відсутні підстави для застосування до позивача заходів процесуального примусу у вигляді стягнення в дохід Державного бюджету штрафу у сумі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням положень частини сьомої статті 12 ГПК України.

10. Окрім цього, колегією суддів суду апеляційної інстанції також було враховано, що на момент прийняття судом першої інстанції 30.07.2024 оскаржуваної ухвали у справі № 910/8058/24, ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.07.2024 у справі № 916/2453/24 відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" за заявою (вх. №2513/23 від 03.06.2024) Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк". При цьому, план санації ТОВ "Одесагаз-постачання" до відкриття провадження у справі про банкрутство було затверджено лише 22.08.2024 ухвалою Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1955/24, яка оскаржується в апеляційному порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

11. Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 і залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.07.2024.

12. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, при цьому, зазначає, що апеляційний господарський суд при ухваленні оскаржуваної постанови порушив норми процесуального права, зокрема скаржник стверджує, про правильність висновків місцевого господарського суду, оскільки позов у цій справі фактично було подано до суду після подання відповідачем заяви про відкриття справи про банкрутство позивача, що в свою чергу свідчить про створення позивачем у цій справі штучного враження про відсутність безспірності вимог за спірним договором. Позивачу у цій справі достеменно було відомо про наявність заяви кредитора (відповідача) у Господарському суді Одеської області, при цьому зміна місцезнаходження позивача та ініціювання останнім досудової санації в Господарському суді Запорізької області очевидно виходить за межі добросовісної процесуальної поведінки позивача у цій справі.

13. Відтак, враховуючи встановлені місцевим господарським судом обставини подання позивачем завідомо безпідставного позову та мету, яку переслідує позивач у цій справі вчиняючи відповідні дії, апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду та застосування до позивача заходів процесуального примусу.

14. В обґрунтування своїх доводів скаржник також зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27.07.2023 у справі № 910/12713/22, від 12.08.2019 у справі № 905/945/18, від 16.10.2019 у справі № 906/936/18 та від 06.05.2021 у справі № 910/6116/20.

Позиція інших учасників справи

15. Позивач не надав відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Позиція Верховного Суду

16. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

17. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

18. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

19. Конституційний Суд України констатував, що "частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод" (п. 1 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 № 9-зп); "Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України" (абз. 3 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 07.05.2002 № 8-рп/2002); "в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади можуть здійснювати функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин" (абз. 4 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 10.01.2008 N 1-рп/2008).

20. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють можливість особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

21. Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

22. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.

23. Згідно з частинами першою, другою статті ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

24. Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

25. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

26. Позивач, тобто особа, яка подала позов, реалізуючи своє право на судовий захист, визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, зважаючи на власне суб`єктивне уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

27. У свою чергу, суд перевіряє доводи позивача і, залежно від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

28. У постанові від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

29. Верховний Суд констатує, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

30. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.01.2023 у справі № 170/129/21 зазначила, що в рішенні "Меньшакова проти України" (Menshakova v. Ukraine, заява № 377/02) від 08.04.2010 ЄСПЛ виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду: "Суд повторює, що п. 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі "право на суд", яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на "розгляд" спору судом (див., наприклад, рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЄСПЛ 2002-ІІ).

31. Право на отримання судового захисту означає, що суб`єкт має право звернутися до суду та матиме право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Можливість реалізувати вказані права повинна бути забезпечена кожній особі без будь-яких дискримінаційних перепон чи занадто формалізованих ускладнень.

32. Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - ГПК України.

33. Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

34. З указаних пунктів статті 162 ГПК України вбачається, що позивач у позові повинен зазначити зміст позовних вимог, обставин, якими він обґрунтовує ці вимоги, а також правові підстави позову.

35. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.

36. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом саме позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 30.01.2019 у справі №552/6381/17, від 13.03.2019 у справі №757/39920/15-ц, від 01.04.2020 у справі №520/13067/17, від 05.05.2020 у справі №554/8004/16-ц).

37. У статті 14 ГПК України закріплено принцип диспозитивності господарського судочинства, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

38. Таким чином, визначення предмета, підстав поданого позову, а також відповідачів, до яких звернуті позовні вимоги, є правом позивача, яким він розпоряджається на власний розсуд.

39. Предметом позову в цій справі є визнання припиненими в повному обсязі всіх зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" перед Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" за Генеральним кредитним договором № 493/2020/00Д-КБ-ГКД від 10.12.2020.

40. Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" своєчасно та у повному обсязі виконало свої зобов`язання як за Генеральним кредитним договором № 493/2020/00Д-КБ-ГКД від 10.12.2020, так і за кожним додатковим договором, укладеним до Генерального кредитного договору, в той час як Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" безпідставно та в порушення прав позивача не визнає таке виконання.

41. Так, зокрема, позивач зазначає, що Банк надіслав позивачеві лист - вимогу від 22.05.2024 за вих. № 172/14886/2024, де стверджує, що станом на 16.05.2024 за Генеральним кредитним договором існує прострочена заборгованість, яка складає 444 275 220,00 грн, в тому числі:

- за додатковим договором № 493/2020/ООД-КБ-ГКД-НА10 (надалі - Додатковий договір 1) - 147 295 200,00 грн;

- за додатковим договором № 493/2020/ООД-КБ-ГКД-НА11 (надалі - Додатковий договір 2) - 149 700 020,00 грн;

- за додатковим договором № 493/2020/ООД-КБ-ГКД-НА19 (надалі - Додатковий договір 3) - 46 980 000,00 грн;

- за додатковим договором № 493/2020/ООД-КБ-ГКД НА20 (надалі - Додатковий Договір 4) 100 050 000,00 грн;

- 250 000,00 грн заборгованості зі сплати штрафу згідно вимоги про сплату штрафу № 172/6420/2024 від 29.02.2024

42. Позивач стверджує, що ним були здійснені платежі в рахунок погашення зобов`язань за додатковим договором № 493/2020/ООД-КБ-ГКД-НА10 від 10.11.2021, додатковим договором № 493/2020/ООД-КБ-ГКД-НА11 від 17.12.2021, додатковим договором № 493/2020/ООД-КБ-ГКД-НА-19 від 25.08.2023, додатковим договором № 493/2020/ООД-КБ-ГКД-НА20 від 30.08.2023.

43. При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження факту оплати за вищевказаними додатковими договорами позивачем надані відповідні платіжні квитанції.

44. За позицією позивача, вказане вище в сукупності з наданими доказами підтверджує те, що оскільки будь-які зобов`язання між позивачем та відповідачем, виникнення та існування яких було обумовлено Генеральним кредитним договором, були припинені шляхом виконання, проведеним належним чином, та яке, у свою чергу, був зобов`язаний прийняти Банк, що є управленою стороною у розумінні положень частини першої статті 203 ГПК України, за таких обставин у відповідача відсутні будь-які підстави для невизнання права позивача на припинення зобов`язання.

45. Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що подання позовів до Банку про припинення зобов`язань за кредитними договорами підтверджує факт того, що позивач не визнає борг перед АБ "Укргазбанк" і на підтвердження цього надає відповідні платіжні доручення.

46. Слід зазначити, що застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

47. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

48. Згідно з частиною третьою статті 43 ГПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

49. Частиною четвертою статті 43 ГПК України визначено, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом

50. Так, обов`язок добросовісного користування процесуальними правами передбачає їх використання не на шкоду іншим учасникам, а також не всупереч завданням господарського судочинства.

51. Разом з тим, як зазначалося вище, визначення предмета, підстав поданого позову, а також відповідачів, до яких звернуті позовні вимоги є правом позивача, яким він розпоряджається на власний розсуд.

52. З огляду на зазначене, позивач звертаючись до суду з позовною заявою та зазначаючи відповідачем - Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", вказав позовні вимоги до нього, які просив задовольнити та зазначив відповідні підстави позову.

53. Разом з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент прийняття судом першої інстанції 30.07.2024 оскаржуваної ухвали у справі № 910/8058/24, ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.07.2024 у справі № 916/2453/24 відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" за заявою (вх. № 2513/23 від 03.06.2024) Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк". При цьому план санації ТОВ "Одесагаз-постачання" до відкриття провадження у справі про банкрутство було затверджено лише 22.08.2024 ухвалою Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1955/24, яка оскаржується в апеляційному порядку.

54. Звідси можна дійти висновку, що позовна заява позивача має реальний характер, на час здійснення провадження зі справи порушення прав позивача не усунуто. Звернення із позовом у цьому випадку є реалізацією права на судовий захист в обраний позивачем спосіб.

55. Зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).

56. Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.08.2019 у справі № 905/945/18, від 16.10.2019 у справі № 906/936/18 та від 06.05.2021 у справі № 910/6116/20.

57. Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні, дії, але робить це на шкоду іншим особам, з метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, визначеним у статті 2 ГПК України (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави).

58. Верховний Суд зазначає, що доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

59. Ураховуючи, що зловживання процесуальними правами є процесуальним правопорушенням, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу та з огляду на те, що позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, вказав позовні вимоги до відповідача та обґрунтував підстави позову, і враховуючи, що судами попередніх інстанцій не встановлено, що позивач звернувся з цим позовом не з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів позивача та ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а з іншою метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, висновки суду апеляційної інстанції про помилковість висновку місцевого господарського суду щодо визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами є правомірними.

60. Разом з цим, враховуючи встановлені фактичні обставини цієї справи, проаналізувавши судові рішення, висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваної постанови, Верховний Суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції у цій справі не суперечить висновкам, викладеним у постановах, на які посилається скаржник (пункт 14 цієї постанови).

61. Таким чином, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

63. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

64. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятої у справі постанови.

65. За таких обставин, доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - без змін.

Розподіл судових витрат

66. Враховуючи викладене, судовий збір за розгляд касаційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 у справі № 910/8058/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О. М. Баранець

І. Д. Кондратова